В небі місяць мармеладою. День пропав на стороні. Тихо осінь листопадає В листопадовім вікні. Квітка свічки сіє промені. Час пішов у таїну. І поснулі сни за комином Бачать теплую весну.малюнок ШІ[Приєднана картинка]

і зрушаться гори і пагорби теж на попіл пухкий перетворяться ріки не стане учора і завтра і меж і більше не буде ніколи й довіку не стане морського й небесного дна пощезне багате пощезне убоге залишиться милість єдина одна залишиться милість і більше нічого Бо зрушаться гори й холми захитаються, та милість Моя не відійде від тебе (Ісая 54:10) фото з мережі [Приєднана картинка]

Приходь, світанку. Завітай і ляж На ґанку білосонячним промінням. Скидає ніч туманний камуфляж І утікає в невідоме тінню. Уже пора для кави та чаїв, Будильнику, що сон крихкий розвіє. Приходь, світанку. Світ цей зголоднів До світлого. До сенсу і надії.фото з мережі[Приєднана картинка]

Дріботить дрібота дощова. Сивий ліс по маківку умитий. В мокрім світі губляться слова Про тепло. Про сонечко. Про літо. Світить яр шипшиновим вогнем. Дотліває вечір неквапливий. Жовтих днів малесенький Едем. Жовтих снів нерукотворне диво.фото з мережі[Приєднана картинка]

Поїхали до млина, Там є річечка стомлена, Там комиш і верба. Там у кольорі сонячно, Там години безпомічні І міліє доба. Поїхали ген, Де цілюще навколишнє, Ми намелемо борошна Й пирогів напечем.малюнок згенеровано ШІ[Приєднана картинка]

Осінь у темряві світиться. Мліють будинки зволожені. Орденом Повного місяця Небо за щось нагороджене. Зорі невидиме стріпує, Хмарами тішить летючими. Спить неминуче під липами. Сниться зима неминучому.малюнок згенерований ШІ[Приєднана картинка]

Ходімо в дощ. У сирість. У дрімоту, Куди гриби з грибочками втекли. Де сиплеться із неба позолота І ліс взуває жовті постоли. Де все таке ріднесеньке, неначе Ми саме там з'явилися на світ. Де спить їжак і бачить сни їжачі, І світиться зорею древній глід.[Приєднана картинка]

не плач жоржинонько осінь буде тумани затишні вийдуть в люди останні яблучка натрусять зливи не плач жоржинонько все буде диво[Приєднана картинка]

Ще на баштанах пахли літом дині І в небо розбігались вітряки, А теє небо, небо ясно-синє Ковтало світ. І відстань. І думки. Цвіли жоржини. Дотлівали маки. Гримів на всю оркестр цвіркунів. А осінь подавала тихо знаки. Мовляв, пора. Для туги і для снів.[Приєднана картинка]

Таких як Ви не кожному знайти. Такі як Ви – ковток води у спеку. В таких очах приховані світи Такі як Ви – воістину далекі. Таким як Ви і янголи сім’я, Такі як Ви із небом неділимі. Таким як Ви підвладний навіть я. Таким як я підвладна тільки рима.[Приєднана картинка]