Черчиль + Троцький = велике шахрайство ХХ століття

  • 14.12.11, 19:35
Всі ми знаємо відомі речі. Наприклад, що були погані комуністи і хороші західні демократи, що Вінстон Черчилль був ярим демократом і консерватором (не дивлячись на те, що як той Фельдман бігав з партії в партію), що він розпочав холодну війну своєю промовою в Фултоні, був проти совка і взагалі велика особистість.

Так, правду кажуть, як хочеш щось заховати - постав на видноті. Уважно читати і уважно слухати - ось тоді не все так ясно виявляється.

Хай буду папугою, але вже в сотий раз процитую мій улюблений уривок з праці Лєйби (Лева) Бронштейна (Троцького). Відкриваємо 12 том праці Лєйби " Сочинения. Прблемы международной пролетарской революции. Основные проблемы пролетарской революции" і знаходимо працю " "О своевременности лозунга "Соединенные штаты Европы". І ще раз нагадую це 1925 рік.

"Я думаю, что, наряду с лозунгом: "правительство рабочих и крестьян", своевременно выдвинуть лозунг: "Соединенные Штаты Европы". Только в соединении этих двух лозунгов мы получим известный перспективный, этапный ответ на наиболее жгучие вопросы европейского развития".

"Мы не станем заниматься здесь предсказаниями насчет того, каким темпом пойдет объединение европейских республик, в какие хозяйственные и конституционные формы оно выльется, какой степени централизации достигнет европейское хозяйство в первый период рабоче-крестьянского режима. Все это можно спокойно предоставить будущему, - с учетом того опыта, который имеет уже Советский Союз, сложившийся на почве старой царской России. Но совершенно очевидно, что таможенные перегородки должны быть опрокинуты. Европейские народы должны взглянуть на Европу, как на арену объединенного и все более планомерного хозяйства".

"Соединенные Штаты Европы" - чисто революционная перспектива, - ближайший этап общей нашей революционной перспективы..."

Отак вважали комуністи - потрібні Сполучені Штати Європи. 

Всі знають текст промови Черчиля у Фултоні, котра стала відправною крапкою в початку "Холодної війни". Ця промова була оголошена 5 березня 1946 році. А ось 19 вереснем 1946 роком датується інша промова Черчиля - промова в Цюриху, в місцевому університеті. І що ж говорив сер Вінстон? Навожу уривок

"Теперь я должен подытожить все предложения, представленные на ваше рассмотрение. Нашей постоянной целью должно быть возведение и утверждение мощи Организации объединенных наций. —Согласно и в рамках данного устройства мира, мы должны воссоздать Европейскую семью в форме регионального объединения, которое возможно будет называться Соединенными штатами Европы. Если на начальном этапе не все государства Европы будут иметь желание или возможность вступить в союз, мы, тем не менее, должны продолжать формировать и объединять в союз страны готовые к вступлению. Идея освобождение простых людей всех национальностей и стран от войны или порабощения должна быть основана на твердых принципах, на страже которых должна стоять готовность всех мужчин и женщин скорее принять смерть, чем покориться тирании. Во всей этой неотложной работе Франция и Германия должны вместе взять на себя лидерские обязательства. — Великобритания, Британское содружество наций, могущественная Америка и, я надеюсь, Советская Россия — в действительности будут или, что ж, должны стать друзьями и покровителями новой Европы и стоять за ее право жить и процветать". 

Повний текст промови - тут.

Тобто Черчилю, як і Троцькому, також потрібні  Сполучені Штати Європи. І в цих розкладах Франція та Німеччина мають бути лідерами (згадаємо консультації Саркозі і Меркель напередодні ухвалення бюджетної реформи, про що писав вчора), а ось США, Великобританія і, увага, Радянська Росія, не просто Росія, а Радянська, мають бути покровителям цих штатів.

А ось навіщо була потрібна вся ця показуха з "холодною війною" хай нам дасть відповідь Джордж Оруелл. Він знав, адже довгий час був членом масонської організації в Лондоні високих посвят.

"Таким образом, война, если подходить к ней с мерками прошлых войн, - мошенничество. Она напоминает схватки некоторых жвачных животных, чьи рога растут под таким углом,что они не способны ранить друг друга. Но хоть война нереальна, она не бессмысленна. Она пожирает излишки благ и позволяет поддерживать особую душевную атмосферу, в которой нуждается иерархическое общество. Ныне, как нетрудно видеть, война - дело чисто внутреннее. В прошлом правители всех стран, хотя и понимали порой общность своих интересов, а потому ограничивали разрушительность войн, воевали все-таки друг с другом, и победитель грабил побежденного. В наши дни они друг с другом не воюют. Войну ведет правящая группа против своих подданных, и цель войны - не избежать захвата своей территории, а сохранить общественный строй. Поэтому само слово "война" вводит в заблуждение. Мы, вероятно, не погрешим против истины, если скажем, что, сделавшись постоянной, война перестала быть войной. То особое давление, которое Она оказывала на человечество со времен неолита и до начала двадцатого века, исчезло и сменилось чем-то совсем другим. Если бы три державы не воевали, а согласились вечно жить в мире и каждая оставалась бы неприкосновенной в своих границах, результат был бы тот же самый. Каждая была бы замкнутой вселенной, навсегда избавленной от отрезвляющего влияния внешней опасности. Мир, в подлинном смысле постоянный, был бы" то же самое, что постоянная война. Вот в чем глубинный смысл -хотя большинство членов партии понимают его поверхностно -партийного лозунга - ВОИНА ЭТО МИР.

Джордж Оруелл "1984"

Чудова книжка Джорджа Оруелла дає відповідь на багато питань. Дуже раджу до ознайомлення.

Ну, як в когось є інші версії, стосовно того, як так Вінстон Черчиль та Лев Троцький стали побратимами по ідеям прошу.



