Руське Православне Коло Звернення щодо наміру будівництва на острові Хортиця Історико-духовного комплексу  "Хорс"

Духовний центр "Руське Православне Коло" у співпраці з Національним заповідником "Хортиця" ініціює відтворення на о. Хортиця духовного комплексу часів Київської Русі "Хорс".

Згідно з домовленістю ініціатор ДЦ "Руське Православне Коло" готує на розгляд НЗ "Хортиця" проектну документацію, наукове обґрунтування, шукає фінансової і матеріальної допомоги для здійснення проекту.

Призначення Комплексу

Історико-духовне, використовуватиметься для туристичного відвідування і духовного паломництва сповідників слов'янської віри, відтворення стародавніх слов'янських обрядодійств.

Будова Комплексу

Припускаємо, що Комплекс матиме форму човна, в західній частині розміщено храм з дерева, в центрі - відкрита площадка з Дубом, навколо якого розташовані образи слов'янських Богів, на сході човна площадка для спостереження за сходом Сонця. Комплекс виокремлюється невеликим частоколом-бортом та ровом.

[ Читати далі ]

КОРОТКО ПРО АВТОРА

                                   

Красицький Ярослав-Валерій  Анатолійович  народився у Львові 1948р. Закінчив школу, ПТУ. Після служби в армії (ракетні війська) почав друкуватись в обласних газетах у жанрі карика-тури, що переконало йо-го у необхідності отри-мати художню освіту. Закінчив Львівський Де-ржавний Інститут Деко-ративно-Прикладного Мистецтва. Брав участь у виставках і у всесоюз-ному конкурсі карикату-ристів за шаховою тема-тикою отримав 1 місце. Також займався ілюст-руванням книжок, худо-жньо-гумористичним оформленням телевізі-йних передач.

З настанням доби т.зв. «перебудови» значною мірою невмо-тивовано відбулася зміна творчого спрямування – привернула увагу дрібна пластика дерево форм і відкрита можливість власною технологією інкрустувати дерево.

Це захоплення привело до нової діяльності – після художньо-конструкторської (дизайнерської) роботи в НДЇ концерну «Електрон» з паралельною цікавістю до праісторії України, зануренням у нові відкриті її пласти перейшов до викладання в сільській школі образотворчого мистецтва, ведення гуртка різьблення по дереві та ведення предмету історії України. Також, на формування світоглядних засад з ІІ половини життя значно вплинула новина родинної дотичності до знатного українського роду. Все це надало можливість уясняти авторське місцезнаходження у часоплині від минувшини до сучасного стану і, як це не патетично звучить, точніше самовизначатись у планетарному просторі і цивілізаційному часі. У 2007р активно друкував публіцистичні статті в газеті «За українську Україну», зараз до певної міри продовжує цей процес на сторінках сайту ВГОРУ.

Також, веде навчання студентів ПТУ столярного фаху по різьблен-ню в дереві. Всі збережені роботи намагається фотоспособом оформити і викласти на сайтах для популяризації дерево-творів у рідновірському спрямуванні, світоглядно до котрого прийшов після критичного осмислення суті християнізму.       Подані роботи до огляду – це спроба звіту способом матеріалізації творчими засобами свого бачення езотеричної україністики.

       Солярні обереги з колекції Красицького В. А.

автор: ЯВ

     Крім того, відвідувачі сайту мають змогу ознайомитися:

–  щодо технології виготовлення виробів з дерева 

–  щодо Оберегів Небесного Світила

Джерело-->>

                                      

Я осуждаю христианство, я выдвигаю против христианской церкви страшнейшие из всех обвинений, какие только когда-нибудь бывали в устах обвинителя. По-моему, это есть высшее из всех мыслимых извращений, оно имело волю к последнему извращению, какое только было возможно. Христианская церковь ничего не оставила не тронутым в своей порче, она обесценила всякую ценность, из всякой истины она сделала ложь, из всего честного - душевную низость. Осмеливаются ещё мне говорить о её “гуманитарных” благословениях! Удалить какое-нибудь бедствие - это шло глубоко вразрез с её пользой: она жила бедствиями, она создавала бедствия, чтобы себя увековечить... Червь греха, например, таким бедствием впервые церковь обогатила человечество! - “Равенство душ перед Богом”, эта фальшь, этот предлог для rancunes всех низменно настроенных, это взрывчатое вещество мысли, которое сделалось наконец революцией, современной идеей и принципом упадка всего общественного порядка, - таков христианский динамит... “Гуманитарные” благословения христианства! Выдрессировать из humanitas само противоречие, искусство самоосквернения, волю ко лжи во что бы то ни стало, отвращение, презрение ко всем хорошим и честным инстинктам! Вот что такое, по-моему, благословения христианства! - Паразитизм, как единственная практика церкви, высасывающая всю кровь, всю любовь, всю надежду на жизнь своим идеалом бледной немочи и “святости”; потустороннее как воля к отрицанию всякой реальности; крест как знак принадлежности к самому подземному заговору, какие когда-либо бывали, - заговору против здоровья, красоты, удачливости, смелости, духа, против душевной доброты, против самой жизни...

