Де сивочолий дуб...

Де сивочолий дуб,

де галаслива сойка

ховає у дупло

сякі-такі скарби,

Знімає вітер з губ

солодкий присмак зойку,

І пропливає тінь

відбутої доби.

Сплітаються думки

у дивний візерунок,

І тиша до небес

відлуннями гука,

Загублені слова,

осінній подарунок,

Складають ланцюжок

забутого рядка.

мал. Яна Барткевича