Блог Lost_paradise

Вид:: короткий; повний

Замітки:

Роздуми після вибухів в Бостоні

16.04.13, 13:13

Можливо я напишу трохи жорстко. Звісно я співчуваю всім потерпілим, звичайні громадяни не винні, а терористам треба відривати яйця.

Громадяни не винні, а ось уряд США винен. Напевно це почалося з відомої промови Буша-старшого про "Новий світовий порядок", коли адміністрація США вирішила нести всім європейські цінності. Начебто тільки комунізм стояв на шляху до "світлого майбутнього". Буш-старший напевно не задав собі питань, що "вселюдських цінностей" не існує. Їм про це натякав Семюел Хантінгтон, коли написав книгу "Зіткнення цивілізацій" у 1993 році. Але тоді всі підняли бучу "як це так, ми всі єдині і неділимі, в нас всіх одні цінності". Всі ці цінності продемонстрував колишній (а можливо не колишній, є версії) агент ЦРУ Усама Бен Ладен та товариші. Вибух в Бостоні - ось і демонстрація цих цінностей.

Теляче захоплення усіляких Обам і Клінтон з приводу "весни народів", що зі слиною кричали про "демократію" на Близькому Сході обернулося повною владою ісламістів-інтернаціоналістів в цих країнах. Це важко було передбачити? Ну ладно Обама, предки якого нещодавно злізли з пальми, але ж аналітики ЦРУ де були? Вони ж Холодну війну виграли, а те що міг передбачитистудент політолог не побачили (хоча на них находить, я читав, що у 70-х ЦРУ розробила план усунення Кастро. Аналітики виявили, що Фідель популярний серед мас, бо...з бородою. Було декілька планів на декілька мільйонів доларів, як позбавити Фіделя бороди, щоб втратив підтримку народу. Ось напевно цей відділ і займається питаннями Близького Сходу). США підтримувала талібів у 80-х. Отримали від талібів?

Коли армія США увійшла в Ірак, то вони не думали про те, що диктатор Саддам був секулярним правителем і тримав в узді занадто р'яних ісламістів? Ах, так хімічна зброя (якої не було, через що голову ЦРУ було відправлено у відставку) і небезпека для Ізраїлю. Ізраїля я ще торкнуся. Про лагеря підготовки вакхабітів на території союзника США - Саудівської Аравії теж не знають? Чи те, що на її территорії всі опальні муфтії світу живуть? До речі як на диво, відсотків 80% всіх террористів завжди мають громадянство СА, але на роздуми демократів це не наштовхує. Вони кричали, Мубарак диктатор, дай владу народу. Отримали "Братів мусульман", а ви що думали, що до влади прийдуть демократи? Та треба було військами НАТО першу чергу давити виступи у Тунісі та Єгипті і підтримувати військових, котрі були секулярними і ісламістам не дозволяли зайвого. А тепер будуть розводити рукам: де воно взялося? Коли вони валили Каддафі про що думали? Літаки НАТО підтримували Братів мусульман проти законної влади. Недемократична влада? Та пофіг, коли на кону інтереси країни і безпека Європи. Це їхня справа, треба було принаймні не втручатись. Але мантри і пісеньки про демократію. Зараз замість того, що поруч з Асадом давити ісламістів літаками НАТО, вони поставляють зброю інтернаціональному ісламістському зброду, котрий воює проти Асада. А згадати союзника США - Пакистан, країна з ядерною зброєю за менталітетом нічим не краща за КНДР. Це ж підтримка США дозволила взагалі існувати Пакистану, щоб потім там же проводити таємні операції по вилову терористів. Ох і ах в сторону генерала Мушаррафа, котрий закатував бідну Беназір Бхутто, та клан Бхутто в результати підтримки демократії прийшовши до влади повводив усюди закони шаріату та розплодив терористів вакхабітів. Далекоглядна політика волі народу. А зараз, через безпеку Ізраїлю, треба скидувати більш менш поміркованого Ахмедініджада. Хто йому на зміну прийде?

Арабам не потрібна демократія. Просто тому що вони араби. Просто тому, що європеєць - це європеєць і ніколи не буде схожим на араба, єврея, негра чи азіата. Я згадаю дуже мудру людину, генерала і фельдмаршала Дугласа Макартура. Коли всі почали волати, що треба японцям терміново створити республіку, вибори і т.д, тобто побудувати європейську модель, то лише стійка позиція Макартура дозволила модернізувати Японію по "східному зразку", залишивши Японію Японією. Таким чином США отримала найбільш стійкого союзника в регіоні, а ось всі спроби європеїзувати ісламський світ - провалилися. Тому що Азія - це не Європа. Як казав Кіплінг:

Запад есть Запад, Восток есть Восток,

И вместе им не сойтись.

Я обіцяв торкнутись Ізраїля. Без антисемітизму, а просто цинічна геополітика. Взагалі не зрозуміло, яка така цінність для Європи в цьому союзнику. Роль блокпоста проти арабів вони провалили, якоїсь суттєвої цінності не мають, а лише увесь час волають про допомогу. То їм Ліван загрожує, то їм Ірак заважає, тепер Іран. Самі вони не завжди справляються, і тоді треба щоб гинули європейці задля захисту Ізраїлю. Я розумію необхідність захисту Японії чи Південної Кореї, тому що ці країни впливають на регіон. Але Ізраїль ну ніякого впливу не несе, лише дужче і дужче дратує тих арабів. Хай дратуються, скаже хтось. Хай, не спорю. Але Європа тут причому? Те що вони колись страждали, не кладе тепер на будь яку країну бути сторожем Ізраїлю. Якщо вони можуть одним махом, без сил союзників надрати дупу арабам, то хай спробують. Але ж не можуть. Це їхні семітичні розбірки, котрі не дають спокою всьому світу з 1945 року, але єврейське лоббі в США працює добре, тому увесь час виринають різні концепції "барьєра проти арабської навали", але барьєр то дірявий, як показує практика, жодної користі не несе в собі. Генерал Мубарак чи навіть Каддафі були більшою засторогою від тероризму, ніж Ізраїль, котрий любить все чужими руками.

