"Упс"- сказала я експеременту)))

  • 28.09.14, 04:09
Замість того щоб прокинутись  о  5-тій ранку, я не змогла заснути до 5-ранку. В голові крутились крамольні думки про смерть і людську нікчемність,самотність і безвихідь... і мої мізки на автоматі почали шукати відповідь і вирішення цих споконвічно "простих" питань. Інколи таке на думку приходило, що рука сама себе по губам била, а вони (губи) потім говорили мені ж про мене всілякі нецензурні речі. Закінчилось тим , що я встала і почала вчити таблицю відмінювання правильних дієслів в трьох родах.. англійської .. ну, то вже зовсім інша розмова.  
  Для тих хто не любить внутрішніх докорів, у мене є порада..: Ніколи не лягайте спати на самоті, шукайте дружину, чоловіка,коханця,коханку, кота ,чи просто хорошу людину і засинайте з ним , або з ними усіма)) Обійми забезпечать вам почуттям безпеки і впевненості, і хорошого сну.

Так як я працюю на фрілансі, зараз час простою, не тільки через брак замовлень(їх впринципі вистачає), а через внутрішню розбовтаність і розсіяність) Я сьогодні чоловіку по скайпу сказала, що як добре нашій киці, що вона тільки жре і спить, а потім подумала, що останніми днями я займаюсь тим , що і кицька(хатні клопоти не рахуються)тільки ,навідміну від мене, вміє отримувати від цього задоволення.   
Прошу вибачення у прискіпливих цензорів, але що за блядство зі мною твориться??? Був універ, локальна робота, диплом - я відчувала себе активним членом соціуму, який не стоїть на місці., а після одруження , переїзду і переходу на фріланс я наче на пазли розсипаюсь. Боюсь того часу, коли я перестану брити ноги і вищіпувати брови тільки через відмазки "Я ж вдома працюю, хто мене там баче", убийте мене відразу, я не буду заслуговувати  на звання "Людини розумної". 

Я все-таки прокинусь о 5 ранку. Психос експеременту.

  • 27.09.14, 20:39
Душ, зубки і спати. з заврашнього ранку о 5.00 як штик) 21 день. Для вироблення звички.

Друга ніч експеременту. Не все так страшно.

  • 27.09.14, 10:00
Десь в якись утопічних думках, надивившись американських бізнесових фільмів, перечитавши пару тон мотивуючої макулатури, в яких головний герой без зайвих зусиль прокидається о 4 ранку  ,.. із  починається його,весь такий надихаючий,мегасуперпуперекстраіщеякісьгігаприставки день. В такі моменти я їх ненавиджу.Я абсолютна протилежність, но  сьогодні у мене прорив, я прокинулась без будильника о сьомій ранку, але дубар  зовні і сни про гарячі батареї  просто пресом придавали мене до ліжка..і так я провалялась ще годину... бляха, хто б міг подумати, що мені, яка в школу прокидалась 10 років о сьомій, мать його, ранку, і до універа - о восьмій, так важко буде переладнати цей гедоністичний режим.......


А може.., а можливо організм протестує, бо поки я вдома одна, а чоловік у відрядженні і не потрібно ні готувати  , ні прати ні піклуватись..я можу відпочити, а потім знову розпочнуться  важенькі  трудові будні в перемішку з сімейними клопотами. 
Хоч ні, це відмазки. Зараз я це роблю у власне задоволення, а потім  "Ибо надо".  

Ну, нічого, мої щоденні звіти в силі. Подивимось ,до чого воно приведе)

Перша спроба експерименту

  • 26.09.14, 09:46
ну, ....вона провалилась, замість того щоб прокинутись о 5, я прокинулась о 9. Будильника не чула, тобіш ...будильників. Відчуваю себе виспаною, але не задоволеною. Та це краще , ніж я прокинулась о 5, тільки була як зомбі. Потрібно лягати раніше... Ну нічого, той факт , що я простудилась і провалила місію, гарантує мені галімий настрій, і я не буду особливо видрючуватись протягом дня. Треба викладатись на повну. Потрібно скласти список і розвісити по квартирі. А тепер , пішла я працювати... З галімим тебе днем, невдахо...піднімай задницю і вкалуй.hammer

від безнадійної сови до жайворонка (перед ніч експерименту)

  • 25.09.14, 22:04
У квартирі розгром. Думала , що як завжди все поприбираю і ляжу спати. Хрен там. Посуд не митий, речі в пралці і тд. і тп. Інколи я свиня, але то інколи і не налюдях) і я не каюсь. Добре що встигла почистити зуби, змити макіяж і змінити постільну білизну, а ..кицька так жалібно дивилась , що я встигла її погодувати.Та ці жертви необхідні, якщо я хочу лягти вчаcно,щоб мій організм хоч трішки відчув себе організмом. НУ добре, писати я можу довго..а час тенькає...і так , серед цього бедламу я  лягаю спати. Надобраніч мені. Я себе люблюheart

