Бездумні дні, віддайте мою вічність,

Яку ви забираєте бездушно,

Її вам непотрібна поетичність,

Яка в своїх бажаннях непорушна.

Її вам непотрібний світлий погляд,

Надія, що конає вже у муках,

Ваш з нею не збігається світогляд,

В її не потопаєте ви звуках.

Мене навіщо жертвою обрали?

Я – тільки легкий подих під зірками,

Віддайте, дні, усе, що відібрали,

То не для вас збиралося роками.

28.01.2016

Дорога – болото, рядами будинки,

І небо у сірій вуалі,

Наступна зупинка… Не треба зупинки,

Давайте поїдемо далі!

Давайте не будем спинятися зовсім,

Що нас тут чекає такого?

Вперед, в невідоме, і, може, невдовзі

Побачимо посмішку Бога.

27.01.2016

Короткий день был сдан в утиль,

Луна взлетела с дивной грацией,

И под окном автомобиль

Мигал своей сигнализацией.

Оркестру звёзд кричу: Играй!

Чего тут ждать, чего морочиться? –

Да полусонный хриплый лай

Ему мешал сосредоточиться.

27.01.2016

Холодной улицей бреду,

Делами зван неотвратимыми,

Играет утро в чехарду

Одноголосыми машинами.

Грозится поглотить ничто –

Уже доело расстояния,

И тени в куртках и пальто

Людьми зовутся. По незнанию.

Души пророчат нищету,

Богатства сами не познавшие,

Холодной улицей бреду

И жизнь ищу, давно пропавшую.

26.01.2016

Кафе. На жёлтом сделанный

Акцент,

Щекочет уши нежный

Комплимент,

Изгибов джаза ненавязчив

Фон,

В душе звенит тихонько

Камертон.

В глазах усталых свет

И чистота,

Есть чай, есть кофе –

Пара ещё та,

И за окном зима –

Уже пустяк,

И добрых чувств комок.

Без них – никак.

26.01.2016

Люблю я вас, красоты поднебесные,

Зима ли, лето, иль иной сезон,

Вы – хороши, вы запредельно честные,

Вы – воплощённый в яви светлый сон.

Шумливый лес, полей ветра пахучие,

Речной изгиб и облачный покров,

У вас есть что-то доброе, певучее,

Достойное неповторимых слов.

И вот они плывут уже, прелестные.

Плетя венок в рассвете золотом,

Люблю я вас, красоты поднебесные,

Вас не любить – быть истинным слепцом.

26.01.2016

Є давній світ, в який летять мільйони –

Старі, дорослі і маленькі діти,

Тому що там ховаються закони,

Яких в житті земному не відкрити.

У сутінках ховається розплата

За те, що не зробив – забракло сили.

Лечу і я. Несе мене завзято

Ещё по улицам хожу,

Ещё растрачиваю шаг,

О будущем не ворожу,

Оно теперь такой пустяк.

Кого ты хочешь обмануть?

Кому ты надобно такое?

Оставь меня и долгий путь

Сожми железною рукою

В комок.

25.01.2016