У полоні мрії та мети
Прапор мій подертий на лахміття,
Відпусти у вирій назавжди,
Не тримай мене у цьому світі.
Невідомо, за які гріхи,
Я дістав життя своє пекельне,
Наші не єднаються шляхи,
А ідуть у вічність паралельно.
Слухай тишу тисячі зірок,
Там сумне сховалося пророцтво:
Моя доля – той іще урок
Тим, хто марить щиро благородством.
Таємниці загадкових сфер
Зрозуміє тільки одинокий,
Відпусти у вирій хоч тепер,
Я пізнаю там, нарешті, спокій.



