Як тобі сміється, проста людино?

  • 06.04.24, 10:58
Чи соковитий твій шашлик? Не хочеш, поки він готується, запитань поставити? Для стенограми лишу тут... 

1. Чому ніхто не сидить за провал ракетної програми 2019-2022, розмінування рейду Маріка і на загал непідготовку ЗСУ до повномасштабки?

2. Чому досі не покарані замовники і виконавці розстрілу Майдану, а частину їх ВИ випустили в Росію?

3. Чи не хотіли б ви, Володимир Олександрович разом із Андрієм Борисовичем спробувати прожити на пенсію хоча б місяць?

4. Скільки грошей вам ще потрібно взяти з бюджету країни, щоб наїстися?

5. Чому не покарані прибічники Януковича, а Татаров і Подоляк взагалі Ваша команда?

6. Чому всі ваші люди мають обидві руки?

7. Добровольці і патріоти опинились в тюрмах, бо для вас вони загроза? Чому досі є "справа Ріффмастера" і "справа Червінського"?

8. Чи пам’ятаєте ви таке слово як люстрація? ...зокрема судова

9. Яка ваша частка із оборудок Великого Будівництва, "закупівель" зброї, грального бізнесу і інших тем/схем? 

10. Чи будете ви, коли вам доведеться опинитися перед судом, казати, що це помста чи політичне переслідування? 

...перелік можна продовжити. Ну як, богообраний нарід, тобі не хочеться знати відповіді на запитання? Ми унікальне суспільство, що регочучи взяло участь у найбільш фатальному в світі експерименті/дослідженні людської тупості. 

Віталій Гайдукевич


ППО України і чорні дні російських ПКС

  • 25.12.23, 15:03
Повітряні сили ЗСУ відрапортували, що противник випустив по Україні 7500 ракет різних типів, включно з балістичними і крилатими.

Що ж, тепер офіційно: ми переживаємо найбільші в історії бомбардування високоточною зброєю.
Звісно, в історії були масштабніші за тоннажем бомбардування, зносили міста. Токіо без усяких атомних бомбардувань (просто фугасами і запальними) зазнало більших втрат, аніж Хіросіма й Нагасакі.
Але за кількістю крилатих і балістичних ракет україно-російська війна перша.
Це не те, чому можна радіти, але точно можна пишатися нашою протиповітряною обороною.
ППО Сил оборони — номер один, такого бойового досвіду не має ніхто з часів Другої світової.
За два покоління життя ми перші.

І над Києвом перехопили вже два десятки «Кинджалів» й «Іскандерів» — цього до нас не робив ніхто.
Ніхто не поєднував півтора десятка західних систем і півтора десятка радянських у єдину мережу. «Оси», «Стріли», С-125, «Буки», С-300, Crotale, IRIS-T, NASAMS, Patriot.

Але це працює.

Досить потужне авіаційне угруповання противника, яке має і контейнери РЕБ, і спеціальні ракети проти радарів Х-31, не в змозі повторити те, що зробили, наприклад, США в Югославії.
При цьому весь зоопарк у нас забезпечує ситуативну поінформованість, маючи різні очі, які то гаснуть, то виходять із тіні, пасивні системи, з транскордонним РЛС-чергуванням з боку партнерів, збереженням управління під пресом ударів анти-РЛС виробів, гелікоптерів радіоелектронної боротьби, наземних станцій перешкод.

Такого досі не робив ніхто на планеті.

Маневр сотнями екіпажів мобільних груп — іракці робили подібне під час засідки на вертолітний батальйон США, коли їм вдалося збити вертоліт і ще 16 пошкодити.
Мішок із малої зенітної артилерії, вогневий кілбокс. А ось місяцями маневрувати силами і засобами, збивати 33 з 34 баражувальних дронів, валити «Калібри» й «Іскандери-К» — такого ще не було.
Крилаті ракети збивали вогнем з баржі, з Gepard, «Шилок» і «Тунгусок». Гелікоптери — «Стугнами», причому двічі один розрахунок (це ДШВ, не ППО, але як гарно відпрацювали).
Засідки, у яких знищили два літаки і два вертольоти радіоелектронної боротьби, убили за 100 км Су-24, що ставив міни в морі. Засідка минулої п’ятниці на ланку, що бомбардувала плацдарм біля Кринків, унаслідок чого маємо три знищені Су-34.
У неділю — ще один Су-34 збили на Маріупольському напрямку, також відпрацювали по Су-30 на Одеському напрямку — інформацію про ураження уточнюють.
Підсумки на табло.

