Віршик

  • 30.11.23, 21:45
Церковь стоит за горкой; 
Крест, панихида, поп,
Девочка плачет горько, 
Гладит ладошкой гроб.

Что же за злые силы, 
Нелюди, палачи
Папу её убили
Подло, во сне, в ночи?

Папа же был хорошим!
Глазки от слёз красны.
Серьги он ей и брошку 
Как-то принёс с войны.

Папочка был героем; 
Бархат, медаль, портрет.
Однополчане строем – 
Душно от сигарет.

Курят сержант с комбатом, 
Кутаются в пальто.
"Дёмушкин з год пятый, 
Следующий-то кто?"

Эх, велика Россия, 
Эх, велика страна...
Та знаємо всі адреси.
І знаємо імена.

© Darwin Tremor

30 листопада, Майдан

30 листопада 2013 р. близько 4:00, коли на Майдані Незалежності залишалося до 400 осіб (переважно студенти), площу оточили близько 2000 озброєних спецзасобами бійців «Беркуту» із трьох регіонів України — Автономної Республіки Крим, Луганської та Чернігівської областей.

Під час розгону мітингувальників бійці «Беркуту» застосовували вибухові пакети, били людей кийками, скидали людей на землю з постаменту монументу Незалежності та чавили ногами. При цьому мітингувальників били навіть за кілька сотень метрів від Майдану. Внаслідок розгону було травмовано десятки протестувальників (за офіційними даними Генеральної прокуратури — 79 осіб). Частина людей, що втекла від «Беркуту», заховалась у Михайлівському монастирі на Михайлівській площі.

Події 30 листопада стали переломним моментом в українських протестах кінця 2013 року.

Автор малюнку Юрій Журавель


28 листопада вбито Аллу Горську

28 листопада 1970 року за "невідомих обставин" було вбито Аллу Горську, українську художницю-шістдесятницю, відому діячку правозахисного руху 1960-х років в Україні.
***
Аллу Горську знайшли мертвою з численними травмами голови в будинку свекра в містечку під Києвом. У злочині підозрювали чоловіка художниці, друзів і врешті звинуватили… свекра. Попри те, що тіло свекра знайшли обезголовленим наступного ж дня на залiзничнiй колiї.
Похорон Горської 7 грудня 1970 на Міському (Берковецькому) цвинтарі у Києві перетворився на мітинг протесту проти панівного комуністичного режиму в Україні.
В Україні поширювалися жахливі чутки про цю смерть, закордонне радіо подавало свої версії. Розмови про смерть Горської й обставини її загибелі влада обтинала. Це вбивство за деякими версіями приписують КДБ, який мстився Горській ще за оприлюднення разом з Лесем Танюком та Василем Симоненком фактів масових розстрілів киян у Биківнянському лісі (імовірно, саме це стало причиною побиття міліціонерами у м. Сміла Симоненка, внаслідок чого він помер у лікарні через кілька місяців).
......
Свідомо перейшла на українську мову. Вихована у російськомовній сім'ї, в школі українську мову не вивчала. Тому їй довелося починати вивчення мови у Надії Світличної з алфавіту.
.......
1964 р. у співавторстві з Панасом Заливахою, Людмилою Семикіною, Галиною Севрук та Галиною Зубченко створила в Червоному корпусі Київського університету вітраж «Шевченко. Мати». Вітраж був знищений адміністрацією університету за вказівкою партійного керівництва. Скликана після цього комісія кваліфікувала його як ідейно ворожий, глибоко чужий принципам соціалістичного реалізму. Горську і Семикіну виключили зі Спілки художників, щоправда, через рік відновили.
......
У квітні 1968 року поставила свій підпис під листом-протестом 139 діячів науки і культури до тодішніх керівників СРСР у зв'язку з незаконними арештами і закритими судами над дисидентами. Почалися адміністративні репресії проти «підписантів», кагебістський тиск, Аллу Горську вдруге виключили зі Спілки художників.
.....
За нею стежили, іноді демонстративно, їй погрожували невідомі особи. 1970 року Горську викликали на допит до Івано-Франківська у справі заарештованого Валентина Мороза, але вона відмовилася давати свідчення. За декілька днів до смерті склала протест до Верховного суду УРСР про незаконність і жорстокість вироку.
.....
... На питання чоловіка чи довго вона мучилася, офіцер відповів: «Вона вбита професіоналом, одним ударом!»