Это вечное обвинение против христианства я хочу написать на всех стенах, где только они есть, - у меня есть буквы, чтобы и слепых сделать зрячими... Я называю христианство единым великим проклятием, единой великой внутренней порчей, единым великим инстинктом мести, для которого никакое средство не будет достаточно ядовито, коварно, низко, достаточно мало, - я называю его единым бессмертным, позорным пятном человечества...

И вот считают время с того dies nefastus, когда начался этот рок, с первого дня христианства! - Почему лучше не с последнего? - Не с сегодняшнего? - Переоценка всех ценностей!

Ф.Ницше Антихрист. Проклятие христианству

[ Читать дальше ]

Світояр, проповідник

ПРИВИД ХРИСТИЯНСТВА

        

Єдине, чим сьогодні ще вперто прикриваються християни різних напрямків, це “общечєловєчєской” сутністю десяти заповідей, які закарбовані в Старому заповіті. Але багато християн навіть не спромоглися вивчити їх напам’ять. Більша частина тих, хто їх знає, вивчили спрощений перелік, який поширюється за зворотньому боці християнських календариків. Зустріти християнина, який би знав напам’ять біблійний зразок десяти заповідей майже неможливо, а такого, який би знав усі заповіді, які закарбовані в Біблії, в день з вогнем не знайдете...          Якщо уважно переглянути текст  Старого заповіту, то можна в ньому знайти два місця із заголовком “десять заповідей”, але на ці інші десять заповідей попи чомусь намагаються не звертати увагу прихожан, бо вони дуже сильно відрізняються від тих, про які всі говорять. Серед цих заповідей є такі, які наказують християнам знищувати храми і святині нехристиянських народів: “Ви їхні жер- товники ПОРУЙНУЄТЕ, а їхні камінні стовпи Богів ПОТРОЩИТЕ, а їхні дерева святі   ПОВИРУБУЄТЕ!” (13).Чи не подібне робили біль- шовики з християнськими церквами, соборами і монастирями? Принаймні, стає зрозумілим, звідки комуністи перейняли традицію знищувати  храми і святині. Таке саме робили християни із святинями місцевої Української Віри протягом тисячоліття....          Є серед заповідей і такі, які подібні до вказівок Адольфа Гітлера германському народові: “Стережися, щоб не склав ти угоду з мешканцями тієї землі, куди ти входиш”(12) або “Не візьмеш дочок (мешканців тієї землі, до якої входиш), для синів своїх” (2М: Книга Вихід, 34, 16).          Цікаво, що в розмові із заможним юдеєм навіть Ісус Христос спромігся перерахувати лише п'ять заповідей з десяти ( Матвія,19, 18-19). Він говорив їх не від власного імені, а наголошував: “що в Законі написано" (Луки, 10, 26), даючи зрозуміти, що ці заповіді дані не ним,  бо "Я й Отець - Ми одне!" (Івана, 10, 30). А жидів питав: "Чи ж Закона вам дав не Мойсей?" (Івана, 7, 19).          Ніхто ще й досі не намагався зібрати докупи і дослідити усі біблійні заповіді, а тим більше, розмежувати окремо заповіді Старого і Нового заповітів, і зокрема заповіді Ісуса Христоса. А таке дослідження було б необхідним і корисним для релігієзнавчої науки і для того, щоб розібратися в причинах утворення християнського протестантизму і сектантства. Тим більше, що нарешті стало б зрозумілим, звідки уся невпорядкованість і нерівновага в житті християнського світу і, як уберегтися від загальної зомбізації людей напередодні святкування 2-тисячоліття "народження Христоса”.          Цікаво те, що юдеї живуть за законами Тори (перших п'яти книг Старого заповіту) і Талмуду, в яких вміщено 365 заборон і 1278 застережень. Але немає жодної "християнської" держави, яка б жила за законами Ісуса Христоса або за заповідями Нового заповіту. Ці уряди добре розуміють, що така держава дуже швидко припинила б своє існування.          А тепер, українцю, якщо ти вважаєш себе справді українцем за духом і тілом, то наберися сміливості й терпіння, тим більше, якщо  "усі дурні християнські інстинкти ще сидять в твоєму світо- гляді" (за Нітше), і - вперед на сторінки Біблії!..

[ Читати далі ]

                                                                                                                           ХРЕСТИЛИ НАРОД У ВЛАСНІЙ КРОВІ ЙОГО...

