Про світ навколо нас

  • 04.08.09, 10:08
     Дог - великолепное животное, но только до тех пор, пока вы не замените первую букву на"б". Вы гораздо меньше рискуете помешаться на кошке, и самая умная кошка, у которой можно кое-чему научиться, - это кошка из "Алисы в странечудес", умевшая исчезать постепенно, начиная с кончика хвоста и кончая улыбкой, которая виднелась еще некоторое время после того, как все остальное исчезало. "Ну и ну! Мне часто случалось видеть кошку без улыбки, - подумала Алиса, - но улыбка без кошки! Нет, такой потешной штуки я никогда вжизни не видала".
     А может, это не так уж и потешно?
   Не кажется ли вам, что именно так и следует уходить?

Думка. Часом зранку буває!

  • 03.08.09, 09:34
Все нове – не "давно забуте старе", а інформація з майбутнього оприлюднена передчасно!

А у Львові гроза

  • 03.08.09, 08:32


Чудова гроза показала свій норов з самого ранечка. А я вже на роботі.
Свято закінчилось несподівано.
 Хай живе улюблена РОБОТА !!!hammer

Ресторан-пивоварня "Кумпель"

  • 28.07.09, 10:34

Недавно з колегою відвідав ресторан-пивницю «Кумпель»

           Приятель по забаві – так перекладається назва «Кумпель». Питання чи прийнято таких приятелів знаходити у даному закладі, чи приходити вже зі своїми, зосталось відкритим, але люду в цьому ресторані зазвичай багато. Тож, є всі шанси.

Склалось враження, що власники «Кумпеля» вирішили  особливо не заморочувались на ідеї. Відтак, маємо пивоварню при досить вмістимому 2-поверховому ресторані-шинку (якість продукту якого, думаю заслужено, завоювла визнання пивоманів), приємний  інтер’єрчик з видом на Митний пляц (у підвальних приміщеннях для «некурців» цього виду бракує), грамотне сервірування та художнє оформлення страв, продумане закусочне меню складене найперше для великих кумпаній (і на діалекті), високі ресторанні ціни, багацько офіціантів (які орієнтуються в меню, але не перепровіряють замовлення), кнопки їх виклику на столиках, навчений фейс-контроль. Для чого фейс-контроль у пабі?? Кажуть, у них елітарна публіка – бувають високопосадовці місцевого розливу.
На кожному поверсі закладу розміщено щонайменше по 10 столиків. Загалом атмосфера, створена дизайнерами та підтримана відвідувачами нагадує традиційно пабівську, якщо не брати до уваги навмисно підкреслену, очевидно корпоративну, манірність у поведінці обслуговуючого персоналу.
Пригощатись нас припрошують в меню закладу шніцелями, оригінальними салатками, язиком, крильцями, голонкою, домашніми ковбасами, сирними асорті (все це по вартості від 30 до 90 грн), королівськими креветками (72 грн), своїм іменним пивом (15 грн за 0,5 мл), Льоффе-пивом (20 грн за 0,5), гарячим пивом і навіть льодами з пива. Проте вибір алкоголю пивом далеко не обмежується, а стосовно віскі, то він є навіть кращим за більшість пропонованих львівських карт напоїв. До речі, а Ви знали що розведення віскі джерельною водою, дозволяє розкрити його аромати й смакові якості? Буде тема для розмов. ;) Окрема подяка кухарям за різномаїття соусів до кожної страви. Як прояв гарного смаку і якісне звучання такої ж якісної музичної підбірки «для фону».
Загалом враження від переліку пропозицій – позитивне. Середній чек на двох за вечерю з пивом складе в районі 150-170 грн. Нюанси – гардероб знаходиться біля самісінької вбиральні і завеликий наплив відвідувачів, за яким прибиральниці не надто встигають.
Один класик «кухонного» жанру вважав , що «задоволення від столу» в ідеалі забезпечується такими критеріями, як - стерпні страви, гарне вино (тут - пиво), люб'язні гості (компанія або сервіс) та  вільний час.
Тел. 242-17-80

Містика підземного Львова

     Львів живе подвійним життям. Одне з них – звичайне життя звичайного міста. Галасливе, заполітизоване, проблемне, людне. Сотні будинків, вуличок, проспектів, парків, корків на дорогах, людей... Одним словом, шумно вдень і тихо вночі. Проте є інше життя Львова – підземне. Тихе, спокійне, темне, містичне, безлюдне. Там, на рівень нижче від бруківки, є безліч тунелів та ходів, зроблених людьми для пересування ще у минулих століттях. Сотні львів’ян рятували своє життя у підземеллях Львова під час воєн. Сюди спускались монахи для усамітнення, спілкування з Богом або, щоб під час облоги, таємно виходити підземними лабіринтами за мури міста. Окрім того, із львівськими підземеллями пов’язані безліч легенд та оповідок, часто по-дитячому фантастичних, нереальних та містичних.