Складові України

УКРАЇНА ДІЛИТЬСЯ НЕ НА "СХІД" І "ЗАХІД", А НА "СОВОК" І "НЕ СОВОК"

У нас дуже великий відсоток людей ще живе в «совку». Ця зараза виявилася достатньо такою зло*бучою. І здавалося б, люди, які цього «совка» майже і не бачили, але вони все одно ментально живуть в «совку».

Я ненавидів «совок» з дитячого садку - з п’яти років. У мене з дитинства дуже розвинуте відчуття фальші. Я фальш просто шкірою відчуваю, і хоча мене особливо ніхто не виховував у такому антирадянському дусі, але я відчував, що я – чужий, і тому ніколи не був «совковою людиною».

Було б непогано зробити такий соціальний експеримент, но це вже при іншій владі. Зробити таку «совкову» резервацію і водити туди екскурсії, з проживанням у тому місці. А деяких людей туди пхати примусово. Ну, таке м’яке покарання. Місяць, або два, або рік щоб вони там жили. Щоб там не було туалетного паперу… Щоб там було все, що було в «совку» - ніх*я! Це не буде тюрьма, але це буде «совок». Я думаю, шо це багатьох вилікувало б.

Лесь Подерв'янський

Голодомор. Помстимося.

Голодомор був частиною свідомого плану знищення нації. Тієї верстви, що живила протести - господарів на селі і тих, хто прагнув такими стати.

Голодомор для окупанта (Московія, Росія, СРСР) був спосіб поламати залишки спротиву. Поламати силою, тому в очепленні територій голоду стояли війська. Заград загони голоду.
Голодомор був ланцюжком, як подальші хвилі розстрілів інтелектуального квіту нації.
Голодомор був для окупанта таким же природнім інструментом, як і все, що ми побачили із початком "Повномасштабки".

Голодомор став можливим не лише тому, що окупант міг його реалізувати, а й тому, що багато українців покинули думку спротиву. Хтось втомився і склав зброю повернувшись до цивілки "та якось воно буде", хтось повірив в лівацькі брехні про "земля селянам...", хтось свідомо колаборував із окупантом (таких було багато).
Якби ідея захисту національної держави панувала масами під час ПВЗ, голодомор міг би не трапитися. Історія пішла б якось інакше.

Голодомор реалізовували і усвідомлені колаборанти також. Як були ті, хто писали доноси, здавали НКВС національне підпілля, просто наклепствували для власного зиску.
Голодомор став наслідком низки подій нашої слабкості, наївності, незрілості, байдужості, неумності.
Як і "Повномасштабка".

Ні, Голод Москва все одно б спробувала реалізовувати просто як інструмент насилля над нацією... Але була б нація свідомішою, стійкішою, критичнішою, результативнішою... історія могла б піти за іншим сценарієм.
Але історія не знає "якби...". Вона дає опцію "подивись і зроби висновок".

Безвідповідальність у діях, в громадянській позиції, у владних діях, у ставленні громадян до влади - вбиває. Покоління.
Нездійснені плани, нереалізовані таланти, ненароджені мільйони із безголосим питанням до кождого з нас: "а що ти зробив, щоб неповторилося, щоб відплатити?"
Не просто пам'ятати - зробити висновки, навчити цьому дітей, помститися.

Ми ніколи не пробачимо жодне відібране зерня 1932-1933.
Помстимося за кожен постріл по мирному населенню в Маріуполі, Бучі, Києві, Херсоні, Краматорську та інших українських містах і селах.
Не забудемо жоден проведений нашими бійцями день у нелюдських умовах у полоні.
Розплата невідворотна.