Семюель Хантінгтон випустив ще одну книгу, котра змусила знову "срати цеглою" ліберально налаштований люд США. Вона називається "Хто ми?". Він описує кризу американської ідентичності, як поступово протестансько-європейська цивілізація в США розпливається під напором латиносів та негрів. Це зветься мультикультурність, котра стверджувала, що можливе існування різних культур, поглядів, ментальностей поруч. Якщо вони "мультикультурні", то частина цієї культури це "Бостон", негритянська злочинність і поступове вимирання англомовного населення в США. Якщо вони не хочуть "Бостонів", вони мають повернути собі свою ідентичність, так само як взагалі біла людина. Цей світ має грати за якимись правилам і дійсно це мають бути правила білої людини. Але це не в тому, щоб зробити з Азії Європу, а в тому щоб Азія лишалась Азією (а інакше не буде) і грала по встановленим правилам. Це зветься реалполітик і національний та європейський інтерес.

Коментарі: 25

Lost_paradise

Зброя - право людини, а не вівці

15.04.13, 20:55
право на зброю

Більшість українців впевнені, що легалізація зброї призведе до сплеску насильства...

Країна в яких встановлено право на носіння зброї: деякі штати США (це всі знають), а ось напевно не всі, що право на носіння зброю легалізовано у Чехії, Болгарії, Швейцарії, Ізраїлі, Естонії, Латвії, Литві та (увага!!!) Молдавії. А щодо "всплеску насилля", чого бояться ці 70% хом'яків з українським громадянством, то:

Об этом свидетельствует зарубежная статистика: после введения права на ношение оружия количество насильственных видов преступлений, то есть убийств, ограблений, изнасилований, неизменно сокращается. Богатый опыт легализации ношения короткоствольного оружия есть у наших ближайших соседей из Восточной Европы, Прибалтики, Молдавии и Приднестровья. Во всех случаях число убийств падало, а не росло. Система лицензирования способна отсеять людей с судимостью, кто состоит на учёте в психоневрологических, наркологических диспансерах.

Даже если это законодательно разрешено, постоянно носят оружие с собой максимум 5 процентов владельцев. Но после того как эти несколько процентов появляются, со всех остальных исчезает печать, которую нам сегодня поставило на лоб государство: «Не вооружён. Можно нападать, ничего не опасаясь». А это непосредственным образом сказывается и на самых беззащитных: женщинах, пожилых людях, инвалидах.

Из опроса, проводимого министерством юстиции США, выяснялось, что из тех, кто при ограблении не использовал оружие для самозащиты, физически пострадали около четверти – то есть их избивали, насиловали, ранили. Из тех, кто применил оружие для самозащиты, страдало менее 8 процентов. Причём в подавляющем большинстве случаев защищавшиеся никого не убивали и даже не ранили. Они демонстрировали оружие или делали предупредительный выстрел.

Разумеется, польза стрелковых тренировок очень высока. Но человек даже с минимальной подготовкой будет представлять для преступника угрозу. Около 60 процентов заключённых американских тюрем признались, что порой отказывались от преступлений, заподозрив, что жертва вооружена.

Что же касается предположений, что после легализации самим преступникам будет легче приобретать оружие, то ответ таков: во всём мире легально зарегистрированное оружие практически не используется в криминальных целях. Ведь при преступлениях на месте остаются гильзы и пули, по которым можно идентифицировать оружие и найти преступника.

http://www.psj.ru/saver_magazins/detail.php?ID=69390

Коли думати і аналізувати почнуть? Цю інфу наші ЗМІ не подають, зате увесь час піарять сльозливі історії з США про підлітків зі зброєю. До біса, так само можна сказати, що право на авто породжує аварії на дорогах, давайте боротись з аваріями забороною авто, а не з придуркуватими водіями. А якщо завтра Пол Пот якийсь новий з'явиться і почне геноцид нації, чим ті хом'яки захищатись будуть? Вилами? Чи думають "Запад нам поможет, заграница с нами (с)"? Чи якось переживемо, а потім знову поплачемо, як над нами познущались? Пора вже перестати бути вівцями. І справа тут не в тому чи дозволить влада (про це писати не треба), справа у відношенні і ментальності, її в першу чергу змінювати треба. А тоді вже можна буде і владу "попросити", а з овечою свідомістю немає різниці за що чи проти чого влада