...Охрестити киян — це не значить охрестити українську землю: держава Володимира була дуже велика, а тому й роботи для охрещення всього українського народу було надзвичайно багато — це була робота не для одного покоління людей.         Літопис, звичайно, досить просто уявляє собі всю цю роботу. По охрещенні киян, коротко каже літописець, "почав Володимир ставити по містах церкви та священників та зганяти (приводити) людей на охрещення по всіх містах та селах”. Звичайно, було це зовсім не так просто: нелегко було охрестити киян, де багато було інтелігенції, що здавна тяжіла до християнства; але охрестити всю іншу Україну, особливо сільську, — то був уже труд непосильний для однієї людини, хоча б і такої рішучої, яким був князь Володимир. Отож, треба думати, що хрещення позакиївської України розтяглося не на один десяток літ; нову віру таки густо полито кров’ю українського народу, що боронив батьківську віру.          ...У нас звичайно прийнято думати, ніби християнство легенько заводилося собі серед українського народу. Справа була ніби так, що князь Володимир наказав охреститись, а вдячний народ зараз же відцурався віри батьків своїх, зрадив цій вірі і прийняв християнство.         Насправді ж справа відбувалася зовсім не так. Мирного прийняття християнства не було, народ завзято боронив свою віру, скрізь були бунти, й часто доводилося хрестити народ у власній крові його, доводилося хрестити його вогнем і мечем. Володимир Великий проголосив християнство державною вірою, а віру попередню, "язицтво”, заборонив. Але ж ми всі добре знаємо, що від оголошення закону до його проведення в життя — дорога немала.         ...Загал народу навіть у Києві не хотів хреститися й голосно плакав, коли тягли Перуна. Але в Києві Володимир мав наймане вірне військо, а тому крикунів проти нової віри легко могли відправляти в Дніпро за Перуном; багато повтікало в глухі місця, багато поховалося, а ще більше — сиділо мовчки, не виконуючи нової віри (бо й не вміло), тільки викупавшись у Дніпрі...         Поза Києвом справа була вже зовсім не легкою — коли приходило військо для охрещення, народ утікав і ховався в лісах, яких тоді було досить; а кого урядники встигли-таки схопити й охрестити, той все одно тримався старої віри в загальному, морі її, коли відходило військо... А з насильного охрещення не робив собі клопоту.        Стара українська віра своїми представниками перед Богом мала так званих волхвів. Волхвів було в нас дуже багато; хоч і не були вони власне класом жерців, бо й кожен старший у родині виконував у нас обов’язки жерця, але все-таки, як слуги свого Бога, мали волхви великий вплив на народ. Ось ці наші волхви й завзялися боронити стару віру перед загрозою нового християнства. Волхви були з простого народу, жили разом із ним, а тому їхня агітація проти християнства була сильна та реальна. Це через них наш народ так уперто та довго боронив свою стару віру, а почасти доніс її й донині...         Звичайно, державна влада вела гостру боротьбу власне з цими волхвами, ловила їх і катувала немилосердно. Старі джерела наші, головним чином літописи, не люблять розповідати про боротьбу народу проти християнства — вони звичайно малюють, що народ із радістю приймав нову віру, охоче зраджуючи старій. Але час від часу прориваються й у них вістки про цю запеклу боротьбу.

---

Скільки було киян в часи їхнього насильницького охрещення нам невідомо. Найближчі дані маємо за ХІ ст. — 50 тисяч чоловік. Кількість людності Києва часто змінювалась, так у середині XVII ст. тут мешкало 10-15 тис. Нині киян понад 3 млн.

        Український поет Олександр Бучинський-Яскольд у 1678 році написав панегірик “Чигирин”, присвячений героїчній обороні козацької столиці від турків. І от у цьому творі звертає на себе увагу одне місце: поет пише, що коли б турки перемогли, то почали б нам тлумачити в наших школах “літеру”, тобто по-своєму подавати й історію землі нашої, й мови нашої, й буття, а коли б це сталося, то з цього була б нам кривда. Слова знаменні, бо моральної кривди не знає тільки той народ, який уміє пізнавати себе сам і сам оповідає собі власну історію та й плекає власну культуру, а коли йому його “літеру” тлумачить загарбник, ясна річ, той тлумачитиме її за власним розумінням та баченням і на користь собі, а не поневоленому народові. Істина, здавалося б, абеткова, але ми пережили П силу на своїй, як то кажуть, шкурі й болісно відчуваємо, що це таки справді немала кривда, коли поневолювач тлумачить тобі твою ж “літеру” з усім безсоромним цинізмом, не даючи при цьому поневоленому змоги сказати своє слово, тобто з’явити бачення себе, народу свого, звичаїв, історії, національного самоусвідомлення, розуміння сусідів тощо. [ Читати далі ]

