Незаймана знову. Без реєстрації і смс.

  • 09.03.21, 16:14
Хто був в Дніпрі на цьому цікавому заході - розкажіть як пройшло.


Ну і в якості бонусу до теми, яка, судячи з сьогоднішньої стрічки блогів, всіх дуже схвилювала:

от куннилингуса лекарства
не существует и врачи
разводят горестно руками
худые ноги медсестер (с)

Вивчити мову нескладно

Якщо у людини є бажання вивчити українську мову - вона вивчить!
Китайський співак Чжоу Шень...


Два тижні до Варшави

  • 26.02.21, 11:48
У наших российских северных братишек прогорел стул, после заявления армян, что "Искандеры" летают и взрываются не так как задумывалось. И они выкатили видео применения хохочущих "Искандеров" в Сирии.
На 0.16 попали не в то здание, на котором крестик - у ОТРК довольно настильная траектория и он сносит все что не так стоит в секторе подлета. На предпоследнем перелет - пришлось повторять наряд по группе из двух зданий.
Самое интересное, что это характерное строение - госпиталь в городе Аззаз. Две оперативно-тактические ракеты по госпиталю, который вне плотной застройки стоит.
А рядом с ним южнее турецкий стационарный пост, видно на карте - обваловка, тяжелая техника. Это они турков пугали. Но напрямую ударить по Эрдогангу кишка тонка, то целятся в госпиталь.
Чуть севернее Азаза огромные лагеря беженцев, поэтому любимое занятие встающих с колен - то ракету в госпиталь, то бомбу в электростанцию, то по пекарне отработатать. Но один раз не туда, а один раз перелет.
Хорошее видео. И как россияне ведут войну, и точность скрепных технологий и как за две недели на Варшаву - все видно.

Кирилл Данильченко


23 лютого, свято?

  • 23.02.21, 11:05
«ДЕПОРТАЦІЯ - АКТ ГУМАНІЗМУ»

У Чечні та Інгушетії 23 лютого чоловіків не вітають, для багатьох це День пам'яті про масову депортацію. Радянська пропаганда повторювала думку про те, що депортація була «актом гуманізму по відношенню до народу-бандиту», «який, поза всяким сумнівом, заслуговував більш суворого покарання». Пізніше один великий партійний функціонер, член Політбюро ЦК КПРС сказав, що «чеченців НЕ реабілітували, а помилували»

Офіційно ж депортацію визнали всього-на-всього спотворенням ленінської національної політики під час культу особи Сталіна». «Спотворення» гнівно затаврували в двох реченнях «Короткого курсу історії КПРС», в якому було не менше 1000 сторінок. Поголовного насильницького переселенню в сталінському СРСР зазнали багато народів: німці, фіни, калмики, карачаївці, балкарці, кримські татари, понтійські греки, які проживали в Криму, болгари і вірмени, корейці і турки-месхетинці, українці і представники багатьох інших народів.

Переселяли як за національною ознакою, так і за класовою. Масові депортації відбувались в країнах Балтії і Західної України, на Кавказі, в Ленінграді і Карелії, незважаючи на війну і блокаду. Всього в 1944 році було виселено на схід близько 873 тисяч чоловік, а до жовтня 1948 року - 2 млн. 247 тис. Всі вони є репресованими та підлягають реабілітації.

Операція під кодовою назвою "Сочевиця" по виселенню Інгушетії і Чечні була однією з найбільших. Тих кого не змогли загнати в вагони для худоби - розстрілювали, спалювали в сараях. Операція почалася 23 лютого 1944 року в 02:00 за місцевим часом, коли по радіо було передано кодовий сигнал «Пантера», і завершилася 9 березня. У ній брали участь близько 19 тисяч оперативних працівників НКВС, НКДБ і військової контррозвідки "СМЕРШ", і 100 тисяч військовослужбовців військ НКВС - по одному на кожних чотирьох переселенців - жінки, діти, старі люди включно.

Війська заздалегідь розмістили на Північному Кавказі під виглядом фронтових частин, відведених на відпочинок і переформування. О шостій ранку військові почали стукати в будинку і будити господарів, даючи їм дві години на збори. Потім їх везли вантажівками до найближчих залізничних станцій і завантажували в "теплушки". Уже в першу добу з населених пунктів вивезли 333 739 осіб, і завантажили в ешелони 176 тис. 950 осіб. В 11 ранку Берія телеграфував Сталіну: "Виселення проходить нормально. Вартих уваги випадків немає", - а ввечері влаштував у Грозному бенкет.


