Цікава стаття у французькому виданні під назвою "Покоління ісламу: молодь забуває про республіку". Я френч знаю досить поверхово, тому нормального перекладу зробити не можу, але суть вхопити можна. Стаття подає уривок з книги Елізабет Шемли "Іслам - випробування для Франції". Цікаві тут цифри, які вона подає. За даними пані Елізабет кожного року близько 4 000 корінних французів переходить у іслам, наразі за даними Міністерства внутрішніх справ Франції французів-ісламістів (під французами маю на увазі не мавп з колоній, а білих, те саме, але більш делікатно має на увазі Елізабет) у Франції 100 тисяч, ісламські організації подають цифру у 200 тисяч, тобто правда десь по середені, хоча пані Елізабет влучно зауважує, що точних даних отримати ані в МВС, ані в ісламських організацій можливостей немає, тому цифру треба ще помножити на декілька пунктів.
Вчора до теми показували сюжет (здається на Інтері), за даними МЗС Бельгії вже 70 бельгійців воюють у Сирії в ім'я Аллаха, котрих вербує організація "Шаріат для Бельгії", очолювана також корінним білим бельгійцем. Звісно ж "Шаріат для Бельгії", котрий виступає з лозунгом "Демократія і шаріат не сумісні, треба жити за законами пророка" (так принаймні кричав на площі білий бородатий бельгієць і ніхто йому не заважав) офіційно зареєстрована і забороняти її було б не толеранто і не демократично. Хоча, що дивного, якщо "Ісламська партія Бельгії" має представників на містах, а двоє депутатів, котрі виграли муніципальні вибори в Брюсселі, вже заявили, що в найближчі роки закони шаріату будуть імлементовані в бельгійське законодавство (http://www.newsru.com/religy/07dec2012/musbruss.html).
А де коріння цієї проблеми? Я думаю це і так зрозуміло - молодь виснажена "культурою", що просувають педерасти і лесбійки в Єврокомісіях, але оскільки гомосоціалісти, усіляки там Фюле з Ештон і проча нечисть бореться проти всіх здорових сил, наклеюючи їм ярлики "фашистів" і пресуючи, в ісламістів розв'язані руки і молоді уми підпадають під отруйну пропаганду салафітів, вакхабітів і прочих фундаменталістів. Як заявляє пані Шемла, якщо ще в крупних городах перехід в іслам означає обрання поміркованого суфізму, то в бідних кварталах та малих містечках молодь потрапляє до рук організацій "Браття мусульмани" або "Джамаат Табліг". І народжують нових воїнів джихаду. Все скінчиться тим, що гомосоци зустрінуться віч-на-віч з ісламом, коли їхні гомосяцькі полові органи джихадисти будуть відправляти їм по пошті і що тоді буде їм казати Кетрін Ештон? Хоча я б не зупиняв тісну розмову Ештон та інших членів єврокомісії з джихадистами, зачинив би цю всю наволоч в одній кімнаті і хай би поспілкувались про "права людини". Ну а факт красномовний. Закінчиться ці всі ігри у толератність тим, що голови єврокомісарів винесуть на Трафальгарську площу на списах, а Європа повернеться у Середньовіччя. І винуваті будуть в цьому єврокомісари. Сказав би, що так їм і треба, але Європу шкода, яку так несподівано і непомітно захопили соціалісти і руйнують вщент.
