В подих туману...

В подих туману

Утік виднокіл,

Колір у неба –

Землистий,

Дивиться осінь на мене

В приціл,

Скручений з жовтого

Листя.

Влучить у серце моє,

Або ні

(хтось розумів ту натуру?)

Може, блукати буде

Уві сні,

Рим розливати

Мікстуру.

Може, в мені заховалась

Вина,

Солодко й тихо

Дрімає?

Дивиться осінь на мене,

Вона

Мабуть, таємне щось

Знає.