Чого, васале, кинув ти сеньйора?

Чого, васале, кинув ти сеньйора?

Чого утік від вихору мечів?

Чи ти забув, у чому клявся вчора,

Бо до життя раптово зголоднів?

Скажи, чом обладунок твій охайний?

Чом червоніє в келиху вино?

Чого твій кінь стоїть тепер у стайні,

А не товче копитами багно?

Даремно ти не думаєш про кару,

Даремно у очах ховаєш блуд,

Збирайся-но, васале, до тартару,

Бо там і не таких приймали юд.