І день сліпий, і я його не бачу...

І день сліпий, і я його не бачу,

І кидається в очі сніговій,

І студить вітер голову гарячу

Та спокушає спокоєм, мов змій.

Навіщо, вітре? Я вже не журюся.

Я просто йду. Усі ідуть кудись.

Твоє солодке яблуко спокуси –

Даремний подарунок, не трудись.

Мені не треба, вітре, дорікати,

Сховай-но свої ноти голосні.

Дивись, як гарно! Снігу так багато.

Шкода, що він розтане навесні.