Чак Норріс також про це smile

Коментарі: 12

Lost_paradise

Євроскептики перемогли в Італії

14.04.13, 14:46

Останні вибори в Італії показали цікавий результат. Ліві та за сумісництвом євроінтегрантори в купі отримали 48% голосів виборців. "Переможець" Демократична партія Італії на чолі з Пьером Берсані отримала 37,5% голосів виборців. Я нагадаю, що це правоприємниця Італійської комуністичної партії, переформатованої у 90-х. Ще 10% отримала партія прем'єра Італії та одного з фундаторів ЄС Маріо Монті "З монті за Італію". В той час як євроскептики: партія Берлусконі "Народ свободи" набрала 37,4%, а сенсаційна партія Беппе Грілло "5 зірок", який обіцяв терміново вивести країну з ЄС, набрала 25,5% , що в купі дає 62,9%, тобто така кількість скептичного відношення італійців до ЄС. Система виборів там складна, тому в Нижній палаті ліві мають трохи більше, але в Сенаті більшість за євроскептиками. ЄС вже висловив схвилювання результатами виборів. Всі праві вітають такі результати, зокрема Марі Ле Пен сказала наступне:

"Я в восторге, - говорит Марин Ле Пен. - В последний раз, когда я была в Италии, евроскептиков было мало. Мне кажется очевидным, что за 18 месяцев их число резко увеличилось благодаря политике господина Монти, который был кандидатом ЕС и теперь стал большим проигравшим. Это голосование - крайне тяжелая санкция против политики жесткой экономии, навязанной Брюсселем и его правительствами технократов и банкиров".

Нет большой разницы, Берсани или Берлускони. Сегодня самое большое различие между теми, кто согласится, чтобы ими управляли бюрократы из Брюсселя, и теми, кто не согласится. Что касается Грилло, то он стал символом борьбы против коррумпированной системы. Грилло становится настоящей проблемой. Он направляет ЕС предупреждение. Европа должна к нему прислушаться. Она больше не может продолжать навязывать политику, которая не нравится народам", - утверждает Марин Ле Пен.

http://www.inopressa.ru/article/27feb2013/lastampa/italia.html

Поздоровляю італійців і я.

Коментарі: 22

Lost_paradise

Семён Слепаков: Песня российского чиновника

11.04.13, 13:07

Коментарі: 14

Lost_paradise

Перші обличчя ЄС

10.04.13, 19:53

Жозе Мануель Баррозу - Баррозу всерьёз увлёкся политикой в студенческие годы. Во время событий 25 апреля 1974 года, в ходе которых в Португалии был свергнут фашистский режим, Баррозу состоял в руководстве Федерации студентов марксистов-ленинцев. Затем Баррозу присоединился к маоистскому Движению за реорганизацию партии пролетариата (ныне Коммунистическая партия португальских трудящихся) и принимал участие в студенческих забастовках и митингах.

Хавьер Солана - С 1966 года — член Испанской социалистической рабочей партии.

Кетрін Ештон - В 1977 году Кэтрин вступила в британское Движение за ядерное разоружение (ДЯР) — общественную организацию левого толка, требовавшую в те годы одностороннего разоружения Британии и запрещения ядерного оружия. ...Ее стремительная карьера в Лейбористской партии началась в 1988-м, когда она вышла замуж за Питера Келлнера — левого журналиста и политического комментатора, близкого друга Тони Блэра. Это Келлнер познакомил жену с Тони и Шери Блэр, которые стали часто бывать у них дома. Сейчас Келлнер возглавляет организацию YouGov, занимающуюся опросами общественного мнения, а в 1970–1980-е годы считался «коммунистическим попутчиком». Он неоднократно встречался с работавшим в Лондоне под журналистским прикрытием сотрудником КГБ Юрием Кудимовым (см. на стр. 38), впоследствии высланным из страны за шпионаж. В 1983-м Эштон избрали заместителем главы ДЯР. Уже тогда она попала в поле зрения британской контрразведки МИ-5, зачислившей ее в категорию «сочувствующих коммунистам»

Штефан Фюле - Фюле навчався на філософському факультеті Карлового університету в Празі та в Московському державному інституті міжнародних відносин. У 1982-1989 роках був членом КПЧ. (Комуністична партія Чехословаччини)

Хоакин Альмуния - 1976-79 был главным экономистом крупного профсоюза «Всеобщий союз трудящихся», близкого к социалистам. В 1979 году был избран в Генеральные кортесы Испании от социалистов. Занимал посты министра труда и социальных вопросов и министра государственного управления в период 1982-91. В 1997 году был избран председателем Испанской социалистической рабочей партии (PSOE).

Паскаль Лами - Будучи видным деятелем Французской Социалистической партии, Паскаль Лами являлся советником в правительстве Пьера Моруа.

Карел ван Мірт - В середині 70-х років ван Мірт серйозно зайнявся політикою і швидко зробив кар'єру в рядах соціалістичній партії: у 1978 році він очолив її фламандське крило.

Романо Проді - У лютому 1995 року Проді заснував лівоцентристську коаліцію l'Ulivo ("Олива") і став її кандидатом на посаду прем'єр-міністра. На виборах 1996 року l'Ulivo отримала перемогу над правоцентристами на чолі з Сільвіо Берлусконі – головним суперником і свого роду політичним антиподом Проді. З 17 травня 1996 року по 21 жовтня 1998 року Проді очолював перше в історії післявоєнної Італії уряд лівого толку

Це європейські комісари. А ви скучили за совком?