Прощання зі світлом

  • 27.08.23, 15:09
...Твои руки - холодный ветер.
Я в ладони его поймаю
И согрею своим дыханьем
Этот ветер, холодный ветер.

Твои руки дождю подобны.
Землю и Небеса сшивают
Серебристою нитью тонкой...
Твои руки дождю подобны.

Твои руки лгать не умеют,
Ложь - от разума, не от сердца,
Изначально не слово - касанье.
Твои руки лгать не умеют.

Если же ты ладони сложишь,
В этой лодочке легкой качаясь
Можно плыть бесконечно долго,
Край земли за спиной оставить.

И когда, в том пределе дальнем,
Где сливаются все дороги,
Где мы встретимся ненадолго,
Чтобы вновь исчезнуть в тумане

Из сиянья вопросит Голос:
"В чем твоя заключалась вера?"
Я совсем не Ему отвечу:
"...Твои руки - холодный ветер..."

Сьогодні відлетіла у Вирій душа тої, кому тридцять років тому присвятив цей вірш. 
Не хотіла мене бачити, щоб не пам'ятав її у хворобі, а потім попрохала: "Привези мені вишневого морсу і кілька шматочків кавуну. Мені не можна, але дуже хочеться...".
Не вистачило кількох годин - подзвонила її донька і відтепер мені не треба хвилюватися, кудись їхати, намагатися допомогти...

Коли просиш того, хто може є десь там зверху, забрати декілька років у тебе і дати тій, кому це потрібніше за тебе - виявляється, це так не працює. Хоча, як насправді працює всесвіт не відомо нікому.

Вона несла світло, її ім'я означало "світло", серце її вміщало увесь всесвіт і трохи більше. "А я сьогодні ще не говорила тобі, що я тебе кохаю? От! Кажу!". 

Вона кожен день кохала мене як вперше і нічого не вимагала від мене взамін, бо я, бачте, не дуже вірю у кохання. Але її це не спиняло і не ображало - вона лише усміхалася і світила мені...

Сьогодні у домі, де залишилися її самотні речі, розірвалась її улюблена серветка. А ще зникло єдине наше сумісне фото тридцятирічної давнини, де ми щасливі, усміхнені, попереду ще ціле життя з нічними прогулянками під дощем і переїздами між з'йомними квартирами.
Попереду ще будуть вірші і пісні, написані для неї...А я так і не взяв до рук гітару і не заспівав їй улюблених пісень, як вона не прохала, бо, бачте, не співається мені...

Що ж, наслідки деяких вчинків ти усвідомлюєш буквально post mortem, після смерті...

Почекай мене, моє світло....
 

Відданий друг України

  • 12.07.23, 09:54

12 линя - день пам'яті Валерії Новодворської, російської журналістки, дисидентки, правозахисниці, прихожанки Української автокефальної православної церкви, найвідданішого друга України.

З 1969 року вона брала участь у радянському дисидентському русі. Була заарештована за звинуваченням в антирадянській агітації, перебувала на примусовому лікуванні в психіатричній клініці в Казані. Зв'язки Валерії Іллівни були зламані зондом під час примусових годувань, що у подальшому зумовило специфічний тембр голосу.

У 1970-80-ті роки Новодворську судили ще тричі, в радянські часи її заарештовували загалом 17 разів.

Валерія Новодворська завжди висловлювала свою підтримку Україні на її шляху до розбудови незалежного європейського майбутнього. 

15 березня 2014 року взяла участь в «Марші миру» в Москві проти збройного втручання російської влади у внутрішні справи України. Новодворська вийшла з плакатом «Банда Путіна — Геть в Нюрнберг».

На початку російсько-української вій­ни вона сказала: «Якби я могла ще носити зброю і ходити, я б уже записалася в українське ополчення». 

