V. Підвалини справжнього християнства Атор: Олег Вовк
Якщо вирубати непролазні хащі облуди, якими закрито для читача справ-
жній зміст Біблії, то залишиться кілька простих положень, які коротко викладе-
ні в цій главі.
1. Хто такий Ягве (Єгова)?
Хто такий Бог? Чи може Ягве (Єгова) мати щось спільне з Богом? Ким є Яг-
ве? Згідно з духовними знаннями наших предків, у недосяжних висотах Духов-
ного Неба знаходиться Божественний Світ — Край, де панує Єдиний Бог Всес-
віту. Людина не здатна усвідомити своїм обмеженим розумом Бога таким, яким
Він є. Тому вона уявляє Його як досконалу нематеріальну особу, яка випромі-
нює енергію добра і любові. Єдиний Бог Всесвіту перебуває в Божественному
Світі, і лише через своїх посланців сповіщає людей про Своє існування і Свої
Закони. Таке розуміння Бога викладено в Священних Книгах, написаних наши-
ми легендарними предками — Арійцями — в “Відах” та “Авесті”. Таке ж розумін-
ня Прабога, Великого Бога, Єдиного Бога мали і слов’яни напередодні насиль-
ницького хрещення. Про це докладно і переконливо написав видатний український історик Микола Іванович Костомаров у своїй визначній праці “Слов’янська міфологія”, яка була написана в 1848 році, а вдруге перевидана лише в 1993 році.
З’ясуймо ж статус духовної сутності, яку євреї називають Ягве (вона ж Саваоф,
Єгова, Елог[ім]). Наведемо опис проявів Ягве в Матеріальному Світі. “І взяв він
(Авраам — О.В.) для нього (Ягве — О.В.) все те (трилітнє теля, трилітню козу і
трилітнього барана — О.В.) і розсік наполовину, і поклав одну половину навпроти
іншої...І сталося, коли зайшло сонце, й була темрява, та ось ніби дим з печі та полум’я вогню пройшло між розсіченими шматками жертви” (Буття, 15, 10-17).
Цікавий “бог”! Ховаючись від денного світла, дочекавшись темряви, ходить
по землі, чадить димом і блимає полум’ям між скривавленими шматками розтер-
заних тварин... Це явлення аж ніяк не нагадує того Бога, якому з любов’ю в сер-
ці вклонялися предки наші на сході Сонця.
Одним з найяскравіших з’явлень Ягве стала його боротьба з Яковом, який
після цього отримав ім’я Ізраїль (на івриті — “той, хто поборов “бога”). Подамо
цей епізод з Біблії. “І встав він (Яків — О.В.) тієї ночі, і взяв обидві жінки
свої та одинадцятеро дітей своїх, і перейшов брід Яббок... І зостався Яків сам. І
боровся з ним якийсь муж, аж поки не зійшла досвітня зоря. І він (той муж — О.В.)
побачив, що не подужає його (Якова — О.В.), і доторкнувся до суглобу стегна
його. І звихнувся суглоб стегна Якова, як він боровся з ним. І промовив (муж
той — О.В.): “Пусти мене, бо зійшла досвітня зоря”. А той (Яків— О.В.) відка-
зав: “Не пущу тебе, коли не поблагословиш мене”. І промовив до нього: “Як
твоє ймення”. Той відказав: “Яків”. І сказав: “Не Яків буде вже називатися
ймення твоє, але Ізраїль, бо ти боровся з богом та з людьми — і подужав”. І за-
питав Яків і сказав: “Скажи ж ім’я своє”. А той відказав: “Пощо питаєш про
ймення моє?” І він (“бог”) поблагословив його (Якова-Ізраїля) там. І назвав
Яків ім’я того місця: Пенуїл (на івриті — “лице бога”), бо “бачив був бога лице у
лице, та збереглася душа моя” (Буття, 32, 23-31).
От тобі й “бог”! Мало того, що чекав ночі, щоб напасти на Якова, то ще бо-
ровся з ним тіло проти тіла. Але найцікавіше, що, коли зійшла досвітня зоря,
цей “бог” почав тікати! За українськими священними переказами, страх перед
зорею є виразною ознакою темної сили — ЧОРТА. Та ще до того ж звичайнісінь-
кий єврей подужав цього так званого “бога”.
Чимало “див” явив євреям цей “бог”. Перелічимо ці “божі” діла з книги Вихід:
[ Читати далі ]