+



=




Останній лицар нашого часу

  • 12.12.11, 23:46
Чи здатні ми на подвиг? А що таке подвиг сьогодні? Мітинг біля ВРУ? Ставати на коліна перед мером Донецька? Голодувати? Чи може піти в опозицію? А може написати листа до прокуратури?
Героїзм нашого часу це зробити гешефт на державному бюджеті, а потім загрімити в каталажку, оскільки інші також хочуть робити на цьому гешефт і не хочуть щоб їм заважали. Хай буде так. А от застрілити п'яного майора міліції, котрий чіплявся до дівчат і бив громадян, це вже злочин. Це андеграунд. За це медалей не дадуть.
Хай будуть героями лідери опозиції, хай буде так.
А він буде останнім лицарем України (поки що останнім сподіваюсь).Ну а в мене, людини з дуже застарілими поглядами на героїзм, честь та достоїнство, часів так феодалізму, інші герої. Я розумію, що під його стінами не стоятимуть мітинги, не співатиме попса, не вимагатимуть визволення в парламенті. Шкода, але це так. Але скажу герою слава! І ще не вмерла Україна, допоки такі люди живуть в Україні.
Слава Віталію Запорожцю!
                                                     

Ода Запорожцю.

Дробовика батьківського і дідового гніву І пошесть повеней-повстань на панську ниву

І пам'ять пращурів пригнічених трьома

Століттями покор, поразок-різок -

усе в стволи впихнути (хай тюрма!)

На смерть приречене життя – ніщо не ризик.

Два постріли лунають посередині села,

Там, де генделик, старосвітська сценка:

Майор міліції упав. Кривава змійка

повзе асфальтом. Все. "Швидка не довезла".

Село невротизує зле УБОЗ

Облава вдала. Знайдено підоз-

рю-ва-но-го. З ним - що служило за

знаряддя злочину. На знак здолання зла

Триває урочиста літургія протоколів,

Сім таїнств допитів-тортур, під хор прокльонів

Відновлення законності – танок

навколо ідола, що прагне бути Бог.

На хаті обшук – хтивий ритуал.

Разок побув людиною

В ту мить, коли стріляв.

Д.Корчинський

Росія очима кремлівського ідеолога

  • 10.12.11, 22:40
Всім "слов'янофілам-русскоедінцам" я думаю цікаво буде почути, яким Росію уявляє головний ідеолог Кремля, автор проекта "євразійської моделі", котру останнім часом так палко обстоює Путін. Отже:

"Фризам (арийцам) свойственен "дух свободы" (как политической, так и религиозной), в то время "финны" ("азиаты") являються приверженцами "иерархии", "порядка", "дисциплины" (в том числе и в сфере религии), поддерживаемых при помощи "развитого репрессивного апарата".

Причем важно заметить, что в некоторых землях Руси — в частности, в Новгороде, и вообще на Севере — “фризская” модель укореняется довольно глубоко и прочно. Нашествие монголов, носителей очевидной “финской” модели — иерархии, дисциплины, развитого репрессивного аппарата — опрокидывает “фризский” (и так уже далеко не абсолютный) комплекс, интегрирует Русь в Желтую Империю, которая фактически охватывает почти всю Евразию, за исключением северо-западной Европы. Но и сама эта чингизидская Империя рушится из-за расширения “аристократического элемента” (снова “фризский” фактор) среди ее правителей. А Русь тогда окончательно выбирает тип государства “сыновей Финды”, возлагая на себя миссию объединения северо-восточной Евразии.

А.Дугин "Мистерии Евразии"

Я думаю коментарі зайві. І я думаю зрозуміло, чому Україна, котра формувалася в умовах європейської Речі Посполитої та в умовах козацької (фризької, арійської за Дугіним) вольниці, ніколи не буде добровільно приймати участь в Євразійському проекті Путіна-Дугіна. А всім, хто не згоден, вартує чесно себе визнати (як це зробив Дугін) частиною фінсько-татарської ментальності, а не кричати про слов'янство.

Штрихи до портрету кризи

  • 09.12.11, 19:26
Про економічну кризу писали багато. Я лише додам декілька штрихів до портрету монстра під назвою "Всесвітня економічна криза".

Перш за все мене зацікавила фігура голови Федеральної резервної системи Бена Бернанке. І досліджуючи його біографію натрапив на декілька цікавих фактів. Отже Бен Шалом Бернанке закінчив Масачусетський Технологічний інститут. Цікава тема його дисертації "Довготермінові зобов'язання, динамічна оптимізація та економічні цикли". Центральною темою досліджень Бена була "Велика депресія" 1929 року, перша всесвітня економічна криза. І недарма його називають спецом по "Великій депрессії". Не дивно було б якби скажімо "спеца по економічним кризам" призначили головою ФРС під час кризи. Це було б логічно. Однак його призначено головою ФРС у 2006 році, коли про кризу і не шйлося, а ось вже через рік, після призначення, відбуваеться "несподівано" іпотечна криза, котра стала поштовхом до Всесвітної економічної кризи. І ось це цікаво, адже спец в питаннях криз мав би уникнути кризи і першим про неї застерегти. Це якщо була таке завдання. Адже "спец по кризам" здатен і влаштувати кризу. 



Бен Шалом Бернанке

До речі науковим керівником Бена був ще один американський єврей - Стенлі Фішер, головний економіст Всесвітнього банку при американській кризі 80-х, нині голова Банку Ізраїля.



