1. Ніколи не відповідай прямо на поставлене запитання і не розкривай повністю свою позицію. Так ти залишиш собі більше місця для відступу, сказавши «я мав на увазі зовсім не це». 2. Пам'ятай - опонент весь час повинен доводити, що він не верблюд. Якщо він буде доводити будь-яку нісенітницю, то в нього не буде часу викривати тебе, і глядачам буде здаватися, що ти ведеш. 3. Ніколи не сперечайся з іншим демагогом. Якщо в тебе є вибір на чий пост відповідати, вибирай новачків, які наївно намагаються розмовляти з тобою, як з осуджуємою людиною. Вони самі легкі жертви, і ти не можеш їм програти. 4. До демагогів не липне бруд. Що б тобі не писали, завжди залишайся бадьорим, незворушним і статусним. Це дратує. 5. Не займайся примітивною грубістю і флудом. Їдкі глузливі підколки в сто разів образливіше. До того ж модератор не знайде привід заткнути тобі рота, як би йому цього хотілося. 6. Якщо в пості опонента 90% непереборних аргументів, на які нема чого заперечити, проігнорує їх. Потім знайди слабке місце в 10% і раскрути його. Якщо тебе зловили на підтасовуванні або помилці, роби вигляд, що нічого не сталося і переведи суперечку на іншу тему, де ти можеш захопити ініціативу. 7. Ніколи не визнавай своїх помилок, не виправдовуйся і не захищайся - це негідно гарного демагога. 8. Створюй своїм постам ореол очевидності. Фрази «будь-кому відомо, що ...», «тільки дурень не знає, що ...», «давно з'ясували, що ...» творять дива. 9. На світі немає абсолютно безперечних істин, тому досвідчений демагог будь-який пост може повернути проти опонента: якщо хтось висловлює експертну оцінку - скажи, що це лише його думка, якщо тобі приводять будь-які факти - скажи, що джерело недостовірне; якщо говорять, що двічі по два чотири - відповідай, що це не аргумент. 10. Одна з найкращих тактик - довести опонента до сказу (у хорошого демагога це виходить без зусиль), а коли з'явиться хоч малий натяк на ображання гідності, заяви, що у опонентів скінчилися аргументи й вони перейшли на особистості. 11. Інший гарний прийом - апелювати до розуму опонента. «Ти ж розумна людина і сам розумієш, що ...» Якщо він все-таки заперечить, всім здасться, що він сам визнав, що він ідіот. 12. Якщо тебе притиснули до стінки, демонстративно позіхни і скажи: «Все це повна нісенітниця. Я вважаю, що ... ». Аргумент «все це нісенітниця» принципово незаперечний. 13. Фраза: «Як бачимо, опоненти так і не привели ніяких доказів» - кращий друг демагога. Не бійся використати її, навіть якщо неспростовні докази були в кожному рядку. Опоненти все одно нічого не зможуть на це заперечити. 14. Не бійся з нахабною мордою заявляти, що біле - це чорне, а чорне - це біле. Як не дивно, довести зворотне дуже важко. 15. Для демагога немає чинів і звань. Посилання на чий-небудь авторитет ніколи не є доказом і може бути розвінчана простим «А своїх власних думок у Вас немає?». 16. Запам'ятай, що слово «обґрунтуй» є майже лайкою. Якщо тебе обізвали «обґрунтуєм», заяви у відповідь, що все вже було сказано раніше, і що опоненти не вміють читати твої пости.   17. Ніколи не покидай суперечку першим. Дочекайся, коли опоненти зрозуміють, що з тобою говорити марно і підуть, а потім заяви про свою перемогу. 18. Якщо тобі нема чого сказати, цитуй bash.org.ru, udaff.com, відомі блоги в ЖЖ. Це дуже круто і викликає повагу. Візьми два або три вислови і повторюй їх постійно. 19. Обов'язково називай опонентів на Ви, не відходячи від цього.