Коментарі: 32

Lost_paradise

Дві фальшивки

09.04.13, 16:36

В інтернетах гуляє багато маразму, але деякі вже стали культовими. Особливо з легкої руки КОБа, російсько-комуністично-патріотичної концепції, де серйозні дядьки у формі (вірніше у формі там один був - Петров, вже спочив з миром, хоча КОБ досі не може розібратись чи це ЦРУ вбило Петрова бо був "за народ", чи це ФСБ вбило бо був "агентом ЦРУ"). Найбільш епічний це план Даллеса, хоча Петров любив з серйозним виглядом казати "ми типу люди серйозні, давайте називати це серйозно - Директива СНБ № 20/4 від 1945 року. Мене завжди забавляв цей документ. Насправді в цих інтернетах його варіантів безліч різних. Наприклад такий (це так би мовити канонічний), але є й апокрифи типу такого. Забавляє мене це тому, що він написаний настільки пафосно, що схожий на промову політрука, янкі не писали б на такому пафосі типу "вырывать духовные корни". До речі відомий політрук всєя блогосфери мені розказував, що вони там всерйоз вивчали плани Даллеса, типу знали про нього і протидіяли. Я звісно не фанат КДБ, але не думаю, що там йолопи сиділи, хіба що з політруків. Але до "плану".

По-перше Директива СНБ № 20/4 ні хрена не таємна і всі хто володіють англійською мовою можуть її почитати (і вона до речі від 23 листопада 1948 року, навіть дати нормально не скопіпастили). Ось вона http://www.webcitation.org/63bIE30yo. Сухий такий документик, без жодних пафосів. По-друге датування 1945 повний брєд, бо по-перше кривавої ЦРУ ще тоді створено не було, американська гебня була створена у 1947 році. По-третє не зрозуміло, чого чіпають того Даллеса, який головою ЦРУ став лише у 1953 році, а до того модерував ту всю організацію Вільям Донован на прізвисько Дикий Білл. До речі саме він автор та ініціатор створення американської гебні, а не Даллес. Але напевно Донован на фотках не дуже вдало виглядає, а пафосні картинки Даллеса з люлькою літають по інтернету і виглядають настільки ж пафосно, як і сам документ.

І щодо появи цього документа. Історія цікава. Щось схоже на план Даллеса з'явився насправді вперше на загниваючому заході. У 1946 році ряд британських газет опублікував документ під назвою "Правила комуністичної революції". За легендою ці правила були найдені англійським солдатом у 1919 році у Дюссельдорфі. Варто зазначити, що документ менш пафосний ніж план Даллеса, але за ідеологією схожий. Ось він http://www.snopes.com/language/document/commrule.asp Наприклад пункт 1: розбестити молодь, відворотити її від релігії, зацікавити їх сексом і т.д. Достовірність чи не достовірність цього плана невідома. А у нас і в Росії оформився цей план завдяки українцю Юрію Дольд-Михайлику. Невідомо чи читав Дольд-Михайлик англійську пресу, але в своєму художньому романі "И один в поле воин" американський шпійон каже радянському розвіднику:

"«Натолкните их на мысль, что они должны уповать на Бога, завлеките их в секту, а если таковой не имеется, организуйте сами!.. Славяне любят попеть за рюмкой водки. Напомните им, как отлично они варили самогон во время гражданской войны. (…) Вооружим любителей острого словца анекдотами, высмеивающими их настоящее и будущее. (…) Отравляйте душу молодёжи неверием в смысл жизни, пробуждайте интерес к сексуальным проблемам, заманивайте такими приманками свободного мира, как модные танцы, красивые тряпки, специального характера пластинки, стихи, песни (…). Поссорьте молодых со старшим поколением»

А потім інший письменник Анатолій Іванов, трохи змінивши стилістично текст Михайлика, вложив "план Даллеса" в уста кривавого есесівця і колишьного білогвардійця в романі "Вечный зов"

— Как сказать, как сказать… — покачал головой Лахновский, <…>— <…>Потому что голова у тебя не тем заполнена, чем, скажем, у меня. О будущем ты не задумывался. Окончится война — всё как-то утрясётся, устроится. И мы бросим всё, что имеем, чем располагаем: всё золото, всю материальную мощь на оболванивание и одурачивание людей! Человеческий мозг, сознание людей способно к изменению. Посеяв там хаос, мы незаметно подменим их ценности на фальшивые и заставим их в эти фальшивые ценности поверить! Как, спрашиваешь? Как?!

Лахновский по мере того, как говорил, начал опять, в который уж раз, возбуждаться, бегать по комнате.
— Мы найдём своих единомышленников: своих союзников и помощников в самой России! — срываясь, выкрикнул Лахновский

Далі було просто, пітерський поп Іван Сничов у 1993 році опублікував цей уривок в газеті "Советская Россия", безумовно поп не влазив у тонкощі коли там створили ЦРУ, хто там керував і т.д., а далі всі комуністи почали мастурбувати на "план", котрий рознесли кобівці по інтернету як вірус. Тепер це достояння Росії, котрі цитує навіть їхнє всьо Нікіта Михалков і дурачиться Задорнов.

Номер два - це вислів Маргарет Тетчер, начеб то сказаний в Хьюстоні 1991 року.