Стенлі Фішер

А аналогії між Великою депрессією та сьогоденною економічною кризою наводить багато хто. В чому суть. В 20-х роках ХХ століття, після привласнення ФРС чотирма кланами - Ротшильда, Моргана, Рокфеллера та Варбурга, набули поширення так звані маржові займи. Це займи, котрі підлягають поверненню на вимогу. Тобто взяв і користуюйся, але коли я тобі зателефоную і скажу повернути, маєш повернути протягом одної доби. І ось в один прекрасний день всі у всіх раптом почали вимагати повернення кредитів, на ринку паніка, банки виймають гроші з обороту, кампанії, в котрих забрали гроші, банкрутують, банки не можуть повернути міжбанківські позики банкрутують, акції через паніку знецінюються. А хто тоді мав таку кількість займів, що однією своєю вимогою міг спричинити паніку на ринку? Чи не ФРС було тим, хто почав вимагати?

                                   

Зараз теж був цей хтось. Прослідкуємо перебіг подій. Отже ще президент Рейган заявив, що ера втручання держави в економіку завершилася. Але пік прийшовся тоді, коли уряд США разом з ФРС почали продвигати ідею "сабпрайм-іпотеки" начебто з метою "розігріти американську економіку. Суть "сабпрайм- іпотеки" зводилася до того, щоб видавати кредити "малозабеспеченним слоям населення", а насправді просто тим, хто не мав коштів її повернути. Оскільки банки цим категоріям населення ніколи б не надали такої іпотеки, почали створюватись, за підтримки держави,  так званні "іпотечні агентства". А задля того, щоб фінансувати це, ці агентства створювали спеціальні "іпотечні пакети", тобто разом з акцією продавалися й іпотечні зобов'язання, котрі і продавалися на Уолл-стріт. А викуповували ці пакети саме банки.



Уолл-стріт

І ось парадайз закінчився у 2007 році банкрутством  "New Century Financial Corporation" та "American Home Mortgage Investment Corp". Економісти одразу заговорили про "іпотечну кризу", чим викликали паніку на ринках. Ніхто більше не довіряв іпотечним агентствам, а отже акції цих агентств почали котитися до низу і закінчилося все банкрутством двох найбільших іпотечних агентств США - Fannie Mae та Freddie Mac.Причому це було зроблено цікаво. Спочатку міністр фінансів США Генрі Полсон заявив, що держава не буде допомагати Fannie Mae та Freddie Mac, на що ринок відповів панікою та падінням вартості їх акцій, а потім досит несподіванно держава викуповує ці структури, що створює на ринку ще більшу паніку, адже якщо держава вже викуповує приватні іпотечні агентства, то справи дійсно погані. Паніка спричинює падіння акцій всіх крупних банків.





І ось наступна жертва - банк "Lehman Brothers", котрий дуже плідно попрацював на ринку іпотечних пакетів. Акції "Lehman Brothers" катастрофічно падають, адже паніка спричинює те, що всі намагаються забрати свої гроші з банків, замараних іпотекою. Однак шанс на спасіння був - велися перемовини про злиття з "Bank of America", єдина умова сторони "Bank of America" було викуп державою "токсичних" іпотечних пакетів. Всі сподівались і не безпідставно, після Fannie Mae та Freddie Mac, що держава втрутиться. Однак Генрі Полсон заявляє, що держава не буде допомагати "Lehman Brothers". Перемовини зірвано і "Lehman Brothers" банкрут.



Банкрутство "Lehman Brothers" спричинило те, що паніка охопила всіх і гроші почали виводити навіть з більш менш надійних банків, як то "Goldman Sachs". А поза тим призвело до страшенної діри ліквідності найбільшої світової страхової компанії "AIG", адже активі банку були застраховані там. Але справжню паніку визвав викуп акцій  "AIG" державою, всупереч заявам Полсона. Паніка на ринку змушує банки достроково забирати кредити в реального сектору, першою жертвою чого стає "General Electric".



І все маховик кризи розкручено. А тепер можна з кризою і боротися. А як же Генрі Полсон боровся з кризою?

У 2008 році було затверджено "План Полсона", який розробили Бен Бернанке та Гені Полсон, сутність якого зводилася до того, що парламент мав виділити 700 мільярдів доларів, яким планувалось викупити "токсичні" активі та влити гроші в крупні банки. Тобто по-перше платники податків мали заплатити за безвідповідальність уряду, ФРС і банків. По-друге  платники податків влили мільярди доларів в декілька приватних банків: "JP Morgan",  "Goldman Sachs", Morgan Stanley", "Citi Group", "Merril Lynch", "State Street" і "Wells Fargo". Тобто фінансову кризу вирішили лікувати грошовою інтервенцією. Це при тому, що один з найвпливовіших економістів Європи, представник австрійської економічної школи, Хесус Уерта де Сото заявив, що причиною кризи і є та сама грошова інтервенція. Тобто Бен Бернаке та Генрі Полсон вирішили лікувати алкоголізм наркоманією. Більш того, держава, увійшла в раду акціонерів цих банків без права голосу, тобто не мала права впливати на те, яким чином розпоряджалися грошами платників податків. На запитання журналістів, чому саме ці сім банків держава підтримує, а інші ні, Полсон відповів, що "вони занадто великі, щоб збанкрутіти". Маленькі банки та реальний сектор нікого не цікавив. 



Генрі Полсон

Чи спрацював "план Полсона" ви можете бачити. А ось що це було: звичайна дурість чи ціленаправлена робота вирішувати вам.

Кому потрібен ринок землі (читати обов'язково!!!)

  • 04.12.11, 21:54
За дивним збігом обставин сьогодні по телебаченню спочатку натрапив на засідання комітету Верховної Ради України (повтор від 02.12.2011 року) з питань проекта Закону України "Про ринок земель" (проект закону), а трохи пізніше натрапив на цю статтю.

Друзі, не дивлячись на велику кількість букв, раджу ознайомитись з цим матеріалом, а за можливості ознайомити друзів.