В неті широко гуляє фраза начеб то сказана Черчиллем: "Фашисти майбутнього будуть називати себе антифашистами". Уточнення в тому, що Черчилль такої фрази ніколи не казав і жодного джерела на підтвердження цієї фрази немає. Це підтвердило і The Churchill society. Зокрема в них інформації або записів щодо цієї фрази немає. Подібна фраза була сказана губернатором Луізіани Хьюї Лонгом у 1935 році і звучала вона як: "коли фашизм прийде в Америку, він буде називати себе антифашизмом". Це підтверджує і вікіцитатник англійської Вікіпедії: http://en.wikiquote.org/wiki/Talk:Huey_Long
Так що черговий фейк. Пишіть правильного автора фрази
16 травня 1817 року народився Микола Іванович Костомаров. Хоч багато хто і засуджує його за "поміркованність" позицій, він насправді зумів вхопити дужеважливу річ. В праці "Дві рускьих народності" він писав (мовою оригіналу):
Изъ этого короткаго историческаго обзора различія, возникшаго въ отдаленныя отъ насъ времена между двумя русскими народностями, можно заключить, что племя южно-русское имЂло отличительнымъ своимъ характеромъ перевЂсъ личной свободы, великорусское — перевЂсъ общинности. По коренному понятію первыхъ, связь людей основывается на взаимномъ согласіи, и можетъ распадаться по ихъ несогласію; вторые стремились установить необходимость и неразрывность разъ установленной связи и самую причину установленія отнести къ Божіей волЂ и, слЂдовательно, изъять отъ человЂческой критики.
Це все можна назвати сучасною мовою - українці європейська нація з властивою їй долею індивідуалізму (але на жаль ще досі з радянським менталітетом), Росія ж формувалася як країна азіатська з властивим там колективізмом та оппроортунізмом щодо влади. Це можна б було назвати "європейськими цінностями", якби за останні 20 років гомосоціалісти з ЄС не спотворили цей вислів. На жаль, колись красиво звучало. Зараз ці цінності розтворюються в болоті совкової ментальності українців та хіппової лівацької ідеології єврокомісарів...Але ми про Костомарова. Вклад його, хто б що не казав значний і насамперед це розрізнення цивілізаційних моментів, ще до праці Миколи Данилевського, козацького потомка-українця, який понаписував з дурі казна що у своїй хреновенькій роботі "Росія і Європа". Ну що бувають в роду і виродки...Але ми не про нього, а про Костомарова. Визначна людина загалом, як на мене і думки його актуальні і по сьогодні, не всі звісносно, але основний момент Микола Іванович вхопити зміг.
10 травня 1913 року здійснив політ перший багатомоторний літак з рядною компоновкою двигунів С-9 "Гранд" (він же в подальшому перейменований в "Руський Вітязь), розроблений українцем Ігором Івановичем Сікорським. Фактично Сікорський дав початок розробці перших бомбардувальників, вантажних та пасажирських літаків.
Тільки люди безсоромні, такі як комуняки, можуть влаштувати такі флешмоби з Георгіївською стрічкою. Ми пам'ятаємо, що найбільше Георгіївських кавалерів вбила саме радянська влада: Рузський, Духонін, Корнилов, Войцеховський, Міллер, Лечицький і сотні інших ти, хто насправді мали право носити Георгіївську стрічку були вбиті комуністами. Я розкажу про одного з них - Павла Івановича Міщенко, блискучого українця і генерала.
Павло Іванович народився 22 січня 1853 році в українській родині в Дагестані. Вчився в 1-ій Московській військовій гімназії, 1-ому Павлівському училищі і закінчив офіцерську артилерійську школу. Поступив на службу прапорщиком в 38 артилерійський полк. Брав участь у Хівінській війні, за що отримав свою першу медаль. Потім брав участь у Турецькій війні. В 1900-1901 році брав участь у Китайському поході, за свої дії отримав орден Святого Георгія ІV ступіня, відповідно до наказу про нагородження:
За выдающиеся
подвиги во время военных действий в Манчжурии, причем, будучи окружен в
Манчжурском районе во много раз превосходящими силами китайцев, успел пробиться
с вверенными ему чинами, нанеся китайцам большой урон и не оставил в руках
неприятеля трофеев.»