На территории СССР экономически оправдано проживание 15 миллионов человек

Ну якби ліві не потролили "Криваву Мері" було б дивно, бо сама бабушка-консерватор тролила їх знатно, тримаючи за яйця всіх лівих Британії. Так ось є всі промови Маргарет Тетчер в США, не просто немає такого вислову, вона у 1991 році не робила промов у Хьюстоні. Гугль також мовчить в англомовному контенті. Отака петрушка. А де ж взялося це? Вперше в книзі Паршаєва "Почему Россия не Америка", цитую:

...Тогда я изучал английский язык, и как-то раз мне попалось в звукозаписи какое-то публичное выступление М. Тэтчер по внешней политике. Я уважал и уважаю эту политическую деятельницу, особенно за ее английский язык. Она говорит четко, с оксфордским произношением, простым, понятным языком, это вам не Буш какой-нибудь, со ртом, как будто набитым арахисом. Так вот говоря о перспективах СССР, она заявила примерно следующее, никак это не пояснив: «На территории СССР экономически оправдано проживание 15 миллионов человек». Я еще раз прокрутил запись, может быть, хотя бы «фифти» («пятьдесят»?). Нет, точно «фифтиин» — «пятнадцать», я не ослышался

Тобто окрім Паршаєва, ніхто такої промови не чув. Але це не завадило тим же КОБівцям цитувати плани "Кривавої Мері" щодо населення Росії. Причому смішно, Петров вже подає легенду по-іншому, типу навіть перекладач (який в біса перекладач в Хьюстоні? З англійської на американську? Це вже схоже як Думенко виправдовувся, що він не шпійон США, бо не володіє американською мовою) здивувався і перепитав: може 50? Ні фіга, - відповіла кривава буржуйка - 15 і крапка.

Коментарі: 18

Lost_paradise

Греція до євросовка і після

03.04.13, 20:01

Греція зараз у всіх на вустах. Єврокомісари шпиняють греків як можуть, але я вам дещо покажу. Отже відомо і я про це писав, що в Греції були колись "Чорні полковники" - військова хунта. Так ось. Дивіться, це зріст ВВП Греції порівняно з іншими країнами Європи в період 1950-1980 -ті роки, тобто до вступу Греції в ЄС та встановлення демократії.

Що було потім? Схвилювання "європейської спільноти" станом демократії, необхідність реформ (в тому числі і економічних), прихід до влади демократів з соціалістичним ухилом (а по суті безмежна влада династії Папандреу) і все це зі вступом Греції у 1981 році в ЄС. Дивимось тепер таку саму порівняльну таблицю з 1980 по 2000 роки.

Смішно. Ці покидьки самі змусили Грецію до реформ, самі надавали кредитів, закидали греків директивами та прочею муйнею і зараз на них катять бочку, хоча самі ж знищили грецьку економіку. Це, до речі непоодинокий випадок, якщо хочете пошукайте, як вплинула демократизація та вступ у ЄС на Іспанію, економіку котрої в період військового режиму Франсиско Франко називали "іспанське економічне диво".

Коментарі: 25

Lost_paradise

Пора закінчувати з цим псевдовченням

17.03.13, 21:05

"Психоаналіз - це саме грандіозне інтелектуальне шахрайство двадцятого століття"

Пітер Брайан Медавар, Нобелівський лауреат з фізіології та медицини 1960 року

Мова піде про психоаналіз та Зігмунда Фрейда. Насправді ситуація на грані нонсенсу, бо чесно кажучи сьогодні вже важко знайти біолога, який би всерйоз сприймав вчення Фрейда. А нейрофізіологи, ті взагалі при слові Фрейд та психоаналіз впадають в істерику. Тим не менш існують цілі школи та інститути, які вивчають спадок Фрейда та його апостолів. Загалом схильні до Фрейда звісно ж тільки психологи та філософи, люди точних наук часто зазначають, що праці Фрейда науковими назвати ніяк не можна. Але не будемо голословними, дамо слово вченим.

Якщо ми говоримо про науковість якихось теорій, ми маємо підходити до цього з точки зори критерію науковості. Такий критерій існує, саме тому, не дивлячись на всю піну і крики "псевдонауковців" про затиснення "вільної думки", по факту ми можемо говорити про науковість чи ненауковість будь-якого знання. Цей критерій носить назву "фальсифікованість" або "критерій Поппера". Він був запропонований Карлом Поппером вперше у 1935 році в книзі "The logic of scientific discovery" (назви праць подаю в англійській назві, оскільки не знаю чи були вони перекладені і які саме назви отримали в перекладі). Сутність проста: теорія є науковою, якщо існує хоча б можливість її спростування. Не оминув в своїх працях Поппер і самого Фрейда. В праці "Science: Conjectures and Refutations" у 1972 році стверджує, що теорії Фрейда "не більш наукові, ніж історії Гомера про Олімп"

Питанням перевірки психоаналізу було присвячено доволі багато досліджень, хоч вони і не набули широкого розголосу. Зокрема дослідженням ефективності психоаналізу займався такий відомий вчений, як Ганс Айзенк, автор IQ тестів. В 1994 році в Психологічному журналі він опублікував роботу (в російському перекладі) "Сорок лет спустя: новый взгляд на проблемы эффективности в психотерапии". Висновки Айзенка доволі приголомшливі: психоаналіз не просто не ефективний, а навіть шкідливий. Дамо уривок висновку Айзенка:

Психотерапия, в частности психоанализ, может оказывать выраженное негативное влияние на пациента, ухудшая его психологическое и физическое состояние. Об этих негативных последствиях нужно всегда помнить и не применять психоанализ и "динамические" методы лечения по этическим соображениям.

Поведенческая терапия значительно превосходит по эффективности спонтанную ремиссию, плацебо-лечение и психотерапию и является лучшим методом лечения различных "невротических" расстройств. Она всегда содержит когнитивные элементы, но ни разу не было показано, что они улучшают эффективность классической поведенческой терапии.

