Червоний вечір, небо і земля...

Червоний вечір, небо і земля,

Чорніє ліс крихкий на видноколі,

Дорожня вигинається петля

І захід мастить китиця тополі.

Сіріє сніг у виярках узбіч

(ізнов сезонів сплуталися дати),

А вдалині повзе неквапно ніч,

Чого невідворотній поспішати?

Вже силуети тіні простяга,

І сонна мить ворожить загадково,

Та у душі ще стукає жага

До кольорів, до дива і до слова.