20. Якщо тобі нема чого відповісти опонентові, то слід ретельно перевірити його повідомлення на предмет орфографічних і пунктуаційних помилок. 21. І, нарешті, останнє ... Пам'ятай, всі навколо знають, що ти - демагог. Тому тебе не повинна турбувати їх думка. Все це ти робиш, для того щоб піднятися в своїх очах, а не в чужих.

Кому треба – користуйтесь

На честь події зустрічі в храмі Ісуса Христа з праведним Симеоном і Анною, тобто зустрічі Бога й людини, і встановлено свято Стрітення (зустрічі) – дванадесяте православне свято. Свято Стрітення встановлено в глибоку давнину, але урочисто відзначати його почали з кінця V ст.

Про цей день у народі живе й досі красива легенда. У ній розповідається, що зустрівшись на Стрітення, стара Зима й молоде Літо сперечаються – кому йти, а кому залишитися. Якщо під вечір потеплішає – Літо перемогло Зиму, якщо похолоднішає – навпаки.

Ще декілька хвилин потім чоловік сперся ліктем до стіни і став слухати, але, незабаром, він поглянув на годинник і пішов геть. Найбільша увага музикантові дісталася від трирічного хлопчика. Його мама в поспіху вела його за собою, але хлопчик зупинився аби поглянути на скрипаля. Мама потягнула сильніше і хлопчик продовжив рух, постійно озираючись. Ця ситуація повторювалася і з кількома іншими дітьми. Всі без виключення батьки не дали їм затриматися і на хвилину.

За 45 хвилин гри лише шестеро ненадовго зупинилися і послухали, ще дев’ятнадцятеро, не зупиняючись, кинули гроші. Заробіток музиканта склав $32. Ніхто з перехожих не знав, що скрипалем був Джошуа Белл один з кращих музикантів в світі. Грав він один з найскладніших творів, будь-коли написаних, а інструментом служила скрипка Страдіварі, вартістю $3,5 мільйона.

За два дні перед виступом в метро, на його концерті в Бостоні, де середня вартість квитка складала $100, був аншлаг. Гра Джошуа Белла в метро була частиною соціального експерименту газети "Вашингтон пост" про сприйняття, смак і пріоритети людей.

Чи у буденному середовищі в непідходящий момент...

-  відчуваємо ми красу?

- зупинимося аби оцінити її?

- розпізнаємо талант в нетиповій обстановці?

Один з висновків цього експерименту наступний:

Якщо ми не можемо знайти час на те, аби ненадовго зупинитися і послухати кращі з будь-коли написаних музичних творів у виконанні одного з кращих музикантів планети; якщо темп сучасного життя настільки всепоглинаючий, що ми стаємо сліпі і глухі до таких речей,

то подумайте, як багато ми втрачаємо у повсякденній метушні?!

НЕ ЗАБУДЬТЕ ПРИВІТАТИ СВОЇХ КОХАНИХ!!!

Фантазія провідних світових архітекторів - поза часом і простором

Фантазія провідних світових архітекторів вільна від усіх кордонів! Гіганські хмарочоси у формі яєць, повітряні сади в крилах метелика офіси у бутонах, що розкриваються... Пропоную вісім найцікавіших футуристичних проектів, які, при успішній реалізації, просто приголомшать всю планету.

Київ: 44–поверхова писанка Київське бюро «Архиматіка» запропонувало проект 44-поверхового комплексу у формі  традиційної української писанки. Поверхня бізнес-комплексу має бути викладена світлодіодними екранами. Будуватимуть хмарочос "Писанка" не де-небудь, а біля самого берега Дніпра. Ось тільки чи здійсниться  заповітна мрія архітекторів у важкий економічний період, передбачити неможливо.