Вона публічно присягнула на вірність україн­ському народу та прямо заявила “братньому” народу, який жадає нашої крові: “В Україні достатньо патріотів, тому я залишаюся воювати в тилу ворога. Вважайте мене військовополоненою”. 

Незадовго до смерті знову говорила про нашу країну: «У Росії поступово зникає святковий тон. Залишається озлоблення, і вони ненавидітимуть вас страшно за те, що ви пішли іншим шляхом. Путін і “Південний Схід” вигадав через те, що нібито Україна розколеться через олігархів. Не чекайте від Росії ні об’єктивності, ні добра. Вона буде змушена змиритися з вашим існуванням, але підставлятиме ніжку зав­жди і скрізь».

Старий, як Бойків Сьвіт

Бойки – найзагадковіший український субетнос.
Найзагадковіший він, найперше, з тієї причини, що понині так і не розкрито таємницю їхнього походження. За однією (найпоширенішою) версією, етнонім «бойки» походить від назви кельтського племені бойїв, яке проживало на території Центральної та Східної Европи вже у пізньоантичні часи. Серед мешканців української та польської Галичини навіть приказка така є – «Старий, як Бойків Сьвіт»... яка нібито побіжно підтверджує коріння бойківського етносу ще зі стародавніх часів. В тому сенсі, що спершу були бойки, а вже потім – всі решту – всілякі там арійці, семіти, китайці і т.д...

За іншою версією, бойків вважають за нащадків давнього племені білих горватів, котрі населяли територію теперішньої Західної України понад тисячу років тому... і котрі, як і слов'яни, кельти, анти, сармати та інші спричинилися до формування сучасної української нації. Але ця версія розсипається при елементарному розгляді. Справа в тому, що 100%-но нащадками білих горватів є нинішні українські лемки; вони ж, русини. Оскільки сучасне лемківське/русинське наріччя (яке, між іншим, визнано у світі т.зв. «мікромовою») найбільш пов'язане з мовою білих горватів. Також вважається (і це найбільш вірогідно), що бойки, як субетнос, постали в результаті змішування антського племені тиверців з кельтським елементом, місцевими карпатськими племенами (даки, карпи) та частково білими горватами.Справа в тому, що після смерті Аттіли і розпаду імперії гунів на територію сучасної України напали авари і розбили тодішні протоукраїнські племена, об'єднані в Антський союз. Що спричинило міграцію і переселення племен, які входили до цього союзу, територією сучасної України та за її межами. Найбільше були розсіяні племена тиверців та уличів. Уличі, до слова, згідно з цією ж версією, разом з даками та карпами спричинилися до виникнення сучасного гуцульського етносу.

Добрих дві третини гірських назв на Бойківщині та на Гуцульщині мають дакське походження – Говерла, Брецкул, Томнатик, Парашка (правильно – Пурашка, себто Борсуча гора; не було в князя Святослава, сина Володимира ніякої ні дочки, ні жінки, ні мами, ні небоги, ні коханки, ні цьотешної вуйни під назвою Параска – достатньо почитати його родовід), Маґура, Плай та інші. Як і побутові слова – бриндзя, вурда, афини, ґоґодзи, планчида, тайстра, колиба, дзер тощо...
Є ще версії щодо чисто дакського, сарматського походження бойків та інші, ще менш вірогідні версії. Це по-перше.

А по-друге... бойки відомі своєю замкнутістю і небагатослів'ям. Як і не люблять розповідати про себе і про своїх дітей. Вони не вдаються до розлогих пояснень, а свою позицію окреслюють тезово. Коли ж тугоголовий співрозмовник ніяк не второпає суті бойкових пояснень та починає діставати того питаннями «Чому?» і «Як?», бойко просто відповідає – «Бо так!»... і на цьому дискусія вважається вичерпаною. Аргумент «Бо так!» для бойка автоматично переважає всі інші аргументи; кожний окремо і всі разом взяті.

