Квіти у росі

Серце зігріва квітка лісова, Це кохання спогад перший. Квіти у росі наче сльози, Сльози у росі.
Приспів: Не всихайте квіти мої, Згадка моїх юних літ. Перші сльози на очах, Ранні роси на квітках, Квіти у сльозах. Перші сльози на очах, Ранні роси на квітках, Квіти у сльозах.

А на пелюстках довгий-довгий шлях, Шлях кохання, шлях розлуки. На моїх очах роси, Сльози на квітках.

Лечу до Тебе....

Лечу до тебе туманом через моря і дні, Впаду із неба тугою, а ти смієшся - ні... Я зіркою безсонною цвіту на кружині, Свічу у вікна соняхом, а ти смієшся - ні...

Приспів: Згадай востаннє наші зустрічання, Місячне вінчання, трепетні слова. Невже на стежці вірного кохання Поросло мовчання, наче сон-трава?

Тоді прилину лебедем і скрикну на стерні, Впаду до тебе леготом, а ти говориш - ні... А я заплачу річкою в гіркому полині, Вже й пересохла з відчаю, а ти говориш - ні... Тоді віддам я вітрові свій розпач і оддчай І прошепчу зневірено на цілий світ: "Прощай". Злечу у небо турманом востаннє на біду, Впаду, мов камінь тугою, а ти зітхнеш - я жду..

Відлуння наших справ



Чоловік ішов по долині в Піренеях, коли зустрівся йому старий пастух. Він поділився з ним своєю їжею , і довший час вони сиділи і розмовляли про життя. 
Чоловік сказав, що коли хто-небудь вірить в Бога , він  повинен також розуміти , що він не є вільним , оскільки Бог керує кожним його кроком.
У відповідь на це пастух провів чоловіка в яр , де він міг почути з абсолютною чистотою  відлуння кожного звуку.
- Життя є цими стінами , а доля - це той крик , який робить кожен з нас,- сказав пастух.
- Все , що ми робимо , відображається в Його серці і повертається до нас в тому ж самому вигляді.
Бог - це відлуння наших справ.

Ой гори ж мої гори

 Ой, гори ж мої, гори  
  Високі, зелені! 
  Чи заплачете ви, гори, 
  По мені, по мені?  
  Чи заплачете ви, гори, 
По мені, по мені?

Чи заплачеш, засумуєш
За мною, смереко,
Як поїду я від тебе |
Далеко-далеко?  

Чи заплачеш, засумуєш
За мною, ялице,
Як мене чужа команда |
На войну закличе?  

Чи заплачеш, засумуєш
За мною, дівчино,
Як побачиш край дороги |
Червону калину?  


Чорне море

Чорне море, Чорне море, гей! Гарне море, гарне море, гей, гей! Чорне море, гарне море, а все єдно Чорна Гора, Неня моя Чорна Гора, гей, гей, гей!

Ніхто не зна, ніхто не зна, гей, гей! Де сховався месяц не зна, гей, гей! Гей, стріляй моя рушниця, щоб почула моя киця, Неня моя Чорна Гора, гей, гей, гей! Гей, стріляй моя рушниця, щоб почула молодиця, Неня моя Чорна Гора, гей, гей, гей!      Чекай куме, чекай куме, гей, гей! Курнєм куме, курнєм куме, гей, гей! Тіто-мріто, марґаріто, ми із кумом два бандіта, Знає неня Чорна Гора, гей, гей, гей! Тіто-мріто, марґаріто, ми із кумом два бандіта, Знає неня Чорна Гора, гей, гей, гей! Чуєш Іване, мій сине, гей, гей! З полонини пісня лине, гей, гей! Я ніколи і нікому не віддам рідного дому, Знає неня Чорна Гора, гей, гей, гей! Я нікому і ніколи не віддам ці гори-доли Знає неня Чорна Гора!..

 

Ти не моя дівчино дорогая ...

Ти не моя, дівчино дорогая! І не мені краса твоя; Віщує думонька смутная, Що ти, дівчино, не моя! Ти не моя! За личко гарне Справляє хтось колодія… Мої ж літа проходять марне, Бо ти, дівчино, не моя!..

Ти не моя! Но що ж я маю? Чим похвалюсь тобі і я? Хіба лиш тим, що тя кохаю; Но ти, дівчино, не моя!..

Ти не моя!.. І брови чорні Милує інший, а не я, І інший хтось тебе пригорне, А ти, дівчино, не моя!.. Ти не моя, голубка сива!..  Щаслива доленька твоя, Моя же доля нещаслива, Бо ти, дівчино, не моя!. 

Они влюблены и счастливы.

  • 20.04.10, 10:33
Они влюблены и счастливы.

Он:

“Когда тебя нет, мне кажется - ты просто вышла  в соседнюю комнату“.

Она:

“Когда ты выходишь в соседнюю комнату, мне кажется - тебя больше нет“. ~ Вера Павлова ~