У 1903 році його було поставлено командувати окремою Забайкальською козачою дивізією. Саме тут він проявив себе під час Російсько-Японської війни. Відомо, що війна для Російської імперії склалася вкрай не вдало, але всі успіхи на фронті, як не дивно пов'язані з іменами українців, наприклад з Романом Ісидоровичем Кондратенко, героєм оборони Порт-Артура або тим же Павлом Міщенко. Наступ японців в початках війни міг би бути взагалі фатальним для російської армії, нездарність керування начальником фронту Олексієм Куропаткіним, призвело до того, що російська армія майже тікала з усіх фронтів. Але бліцкріг японської армії провалився саме через те, що бригада Міщенко хоробро стримувала наступ японців на Гайджоу та Сахотан. Завдяки цьому Куропаткін вивів війська до Ляоана, де з'єднався зі Східною групою армії генерала Більдерлінга. Японська армія атакувала позиції російської армії, намагаючись в обхід лівого флангу вийти в тил і перерізати доступ до залізної дороги. Атаки японців вдалося відбити, але несподівано сам Куропаткін дав наказ відступати на другу оборону позицію. 17 серпня 1904 року японці вдарили по російський армії, лівий фланг було прорвано, армії загрожувало оточення, але тут, командуючий обороною правого флангу Павло Міщенко віддав наказ контратакувати. Ряд вдалих контратак загальмували просунення японської армії і не дозволили оточити і знищити російську армію. Японці зазнали великих втрат. Однак розвинути успіх було нічим, тому Куропаткін віддав наказ відійти на головну позицію. Атаки японців на головну позицію завершалися нічим, контратаки конниці Міщенка призвели до великих втрат серед японців, через що вже на кінець бою чисельність японської армії стала меншою за Манчжурську російської. Однак, не дивлячись на це, Куропаткін не витримав і вирішив відступати, повіривши недостовірним даним розвідки про чисельність японської армії. Куропаткін віддав наказ відступати до Мукдену, а Міщенко мав прикривати відхід. Армія організовано відступила, а втрати завдані японцям кавалерією Міщенка не дозволили генералу Ояма переслідувати відступаючих. 1905 року перед Павлом Міщенко була поставлене завдання - здійснити рейд у тил ворога, щоб завадити перегрупуванню японських військ. Цей рейд отримав назву Навала на Інкоу. 30 грудня відділ Міщенко атакував Інкоу в тилу ворога, було захоплено і знищено декілька складів зброї, однак захопити Інкоу не вдалося, адже генерал Ногі оперативно переправив війська на допомогу маршалу Ойямі і сили супротивників були надто нерівні, через що Міщенко віддав наказ відступити до своїх позицій. Маршал Ойяма вирішив оточити і повінстю знищити відділа Міщенка, але кавалерія прорвала оточення і змогла повернутись в склад Манчуржської армії.
Після війни Павло Міщенко командував 2-им Кавказьським армейським корпусом, потім був генерал-губернатором Туркестанського військового округу, наказним отаманом Симирічного козачого війська, виконував обов'язки наказного отамана Доньского козацтва. Під час Першої світової командував частинами 2-го Кавказського армійського корпусу, потім 31-им армійським корпусом на Південно-Західному фронті.
Після революції Міщенка було звільнено з армії в зв'язку з тим, що він вважався "реакційним елементом". Загалом за військову кар'єру Павло Міщенко був нагороджений:
Орденом Святої Анни 3 ступіня з мечем і бантами, орденом Святого Володимира 4 ступіня з мечем і бантами, орденом Святого Станіслава 2 ступіня, орденом Святої Анни 2 ступіня, орденом Святого Георгія 4 ступіня, орденом Святого Володимира 3 ступіня, золотою Георгіївською зброєю "За хоробрість", орденом Святого Станіслава 1 ступіня, орденом Святої Анни 1 ступіня, орденом Святого Володимира 2 ступіня, орденом Білого орла та мечами до нього, орденом Олександра Невського з мечами.