Висновки Айзенка підтвердив видатний психолог Альберт Елліс. Я думаю багато людей навіть не чули про такого, але в 1993 році було визнано, що Елліс найбільш впливовий психолог в світі за всю історію. Фрейд займає в рейтингу лише третє місце. На жаль Альберт Елліс фігура не настільки розпіарена, як Фрейд. У 1998 році Елліс провів дослідження і висновки виклав в статті з красномовною назвою (в російському перекладі) "Вреден ли психоанализ?"

Висновки Елліса можна резюмувати наступним чином: психоаналіз не вірний в своєму корінні, розвиває в пацієнтах конформізм та своїм ірраціоналізмом ще більше заплутує пацієнта, що й так страждає від ірраціональних упереджень. Заключення Елліса:

Психоанализ в общем и классический анализ в частности в корне неправы в своих предпосылках по поводу того почему человеческие существа становятся эмоционально взбудораженными и что может и должно быть сделано чтобы помочь им стать менее беспокойными и враждебными. Следовательно, аналитическая терапия большей частью тратит существенную часть времени, обучая клиентов часто ошибочным теориям о себе и о других. Хотя эти теории часто весьма интересны и занимательны, они в лучшем случае могут помочь клиенту почувствовать себя лучше скорее, чем стать лучше.

...Поскольку он вводит в заблуждение клиентов, что им действительно становится лучше, следуя его правилам, и поскольку он разубеждает их в необходимости совершения трудного пересмотра своих основных философских предпосылок, психоанализ, как правило, причиняет больше вреда, чем пользы, и противопоказан в большинстве случаев, в которых обычно используется.

Погоджується з Еллісом і професор психології Йельского університету Пол Блум, який в своїй лекції "Introduction to Psychology", стверджує, що висновки Фрейда не перевірені жодним чином, а отже не можуть вважатися науковими.

Доктор філософії Роберт Керрол в доволі відомому науковому журналі Sceptic, що спеціалізується на розвінчуванні псевдонаук та забобонів, помістив свою статтю "Freudian psychoanalysys". В ній він слушно каже, що психоаналіз не може існувати сьогодні поруч з наукою, оскільки всі посили фрейдизму прямо протирічать нейрофізіології, зокрема нашим знанням про роботу імпліцітарної пам'яті.

Доволі масштабне дослідження психоаналізу було проведено в Німеччині групою вчених у складі Клауса Граве, Рута Донаті та Фредеріке Бернауера. Висновок роботи вчених було опубліковано під назвою "Psychotherapie im Wandel". Результат роботи вчених за статтею професора університету ім.Гете В.Лаутербаха (в російському перекладі) "Эффективность психотерапии: критерии и результаты оценки". Отже висновки мета-досліджень німецьких вчених встановили: 1) позитивні результати для паціентів від застосування психоаналізу для більшості відсутні; 2) при застосуванні психоаналізу дуже підвищується ризик погіршення стану пацієнту; 3) терапія на базі біохевіорізму виявилася значно кращою за психоаналіз.

Однак не дивлячись на велику кількість фактів з неефективності психоаналізу, та більш того його шкідливості для людини, він все більше охоплює широкі шари населення. Наприклад, якщо за статистикою у 1980-х роках кожен 6-ий громадянин США мав власного психоаналітика, то вже у 2000-х без психоаналітика не обходиться кожен 3-ій. І тут не можна не погодитись з думкою доктора біологічних наук, психофізіолога М.М.Богословського, яку він висловив у статті "Сто лет он вел нас в никуда"

Фрейду удалось увлечь сначала западных, а теперь и многих наших психиатров, психологов и врачей на дорогу, которая привела в тупик, в никуда. Научная столбовая дорога осталась в стороне. Но многие пока не хотят этого осознавать. И не только потому, что они вложили слишком много сил и времени в теорию психоанализа, да и созданную на её основе психотерапию, но главным образом потому, что не знают, как оттуда выбраться и куда идти. Но есть и другая сторона - коммерческая. Благодаря мощной идеологической обработке общественности и многодесятилетней настойчивой рекламе, психоанализ превратился в чрезвычайно доходный способ обогащения лиц, обещающих решить все психологические и психические проблемы людей.

І залишається лише сподіватись разом з професором нейрофізіології Каліфорнійського університету Вілейануром Рамачандраном. який сказав: "Сподіваюсь, що таки колись нейрофізіологія повністю витеснить фрейдизм".

Коментарі: 12

Lost_paradise

Троя (про фільм)

16.03.13, 21:56

Доволі старий вже фільм, але я його раніше не дивився (і як виявилося правильно робив). Але таки нещодавно подивився, бо мені якось його радили. Ні, пані та панове, америкосів треба гнати поганою мітлою від європейської міфології та історії. Цей фільм, то якесь знущання над Гомером та грецькою міфологією. Таке трактування можливе тільки крізь хвору уяву Голлівуду.

Сценарій повністю відійшов від грецьких оповідань, і навіть не тільки в характерах героїв, а й в сюжетній лінії. Ідіотизмів повно. Наприклад Аякса вбиває Гектор, хоча насправді в греків поєдинок закінчився в нічию. А племінниця Пріама вбиває Агамемнона, чого також не було. Також Гектор вбиває Менелая, чого взагалі в епосі не було. Але головне те, як вони спотворили характери героїв.