Зберігаємо своє виробництво — нещодавно керівник «Української бронетехніки» розповів в інтерв’ю про розширення виробництва мінометів, «Новаторів», 10 кабін САУ «Богдана» на місяць, стволи, а це дуже непросте виробництво.
Зберігаємо можливість проводити мобілізацію — як на цей процес впливають прильоти чавуну й «Точок», могли б розповісти грузини, але вони зайняті паралельним імпортом у країну, яка їх бомбардувала.
Збережені логістичні можливості для західних постачань боєприпасів, запасних частин, нафтопродуктів, озброєння, медицини.
Два полки Gepard і 129 тисяч снарядів до них, а втрати — одне влучення «Ланцетом» у ящик для інструментів.Є світло, вода, тепло, карток немає, дефіциту немає, поїзди курсують. І це у війні проти супротивника з такою кількістю авіації.
Ворог не може масово використовувати чавун і некеровані ракети, інакше від пілотів залишаються уламки шолома й чоботи. А високоточне дороге і потребує електроніки в обхід санкцій.
Попри те, що 500 кг бомби вкрай небезпечні, УМПК все ж точно не JDAM. Якби російські вироби влучали в коло 20 метрів, то багато де ми посипалися б, бо влучання такої бомби — це гарантована загибель усіх у бліндажі, усіх в окопі. Але ні, бо прилітає десятками, а влучає досить рідко.

Загалом, українська ППО виконує величезну роботу.
Багато в чому ці люди і захищають більшість країни від жахіть війни в усьому їхньому первозданному вигляді. Наприклад, коли С-300 вибухає на землі, а лише потім звучить тривога.
Коли 500 кг бомба складає панельку, немов картонний будинок, як це було в Бородянці.

Рік тому Путін обіцяв лускати як горішки старі американські Patriot в Україні. Через рік мінус три бомбардувальники за лічені хвилини і чорна п'ятниця для ПКС.

Автомобіль «Лада» в студію!

Віршик

  • 30.11.23, 21:45
Церковь стоит за горкой; 
Крест, панихида, поп,
Девочка плачет горько, 
Гладит ладошкой гроб.

Что же за злые силы, 
Нелюди, палачи
Папу её убили
Подло, во сне, в ночи?

Папа же был хорошим!
Глазки от слёз красны.
Серьги он ей и брошку 
Как-то принёс с войны.

Папочка был героем; 
Бархат, медаль, портрет.
Однополчане строем – 
Душно от сигарет.

Курят сержант с комбатом, 
Кутаются в пальто.
"Дёмушкин з год пятый, 
Следующий-то кто?"

Эх, велика Россия, 
Эх, велика страна...
Та знаємо всі адреси.
І знаємо імена.

© Darwin Tremor

30 листопада, Майдан

30 листопада 2013 р. близько 4:00, коли на Майдані Незалежності залишалося до 400 осіб (переважно студенти), площу оточили близько 2000 озброєних спецзасобами бійців «Беркуту» із трьох регіонів України — Автономної Республіки Крим, Луганської та Чернігівської областей.

Під час розгону мітингувальників бійці «Беркуту» застосовували вибухові пакети, били людей кийками, скидали людей на землю з постаменту монументу Незалежності та чавили ногами. При цьому мітингувальників били навіть за кілька сотень метрів від Майдану. Внаслідок розгону було травмовано десятки протестувальників (за офіційними даними Генеральної прокуратури — 79 осіб). Частина людей, що втекла від «Беркуту», заховалась у Михайлівському монастирі на Михайлівській площі.

Події 30 листопада стали переломним моментом в українських протестах кінця 2013 року.