А якщо бойко все ж дав себе втягнути у якусь суперечку, то він відразу, ще на старті, намагається свою позицію аргументувати так, щоб унеможливити оту всю подальшу гнилу дискусію. Не з неповаги до співрозмовника, а лиш, би не натирати си мозолі на язикови. Бойко апріорі знає, що він має завжди рацію... по тій простій причині, що він – бойко. І по всьому! А до ледь не всього, що каже йому співрозмовник-/и, відноситься, як до пустощів маленької дитини. Мовляв, ая – говори-говори, поки я маю настрій тебе слухати. Є навіть така відома байка, як лемко з бойком посперечалися, в кого вродили більші ябка (яблука). Лемко казав, що в нього вродили такі великі ябка, що коли він поклав яблуко на стіл, то стіл розламався; оскільки не витримав ваги його величезного яблука. Натомість бойко сказав, що в нього раз вродило таке величезне ябко, коли він його віз на фірі, то з ябка виліз хробак і зжер конє. Чим відразу поставив крапку у подальшій дискусії.

Можливо такі риси характеру інколи й шкодять у повсякденному житті, але є надзвичайно помічними у екстремальних ситуаціях... себто, коли земля під ногами горить.
Вся Україна знає, що овець в Карпатах розводять і випасають гуцули. У наших гірських річках завжди водилася і водиться форель. Відколи в горах вибухнув гірськолижний бум, гуцули, помимо надання туристичних послуг, зайнялися ще й розведенням форелі. Повикопували на обійсцях ставки і там розводять собі форель. Тому ледь не в кожному ресторанчику в Яремчі, Микуличині, Татарові, Буковелі і далі за курсом можна скуштувати свіжу форель. Але мало хто знає, що з недавнього часу розведенням форелі зайнялися ще й бойки. Наприклад, віднедавна свіженьку живу форель можна придбати у садибі «Під Пікуйом» в Біласовиці... остатньо, два місяці тому, брав по 350 грн/кг.
Так ото ж...

Раз посперечалися гуцул з бойком, хто піймав більшу форель. Гуцул сказав, що він піймав у своєму ставку форель метрової довжини. Маючи в запасі, для подальшого спору, що ця форель була людського зросту і всяке таке. Бойко йому на то відповів, що коли він витягнув свою рибу – рівень води в ставку понизився на півметра.
І, що на тото скажеш? А ніц!

Не люблять, бойки суперечок і дискусій. Як і не погоджуються з тим, що в спорах народжується Істина. Істина – це божественна категорія. Істина існує сама по собі, її можна хіба що відкрити; відкрити для себе і для світу. Як відкрив Ньютон явище гравітації, як відкрили фізики бозон Гіґґса, як постійно відкривають щось нове у космосі астрономи тощо... а от колесо, телефон чи інтернет вже не відкрили, їх винайшли. І, тут не обійшлося без чортів, які, як відомо, бояться бойків... проте, це вже зовсім єнча пара кальош. А в суперечках хіба що псуються нерви і виникає непереборне бажання натовкти своєму опонентові писок.

Любомир Коваль

Зелень доцарювалась

Здається, до нас їдуть ревізори. Американські.

А у нас поки що звільняють з посад підозрюваних у корупції та позбавляють громадянства підозрюваних у державній зраді.

Деяких із них випускають з непоганою «вихідною допомогою».
Наприклад, фірма подруги екс-голови Дніпропетровської ОДА отримала ще 100 мільйонів гривень на «утримання доріг».

А канал «Рада» виділив 120 мільйонів гривень на виробництво телемарафону фірмі, пов‘язаній з Кирилом Тимошенко.  

До речі. Якщо тут хтось заведе мантру «а при Порошенку!..», то ви ж вибирали, щоб було по-іншому. Чи як?
Ще можна постраждати, що «під час війни не можна такого писати». Ага, красти можна, а писати ні.

Ну і вишенька. США створюють комісію для проведення аудиту ефективності та доброчесності використання американської допомоги. Сума, про яку йдеться, 113 мільярдів доларів. Навіть складно уявити обсяги. І так, в аудиті будуть задіяні спеціальні інспектори і, кажуть, ФБР.