Нью-Йорк: вертикальна ферма "Бабка" Бельгійці з архітектурного бюро Vincent Callebaut architectures запропонували цей проект для Нью-Йорка: 132 поверхи заввишки 600 метрів для сільськогосподарських угідь и кількох офісів! Згідно з даними ООН, в 2025 році кількість міських жителів землі зросте до 5,5 мільярдів (сьогодні 3,5).  Як нагодувати стільки людей? Бельгійці пропонують створювати сільськогосподарські

Дубай: хмарочос-півмісяць Здавалось, що в Дубаї вже нікого не здивувати дивовижними будівлями – арабські шейхи "вкачали" у будівництво міста – "пастки для туристів" нечувані суми. Чого варте лише "Вітрило" – готель Burj Al Arab, збудований на штучному острові 280 метрів від берега і підноситься над затокою на 321 метр. Однак американська компанія Transparent House вразилак уяву новим проектом.  Грандіозна будівля у формі місяця покликана поєднати традиційну мусульманську символіку, нові будівельні технологи і функціональність офісного центру. Якщо проект буде реалізований – люди зможуть жити і працювати ... на Місяці!

 

Бангкок: башта-мегаполіс Міжнародне бюро ОМА запропонувало проект хмарочоса для Бангкока (Таїланд). Будівля повинна стати найвищою в місті, в ній розмістяться офіси, кафе і ресторани, парковку і житлові апартаменти. Назва проекту – башта-мегаполіс Mahanakhon. Будівля величезна, проте висотою сьогодні мало кого здивуєш, тому архітектори немов "розклали" башту на кубики внизу, вгорі, а також в середині конструкції. Таке архітектурне рішення немов "розриває" будівлю на частини, оголюючи його нутрощі. Місця "розривів", за проектом, мають бути повністю виконані із скла.

 

Дубай: бутон, що розкривається Ще один грандіозний проект, який незабаром можуть здійснити в ОАЕ грецькі архітектори, називається «Квітучий Дубай». Команда з Petra Architects створила проект у формі бутона, що розкривається. У офісному центрі заплановано два ліфти, які будуть рухатись по спіралі, сходи і оглядовий майданчик розташують на висоті 135 метрів.

 

Жухай: будівля китайської опери Архітектори з SPF architects надихнулися традиційною китайською грою "балансуючі  камені" і вирішили побудувати Будинок опери з трьох камінчиків балансуючих один на одному. Вийшла така акуратна башточка з трьох поверхів  овальної форми і різного розміру. Очікується, що споруда стане головною  принадою китайського містечка Жухай. Всередині будівлі, окрім концертного залу і просторого вестибюля на 1,5 тисяч гостей розмістять репетиційні зали, ресторани і інші приміщення.

 

Каїр: кам'яні джунгли Британка іранського походження Заха Хадід любить придумувати будівлі для Азії і Африки.  На цей раз вона розробила комплекс для Каїра (Єгипет). У кам'яних баштах, які з вигляду нагадують кам'яну гущавину джунглів, розмістяться готелі, офіси, кафе, магазини житлові комплекси і навіть сквер. Самим єгиптянам дуже сподобався проект Хадід. Вони називають його сміливим, цікавим і перспективним. Коли почнеться будівництво комплексу, поки невідомо, але вже ясно – грошей на масштабне будівництво влада Єгипту  не шкодуватиме.

 

Сан-Хосе: універсальний хмарочос Іспанське бюро Moho Architects спроектувало для Сан-Хосе (Коста-Ріка) дім незвичайної форми. На 25 поверхах розмістяться офіси компаній, на дахах – зелені луги, а завдяки системі вікон будівлі практично не знадобиться штучне освітлення. Для Коста-Ріки будинок про 25 поверхів – вже хмарочос, оскільки він суттєво підніматиметься над найвищими будівлями.  А якщо додати до цього всього незвичайну форму будівлі, яка вгорі розділяється на кілька смуг-"пелюсток" проект просто вражає уяву.

У багатьох з нас дитинство пройшло в СРСР. У той час гроші не перераховували по курсу Національного банку в іншу валюту. Давайте пригадаємо, що і скільки можна було купити на радянські рублі.