Автор малюнку Юрій Журавель


28 листопада вбито Аллу Горську

28 листопада 1970 року за "невідомих обставин" було вбито Аллу Горську, українську художницю-шістдесятницю, відому діячку правозахисного руху 1960-х років в Україні.
***
Аллу Горську знайшли мертвою з численними травмами голови в будинку свекра в містечку під Києвом. У злочині підозрювали чоловіка художниці, друзів і врешті звинуватили… свекра. Попри те, що тіло свекра знайшли обезголовленим наступного ж дня на залiзничнiй колiї.
Похорон Горської 7 грудня 1970 на Міському (Берковецькому) цвинтарі у Києві перетворився на мітинг протесту проти панівного комуністичного режиму в Україні.
В Україні поширювалися жахливі чутки про цю смерть, закордонне радіо подавало свої версії. Розмови про смерть Горської й обставини її загибелі влада обтинала. Це вбивство за деякими версіями приписують КДБ, який мстився Горській ще за оприлюднення разом з Лесем Танюком та Василем Симоненком фактів масових розстрілів киян у Биківнянському лісі (імовірно, саме це стало причиною побиття міліціонерами у м. Сміла Симоненка, внаслідок чого він помер у лікарні через кілька місяців).
......
Свідомо перейшла на українську мову. Вихована у російськомовній сім'ї, в школі українську мову не вивчала. Тому їй довелося починати вивчення мови у Надії Світличної з алфавіту.
.......
1964 р. у співавторстві з Панасом Заливахою, Людмилою Семикіною, Галиною Севрук та Галиною Зубченко створила в Червоному корпусі Київського університету вітраж «Шевченко. Мати». Вітраж був знищений адміністрацією університету за вказівкою партійного керівництва. Скликана після цього комісія кваліфікувала його як ідейно ворожий, глибоко чужий принципам соціалістичного реалізму. Горську і Семикіну виключили зі Спілки художників, щоправда, через рік відновили.
......
У квітні 1968 року поставила свій підпис під листом-протестом 139 діячів науки і культури до тодішніх керівників СРСР у зв'язку з незаконними арештами і закритими судами над дисидентами. Почалися адміністративні репресії проти «підписантів», кагебістський тиск, Аллу Горську вдруге виключили зі Спілки художників.
.....
За нею стежили, іноді демонстративно, їй погрожували невідомі особи. 1970 року Горську викликали на допит до Івано-Франківська у справі заарештованого Валентина Мороза, але вона відмовилася давати свідчення. За декілька днів до смерті склала протест до Верховного суду УРСР про незаконність і жорстокість вироку.
.....
... На питання чоловіка чи довго вона мучилася, офіцер відповів: «Вона вбита професіоналом, одним ударом!»

Складові України

УКРАЇНА ДІЛИТЬСЯ НЕ НА "СХІД" І "ЗАХІД", А НА "СОВОК" І "НЕ СОВОК"

У нас дуже великий відсоток людей ще живе в «совку». Ця зараза виявилася достатньо такою зло*бучою. І здавалося б, люди, які цього «совка» майже і не бачили, але вони все одно ментально живуть в «совку».

Я ненавидів «совок» з дитячого садку - з п’яти років. У мене з дитинства дуже розвинуте відчуття фальші. Я фальш просто шкірою відчуваю, і хоча мене особливо ніхто не виховував у такому антирадянському дусі, але я відчував, що я – чужий, і тому ніколи не був «совковою людиною».

Було б непогано зробити такий соціальний експеримент, но це вже при іншій владі. Зробити таку «совкову» резервацію і водити туди екскурсії, з проживанням у тому місці. А деяких людей туди пхати примусово. Ну, таке м’яке покарання. Місяць, або два, або рік щоб вони там жили. Щоб там не було туалетного паперу… Щоб там було все, що було в «совку» - ніх*я! Це не буде тюрьма, але це буде «совок». Я думаю, шо це багатьох вилікувало б.

Лесь Подерв'янський

Голодомор. Помстимося.

Голодомор був частиною свідомого плану знищення нації. Тієї верстви, що живила протести - господарів на селі і тих, хто прагнув такими стати.

Голодомор для окупанта (Московія, Росія, СРСР) був спосіб поламати залишки спротиву. Поламати силою, тому в очепленні територій голоду стояли війська. Заград загони голоду.
Голодомор був ланцюжком, як подальші хвилі розстрілів інтелектуального квіту нації.
Голодомор був для окупанта таким же природнім інструментом, як і все, що ми побачили із початком "Повномасштабки".

Голодомор став можливим не лише тому, що окупант міг його реалізувати, а й тому, що багато українців покинули думку спротиву. Хтось втомився і склав зброю повернувшись до цивілки "та якось воно буде", хтось повірив в лівацькі брехні про "земля селянам...", хтось свідомо колаборував із окупантом (таких було багато).
Якби ідея захисту національної держави панувала масами під час ПВЗ, голодомор міг би не трапитися. Історія пішла б якось інакше.

Голодомор реалізовували і усвідомлені колаборанти також. Як були ті, хто писали доноси, здавали НКВС національне підпілля, просто наклепствували для власного зиску.
Голодомор став наслідком низки подій нашої слабкості, наївності, незрілості, байдужості, неумності.
Як і "Повномасштабка".

Ні, Голод Москва все одно б спробувала реалізовувати просто як інструмент насилля над нацією... Але була б нація свідомішою, стійкішою, критичнішою, результативнішою... історія могла б піти за іншим сценарієм.
Але історія не знає "якби...". Вона дає опцію "подивись і зроби висновок".

Безвідповідальність у діях, в громадянській позиції, у владних діях, у ставленні громадян до влади - вбиває. Покоління.
Нездійснені плани, нереалізовані таланти, ненароджені мільйони із безголосим питанням до кождого з нас: "а що ти зробив, щоб неповторилося, щоб відплатити?"
Не просто пам'ятати - зробити висновки, навчити цьому дітей, помститися.

