коли рясно уродить могильними плитами...

коли рясно уродить могильними плитамиі надію розтопчуть копита ворожіпереможець назве партизанів бандитами бо тому що так хочебо тому що так можеі рука не здригнеться і сумнів не зрушитьсябо у серці порожнім не водиться милістьі кати оживуть у підручниках й вулицяхбо тому що комусь не моглосьне хотілосьмалюнок ШІ[Приєднана картинка]

Холодний час. І паморозь. І сніг.

Холодний час. І паморозь. І сніг. Зоря небесна вічне виглядає. Спинився світ бо він уже забіг Туди, де сенсу рухатись немає. Немає дня. І року. І століть. Дірявих хмар курчавиться перука. Мовчить усе що вміло говорить, І навіть слово хукає на руки.малюнок ШІ[Приєднана картинка]

у тихім місті

коли усе на клаптики роздерте а від життя лишилась тільки втома у тихім місті все таке безсмертне що навіть слово «вмерти» невідомо коли немає й натяку на листя на кольори і на тепло натомість у тихім місті сніг – лише про чисте а не про холод і про нерухомість і у часи всевладного безчинства яке ніяк не полишає світу у тихім місті тільки у дитинства є право щось уголос говоритималюнок ШІ[Приєднана картинка]

Засни хоч на хвилину...

Засни хоч на хвилину. День згорів За незбагненним планом Саваота. Хіба важливо де тепер і хто ти У час, в якого не лишилось слів? Хіба важливі спомини і сіль, Що непомітно полонила вії, Як вміє сон таке, що й Бог не вміє. Прозорі тіні. Тиша. Заметіль.малюнок ШІ[Приєднана картинка]

просила баба...

просила баба як мине неділя і вечір за неділею мине посипати поріг морською сіллю аби не лізло з ночі потайне іще вона впівголоса просила коли усе накриє чорнотадо перших півнів витримати силиале чомусь боялася хрестаФото з мережі.[Приєднана картинка]

здається це було учора...

здається це було учора неначе ввечері було сміялись білим цвітом гори які до неба замело а нині слів нема у Бога і навіть дум нема ніде один туман мовчить волого і всесвіт потайки крадемалюнок ШІ[Приєднана картинка]

Осене! Осене!

- Осене! Осене! Що в твоїм кошику? - Трішечки сонечка, Трішки морозика. Трішки світанків З дощами-туманами. Сонні сади Із грушками останніми. Трішечки тиші І небонько вищечке. Трішечки суму І спогадів трішечки. фото з мережі [Приєднана картинка]

І земля не земля...

І земля не земля, і вода не вода. Тільки небо одне. Тільки небо. Без броду. Дивносоння нашіптує осінь свята І вигулює ліс золотої породи. Не дивись на печаль. На свій слід не дивись. Не дивись на пророчену кимось негоду. Подивися на світ. Подивися на ліс, Той, що поруч біжить, золотої породи.малюнок ШІ[Приєднана картинка]

Подивися – зірки. Подивися – ріка...

Подивися – зірки. Подивися – ріка. Подивися як сон підкрадається тихо. Не підемо на люди, в них природа така, Що не знаєш як жить, бо не знаєш як дихать Межи поглядів їх, межі заздрощів-скрут І порожніми до очманіння думками. Подивися – краса. Подивися – я тут. Із тобою і сном. Із рікою й зірками.малюнок ШІ[Приєднана картинка]

Спасибі Вам за мрії що були..

Спасибі Вам за мрії що були. За дивні дні. За вчора і сьогодні. За глибину хмільної кабали, Бездонні сни і думи благородні. За серце розтривожене моє. За відчуття вершини неземної. Спасибі Вам за те що й досі є І, Боже дай, залишиться зі мною.малюнок ШІ[Приєднана картинка]
Сторінки:
1
2
3
4
5
6
7
8
293
попередня
наступна