А потім до влади прийшли більшовики:
Через несколько
дней после нашего ухода восстановившаяся в Шуре большевистская власть решила
обратить внимание на мирно живущего генерала Мищенко. Один из
комиссаров, если память мне не изменяет Каргальский, в сопровождении отряда
красноармейцев из Астрахани, явился на дачу генерала и вышедшей к нему супруге
заявил, что хочет видеть товарища генерала. Генерал Мищенко вышел, как всегда,
в офицерской тужурке с погонами и Георгиевским крестом на шее. Первая фраза
комиссара была: «Вот что, товарищ, сперва снимите эти побрякушки, а потом будем
разговаривать». Красноармейцы вели себя дерзко, вызывающе и пытались сорвать с
него погоны. Генерал Мищенко пристально их рассматривал, а затем, не говоря ни
слова, повернулся, вошел к себе в дом, поднялся к себе в комнату и застрелился.
Зі статуту ордену Святого Георгія:
3.Ни высокая порода, ни полученные пред
неприятелем раны, не дают право быть пожалованным сим орденом: но дается оный
тем, кои не только должность свою исправляли во всем по присяге, чести и долгу
своему, но сверх того отличили еще себя особливым каким мужественным поступком,
или подали мудрые, и для Нашей воинской службы полезные советы.
А всім тим поцам та дебілам з георгіївськими стрічками ганьба.
Доволі цікаві думки Януша Корвін-Мікке на проблему
Переклад мій:
"Дуже люблю пан Войтка Цейровскього, люблю його слухати. Його основна тема, то марихуана, про яку він так любить багато говорити. Хоча мова у Цейровського власне не йде про марихуану, а про католицизм, котрий начебто не дозволяє йому хвалити марихуану. Я не розумію, чим йому заважає католицизм? Багато католиків пьють горілку, пьють вино, палять цигарки, а це ледь не шкідливіше за марихуану. Але ж і кокаїн з героїном також набагато шкідливіше за марихуану. Пан Бог створив ці речі, ми маємо свободну волю, а значить можемо або користуватись ними, або ні. І тут не має йтися мови про католицизм. Не розумію до чого тут католицизм. Натомість є два аспекта суттєвих. По-перше не йдеться тільки про марихуану, не йдеться про героїн, про кокаїн, про опіум, каву, алкоголь чи цигарки, мова йдеться про всі ліки. Чому я не можу піти до аптеки і купити ті ліки, котрі хочу? Але ж приходячи до аптеки, я не можу його купити, бо мушу мати рецепт, тобто спочатку треба йти до лікаря по рецепт і так далі. І ось Войтек трактує це, як те, що начебто він не може взяти ліки. Але ж треба бути повним ідіотом, щоб прийти в аптеку, купити цілу полицю ліків і самому собі зашкодити. І так само це все стосується марихуани та інших препаратів. Тобто держава дбає про нас, як про малих дітей. Але такі як Войтек створюють образ католиків фашистів, такі типові фашисти з бляхою "Готт мітт унс" на поясі, хоча католики якраз доволі ліберальні, якби Ви пане Войтек могли вести свою агітацію, якби не мали свободної волі? Тобто маєте свободну волю. Чи подобається Богу така агітація я не знаю. Дехто вважає що це проти волі Бога. Мусульмани забороняють пити навіть каву чи алкоголь. Є багато різних концепцій, різні люди кажуть, що знають, що Бог хоче. Може колись ми довідаємось, що Бог насправді хоче і будемо відповідати за те, що чинили, але поки що це нам не загрожує.