Ми ніколи не пробачимо жодне відібране зерня 1932-1933.
Помстимося за кожен постріл по мирному населенню в Маріуполі, Бучі, Києві, Херсоні, Краматорську та інших українських містах і селах.
Не забудемо жоден проведений нашими бійцями день у нелюдських умовах у полоні.
Розплата невідворотна.


Прощання зі світлом

  • 27.08.23, 15:09
...Твои руки - холодный ветер.
Я в ладони его поймаю
И согрею своим дыханьем
Этот ветер, холодный ветер.

Твои руки дождю подобны.
Землю и Небеса сшивают
Серебристою нитью тонкой...
Твои руки дождю подобны.

Твои руки лгать не умеют,
Ложь - от разума, не от сердца,
Изначально не слово - касанье.
Твои руки лгать не умеют.

Если же ты ладони сложишь,
В этой лодочке легкой качаясь
Можно плыть бесконечно долго,
Край земли за спиной оставить.

И когда, в том пределе дальнем,
Где сливаются все дороги,
Где мы встретимся ненадолго,
Чтобы вновь исчезнуть в тумане

Из сиянья вопросит Голос:
"В чем твоя заключалась вера?"
Я совсем не Ему отвечу:
"...Твои руки - холодный ветер..."

Сьогодні відлетіла у Вирій душа тої, кому тридцять років тому присвятив цей вірш. 
Не хотіла мене бачити, щоб не пам'ятав її у хворобі, а потім попрохала: "Привези мені вишневого морсу і кілька шматочків кавуну. Мені не можна, але дуже хочеться...".
Не вистачило кількох годин - подзвонила її донька і відтепер мені не треба хвилюватися, кудись їхати, намагатися допомогти...

Коли просиш того, хто може є десь там зверху, забрати декілька років у тебе і дати тій, кому це потрібніше за тебе - виявляється, це так не працює. Хоча, як насправді працює всесвіт не відомо нікому.

Вона несла світло, її ім'я означало "світло", серце її вміщало увесь всесвіт і трохи більше. "А я сьогодні ще не говорила тобі, що я тебе кохаю? От! Кажу!". 

Вона кожен день кохала мене як вперше і нічого не вимагала від мене взамін, бо я, бачте, не дуже вірю у кохання. Але її це не спиняло і не ображало - вона лише усміхалася і світила мені...

Сьогодні у домі, де залишилися її самотні речі, розірвалась її улюблена серветка. А ще зникло єдине наше сумісне фото тридцятирічної давнини, де ми щасливі, усміхнені, попереду ще ціле життя з нічними прогулянками під дощем і переїздами між з'йомними квартирами.
Попереду ще будуть вірші і пісні, написані для неї...А я так і не взяв до рук гітару і не заспівав їй улюблених пісень, як вона не прохала, бо, бачте, не співається мені...

Що ж, наслідки деяких вчинків ти усвідомлюєш буквально post mortem, після смерті...

Почекай мене, моє світло....
 

Відданий друг України

  • 12.07.23, 09:54

12 линя - день пам'яті Валерії Новодворської, російської журналістки, дисидентки, правозахисниці, прихожанки Української автокефальної православної церкви, найвідданішого друга України.

З 1969 року вона брала участь у радянському дисидентському русі. Була заарештована за звинуваченням в антирадянській агітації, перебувала на примусовому лікуванні в психіатричній клініці в Казані. Зв'язки Валерії Іллівни були зламані зондом під час примусових годувань, що у подальшому зумовило специфічний тембр голосу.

У 1970-80-ті роки Новодворську судили ще тричі, в радянські часи її заарештовували загалом 17 разів.

Валерія Новодворська завжди висловлювала свою підтримку Україні на її шляху до розбудови незалежного європейського майбутнього. 

15 березня 2014 року взяла участь в «Марші миру» в Москві проти збройного втручання російської влади у внутрішні справи України. Новодворська вийшла з плакатом «Банда Путіна — Геть в Нюрнберг».

На початку російсько-української вій­ни вона сказала: «Якби я могла ще носити зброю і ходити, я б уже записалася в українське ополчення». 

Вона публічно присягнула на вірність україн­ському народу та прямо заявила “братньому” народу, який жадає нашої крові: “В Україні достатньо патріотів, тому я залишаюся воювати в тилу ворога. Вважайте мене військовополоненою”. 

Незадовго до смерті знову говорила про нашу країну: «У Росії поступово зникає святковий тон. Залишається озлоблення, і вони ненавидітимуть вас страшно за те, що ви пішли іншим шляхом. Путін і “Південний Схід” вигадав через те, що нібито Україна розколеться через олігархів. Не чекайте від Росії ні об’єктивності, ні добра. Вона буде змушена змиритися з вашим існуванням, але підставлятиме ніжку зав­жди і скрізь».