Нове знущання над собою... Експеремент)

  • 25.09.14, 08:52
Я переконана , що в природі не існують жаворонків ,сов чи інших пернатих , які керують нашим сном. Це дурня від лукавого, тобіш від людей ,які мають,або не мають режиму. Якщо вже і визначити себе в цих рамках то я -сова. І я загорілась ідеєю вигнати з себе цю лупату птаху і прокидатись з першими проміннями. 5 ранку - ось мій золотий скіптр. 

і знову тут.

  • 07.09.14, 18:43
Відразу скажу, що пишу тільки для себе, бо знаю , що знайдеться пара-тройка заядлих балакунів, які будуть вчити  мене життя. Мені ніяких порад не потрібно....просто ,якщо вам звісно цікаво , німе розуміння і пару смайлів типу draznilka, ну і не більше.

Я давно не стукала по клаві ,щоб в черговий раз викласти свої думки на майже біле, піксельне полотно, але сьогодні, будучи занятою з усіх сторін, мій погляд недобре зиркав на ноутбук, і ось у вечірній час я все-таки піддалась цьому невинному бажанню. Мій щоденний вже давно лежить без діла, він наче міст між минулим життям і теперішнім. Все так стрімко сталось і все так спонтанно.  Я дивлюсь на нього і навіть боюсь відкривати, бо знаю , що очі пробіжуться по сторінках і я знову відчую себе дурненьким ,наївним дівчиськом з неймовірними бажаннями і амбіціями, а найгірше, те що я буду заздрити тим прагненням і тим амбіціями, бо зараз вони немов німа свічка залита зливою осіні. У мене стільки всього сталось за такий короткий термін як півроку: я зустріла кохану людину,  я змінила місце  проживання(двічі), я вийшла заміж, я побувала і такому давно омріяному Львові...стільки спогадів,) А ось зараз, коли все більш-менш устаканилось, я відчуваю ,якусь спустошеність....ось пишу це все і  думаю: "що за муру я пишу, соплі інфантильного дівчиська"...

Кривава консолідація..

Я не очікую,що все що я скажу нижче,викличе схвальні відгуки і підтримку...скоріш навпаки - обурливі викрики,і наведення сумних і правдивих заперечень (це в тому випадку,якщо сюди хтось таки загляне:) 
    
 Скоро буде 23 роки нашій "Незалежності", двадцять три роки трудностей, падінь і таких рідких взлетів, самоутвердження українського народу як НАЦІЇ, розчарувань та гордості. І дивлячись в майбутнє, язик не посміє сказати,що воно буде безхмарним, ну хоча б в найближчій перспективі. Можливо я напишу наївну ахінею і утопічні думки, можете назвати мене наївною і дурненькою, але я вірю що все зміниться.. обов'язково, та тільки в тому випадку,якщо народ консолідується, об'єднається і перестане бідкатись, підтримає свого президента , а не буде його пардон за моветон "обсирати" його наліво і направо. Я розумію, що це майже неможливо, і завжди знайдеться три табори : "Підтримую", "Щоб його трясця схопила", і "Мені як солов'ю".. Та дивлячись на ситуацію в країні нам потрібно об'єднатись і рухатись однією силою і в одному напрямі(згадайте мультик про рибку Немо). Звинувачувати  у всіх наявних і майбутніх гріхах Порошенка , на мою думку, це каламутити осілим піском чисту воду. Якщо вже обрали Гаранта, то підтримайте його хоч на перших парах правління. нехай він відчує підтримку. А всі ці вигуки , що він американська маріонетка , та бляха...засуньте їх собі в задницю. Та хай він буде маріонеткою, та краще вже ляльководом буде Америка, і Європа, де люди живуть цивілізовано , а не в Росії , де країною править тиран і маніпулятор, а більшість людей живе на межі і за межою бідності,впринципі як і в нас. і не згадуйте мені тут Ющенка, що мовляв підтримали і нас кинули. Кинули, так, і розчарування було жахливе і підле. Але ми ж вчимось на своїх помилках, і вже ніхто не шукає "помаранчевого ісуса", люди прагнуть змін, і вони самі творять ці зміни.. І більше віри ,панове, в краще. В пригоршню студентів на Майдані в листопаді теж ніхто не вірив, проте якби не вони, то цих змін би не було, якими б вони не були. Хтось може сказати , що якби не майдан то Крим був би наш, і Донбас був би у спокою, ...Згідна, але якби не Майдан, люди і досі б були в сірому тумані ілюзії ,щодо Росії. Тепер видно хто є хто . Всі повилазили зі своїх лакованих панцерів.  І Європа, і США теж показали свою позицію в цій "Холодній" Війні. А росіянам можна тільки поспівчувати, бо так як їх зомбують,  можна зазняти і показувати в дискавері. Пардоньте ,панове. Але це моя думка.