ЗЕМЛЯ ОБЕТОВАННАЯ ИЛИ ПАЛЕСТИНИЗАЦИЯ УКРАИНЫ. 

Уважаемая редакция! 

В газете «Сiльськi вiстi» от 15.07.11 опубликовано интервью первого замминистра аграрной политики и продовольствия Николая Безуглого под названием «Рынок земли – не самоцель», в котором он, как руководитель рабочей группы по разработке проекта закона «Про рынок земли» отстаивает необходимость продажи земли в Украине. В свете этого интервью редакция 
газеты предлагает (цитирую): «Приглашаем наших читателей, особенно владельцев земельных паев, к продолжению темы. Что вы не услышали? О чем хотели бы узнать больше? Что думаете по поводу планов, которые пытается реализовать власть в земельной сфере?» 

Хочу сразу оговорить, что я не владелец земельных паев, не агроном, не специалист в области аграрной политики и продовольствия. Но имею свое видение этого вопроса. Вполне допускаю, что для многих оно покажется неожиданным, а для меня является краеугольным (определяющим) и опирается на два основополагающих момента, которые я бы сформулировал так: 
1. В период глобального экономического кризиса реальные ценности (земля) не обмениваются на мнимые (обесцененные) деньги. 
2. О запрете продажи земли иностранцам (как компромиссе между сторонниками и противниками торговли УКРАИНСКОЙ ЗЕМЛЕЙ). Кого в Украине считать иностранцами? 

ВОПРОС ПЕРВЫЙ: Несколько дней тому назад премьер-министр Украины Николай Азаров на заседании правительства заявил о необходимости осторожного подхода в вопросе заимствования зарубежных кредитов в связи с непредсказуемостью поведения основных мировых валют. 
Общеизвестно, что Украина во всех расчетах привязана к доллару. Мало известно, что «печатная машинка» американской валюты с 1913 года принадлежит не американскому народу и американскому правительству, а находится в руках нескольких частных банков, скрывающихся за вывеской ФРС (Федеральная Резервная Система). Кто является владельцами этих банков – это отдельный разговор. Цель нынешнего затяжного глобального экономического кризиса, с моей точки зрения, это не только новое мировое переустройство, но и возможность ничем не обеспеченные пустые доллары, по праву называемые «фантиками», частично «спалить», а частично отоварить в материальные ценности. И первое место в этом ряду занимает ЗЕМЛЯ. Это утверждение дает мне возможность сразу же перейти к другому вопросу. 

ВОПРОС ВТОРОЙ: КОГО В УКРАИНЕ СЧИТАТЬ ИНОСТРАНЦАМИ? 
В процессе разработки проекта закона о продаже земли, после длительных дискуссий и перипетий вследствие опасений потери украинских земель и захвата их иностранным капиталом, было принято решение о запрете продажи земельных участков иностранцам. 
Давайте вникнем в вопрос, кого же считать иностранцем в Украине? 
Казалось бы, простой ответ: иностранец – гражданин иной страны. Украинское законодательство на сей счет имеет однозначное толкование: одно гражданство, одна Родина, одна Земля. И никакого двойного гражданства. Более того, как я понимаю, двойное гражданство преследуется по закону. Вспомним, как несколько лет тому назад Генеральная прокуратура в лице Рената Кузьмина рьяно искала израильский паспорт у Юрия Луценко. Не нашли. А если бы нашли – привлекли бы к ответственности. Такое положение вещей и обеспечивает отсутствие других трактовок понятия «гражданин Украины» и двойных стандартов в этом вопросе, когда наличие паспорта другого государства дает возможность гражданину Украины считаться иностранцем. 
Рассмотрим, какие подводные камни, связанные с гражданством, существуют в земельном вопросе в частности в Украине. И, как это ни парадоксально, нам в этом вопросе поможет история государства Израиль. 
В начале новой эры, две тысячи лет тому назад, на Ближнем Востоке в результате войн исчезло государство Израиль, а евреи рассеялись по другим землям. Исчезло государство, семантическое название которого трактуется в Еврейской энциклопедии (Иерусалим, 1986 год издания) следующим образом: ИЗРАИЛЬ (ИСРАЭЛЬ) – имя, данное патриарху Иакову во время его возвращения в Ханаан после долголетнего пребывания в Мессопотамии. Когда Иаков заночевал близ Пнуэля, в Заиорданье, «боролся Некто с ним до появления зари» (Быт.32:25), но не одолел его, однако повредил ему бедро, а на рассвете благословил его и нарек именем Исраэль (букв. Борющийся с Богом, ибо « ты боролся с Богом и людьми и победил» (Быт.32:29). 
От себя: воистину, как назовешь корабль, так он и поплывет! 
И последующие 20 веков эта территория называлась Палестина (от древнего народа – филистимляне), где проживало арабское население. 
И вот, в 1897 году, после написания Теодором Герцлем книги «Еврейское государство», ставшей программной для первого сионистского съезда в Базеле (Швейцария), решено было создать еврейский национальный очаг вновь на «земле обетованной», опираясь на Тору (Ветхий Завет) как на духовный аргумент притязания именно на это место. История человечества и по сей день не знает примеров, когда после двадцати веков появления и исчезновения государств и народов подобным образом создавались бы государственные образования. После съезда и принятого решения были открыты специальные еврейские фонды и банки для выкупа земельных участков у арабских собственников с целью стимуляции еврейской эмиграции из разных стран и создания еврейских поселений. Так это начиналось. 
Так как территория Палестины на тот момент была частью Османской империи, то переговоры о создании еврейского национального очага велись Теодором Герцлем с Осман-Пашой. 
Международный еврейский капитал, консолидированный сионистскими идеями, умело манипулировал своим влиянием в странах проживания, подталкивая правительства к противостояниям и коалициям в Первой мировой войне, в результате которой рухнула Османская и другие империи, состоялась Октябрьская революция 1917 года в России и появилась в Лондоне «Декларация Бальфура» (по имени тогдашнего премьер-министра Англии) о необходимости создания еврейского национального очага в Палестине. Через три года (в 1920 году) Палестина стала подмандатной территорией Англии, что способствовало активизации скупки земель у арабов евреями-переселенцами и расширения плацдарма занятых территорий. Вторая мировая война и ее результаты дали возможность реализовать планы Теодора Герцля, и решением Организации Объединенных Наций в 1948 году было создано государство Израиль. 
Эта кратко изложенная история иллюстрирует то, как первоначальная скупка земель в Палестине евреями (на тот момент иностранцами), в конечном итоге привела к провозглашению нового государства. Это потом уже в результате массового бегства палестинцев с собственных земель на территорях соседних арабских государств появились лагеря палестинских беженцев. И уже более 60 лет четыре миллиона палестинцев живут в палаточных городках, не являясь владельцами даже той земли, на которой стоят палатки. 
В Израиле же земельный вопрос после скупки земель и изгнания палестинцев решен следующим образом. Обратимся к той же Еврейской энциклопедии. В рубрике «Заселение страны» в разделе «Израиль» (том 3, стр.410 , 1986 год издания) написано следующее: 
«Идеология сионизма зиждется на историческом праве народа Израиля на Страну Израиль. Политической реализацией этого права является суверенитет государства Израиль, а физической реализацией - еврейское землевладение в Израиле. Поэтому осуществление сионистского идеала с самого начала было связано как с возвращением израильского народа на историческую родину -–алией, так и с геулат ха-карка (избавление земли) – выкупом земли у арабских землевладельцев. Земля Израиля, помимо прямой экономической ценности, обладает в глазах еврейского народа особым символическим значением неотчуждаемого наследия всего еврейского народа. Это нашло свое выражение в израильском земельном законодательстве: согласно Основному закону о землях Израиля от 1960 года государственные и общественные земли не отчуждаемы посредством продажи или каким-либо другим путем». 
В конечном итоге, как мы видим, после скупки земель и изгнания палестинцев приобретенные земли в конечном итоге стали собственностью государства Израиль и наследием всего еврейского народа, и никаким манипуляциям в виде купли-продажи не подлежат. Возможна только аренда. 