Аудит стосуватиметься не лише військової допомоги, а і інших секторів. Не забувайте, що весь державний апарат майже рік утримують союзники.

Так от, про корупцію. Далі - текст Юрій Бутусов.

Про 7 найбільш корупційних скандалів за останні 5 днів.
«Рейтинг 7 найбільших корупційних скандалів у владі Володимира Зеленського за останні 5 днів - вирішив впорядкувати усі події:

1.  Звільнення заступника міністра оборони В'ячеслава Шаповалова. Міністерство оборони уклало угоду на постачання харчів в армію на 2023 рік, де вартість деяких продуктів значно перевищувала ринкові ціни. Міністр оборони Резніков на початку заявив, що ніяких порушень нема, завищення цін на яйця - "технічна помилка", через те, що Міноборони вимірює яйця у кілограмах, і погрозив залучити СБУ, щоб з'ясувати звідки у журналістів ціни. Але після заяви НАБУ про відкриття провадження, на наступний день Резніков визнав, що проблеми у міністерстві, а не у журналістів, і негайно звільнив свого заступника, відповідального за тил. Тепер питання, чи має понести Резніков відповідальність за брехню вслід за Шаповаловим.

2. Арешт першого заступника міністра громад та територій Василя Лозинського. НАБУ викрило високопосадовця на хабарі в 400 тисяч доларів першого заступника міністра громад та територій Василя Лозинського, який він намагався отримати як відкат за державні закупівлі дизель-генераторів у приватної компанії. Лозинський - близька довірена особа самого прем'єр-міністра Дениса Шмигаля, з яким він працював багато років. Тепер питання, чи має Шмигаль понести відповідальність за злочин свого ставленника, якому він довірив розподілення державних коштів.

3. Звільнення заступника голови офісу президента Кирила Тимошенко. Тимошенко, відомий кураторством  президентського проекту "Великого будівництва", став відомим завдяки швидкому збагаченню після потрапляння у владу. Після початку війни Тимошенко  почав мешкати у приватній віллі будівельника Ніконова, і корисутватись елітними автомобілями, один з яких належить Вемиру Давитяну, тіньовому "авторитетному" бізнесмену, який має стосунки і з усім керівництвом Слуг народу і з відомим "авторітетом" "Наріком"-Петровським. Після низки скандалів Тимошенку довелось написати заяву про відставку.

4. Звільнення голови ОДА Дніпропетровської області Валентина Резниченко. Під час вторгнення фірма, оформлена на подругу Резніченко - фітнес-тренера, шляхом підкилимних рішень отримала рекордні суми фінансування з бюджету на будівництво магістралей у Дніпропетровській області. НАБУ відкрило справу та провело обшуки у Резниченка. Його захищав офіс президента, але скандал потушити не вдалось, і Резніченко нарешті було звільнено.

5. Таємне повернення незадекларованих грошей одному з керівників державної фірми "Прогрес". Екс-заступник міністра оборони, один з керівник державної компанії "Прогрес"  Олександр Миронюк за часів міністра Андрія Тарана  виявився причетним до укладання фіктивних угод на постачання бронежилетів, які не отримало міністерство оборони, під час обшуку у нього вдома у Миронюка було знайдено близько одного мільйона доларів у різній валюті, які він раніше не вказував у декларації. Кошти арештували. Але Печерський суд таємно повернув гроші Миронюку, під приводом, що ніби-то їх йому позичила сліпа (так вказано в довіреності) 86-річна пенсіонерка з Харкова. Жінка виявилась родичкою власника фірми, яка за часів правління Миронюка у Міноборони отримувала працювала з держкомпанією "Прогрес", тобто опосередкований зв'язок очевидний. Збитки державі від афери з непоставленими бронедилетами ніхто не не компенсував.