Наприклад Агамемнон, котрий за Гомером був хоробрим і благородним, в америкосів перетворюється на жирного, тупого, жадібного і марнославного тирана. Фігуру (а я нагадаю, що на відміну від багатьох Агамемнон був реальною історичною фігурою), яку прирівнювали греки до Богів і вважали ледь не батьком нації, зробили полудурком. Те що в америкосів часто "батьки нації" дійсно полудурки, не значить, що так само було і з греками.

Одіссей з найрозумнішого героя Іліади перетворився на тупого прислужника Агамемнона і взагалі якось головний герой Іліади (а головним героєм Іліади був саме Одіссей, а не Ахіллес) мало значима фігура і фільм міг би обійтися без нього.

Аякс (я так думаю мався на увазі Аякс Великий, адже за епосом біля Трої воювали два Аякси - Аякс Великий і Аякс Малий, але є думка, що америкоси не влазили в такі тонкощі) схожий радше на вікінга з молотом, аніж на грека і це притому, що Аякс бився мечем в епосі. Звідки в уяві янкі з'явилися греки з молотами не зрозуміло, можливо вони зважили, що різниця між вікінгами та греками не значна, а отже можна вставити Тора під стіни Трої (назви ж схожі) і назвати його Аяксом. Скінчив Аякс погано - самогубством, а не як не смертю від Гектора. Але видно реальний міф не кон'юнктурний.

Олену Прекрасну зобразили повією з невеликим штрихом сентиментальної беліберди про "щиру любов" до Паріса. Царівна вправно сношається з Парісом на другому поверсі маєтку Менелая, коли чоловік внизу пиячить. В епосах до речі Олену Паріс викрадає, Олена намагається декілька раз тікати з Трої, потім саме вона відчиняє коня, де сидить в тому числі живий і здоровий її чоловік Менелай, а після падіння Трої повернулася додому і була далі дружиною Менелая, царя Спарти. На фіг треба було вигадувати бредятину про "любов" до смазливого Паріса, котрого грав смазливий єврейчик? Але америкоси виставили грецьку царицю шльондрою, яка тікає від свого чоловіка, щоб поснашатися з троянським молодиком.

Ну і звісно Ахіллес, який у фільмові схожий на дорогого жигало або учасника гей-парада в Сан-Франциско, з нестійкою психікою, що увесь час перетворюється то на тонкого філософа-філантропа аля Сократ, то в кровожерливого ідіота, що руйнує храми і вбиває жерців. Зате ефектно стрибає в своїй уніформі, чимось схожій на уніформу дешевого стриптизера. Так і дивишся, чи не виглядає у нього з лат сотня доларів від якоїсь панянки бальзаківського віку.

Ще один момент, це жерці. У фільмові жерці показані ідіотами з дебільними знаками від Богів, тупими на всю голову. Ще й що саме дебільне, що саме жерці вмовляють Пріама завести коня в Трою, хоча ж в Іліаді саме жрець каже Пріаму, що треба спалити коня, саме жрець Лаокоон каже Пріаму фразу, що завдяки Вергилію стала крилатою: Timeo Danaos et dona ferentes. А у фільмові все навпаки, полудурок Паріс начеб-то виявляється раптом розумним, хоча ось чим-чим, а розумом греки Паріса ніколи не наділяли. А жреці тупі, кажуть тягни коня в Трою. І взагалі ситуація унікальна, коли ахейці палять храми Трої, знищують статуї Аполлона і оскверняють храми. Але ж це історичний нонсенс, як у війську Агамемнона, так і у війську Пріама були греки, з єдиним пантеоном Богів і Аполлон для Агамемнона був таким же святим, як і для Пріама. Тому уявити Агамемнона, що палить храми Аполлона і вбиває його жреців можуть тільки хворі на голову янкі.

Загалом фільм може піти тільки тупим пожирачам гамбургерів і людям, що не обтяжені інтелектом. Звісно до такого паскудства, як америкоси дійшли у фільми "300 спартанців" тут вони не дійшли, але фільм всеодно гівно. 3 часа лайна, для людей з негритянським IQ або тінейджерів, що й не чули слово Іліада. Америкосів треба гнати від усього, що стосується європейської ментальності, що виражена зокрема і в міфах, бо потворять все - греків, римлян, середньовічну Європу. Хай знімають краще свої дибілкуваті фільми про ЦРУ і арабських терористів. Не знаю, як таке комусь може сподобатись.

Коментарі: 14

Lost_paradise

Транснаціональні корпорації, які руйнують світову економіку

09.03.13, 14:43

Останніми місяцями світ накрила хвиля протестів проти наявної фінансової системи і великого бізнесу. Нове дослідження, яке провели фахівці Швейцарського федерального інституту технологій в Цюріху (Swiss Federal Institute of Technology in Zurich), може підтвердити найгірші побоювання протестуючих. Аналіз взаємозв'язків між 43 000 транснаціональними корпораціями виявив відносно маленьку групу компаній, здебільшого банків, які здійснюють невідповідно величезний вплив на світову економіку.

Ідея про те, що всього декілька великих банкірів контролюють значну частину глобальної економіки, не є новою для прибічників різних теорій змови і активістів руху «Захопи Уолл-стріт». Але в своїй роботі тріо швейцарських учених не відштовхувалося від якої-небудь ідеології. Вони поєднали математичний розрахунок, який давно використовувався для моделювання природних систем, із великим об’ємом корпоративних даних, для того, щоб показати панування світових транснаціональних корпорацій (ТНК).