А теперь вернемся в Украину. Как я уже упоминал, по нашему законодательству двойное гражданство не допускается. Однако ни для кого не секрет, что в еврейской среде двойное гражданство – широко распространенное явление. В начале двухтысячных годов я в своих книгах приводил примеры того, как в депутатской среде еврейского крыла Верховной рады Украины широко практиковалось (и практикуется доныне) двойное гражданство, при том, что депутаты дают присягу на верность народу Украины. Я опубликовал документы Миримского Льва Юльевича, где он сообщает, что он является гражданином Украины, депутатом Верховной Рады трех созывов, постоянно проживает в городе Симферополь (АР Крым). Рядом я приводил документ Министерства внутренних дел Израиля, свидетельствующий, что Миримский является гражданином Израиля и проживает в этой стране по адресу: город Ашкелон, ул. Алеф Бет, дом 8, кв. 5. Оба эти документа датированы 2002 годом. 
Должен заметить, что когда шли поиски израильского паспорта у Юрия Луценко, то предполагалось при наличии такового вменить ему в вину измену присяги, которую дают чиновники госслужбы Украины. Живой пример: президент Украины Виктор Янукович указом от 25.07.11 уволил главу Госфинуслуг Василия Волгу, находящегося под следствием, с формулировкой: нарушение присяги госслужащего. Полулегальная выдача израильских паспортов украинским евреям продолжалась до 2004 года. А дальше произошла, как мы помним, “оранжевая “ революция. И возникло удивительное историческое совпадение. Как в октябре 1917 года случилась революция в России и появилась в Лондоне уже упомянутая декларация Бальфура о создании национального еврейского очага, так в декабре 2004 года, в разгар “оранжевой” революции в Украине произошла еще одна “революция” – на сей раз в Израиле, а точнее , в Иерусалиме. О ней с восторгом сообщил лидер Всеукраинского еврейского конгресса и объединенной еврейской общины Украины (ВЕК и ОЕОУ) Вадим Рабинович (издание еврейской религиозной общины ХАБАД-ЛЮБАВИЧ “От сердца к сердцу”, № 50. Декабрь 2004 года). 
Статья называется “ИЗРАИЛЬ – ДИАСПОРА: революция в отношениях”. Это название набрано в “желто-блакитных” тонах, а как оформление страницу украшают цветные изображения израильского и украинского флагов. “Диаспора” – это евреи, проживающие вне Израиля. Перечисленные в этой статье символы свидетельствуют о том, что речь идет об украинских евреях.Привожу материал с некоторыми сокращениями: 
“Проблема двойного гражданства для евреев, проживающих и работающих за пределами исторической родины, существовала с самого момента появления на политической карте мира новой страны – Государства Израиль. Перед гражданами еврейской национальности всегда стояла дилемма: либо – там, либо –здесь.Однако час пробил. По инициативе лидера ВЕК и ОЕОУ Вадима Рабиновича в решении проблемы появилось новое перспективное начало… 
Вкратце эту проблему можно было определить как огромное желание многих евреев, в том числе активистов общины и бизнесменов стать гражданами Израиля, не оставляя при этом страны постоянного проживания. Но существовала непреодолимая трудность, выражавшаяся в том, что эти люди, которые желали и имели право для получения постоянного и полноценного израильского гражданства и паспорта, должны были провести в Израиле месяцы и годы. Естественно, что это повлияло бы на состояние их дел в странах постоянного проживания”… Кроме всего прочего, по имеющимся у меня сведениям, на момент появления этой статьи свыше 100 тысяч из 300 тысяч выехавших из Украины в Израиль сохранили украинское гражданство и являлись владельцами двух паспортов: украинского и израильского. Рабинович , как вы поймете дальше, сократив месяцы и годы, упростил проблему, предложив выдавать израильские паспорта украинским евреям, “не отходя от кассы” – прямо в Украине. 
“В связи с этим лидер ВЕК и ОЕОУ Вадим Рабинович обратился к премьер-министру Израиля Ариэлю Шарону с посланием, в котором изложил эти проблемы. К счастью, оказалось, что руководители Израиля осознают всю серьезность сложившейся ситуации. Обращение лидера ВЕК и ОЕОУ стало детонатором, за котором последовало специальное заседание правительственных органов Израиля, о решении которых сообщил в своем письме советник главы Гос ударства Израиль Исраэль Маймон. В нем, в частности говорится: 
“Уважаемый г-н Рабинович! 
Имею честь довести до Вашего сведения, что министерская комиссия по вопросам гражданского состояния постановила утвердить критерии выдачи загранпаспортов новым репатриантам – гражданам Израиля, основным местом проживания которых не является Израиль. 