     Загалом, до підземель Львова зараховують підвальні частини костелу ордену єзуїтів, Аптеки-музею, монастиря бернардинців, Преображенської церкви, підземні ходи та сполучення між ними, мури львівської каналізації, а також тунелі біля Високого Замку та Лисої гори. Проте, усіх повних історичних відомостей про підземелля нашого міста, мабуть, не знає ніхто, адже точні плани карт доступні лише Службі Безпеки України. Крім того, більшість ходів є заваленими, а тому закритими і не доступними для екскурсійного огляду. Непідготовлені люди, без спорядження та карт, могли б легко загубитися у лабіринтах, потрапити під обвал або підчепити збудника якоїсь небезпечної хвороби минулого століття.

     Та все ж таки побувати, побачити і відчути дух львівських підземель можна. У мистецькій галереї “Равлик”, що знаходиться у підвалах костелу ордену єзуїтів, проводяться унікальні екскурсії підземним Львовом. Таким чином можна побачити підземелля різних куточків нашого міста - костелу ордену єзуїтів, музею-аптеки та монастиря бернардинців.

     Екскурсія починається від люка, яким є входом і виходом до підземного тунелю. Він знаходиться під проспектом Свободи біля “Гранд-Готелю”. Хід цей широкий настільки, що у ньому можуть вільно розминутися дві пари людей середньої статури. Раніше у цьому підземеллі були знайдені середньовічні знаряддя катувань, що нині зберігаються в Музеї історії релігії. Тому, ймовірно, сюди опускали в’язнів. До речі, середньовічні мури цього підземелля вразять кожного своєю чотириметровою висотою.

     Найцікавішим обєктом, який можна побачити у підвалах костелу єзуїтів, є саркофаг із суцільного каменя, знайдений ХVІІІ століття. Вага лише однієї кришки саркофага перевищує 600 кілограмів. З цією могилою пов’язані безліч таємниць. Її було знайдено розбитою, з вибитою бічною стінкою. Кажуть, що це зробили розкрадачі могил. Проте, характер уламків свідчить про те, що до саркофагу добиралися не ззовні, а вибиралися із середини... Також тут можна побачити “привид” Чорного монаха. Є легенда, що колись із підземелля костелу єзуїтів зник монах, що залишив у своїй келії клаптик паперу, підписаний кров’ю. Його вважають угодою про продаж душі дияволу. Що більше, цей факт зафіксовано в архівах, а у судових книгах Львова зберігається копія цього договору. Саме у цей час, коли гіди розповідають про це екскурсантам, у одній із ніш з’являється “привид” Чорного монаха, який зображає один із працівників галереї “Равлик”. Відчуття від побаченого, звичайно, забути неможливо!      На цьому екскурсія не закінчується, а продовжується у найстарішій з існуючих аптек Львова, заснованій ще у 1735 році. Спочатку вона називалася “Під чорним орлом” і була лише аптекою. У 1964 році за ініціативою фармацевта Л. Кирилова почалося створення музею. Зібрані тут експонати та документи висвітлюють історію аптечної справи – і не тільки у Львові. Зараз аптека діє не тільки як музей, а як звичайний фармацевтичний заклад. Зокрема, великою популярністю користується “залізне вино” - смачний лікувальний напій. У підземеллях аптеки-музею можна побачити величезні бутлі у яких зберігали лікувальне вино, імітацію кімнати алхіміків, а також кабінет аптекаря з безліччю старовинних рецептів та ліків.    Останнім об’єктом екскурсії є підземелля монастиря бернардинців. На жаль, лише невеличка частина з них доступна для огляду, тобто та, де знаходиться галерея “Дзиндра”. Її облаштування спричинилося до того, що зараз у цих підземеллях діють два неординарні музеї: українського модерного мистецтва та гутного скла. Решта підземель або не вціліли, або нерозчищені. Із ними пов’язано безліч подій. Ось дві із них. У 1672 році під час облоги Львова турками останні стали копати мінну галерею під стіну монастиря. Буря, яка несподівано знялася, завалила підкоп разом із людьми. Наприкінці ХІХ ст. під час земляних робіт цей хід виявили. На цій підставі виникла легенда, буцімто хід сполучав чоловічий монастир із жіночим монастирем кларисок, що навпроти (на пл. Митній).      Також, у каналізаційних тунелях під костьолом у 1943-1944 роках переховувалась велика група євреїв. На поверхню вони вийшли в день визволення міста – 27 липня в1944 році.      На жаль, це лише все, що можна побачити протягом екскурсії підземним Львовом. Можливо, у майбутньому вдасться розчистити та відреставрувати інші тунелі та проходи, щоб львів’яни і гості міста могли зануритись в атмосферу середньовічних підземель Львова. Проте, ця  екскурсія триває протягом двох-трьох годин і за цей час можна повністю відчути містику підземного життя нашого міста, пізнати його міфи та реальність.