Українець переміг в польському Х-Фактор з піснею ОЕ "Стріляй"

  http://www.segodnya.ua/culture/stars/ukrainec-pobedil-v-polskom-h-faktor-s-pesney-okeana-elzy--526355.html

І знову і знову переконуюсь в силу української пісні. і не тому що Польща оцінила, тобіш і не тільки тому., а просто спостерігаючи за особистими почуттями: тремтіння губ , мурахи по шкірі, наплив емоцій і споминів,сліз врешті-решт, і коли слухаєш цю пісню  відразу накриває бажання зірватись з місця і осипати палкими поцілунками свою другу половину. 
 

Гарного перегляду і прослуховування. Я вже добавила це виконання в свій плей-лист)

Історія українця в аеропорту Дубая.

Svyatoslav Gaydamak:
В житті розмовляю російською, але цей пост маю викласти рідною мовою, бо він про те почуття, коли відчуваєш себе невід'ємною частиною всього цивілізованого світу, коли груди сповнює гордість за свою велику Батьківщину, та велика шана героям, які вклали свої життя на алтар свободи та незалежності.

Отож, до змісту.

Два дні тому довелося провести кілька годин в аеропорту міста Дубаї (Об'єднані арабські Емірати). Величезна транзитна зона, де можна побачити людей будь-якого коліру шкіри та національності, але, на перший погляд, жодного росіянина чи навіть слов'янина. Однак, рАссейський дух таки дав про себе знати. В магазині безмитної торгівлі DUTY FREE в черзі до каси попереду мене стояла дуже колоритна пара: він - здоровезний чолов'яга в кольорових шортах та футболці з написом Я ___ РОССИЯ (шо воно ___ не знаю бо було затерте), неголений та з таким перегаром, що навіть запах парфумів заглушав, вона - теж не мала, в величезних шортах та майці, які розмірів на два меньше ніж їй потрібно, але з написом GUSSI (такий собі китайський GUCCI), зачіска в стилі "гніздо курки на світанку", та запах парфуму, який нагадував викид з хімічного комбінату та заглушав перегар чоловіка. В корзині - з десяток пляшок віскі та якогось іншого алкоголю. Загалом - рАссея Атдихает.

Касир - ввічливий молодий араб - просить його викласти з корзини товар та показати посадковий талон, звісно, англійською мовою. На що Я___РОССИЯ відповідає (російською) - "ти шо па русски не можеш?" Я починаю тихо присідати. Араб також трохи не розуміє що коїться. РАССИЯ виймає з шортів гаманець, достає з нього та жбурляє перед касиром картку, як я помітив видану банком РОСІЯ, та знов звертається до касира - "я плачу, работай".

Далі, як кажуть, картина м'ясом по майонезу - касир обережно бере картку, кілька секунд дивиться на неї - та ЖБУРЛЯЄ іі назад РОСИИ зі словами - "NO RUSSIAN CARD ACCEPTED" - тобто не приймають вони російські картки до сплати. На волання пари "шо?, как? праизвол!" з'являються полісмени, які дуже швидко пояснюють, що, як і чому відбувається.

Далі - акт вистави другий, патріотичний. Викладаю на касу блок цигарок, передаю касиру посадковий талон та картку Приват-Банку. Касир приймає картку, питає, в якій валюті я бажаю заплатити - в доларах чи "українській валюті" (картка мультивалютна). Дивлюся на спантеличеного РАССИЮ, який досі стоїть поруч з полісменами, і голосно кажу "sure, I will pay Ukrainian money".

Кілька секунд, я підписую чек, та касир передає мені картку та товар в пакеті зі звичайною фразою "thank you, have a good flight". Выдповідаю "thank you" та чую НА ЛОМАНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ - "СЛАВА УКРАЇНІ!!!". "ГЕРОЯМ СЛАВА!" - карбую у відповідь, та відходжу від каси.

За спиною чую дзвін да гомін, обертаюся - РОССИЯ стоїть з вилупленими. Дивлюся в його вкрай розгублені очі та ще раз "добиваю" його - "СЛАВА НАЦІЇ! - СМЕРТЬ ВОРОГАМ!". До воріт посадки йшов як по Майдану.

СЛАВА УКРАЇНІ!

https://www.facebook.com/svyatoslav.gaydamak