Данное постановление приравнено к решению правительства”. 
“Таким образом, можно сказать, что сегодня для многих членов общины – евреев, проживающих в различных странах, появилась мотивация быть более активными по отношению к Израилю и работать с ним. Одним словом, произошла революция во взаимоотношениях диаспоры и Израиля”… 
“По просьбе нашего корреспондента ситуацию прокомментировал лидер Еврейской общины Украины Вадим Рабинович: “ Я сегодня абсолютно счастлив, потому что это событие – ПЕРВЫЙ ШАГ К ВОССТАНОВЛЕНИЮ ИСТОРИЧЕСКОЙ СПРАВЕДЛИВОСТИ. Всем понятно, что евреи диаспоры обладают, если так можно выразиться, двойной внутренней гражданственностью. Они лояльны к стране, в которой живут и работают, и в то же время их сердца всегда принадлежат Израилю”… 
Как мне стало известно, благодаря инициативе Рабиновича, за последние шесть лет еврейским гражданам Украины было выдано еще около 50 тысяч израильских паспортов. То есть, в общей сложности свыше 150 тысяч граждан Украины с израильскими паспортами и “сердцами, принадлежащими Израилю” являются потенциальными покупателями украинской земли. 
Давайте поразмышляем, о каком следующем шаге “исторической справедливости” может идти речь? И вот тут сам собой напрашивается вывод, что следующей такой “исторической справедливостью” может стать проблема Хазарии, о чем я неоднократно писал в своих книгах. 
Вкратце суть такова. В огромном нашем мире у евреев есть гипотетическая возможность претендовать только на два “святых” места: это, опираясь на Тору, Святая земля на Ближнем Востоке (Палестина) и земли Святой Руси, часть России и Украины в рамках Хазарского Каганата (VII – X век новой эры), где до принятия христианства иудаизм существовал как государственная религия (все та же Тора). Первый проект, связанный с Палестиной, через ХХ веков удачно реализован. 
Продажа украинской земли, памятуя печальный опыт палестинцев, может оказаться решающим для реализации второго проекта: восстановления Хазарии через Х веков забвения. И для этого уже многое сделано. Создан мощный экономический, финансовый и информационный еврейский кулак, противостоять которому на сегодняшний день очень сложно. Можно не сомневаться, что с помощью 150 тысяч паспортов, без всякого вмешательства иностранцев, украинская земля попадет в «нужные» руки. Ведь неспроста в Днепропетровске в ноябре 2010 года премьер-министр Израиля Шимон Перес призвал украинцев забыть свою историю, а Днепропетровск назвал еврейской столицей Украины, и по моему глубокому убеждению, небезосновательно. И не просто так в Днепропетровске выстроен самый большой в мире еврейский центр. В городе на Днепре, у реки, на которой крестили Русь, на четырех гектарах возведен громадный двадцатиэтажный комплекс – синагога ХАБАДа. На секундочку представим, если бы в Израиле на реке Иордан сейчас появился бы самый большой в мире славянский центр! Можете не сомневаться, что первым вопросом у евреев был бы – с какой стати? Поэтому там такие эксперименты не пройдут. Самое время вновь напомнить уже цитируемую ранее Еврейскую энциклопедию о «еврейском землевладении» в Израиле: «Идеология сионизма зиждется на историческом праве народа Израиля на страну Израиль. Политической реализацией этого права является суверенитет государства Израиль, а физической реализацией – еврейское землевладение в Израиле». Применительно к украинской действительности, где за 20 лет независимости украинская идеология так и не сформулирована, я бы перефразировал эту выдержку из Еврейской энциклопедии следующим образом: политической реализацией государства Украина является ее суверенитет, а физической реализацией –украинское землевладение в Украине. 
В заключение хотел бы напомнить, что в Святом Писании в Молитве Господней «Отче наш» всего 64 слова. Это единственная Молитва, автор которой нам известен. Это – Христос, Сын Божий. Из миллионов слов, существующих в разных языках, им безусловно были выбраны наиболее значимые, важные и содержательные, и среди этих слов присутствуют: «земля» и «хлеб наш насущный»: 
Отче наш, сущий на небесах! да святится Имя Твое; 
Да приидет Царствие Твое; да будет воля Твоя и на земле, как на небе; 
Хлеб наш насущный дай нам на сей день; 
И прости нам долги наши, как и мы прощаем должникам нашим; 
И не введи нас в искушение, но избавь нас от лукавого; ибо Твое есть 
Царство и сила и слава во веки. Аминь. 
(Евангелие от Матфея 6:9-13). 