Один рубль: - повноцінний обід в їдальні; - поїздка на 100 км. автостопом (копійка — кілометр); - 33 стакани лимонаду з сиропом; - 50 дзвінків з телефону-автомата; - 100 коробок сірників; - 5 стаканчиків «Пломбіру» або 10 — молочного морозива; - 20 поїздок в тролейбусі або на метро; - 4 буханці білого хліба (по 900-1000 грамів, а не такі, як зараз); - 5 літрів розливного молока; - 20 походів в кіно на денний сеанс; - 2 пляшки хорошого пива (ще і здача); - 8 пачок поганих сигарет (Памір); - до кінця літа можна було купити на базарі 6 кг кавунів або 3 кг динь; - 5 походів в чоловічу перукарню або лазню; - вартість добового «койко-места дикуном» в курортний сезон на півдні.

Три рубля: - обід на 5-6 персон в заводській або шкільній їдальні; - обід в ресторані на одного; - хороша книга; - лялька або інша іграшка вітчизняного виробництва; - пляшка нормального вина (типа”Крымского”); - культпохід у вихідний всією сім'єю, включаючи перекуску в кафе; - пачка імпортних сигарет; - сума в кишені дитяти, при якій йому страшно заздрили інші діти.

П'ять рублей: - кілограм вирізки на ринку або 2 кіло м'яса в магазині; - пляшка горілки (із закускою); - майже місячна квартплата на сім'ю; - поїздка на таксі «з шиком»; - кілограм дуже хороших цукерок.

Десять рублей: - сума, яку займали до получки, вона ж – про яку не соромно  нагадувати  що зайняв; - універсальна валюта за різні побутові послуги; - величезна палиця дорогої кооперативної ковбаси; - дорога технічна або настільна іграшка, типа машинки або більярда.

Двадцять п'ять рублей: - квиток на літак місцевих авіаліній (наприклад, Львів Київ: 18 рублів); - гульня «за повною програмою» в ресторані; - послуги дорогої плутани;

П'ятдесят рублей: - підлітковий велосипед; - маленька пенсія; - стипендія студента-хорошиста; - профспілкова путівка в Приельбрусся на 2 тижні — 30 рублів.

Сто рублей: - квиток на літак на південь (туди і назад); - місячна зарплата бідного інженера-випускника Вузу (точніше, оклад в 120 рублєй); - хороша пенсія. А Ви кажете Євро, Долар, Гривня врешті...

Секретна база підводних човнів в невеликому кримському містечку Балаклава — один з найбільших військових об'єктів, що виявилися закинутими після розпаду СРСР.

З 1961 року під горою Таврос розташовувався комплекс, де зберігалися боєприпаси (у тому числі і ядерні) і проводився ремонт підводних кораблів. У доках бази могло сховатися до 14 субмарин різних класів, і весь комплекс був здатний витримати прямий удар ядерної бомби потужністю до 100 кТ. Кинутий в 1993 році об'єкт був розтасканий на металобрухт місцевими жителями і лише в 2002 на залишках бази підводних човнів був організований музейний комплекс.

Покинута ракетна шахта, Кекава, Латвія

Після розвалу імперії молодим республікам в спадок дісталося немало військового майна, у тому числі і розкидані по лісах пускові шахти балістичних ракет. Зовсім недалеко від столиці Латвії знаходяться залишки ракетного комплексу «Двіна». Побудований в 1964 році об'єкт складався з 4 пускових шахт завглибшки близько 35 метрів і підземних бункерів. Значна частина приміщень в даний час затоплена, і відвідини пускової установки без дослідного гіда не рекомендуються. Також представляють небезпеку і залишки отруйного ракетного палива.

Гігантські екскаватори, Московська область

До 1993 Лопатінська фосфоритна копальня була діючим успішним родовищем, де добувалися потрібні для радянського сільського господарства добрива. А з приходом ринкової економіки покинуті кар'єри з гігантськими багатоковшовими екскаваторами стали місцем паломництва туристів. З візитом варто поквапитися, величезних механічних динозаврів поступово розбирають на металобрухт. Але навіть і після демонтажу останньої техніки Лопатінські кар'єри завдяки неземним пейзажам залишаться вельми примітним місцем. І до речі, тут ще можна відшукати скам'янілості древніх морських мешканців.