Але зараз справа в іншому. Поглянемо на практичні речі. Перед війною, поки народи не воювали з наркоманією не було наркоманії. Наркоманія почалася з того моменту, коли держава почала з нею воювати. Що ж сталося? Доза героїну наприклад, це найбільш небезпечний наркотик, коштує в Бангкоку чи під Бангкоком коштує 20 доларів, в той час як у Варшаві коштує десь 350 злотих. Тобто дохід є 200-от кратний. При такому доході жодна смертна кара не втримає людей від продажу наркотиків. І зараз що сталося. Коли доза героїну коштує 350 злотих, той ділер дасть дитині ту дозу безкоштовно, першу, другу, третю за дарма, бо він в тому зацікавлений, адже дитина потім змушена бути купити дозу саме в нього, бо іншого ділера не знає і в аптеці не купить. Тобто ділер інвестує в ту дитину і намовляє її до наркоманії, бо щоб разрахуватись за те, він змушений буде стати субділером. Створили ми потворну машину розвитку нарокманії, бо якби не було війни з наркоманією, якби доза коштувала ті 20 доларів, то ніхто б не міг на тому заробити. Мафія би цим не займалась, ніхто б не роздавав того за дарма, не було б тої моди. Чи були б наркомани? Звісно ж були б, люди нюхають клей, роблять інші дурні речі, але що сказати, якщо вони так хочуть пошвидше покинути цей світ. Повторюю свій висновок - створили потворний механізм розвитку наркоманії. Пам'ятаю 15 чи 20 років тому читав у Reuters, що боси наркомафії платять близько півтора мільярда, повторюю півтора мільярда доларів, це було в умовах тих цін двадцять років тому, деяким політикам, щоб вони не зняли заборони на наркоманію. Бо якщо б зняли, то з чого б жили боси наркомафії? Це є вигідний бізнес. Тому я не дуже розумію, навіщо нам тут допомагати наркомафії.
Ще один аспект. Це все стосувалось дорослих, натомість діти підлягають контролю батьків. І щоб воювати з наркоманією треба повернути поняття голови сім'ї і голова сім'ї має мати можливості, щоб воювати з наркоманією своїх дітей. Бо що сьогодні може зробити батько, коли дізнається, що його дитина вживає наркотики? Дати по зашийку? Не може, заборонено. Зачинити в домі на пів року, щоби відвик? Не може, бо дитина зобов'язана ходити до школи і так далі. І є навіть ситуація, коли батько вважає, що дитина небезпечна для своїх братів та сестер і хоче викинути його з дому, але теж йому це не дозволено. Тобто сьогодні він нічого не може зробити. Щоб воювати з наркоманією молоді треба повернути поняття голови родини і наділити власними повноваженнями того голову родини. Так було перед війною. Дежрава не воювала з наркоманією, голова родини мав владу над сім'єю і від того не було наркоманії. А сьогодні кожен має інтерес від війни з наркоманією. Бо з ким би воювала поліція? І з кого б вона брала гроші, якби не було б наркоманів? Всі зацікавлені в тому, щоб була наркоманія, і тільки батьки зацікавлені в тому, щоб її не було. І я закликаю батьків, щоб пам'ятали: вільна людина у вільній країні, але наша дити це є наша дитина. І не держава має воювати з наркоманією, а то ми маємо боротися з наркоманією наших дітей. Я думаю пан Войтек погодиться.
Все це в принципі мені відомо не за чутками. Я вже багатьом розказував історію, потворюся. Знайома переїхали жити у Францію, конкретно в Ліон. В неї дочка, поїхали десь їй років 9 було, а потім вона мені розказувала. Це років 5 тому було і дівчині було тоді років 15, 16 максимум. В принципі у Франції травичка заборонена, але дістати її не проблема. Так ось чадо купляло собі заряджену папиросу і вдома нога на ногу курила. А коли мати їй щось казала, у відповідь чадо казало так, як її в школі навчили: "Зачепиш мене, поскаржусь у соцопіку і тебе позбавлять батьківських прав". З таким успіхом чадо могло б і героїном колотись. До речі це чадо до пуття так і не вибилось особливо, хоча родина доволі таки не бідна, не посудомийкою мама працює (вірніше мама взагалі не працює, а папа заробляє дуже непогано навіть по-французьким міркам).
Хоча звісно перетворення України на Амстердам не хотілося б також. Грязна місцина, де увесь час смердить травою і по вулицям лазять обкурені індивіди. Казантіп в масштабах країни.