"Реальність настільки складна, що ми повинні абстрагуватися від будь-яких догм, чи то теорія змови або теорія вільного ринку. Наш аналіз ґрунтується на реальних даних", - пояснив автор дослідження, теоретик комплексних систем Джеймс Глаттфельдер.

Попередні дослідження показали, що ТНК відітнули значні «шматки пирога» світової економіки. Істотним недоліком цих робіт було те, що вони включали обмежене число компаній і ігнорували дочірні і аффіліровані. Тому важко було передбачити, чи позитивно впливають групи ТНК на світову економіку або ж просто дестабілізують її.

Група вчених із Цюріху, скориставшись базою даних Orbis 2007 по 37 мільйонам компаній і інвесторам в світі, вибрала 43 060 компаній, які належать ТНК і виявила їх загальні активи. Для того, щоб показати схему розподілу економічного впливу, вчені сконструювали модель, в якій компанії контролювали інші через мережу пакетів акцій, активи і так далі. Дане дослідження виявило ядро з 1318 компаній, активи котрих належали одним і тим самим компаніям. Кожна з цих 1318 компаній має тісні зв'язки з двома і більш компаніями. Середня кількість аффілірованих партнерів виявилася рівною 20. І хоча вони представляють 20% поточної світових прибутків, ці 1318 компаній через свої фірми-сателіти володіють більшістю великих фірм-виробників, що представляють сектор реальної економіки. Таким чином ТНК отримують 60 відсотків світових доходів.

Подальші дослідження мережі володіння виявили «суперанклав», що складається із 147 ще більш за тісно зв'язаних компаній. Їх активи перетинаються один із одним і забезпечують цьому неофіційному конгломерату контроль над 40% глобального корпоративного багатства. "Як ефект, менше 1% компаній змогли контролювати більше 40% всієї мережі " - стверджує Глаттфельдер. Більшість з них – це фінансові інститути.

«Краща двадцятка» включає такі інвестиційні холдинги: Barclays Bank, Jpmorgan Chase & Co і The Goldman Sachs Group. Коментуючи дане дослідження, експерт із макроекономіки Джон Дріффілл із Лондонського університету говорить, що цінність даного аналізу полягає не в тому, щоб довести, що маленька група людей контролює глобальну економіку, а у виявленні впливу на стабільність світової економіки. Сама по собі концентрація влади не є поганим або добрим явищем. Проте тісні зв'язки всередині ядра можуть здійснювати негативний вплив, оскільки, з гіркого досвіду 2008 року ми знаємо, що такі економічні системи є нестабільними. "Якщо компанія терпить лихо, то вона тягне за собою решту " - говорить Глаттфельдер.

Слід зазначити, що шляхом визначення структури глобальної економічної влади аналіз міг би допомогти зробити її стабільнішою. Визначивши слабкі аспекти системи, економісти могли б запропонувати заходи по запобіганню колапсам у майбутньому. Глаттфельдер зазначає, що для того, щоб обмежити зв'язки серед ТНК, нам можуть знадобиться глобальні антимонопольні правила, які зараз існують лише на національному рівні. Для того, щоб попередити подібні ризики, дослідження пропонує одне можливе рішення: фірми повинні оподатковуватися за надмірно тісні зв'язки між собою.

Одна лише річ не збігається із заявами протестуючих: суперанклав не є результатом конспіративної політики в світі. "Такі структури є звичайним явищем в природі", - ділиться своєю думкою Джон Сугихара, експерт із океанографії Скріппса. Новачки із будь-якої мережі з'єднуються переважно з тісно зв'язаними членами ТНК. ТНК купують активи у один одного виходячи з вигоди в бізнесі, а не для забезпечення світового панування.

Перші п'ятдесят компаній виглядають наступним чином:

1. Barclays plc
2. Capital Group Companies Inc
3. FMR Corporation
4. AXA
5. State Street Corporation
6. JP Morgan Chase & Co
7. Legal & General Group plc
8. Vanguard Group Inc
9. UBS AG
10. Merrill Lynch & Co Inc
11. Wellington Management Co LLP
12. Deutsche Bank AG
13. Franklin Resources Inc
14. Credit Suisse Group
15. Walton Enterprises LLC
16. Bank of New York Mellon Corp
17. Natixis
18. Goldman Sachs Group Inc
19. T Rowe Price Group Inc
20. Legg Mason Inc
21. Morgan Stanley
22. Mitsubishi UFJ Financial Group Inc
23. Northern Trust Corporation
24. Socit Gnrale
25. Bank of America Corporation
26. Lloyds TSB Group plc
27. Invesco plc
28. Allianz SE 29. TIAA
30. Old Mutual Public Limited Company
31. Aviva plc
32. Schroders plc
33. Dodge & Cox
34. Lehman Brothers Holdings Inc*
35. Sun Life Financial Inc
36. Standard Life plc
37. CNCE
38. Nomura Holdings Inc
39. The Depository Trust Company
40. Massachusetts Mutual Life Insurance
41. ING Groep NV
42. Brandes Investment Partners LP
43. Unicredito Italiano SPA
44. Deposit Insurance Corporation of Japan
45. Vereniging Aegon
46. BNP Paribas
47. Affiliated Managers Group Inc
48. Resona Holdings Inc
49. Capital Group International Inc
50. China Petrochemical Group Company

Довідка: Дослідження було підготовлено Швейцарським Федеральним інститутом технологій у Цюріху ( Opens external link in new window Swiss Federal Institute of Technology in Zurich) - провідним науково-дослідним і навчальним закладом серед світових університетів з науки та менеджменту.