Вчора в Одесі після маршу і концерту пам’яті Максима Чайки були затримані двоє активістів: Дмитро Лінько і Олексій Макаров. Як повідомили їхні друзі, це відбулося ввечері, одразу після того, як хлопці посадили на автобуси учасників маршу з інших міст і попрощалися з ними. Зараз затримані знаходяться у Шевченківському РОВД м.Одеси. Що їм інкримінують, наразі невідомо. Вечір пам‘яті Максима Чайки закінчився арештами

Вчора в Одесі, одразу після закінчення концерту, присвяченому пам‘яті  Максима Чайки, почались арешти українських патріотів.

Наразі відомо про затримання Дмитра Лінька,голову Одеського БРАТСТВА, та Макарова Олексія з Українського Автономного Спротиву. Затримання пройшли одразу після того, як автобуси з патріотами з інших міст від’їхали з Кулікового поля, де проходив захід. Всю ніч тривали допити під час яких затриманих було жорстоко побито. Співробітники Шевченківського відділку міліції м.Одеси, в якому перебувають затримані, лише під ранок визнали наявність затриманих, проте і досі відмовляються повідомити причину затримання і процесуальний статус затриманих.

З неофіційних джерел стало відомо, що арешти відбулись за наказом вищого міського керівництва МВС на догоду антиукраїнським силам Одеси. Формальним приводом затримань стала «підозра в хуліганстві», яке нібито відбулось за добу в офісі одіозної українофобської телекомпанії АТВ. Сам телеканал неодноразово потрапляв в поле уваги державних органів за відверте роздмухування міжнаціональної ворожнечі. Проте антидержавну діяльність телеканала досі не припинили. А одеська міліція замість того, щоб займатись розслідуванням карних справ, відкритих на фактичного власника каналу Ігоря Маркова, продовжує виконувати його замовлення.

Також ранку, 18 квітня, співробітники міліції почали рейди по квартирах інших українських патріотів Одеси. Наразі загальна кількість затриманих уточнюється.

Джерело: http://www.bratstvo.info/

Як відомо, у наших предків вважалося, що всі добрі
і важливі справи потрібно робити за дня, при світлі Сонця. Але це у нас, Докиєвській і
Києвській Державі. А у нашого споконвічного ворога і історичного
антагоніста Русі - Московії, як зазначали давні мандрівники у своїх
записах, всі справи починалися робитися ближче ночі, або і вночі, як це
було у Великих Князів московських, що не могло не дивувати, адже ніч
могла бути тільки уділом татя або ж розбійника.

Зважаючи, що Україна - невільно духовно держава та ще й політично,
неважко прослідкувати риси діяльності східного сусіда на нашій землі.
Одним із таких деструктивних елементів державності України є Московська
Ортодоксія, ще відома як Українська Православна Церква, встидливо
самозамовчувана, Московського Пархату, тобто Патріархату. Ні для кого не
є секретом, що вона є явним розсадником ворожих Україні настроїв,
прикриттям ФСБ на нашій території. Цій церкві у нас можна ВСЕ. Тим
більше, що і новоявлений Президент - прихожанин ворожої Україні
структури.

У 2007 році тишком, вночі, тайкома, "аки таті" вони спорудили щось
наподобі псячої буди під прикриттям циркового антуражу.



Це сталося біля фундаментів Десятинної церкви. Після цього вони почали
активно обживати територію, по-господарськи придивляючись і до фундаментів давньої споруди.

 Ось вони, герої дня, тобто ночі. До речі, зліва - дзвонар, "божій чєлавєк", як він себе
називає на зіпсованому суржику одного із староболгарських діалектів. Він
неодноразово порушував закон, повинен сидіти у в"язниці, але міліція
цнотливо закриває на його подвиги очі, оскільки церква і міліція у нас -
це дві ланки одного кримінального простору. Та ще й московського
пархату, прихожанином якого є сам "Папа".

Досьогодні стоїть ця незаконнопоставлена споруда посеред Києва, у самому його серці. 

І от, минулої ночі до Десятинної церкви поїхав бетоновоз для заливки
фундаменту. На вилик небайдужих, з"явилася міліція, незаконне
будівництво ж... Коли наряд приїхав, піп із двома охоронцями розкидали
бетон у викопані рови. Міліція спитала про дозвіл, ті дозволу не мали,
але сказали що дозвіл є. "Охоронці порядку", скоріше всього прийшли
тільки задля порядку. Записавши паспортні дані особи, яка викликала
міліцію, вони пригрозили, що на наступний раз штрафуватимуть за
неправдивий виклик...

І хто скаже, чи є ще в Україні закон? А чи і не було?