Пропозиція була б така. Вивести ту всю наркоманську херню кудись за місто, побудувати притон, завести бази даних на всіх покупців "щастя" (для алкоголю до речі також підійшло б, звісно дозування якесь увести, типу якщо раз в пів року пляшку віскаря купив, то таке, але якщо кожного тижня за пляшкою їздиш, то вже інша справа), обмежити їх в правах, скажімо бути чиновниками, займати виборні посади, а може навіть і право голосу. Відбивати інфу для роботодавців. Може комусь і пофіг, а я б наркомана чи алкоголіка на роботу не брав. Заборонити під кайфом вештатись по вулицям, водити автівку і т.д. Тобто нетолерантна пропозиція зробити офіційно наркоманів і алкоголіків людьми второго сорту, а якщо хтось бажає бути второсортним - будь-ласка, в нас же демократія.
Головний реформатор Чеської економіки у 90-х (Лешек Бальцерович по-чеські) і екс-президент Чехії Вацлав Клаус пішов в кагорту євроскептиків.
Чешский экс-президент Вацлав Клаус считает, что Евросоюз загнал себя в тупик и его необходимо распустить, так как его функционирование, по мнению политика, является неправильным. Об этом Клаус заявил во время своей лекции в Вашингтоне в Cato Institute. Если говорить о валютном союзе, то, по словам бывшего главы Чешской Республики, в нем должны состоять только 8 стран, но никак не 17.
«Я не верю, что разрушить ЕС – необходимая мера, я не хочу это предлагать», – признался Клаус. – «Пока еще не поздно провести фундаментальные изменения внутри его структуры. Я уверен, что мы загнаны в тупик и идти вперед некуда. Необходимо вернуться на последний перекресток и принять другое решение».
Также бывший президент сообщил своим слушателям, что Греция не является виновником финансового кризиса. Он считает, что причина кроется в слишком большом количестве стран (17), входящих в валютный союз евро. Клаус предполагает, что, если бы некоторым странам-участницам создали подходящие условия для выхода из него, ситуация улучшилась бы значительно.
До речі за свій скептицизм Клаус вже поплатився. Його було відправлено у відставку в порядку імпічменту по ряду формальних причин, але головна так звана "державна зрада", котра полягає:
Кроме этого, за недобросовестное выполнение обязанностей сенаторы считают отказ президента ратифицировать дополнение к Лиссабонскому договору о создании антикризисного фонда еврозоны – несмотря на то, что документ был одобрен обеими палатами чешского парламента. Чехия – единственная страна ЕС, не ратифицировавшая дополнение к договору.
Отже, цього ранку повітря цієї зали було наповнене запереченнями.
Відбулася головна політична подія з тих часів, відколи ми з вами в останнє зустрічалися, але жоден про неї не згадав. В Італії відбулися вибори. І 55% виборців проголосували за євроскептиків, зокрема рух пана Грілло набрав 26% голосів. Це жорстка відповідь європейській політиці, що показує хто насправді є коміками.
І що сьогодні абсолютно зрозуміло це те, що членство в Єврозоні абсолютно не сумісне з національною демократією держав. Ви можете робити, що вам хотілось би, тобто відібрати повноваження національних парламентів, але люди всеодно будуть ходити на вибори і зараз вже відчувається тенденція по всій Європі: партії євроскептиків стають все сильніші і сильніші.
А ви сьогодні заперечуєте кризу в Єврозоні. Якщо послухати всіх виступаючих сьогодні, то все минуло. Ви чули, пан Баррозу вийшов тут, як денді і виступив тут з технократичною промовою, що все в нас добре. Ну вона звісно краща за неймовірні нісенітниці Олі Рена, що він плів вчора, від якого більшість євродепутатів заснула.
Ви не здатні подивитись в обличчя наслідкам, які самі наробили. Пан Верховстадт говорить про втрачене покоління в Іспанії, пан Дол каже, що в грецької молоді немає чим годувати свою родину.
