Помовч, мій день, у тебе є цей хист...

Помовч, мій день, у тебе є цей хист.

Навіщо ти приховуєш відоме?

Нехай тепер говорить падолист

Про затишок чудовий та про втому.

Про сине небо з клаптями хмарин

Та несміливий приморозок ранній,

Про сіро-голубий аквамарин

У ідеально круглій калабані.

Не треба знов осіннього плачу,

Для цього знайдемо ми інші дати.

Помовч, мій день. І я теж помовчу.

За нас сьогодні є кому сказати.