Хоррор

  • 17.02.21, 15:27
Вночі, десь після дванадцятої, раптом почула, як зверху над головою щось глухо гепнуло. Так якби хтось зронив на підлогу мішок бульби з висоти свого зросту. І після цього таємнича тиша.
Відстовбурчила вухо, бо ж знаю, що нагору відселилися жити хазбінд з котом, будують там собі мансарду-гніздо. Бо мансарда дуже помічна штука для волелюбних чоловіків і котів, там можна досхочу курити папіроски, голосно відригувати, чухати яйці, розкидати шкарпетки, дерти пазурями крісло і художньо блювати кормом на дальність в різних місцях (останні два пункти це про кота, повідомляю про всяк випадок, ібо). І ніяка кончена фурія не зіпсує тобі цей парадайз. Бо навіть кончені фурії знають, що це не їх територія.
— Мамо, що це було? — вистромив носа зі своєї кімнати дєткаМонової Стефан.
— Не знаю, синку. Щось впало. Треба йти подивитись, мабуть, — відповіла я, хоча вилізати з-під ковдри дуже не хотілося.
— Валєра!  — гукнула я знизу, задерши голову. — ВАЛЄЄЄЄЄРА!
Ніхто не відповів, лише позаду мене схвильовано сопів дєтка. Подивились одне на одного і стрімко ломанулися нагору по сходах. Відкрили двері — а там темнота і тиша, ніц не видно. І тільки-но я простягнула руку, щоб увімкнути світло, як з того кутка, де стоїть диван, донеслося сердите сичання:
— От якого дідька, га?! Я вже втретє намагаюсь заснути! Я втомився! Я випив снодійне! А ви тут лазите і кричите! ДОКОЛЄ?!
— По-перше, ніарі, бо ми рятувальна експедиція, наступного разу не прийдемо якшошо, будеш тут лежати холодний, і кіт злиже тобі лице до кістки. А по-друге, швидко кажи, що це так апасно гупнуло, раз ми вже тут всі зібрались?
— Це я пожбурив клунком в кота, бо він шкрябав в двері і не давав заснути. А тепер вшивайтеся, експедиція, спасіба.
Ну і ми вшились, звісно, намагаючись голосно не ржати і не наїбнутись зі сходів. Кіт задоволено світив очима з-під дивана і крутив маленькі волохаті дулі.

Олена Монова.

Пра йолку з хеловіном

  • 22.01.21, 10:23
- Куме, ви ялинку вже прибрали?

- Та нє, ми ще навіть гарбуза не прибирали...

PS: Усіх з п'ятницею :)

Громадяни вільних країн...

  • 17.01.21, 09:45
...спілкуються між собою мовою свого народу, своєї країни. Це зовсім природньо. Але це правило не працює для колоній, колоніальних країн, бо там автохтонна мова завжди винесена на маргінез, нею спілкуються аборигени нижчої верстви суспільства. А вищі класи спілкуються між собою мовою метрополії.

Але ж тут така штука, що аборигени хочуть пристосуватись і теж вибитися в начальство. І тому вони теж переходять на мову господаря.

Та навіть при самому досконалому пристосуванні, господар завжди нагадає хто вони такі і звідки. Тут варто нагадати Пушкіна, який назвав Гоголя хохлом.

Так що тут треба зробити такі висновки: зовсім природньо, коли слуги у господаря вдома розмовляють мовою господаря, інакше їх просто не візьмуть на роботу.

І тут ти маєш зробити вибір, мій друже, ким ти хочеш бути: господарем в своїй хаті чи слугою в домі господаря.

Лесь Подерв'янський.


Ніхто не хоче найняти спаммера?

  • 14.01.21, 16:15
Бо є чудовий варінт, свій персональний гівнописець. Кілька профілів, може вести бесіду сам з собою за ваші гроші. Працює з запорєбріка, але чомусь плату просить у долларах. Дивно... 
Ось ця яскрава, не побоюся цього слова, людина wallgirl
Та й прайс нічогенький:


UPDATES: Ех, знесли, бідолаху, лавочку прикрили. Але це ще не кінець історії: боти знають як обійти нашу сувору реєстрацію на сайті. Так що чекайте реінкарнації.

23%

Чому у нас рівень і якість життя не такі, як в Чехії?

29 грудня 1989 року федеральні збори Чехословаччини (сформовані ще за комуністичної доби!) ОДНОГОЛОСНО обрали письменника та дисидента Вацлава Гавела президентом країни. Результатом його роботи стало мирне "розлучення" Чехії і Словаччини та їхня інтеграція до Євросоюзу і НАТО.