Це все правда, але все це було викликано Євро. І це те, що ви не в змозі визнати.
Єврозона повна економічна катастрофа.
Реальна проблема, яку ви не хочете бачити, це економіка Франції і той факт, що з кожним місяцем позиції Франції та Німеччини йдуть в діаметрально протилежних напрямках.
Така конфронтація відбувається непомітно в самому серці Європейського проекту і Єврозони це катастрофа цього проекту, яку ви намагаєтесь спустити на гальмах. В решті решт, я думаю це повністю зруйнує цей проект.
Але я хочу також наголосити на вашому провалі з Румунією та Болгарією. Ці дві країни погрузли у корупції та організованій злочинності. Їм ніколи не треба було дозволяти ставати членами Європейського Союзу.
Я хочу наголосити, що позиція Великобританії в тому, що ми не вважаємо доцільним відкривати наступного року кордони для необмеженої кількості бажаючих приїхати до нас з цих країн, щоб працювати у нас, а по-суті щоб сидіти в нас на дотаціях.
І в результаті останні вибори в Істлайті показують, що все більше британців хочуть сказати міграції "досить це досить".
І це не тільки наша проблема, вже мер Дуйсбурга в Німеччині публічно заявив, що масова міграція з Румунії та Болгарії викликає величезні соціальні проблеми.
Пані та панове, ми маємо поглянути в лице цій проблемі. Румунії та Болгарії не місце в Європейському Союзі.
Слово надано Івайло Калфіну (депутат від Болгарії):
Пан Фарадж, я взяв слово, бо у вас не вистачало деяких фактів. Я вам дам деякі дані. На кожні 2 000 британських громадян приходиться один болгарин, на кожні 30 тисяч ви маєте 50. Ви називаєте це наплив. На 6 тисяч працюючих ви маєте одного болгарина. Ви це називаєте наплив. Болгарські та румунські студенти заплатили 30 мільйонів фунтів за своє навчання і витратили на життя у Великобританії. Ви називаєте це наплив. Я думаю ваша внутрішня політика нічого не зробить з реальністю і я думаю ми це побачимо на наступних виборах. Дякую
Відповідь:
Дякую, давайте я надам деякі дані. В нас проживає 38 тисяч румунів. За останні 5 років лише в одному поліцейському відділку, вірите ви чи ні, було 27 тисяч арештів румун. 19% всіх злочинів в Лондоні здійснюється румунськими злочинцями. І я зазначу, що це дані не по всій країні. Ніхто не спорить, що у вас є добрі люди, є погані, сенс мого виступу був в тому, щоб наголосити, що Румунія і Болгарія це корумповані і злочинні країни і ми не хочемо, щоб ваші люди приїжджали до нашої країни.
Товариш Мао, великий керівник китайського народу, якось сказав:
Если во время войны погибнет половина человечества — это не имеет значения. Не страшно, если останется и треть… Если действительно разразится атомная война, не так уж это и плохо, в итоге погибнет капитализм, во всем мире будет лишь социализм и на земле воцарится вечный мир. А за полвека или целый век население опять вырастет, даже больше чем наполовину…
А ще висловлював свою любов до інших народів:
Когда Мао сделал это заявление о пользе ядерной войны для дела социализма, руководитель итальянской компартии Пальмиро Тольятти спросил: «Товарищ Мао Цзэдун! А сколько в результате атомной войны останется итальянцев?» Мао спокойно ответил: «Нисколько. А почему вы считаете, что итальянцы так важны человечеству?»
От цікаво чи сильно змінилась ментальність китайців (або хоча б китайського керівництва) з часів Мао? Бо наші совки так радіють з прокинення китайського дракона, що начебто вони будуть потрібні китайцям для "встановлення рівності та братерства". Хоча історія Китаю це в принципі історія перманентного геноциду інших народів (геноцид уйгурів, наприклад, продовжується досі). Якщо вони так ставляться до своїх родичей однієї раси, то нах їм будуть наші телячі совки?
