Гримнуло десь уночі, Передощило, а нині Сонце сидить на плечі Неговіркої хмарини. Світить кульбабками путь, Хвалиться маками нива, Тихі хвилини пливуть У дивину ясно-сиву. Пагорб до пругу приріс. Небо тримає черешня, Там зачарований лис Слухає літо прийдешнє.[Приєднана картинка]

Киплять акації в саду, Тривожить небо птиця, Ховає бджілка у меду Солодкі таємниці. А за туманністю сосни, Де тихо ніч зомліла, Десь у яру шукають сни Свою забуту силу.фото з мережі [Приєднана картинка]

Дві торби слів І музики три жмені, Дороги шмат І часу дві доби Туди, де села тануть безіменні І небо перехрещують дуби. Скажи, хіба потрібне щось Для світу? Для світу світла, Світу воскресінь, Окрім тих слів, І музики, І літа, Де чорних днів Не пробігає Тінь?[Приєднана картинка]

Перечепитися і впасти У ті поля і ниви, де Перепілчаток зозулястих Зоря туманами веде. Де в небесах немає броду, А у міста нема доріг, Де не ховається свобода І сяє сонця оберіг.[Приєднана картинка]

хіба забудеш Вас авжеж та не забудеться й не треба як ув очах стояло небо у чорнім подиху пожеж як у чаклунстві дивних див тонула буднів звична проза горіли сни і з ними розум у тому полум’ї горів[Приєднана картинка]

червоні ружі білі ружі розмита дійсності межа велике небо око мружить кудись поцокало лоша можливо там де вечір гасне і ліс у полі розтає є загадки такі прекрасні і чудеса і воля є[Приєднана картинка]

Коли світ розтирають жорна І надія всього зреклась, Коли в моді суцільне чорне, А всім іншим до неба – зась, І коли навіть Бог незримий Цей вселенський не бачить гріх, Всі дороги ведуть до рими Крізь безмежжя пустель людських.[Приєднана картинка]

На блакитному березі Голубої ріки, Ходить втомлений березень, Думи дума гіркі. Тане в затінку паморозь. Небо чистить крило. Дива знову не трапилось – Все у безвість пішло.[Приєднана картинка]

якщо я доживу до дати, у якій вважатимусь дідом, я скажу онукам: вчіться стріляти, інакше вони знову прийдуть ті потвори що лізуть у родичі аби вигнати вас із дому і не буде ніякої помочі бо чуже не потрібне нікому окрім тих хто прийде неодмінно аби всістись на ваші шиї вчіться стріляти бо це єдине що потвора на жаль розуміє[Приєднана картинка]

Душа сказала літу: не іди, Лишилась осінь та зима за нею, Де крижані видзвонюють сади І добрий сміх давно не панацея. Не йди, від тебе я не відріклась, Пощо мені пустиня несвятая, Де дражнить снами тільки тінь чиясь, Але чия – ніхто не пам’ятає.[Приєднана картинка]