6. Звільнення заступника генерального прокурора Олексія Симоненко. Симоненко на тиджень на новий рік під час війни виїхав для відпочинку на курорт Марбелья на машині одного з одіозних тіньових діячів - "цигаркового короля" Козловського. Саме діяльність таких як Козловський мав перевіряти по службі високопосадовець Генпрокуратури, але замість того завів з ним дружні стосунки. Симоненко відомий як "рішала", який контролював усю контрабанду, рейдерство, усі сумнівні питання, які на свою користь вірішувала влада.

7. Звільнення голів Запорізської ОДА Старуха, Сумської ОДА Живицького, та Херсонської ОДА Янушевича. Іхня діяльність багато часу викликала велику критику за некомпетентність та бездіяльність в оборонних питаннях, Янушевича президент Зеленський призначив з порушенням закона про люстрацію у серпні 2022-го. Але звільнили їх через звязки з Кирилом Тимошенко за компанію.

П'ять з цих скандалів починались з журналістських розслідувань "Української правди", одне - "Дзеркала тижня", але усі вони об'єднані швидким підключенням Національного антикорупційного бюро до вивчення цих питань.
Усі ці  люди  багато років були у команді Слуг народу попри усі скандали, їх завжди прикривали, але що змінилось?

Це миттєве масове звільнення пов'язано з питаннями міжнародних партнерів України, які шлють до України десятки мільярдіві доларів допомоги, і не хочуть терпіти корупцію в українській владі.

Дипломатичний тиск країн Заходу на офіс президента призвів до швидкого результату. А Україна отримала одразу після цих скандалів черговий великий пакет військової допомоги.

Тепер важливо, щоб усі звільнені, які є на прицілі НАБУ, отримали вирок у суді. Будемо слідкувати за процесами, бо тільки звільненнями корупцію не подолати, вироки ще попереду».

Зоя Казанжи ©

Для тих, у кого погана пам'ять



Я никогда не скажу слов Елены Зеленской о том, что 90% опрошенных украинцев готовы терпеть год, два, три без света. Ни сама Елена, ни опрошенные украинцы не жили без света достаточно долго, чтоб быть уверенными. Те, кто живут без света месяцами, вряд ли были опрошены, остальные не имеют права на подобный пафос. Я вообще стараюсь поменьше пиздеть о том, чего не испытала на себе лично.

Я никогда не прощу Зеленскому брошенных в лицо Порошенко слов о том, что "незаконченная" война - это вина пятого президента, что Иловайск и Дебальцево - преступления правительства Украины, а не Москвы. Особено в свете сданого за три дня Юга и Мариуполя, который стал бойней. Слишком дорого нам это встало для простого прощения.

Я никогда не забуду шашлыков, "а то Путин нападьот", проебаного держ.замовлення, уголовок на Марченко, брошенного умирать Журавля, смешных шуток про принимать с любой стороны и эбонитовые палочки, тонн помоев на слоган "Армія, мова, віра". Не забуду того, что мы внезапно оказались недостойны достоверной информации, ну типа домашнего скота, которому тоже не говорят, что завтра начнётся убой.

Я не послушаю ни одной песни, не пойду ни на один фильм, не посмотрю ни одного тревел-видосика от тех, кто внезапно прозрел. У вас было 8 лет на прозрение, а вы ездили на гастроли в РФ, рубили бабло на их аудитории, задвигали тезисы про дружбу и братство вопреки "политикам, которые затеяли войну".

Я не пожму ни одной их руки, не отмечу их достижения и никогда не отдам им свой голос. Даже если они здесь построят "сверкающий город, моё Эльдорадо", долг за шашлыки не может быть выплачен никогда. Не существует достойного эквивалента тысячам жизней, которые можно было спасти.

Когда украинцы сражались за свою свободу на Майданах, на Донбассе, под судами, на виборчіх дільницях, ВЫ были на стороне тех, кто сражался за своё и наше рабство. Так что не пишите мне эту хрень про то, что хорошо бы заткнуться на время, потому что стоит заткнуться один раз и открыть рот тебе не позволят уже никогда. Исторически доведений факт.

Таня Адамс