Через 1 рік і 11 місяців, 1 грудня 1991 року "мудрий український нарід" обрав президентом депутата від Комуністичної партії України, голову Верховної ради України (сформованої за радянської доби), колишнього секретаря ЦК КПУ, члена Політбюро ЦК КПУ, колишнього начальника управління агітації та пропаганди ЦК КПУ Кравчука Леоніда Макаровича.

Цікаво, що за дисидента і письменника В`ячеслава Чорновола тоді проголосувало 23,27% - нічого в країні з того часу практично не змінилося у плані відсотка мислячих людей.

Ще цікавіше, що разом з комуністами навіть частина націоналістів та українських патріотів голосувала за Кравчука. Бо воно, бачте, було "батьком української незалежності" - так з телевізора "мудрим українцям" розповіли комуністи. Бо Кравчук, бачте, сам-один, мов той Ілько Муромець вороженьків здолав і незалежність виборов.

У 1993 році комуністичну партію Чехословаччини було визнано злочинною організацією. В Україні КПУ було розпущено лише 16 грудня 2015 року, за часів президенства Петра Порошенка. До цього українські комуністи багато років були на підтанцівках у олігархату та Кремля, всіляко відвертаючи Україну з цивілізованого шляху.

До речі, комуніст Кравчук присягав на Конституції комуністичної України, хоча на фото добре видно, як поряд сиротливо лежить Пересопницьке Євангеліє.

Народ, який не знає, або забув власне минуле, не має майбутнього. Це так Платон сказав. Саме тому імператриця Катерина ІІ наказувала своїм генерал-губернаторам у захоплених литвинських (білоруських) та українських землях: "Надобно лишить их исторической памяти ненужной..." І позбавляли.
(с) Павло Бондаренко


Про творця Діда Мороза

Дід Мороз, як не дивно - про що мало хто знає - має і автора і рік народження. Так, у слов'янській міфології був один персонаж, але він, правда, називався бог Тріскунець (Студенець, Карачун, Зимник, Мороз, Хлющ), який умертвляв самотніх подорожніх, заморожував худобу...

По віруванням наших предків, вночі у люті морози він ходив попід вікнами від хати до хати і кликав людей на ім'я. Той хто відгукувався - вмирав. Вірили, що саме він занапащав урожай. Звідси і вірування, що чути оклики на своє ім‘я - погана прикмета.
А у мішку "з подарунками" він носив голови мертвих, а червоний кунтуш, через те, що був забризканий кров‘ю...

Потім на тисячу років про нього благополучно забули і не згадують досі.
Але мало хто зараз пам'ятає і те, що у радянського Нового року, як і у його головного символу, теж був свій автор, причому один і той же.

Це - сталінський маразматик Павло Постишев (крайній праворуч в обнімку з "вождем"), той самий Постишев, який так захоплено організовував масові репресії і Голодомор в Україні, у якого дах їхав на всі боки. Прославилася ця геніальна людина тим, що вилучила з продажу мільйон коробок сірників з тієї простої причини, що під час запалювання сірника полум'я (на його думку) набувало схожість з профілем Троцького.

Саме він в 1935-році, коли більшовики відчули певний святковий вакуум, вирішив впровадити нове соціальне божество - Діда Мороза і став ініціатором створення радянського свята "Новий рік", замість "буржуазного" Різдва і повернув святкову ялинку, яка після Жовтневого перевороту, в рамках боротьби з "клерикальної пропагандою", була оголошена "пережитком минулого". (До цього вулицями міст, під антирелігійними прапорами, навіть ходили спеціальні патрулі, видивлялися, чи не горить у вікні різдвяна ялинка).

Таким чином в 1937 році, з ініціативи Постишева, на сцені Будинку Союзів був офіційно представлений герой нового радянського культу - Дід Мороз.
Трохи пізніше цей же Постишев, винахідник діда Мороза, той самий, який вивів і затвердив діда Мороза як соціалістичну норму святкування і новий образ, обов'язковий для всіх комсомольських, молодіжних та дитячих осередків - той же самий Постишев заборонив продаж "Любительскої" ковбаси як контрреволюційної.

Що примітно, Постишева через півтора року після того, як він створив образ діда Мороза і просунув його в маси, розстріляли. Це сталося в лютому, 1939 року. Розстріляли, що показово, на морозі. І забули. Унаслідок чого автор  перетворився на таку собі заморожену статую.

Ось такий цікавий збіг обставин. Можна сказати, стародавній слов'янський міф в якійсь мірі втілився в життя.