Эдуард Ходос, глава иудейской религиозной общины, г. Харьков 

28.07.2011

Козляча карма

  • 29.11.11, 20:55
Я вірю в карму. Поняття карми є в принципі в будь-якій релігії, то ж можна користуватися прийнятим в християнстві терміном провидіння. Я вірю в карму, я вірю в провидіння.
Не дарма першою фізичною жертвою цієї влади став мешканець Донецької області. Світла пам'ять йому. І це не глумління, насправді він на відміну від нас всіх жив, він поклав життя на боротьбу, в той час як більшість "аппазиціонерів" кладе 50 гривен в кишеню мітингувальника, щоб той покричав "ганьба". Він жив, бо боровся за яку не яку справедливість, а не тому, що п'яний на Ламборджіні врізався в плакат. Погодьтеся є різниця, адже я краще загину на брудному асфальті за ідеал, а не як щур, хай навіть в салоні комфортного Ламборджіні, через перевищення проміллєй високоградусних напоїв в організмі, що в свою чергу є симптомом такої хвороби як "з жиру бісяться".
Показово те, що сьогодні першою жертвою серед ЗМІ став репортер газети "2000". Міліція каже "битовуха", однак так плутається в своїх показаннях, що наводить на думки. Наприклад каже, що біля свого помешкання його вбили, а колеги кажуть, що він взагалі в іншому кінці міста жив. Який буде результат цього розслідування, якщо міліція й досі не знає де він мешкав? Думаю зрозуміло. Але ж міліції цим ніколи займатися, їй треба щимити протестний народ, а все інше хай почекає. А газета "2000" була оплотом регіонів і "руссконалаштованої" інтилігенції Києва...
Показово те, що головною соціальною жертвою влади стали соціальні категорії. Що таке ці категорії? Це електорат, той що голосує не з якихось ідеалістично-ідеологічних мотивів (таких невелика частка), а голосує за конкретні соціальні бонуси - пільги, пенсії, доплати і т.д. І саме електорат привів Януковича до влади. І саме їх першою чергою "мочить в сортірє" Тігіпко-Янукович.
Вчора парламент додатково виділив на обслуговування себе любих 19 мільйонів гривен на грудень. Для чорнибильців грошей немає сказав сьогодні Тігіпко, що підтвердив Мікола Яновіч. Логіку можновладців зрозуміти можна. Дійсно ну що тих 19 лимонів на таку величезну кількість пенсіонерів? А на 450 депутатів та декілька сотень вищих чиновників то вже буде якась вагома сума. Здається там основні витрати на оздоровлення. Ну правильно, ці протести погано впливають на організм депутатів, хай оздоровлюються і відпочивають, свята на носі.
А Тігіпко не брехав. Він чесна людина. Грошей в бюджеті дійсно немає, вони вже всі в кишені олігархів.А те що ці олігархи і є влада то не важливо. Коли гроші пішли з бюджету в приватну кишеню, то вже стали приватною власністю. А приватна власність свячена і недоторкана. Тому в Україні немає грошей, це правда. Вони є в Ахметова, Колєснікова, Фірташа. І вкладають вони їх в швейцарські банки і кіпрські фірми, бо там спокійно і немає чорнобильців.
І Янукович не брехав. Він також чесна людина. В цій країні дійсно є багато "казлов, коториє мешают ім жить". Просто не всі тоді зрозуміли хто ці "казли". Ці "казли" це український народ, який увесь час заважає їм жити, щось вимагає, протестує, кричить, а в деяких випадках помирає, псуючи їхній імідж на міжнародній арені.
Все правильно, вони чесні, а ми "казли". Вірніше лохи. І це все карма...або провидіння, як кому подобається.

P.S. А доречі де пани афганці? Щось не бачу. А так...вибачте забув...вони кістку з барського столу отримали і поховалися по своїх афганських хатах з краю. Вже навіть не "казли", а скоріше "вівці". Головне щоб не забули за Регіони проголосувати на наступних виборах. Їм же ж покращили життя вже сьогодні...

Міньєтна опозиція, а мій голос за АК-47

  • 28.11.11, 23:17
Дві події...

Перше. Політичної опозиції в країни немає. Проголосувавши разом з владою за закон про вибори члени НУНС, БЮТ та Фронт Яйценюка стали частиною системи. Вони влада, котра встановила правила гри і живе в системі, через те, що має свою зацікавленість - бізнес, владні інтереси та й в принципі пох, що їх наштовхнуло на це... Прокламації усіляких там гламурних опозиціонерів, що нам поставили ультиматум, прийняли якусь правку, щось врахували - гівно це все. Нагадує, дружину, яка каже чоловіку: "Ну а що я дала шефу, но він же ш шеф, він зарплатню підняв". "Давайте забудемо хто за що голосував варто об'єднуватись опозиції" - каже якийсь "опозиціонер". "Та там нічьо не було, я так тільки міньєт зробила, давай забудемо, будемо жити далі" - каже дружина. Зрада не має виправдань, не має сторін, не має кутів, а лише має розплату... В інакшому випадку той чоловік, котрий "понял, простіл" ганчір'я. В тому випадку нація...
Друге. Влада здійснила напад на нашого співвітчизника. Це не був збройний випад на владні установи, це була мирна акція. Це були беззбройні люди. НАШІ СПІВВІТЧИЗНИКИ! Влада руками продажних мєнтовських скотів вбила свого громадянина. Легітимність вже нічого не вартує. Ті хто з цього моменту почнуть протидіяти владі в рамках закону гратимуть на систему. Виборчий процес це всього на всього легимітизація системи, котра здійснює напад на беззбройних громадян. Питання в тому система чи нація. І в разі, якщо нація не знищить систему шляхом революційної доцільності, а легітимізує її шляхом виборів, то це вже не буде нація, то буде суспільство опортуністів і колаборантів. Пам'ятаєте як там було: "Спочатку прийшли за комуністами, я мовчав, бо не був комуністом...а потім прийшли за мною, але вже нікому було що казати".  Коли прийдуть за нами, вже нікому буде що казати...Та й тоді не шкода буде. Мені не важливо яку назву матиме країна опортуністів. А Вам?
Вважайте мене провокатором, але тепер я згоден голосувати тільки коктейлем молотова. На інші вибори я не піду...