Високий Замок сподівань

  • 16.07.09, 22:05
Торкнувся серця перший промінь дня,
Засіяв душу тихими словами...
Люблю тебе, як першу пісню мами,
Усміхнена Зоряночко моя!

Під небесами зоряних світань
Без вороття пройдуть літа вишневі.
Залишиться любов і древнє місто Лева,
Високе місто наших сподівань.

Із дерева пелюстка золота
Летить у вирій і не повертає.
Одна судьба сьогодні поєднає
Твоє й моє закохані життя.

Явись мені в оцю єдину мить!
Любов усіх століть навічно з нами.
Я поведу тебе у наш Високий Замок –
Твою зорю над містом запалить!

P.S.. Дякую всім за відгуки! Вернусь з відпустки відповім усім! smile

Зустріч зі Львовом

  • 15.07.09, 21:57
Вечір горів, сотні вогнів
дружньо сплелися над містом.
Стукав трамвай, десь поспішав,
в тиші пишався тим хистом.

Кава гірка, келих вина,
мова про справи тутешні.
В часі надій мить світлих мрій
і сподівання прийдешні.

Святість церков, злата покров,
музика в серці мажорна.
Старовина тут мовчазна,
велич Франка неповторна.

Древня краса. І небеса.
Стежку до Замку долаю.
Добре мені, як навесні
птахом над місто злітаю.

Вечір горів, сотні вогнів.
Так зустрічав мене Львів.
Вечір горів, сотні вогнів...
Так проводжав мене Львів.

Стихає шум останнього трамваю

На площі Ринок

Слова: Андрій Панчишин   Музика: Михайло Мануляк

Стихає шум останнього трамваю,

На площі Ринок гаснуть ліхтарі, Годинник про години забуває І бринькає мелодії старі. Під музику, що лине з високости, Простуючи закам'янілий стан, Спішить Діана до Нептуна в гості, Вже два століття в неї з ним роман. І ані люта заздрість Амфітрика, Тому що літо, осінь, чи зима, Сама в фонтані змушена сидіти, Бо кавалєра гідного нема. Колись вона з Адонісом ходила, Згодив би ся і він кінець кінцем, Але ж той батяр чоловічу силу, Всю до останку виморив лицем. Два леви, що нам Ратушу пильнують Занюхали конячий теплий слід, Довкола площі бігають, полюють, - Кентавра хочуть з'їсти на обід. А третій лев маленький, наче мишка, В задумі сиві крила опустив І втупився в якусь грубезну книжку, Мабуть макулатурний детектив. Почувся голос першого трамваю, Забава припиняється в ту ж мить: На постаментах леви завмирають, Діана, спотикаючись, біжить у свій Фонтан. Над сірими дахами гаснуть зорі І дряпає бруківку помело, На площі Ринок все, як було вчора, Так, начебто нічого й не було. На площі Ринок все, як було вчора, Так, начебто нічого й не було...

* * *



Авторка і виконавиця пісень у жанрі співаної поезії Наталя Криничанка.
Вийшов у світ аудіо-альбом "Я кохаю цього чоловіка" (пісні 1990-97 рр.).
http://www.pisni.org.ua/persons/66.html