В.Маяковский - Долг Украине

Знаете ли вы
украинскую ночь?
Нет,
вы не знаете украинской ночи!
Здесь
небо
от дыма
становится черно,
и герб
звездой пятиконечной вточен.
Где горилкой,
удалью
и кровью
Запорожская
бурлила Сечь,
проводов уздой
смирив Днепровье,
Днепр
заставят
на турбины течь.
И Днипро
по проволокам-усам
электричеством
течёт по корпусам.
Небось, рафинада
и Гоголю надо!

 


 

Мы знаем,
курит ли,
пьёт ли Чаплин;
мы знаем
Италии безрукие руины;
мы знаем,
как Дугласа
галстух краплен…
А что мы знаем
о лице Украины?
Знаний груз
у русского
тощ —
тем, кто рядом,
почёта мало.
Знают вот
украинский борщ,
Знают вот
украинское сало.
И с культуры
поснимали пенку:
кроме
двух
прославленных Тарасов —
Бульбы
и известного Шевченка, —
ничего не выжмешь,
сколько ни старайся.
А если прижмут —
зардеется розой
и выдвинет
аргумент новый:
возьмёт и расскажет
пару курьёзов —
анекдотов
украинской мовы.
Говорю себе:
товарищ москаль,
на Украину
шуток не скаль.
Разучите
эту мову
на знамёнах —
лексиконах алых, —
эта мова
величава и проста:
«Чуешь, сурмы заграли,
час расплаты настав…»
Разве может быть
затрёпанней
да тише
слова
поистасканного
«Слышишь»?!
Я
немало слов придумал вам,
взвешивая их,
одно хочу лишь, —
чтобы стали
всех
моих
стихов слова
полновесными,
как слово «чуешь».

 


 

Трудно
людей
в одно истолочь,
собой
кичись не очень.
Знаем ли мы украинскую ночь?
Нет,
мы не знаем украинской ночи.

1926

                                                         

Русскій мір

  • 14.11.11, 19:00
"В левой руке "Сникерс", в правой руке "Марс"
Мой пиар-менеджер - Карл Маркс"
Гурт "Ляпис Трубецкой"

Бренд "Русскій мір" останнім часом зажив слави. І видається, що зажив слави він не стільки завдяки піару Кремля, а завдяки вправному піару "небайдужих до загрози цього "міра" в Україні. Ну ось що мене цікавить це те, що ховається за цією вивіскою насправді та як викривила збочена психіка небайдужих до цього "міра" власне сприйняття цього всього лейбла.
Головне в будь-якому понятті це власне його внутрішнє накопичення. Однак термін "Русскій мір" видається мені такою мильною булькою, котра начебто й існує, начебто і блищить в проміннях сонця, а всередині порожньо. Немає нічьо. І навіть асоціація з лайном в гарній обгортці не пасує, адже лайно саме по-собі це щось, а там просто "чорна діра в космічному просторі". Ну ось я розумію почуття якогось "чорносотенця" часів Лютневої революції. Він був інтелігентом, мав маєтки, челядь, вірив у божественну місію імператора і взагалі Російської імперії у Європі. І тут крах, "неосвічена чернь" відбирає маєтки, челядь відвертається, "помазанця божого" скидують. Він читав перед сном Достоєвського, а зараз його вуха вимушено різали віршики Маяковського. Я розумію цю "типову русскую хандру", коли розумієш, що ти не пуп землі.
А ось як пояснити тягу до сьогоднішнього "Русского міра"? Це тяга до чього? До російської мови? Так в чому проблема, її вивчають в школах, на ній говорять в телеекранах. Чи це просто ненависть до всього українського? Тоді вибачайте, панове, ненависть - це не "мір", на ній нічого не побудуєш, це небуття. Тож користуйтеся правильним терміном - "російське небуття". Вірніше "русское небытие".
Чи може, даруйте, "РМ" - це культура? То яка це культура? Сергій Звєрєв? Філіп Кіркоров? Боря Моїсєєв? Чи Сергєй Бєзруков? Ксюша Собчак? Що воно таке? Копіпаст западного продукту під "русскою обгорткою"? Чи може у Росії Макдональдси не такі? Чи може бізнес-проект "во святая раби божіі" Кирил Гундяєв це "русскій мір"? Чи може президент Росії, як той Гітлер не їздить на "німецько-фашиському" мерседесі? А точно це певно Лада Каліна...(ха-ха-ха!)
Від такого "міра" наш бідолашний "чорносотенник", котрого ми залишили хандрити на самоті, вже встиг повіситися. Маяковського він терпів, а ось Ксюшу Собчак не зміг...
Ні, звісно я не кажу, що в нас краще. Я навіть не хочу уявляти, щоб зробив собі Богдан Хмельницький, якби побачив Вєрку Сердючку... Але ж ми зараз не про це, а про "русскій мір".
І ось дивлячись на цей "русскій мір", його "піар-менеджер" Путін виглядає таким собі "Вєльзєвулом - хозяїном стратосфери", у котрого " в правой руке Сникерс, в левой руке Марс", а на вустах "грёзы о русском мире". Ну і ще бакс з кишені виглядає.
Тож виглядає, що хтось навіюючи міфи про загрози "русского міра" або не того чорта змалювали, або ж роблять йому чорний піар, адже по-суті це порожнеча...Пусте місце...І не важливо чия викривлена психіка, що туди домалювала.