Загоризонтна РЛС Дуга, Припять, Україна

Титанічна споруда, побудована в 1985 році для виявлення запусків міжконтинентальних балістичних ракет, могла б успішно функціонувати і донині, але пропрацювала менше року. Гігантська антена заввишки 150 метрів і завдовжки 800 споживала таку кількість електроенергії, що була побудована практично впритул до чорнобильської АЕС, і, природно, припинила свою роботу разом з вибухом станції. Зараз до Припяті і у тому числі до підніжжя РЛС возять екскурсії, але забиратися на 150-метрову висоту ризикують лише одиниці.

Станція вивчення іоносфери, Зміїв, Україна

Практично перед самим розвалом Радянського Союзу під Харковом була побудована станція іоносферних досліджень, яка була прямим аналогом американському проекту HAARP на Алясці, що успішно функціонує і сьогодні (Проект ХААРП стартував навесні 1997 років — багато пізніше за будівництво радянських станцій вивчення іоносфери в Змієве і під Душанбе. Тому ще питання, що чому є прямим аналогом). Комплекс станції складався з декількох антенних полів і гігантської параболічної антени діаметром 25 метрів, здатної випромінювати потужність до 25 МВт. Але молодій українській державі передова, і вельми дорога, наукова апаратура виявилася ні до чого, і колись секретною станцією нині цікавляться лише сталкери і мисливці за кольоровими металами. Ну і звичайно, туристи.

Покинутий прискорювач елементарних часток, Московська область

В кінці 80-х агонізуючий Радянський  Союз зважився на споруду величезного прискорювача елементарних часток. Кільцевий тунель завдовжки 21 кілометр, що залягає на глибині 60 метрах, і зараз знаходиться біля підмосковного Протвіно — міста фізиків–ядерщиків. Це менше сотні кілометрів від Москви по сімферопольському шосе. У вже готовий тунель прискорювача навіть почали завозити апаратуру, але тут грянула черга політичних потрясінь, і вітчизняний «адронний коллайдер» так і залишився гнити під землею (Розповідаючи про запуск ВАК під Женевою, в теленовинах неодноразово згадували прискорювач заряджених часток в Протвіно: мовляв, і у нас подібне є. А в якому він стані тепер???).

Морське місто «Нафтові камені», Азербайджан

Союзу потрібна була нафта і в 40-х роках минулого століття в Каспійському морі в 42 кілометрах на схід від Апшеронського півострова почався її морський видобуток. А довкола перших платформ почало рости місто, також розташоване на металевих естакадах і насипах. В період розквіту у відкритому морі в 110 км. від Баку були побудовані електростанції, дев'ятиповерхові будівлі гуртожитків, лікарні, будинок культури, хлібозавод і навіть лимонадний цех. Був у нафтовиків і невеликий парк із справжніми деревами. Нафтові камені — це більше 200 стаціонарних платформ, а протяжність вулиць і провулків цього міста в морі досягає 350 кілометрів. Але дешева сибірська нафта зробила морський видобуток нерентабельної і селище почало приходити в запустіння. Сьогодні тут проживає лише близько 2 тисяч чоловік.

getPlayer("0000005657", "");

Хотілось би...
                 у понеділок....
                                   прокинутись.....
                                                        у новій.....
                                                                         справді незалежній.....
                                                                                                        від манкуртів...
                                                                                                                          ДЕРЖАВІ!!!

                                        

Я дивлюсь у вікно, і мене огортає журба. А навколо – зима і усе від морозу завмерло. Вже минулося все: зустрічання, розлуки, ганьба, Тільки спогади ще про минуле кохання не вмерли. А навколо сніги замітають останні стежки. Та не здатні вони заморозити люблячу душу. Не судилось нам разом пліч о пліч пройти крізь роки. Поміж нами сніги, на які я дивлюсь непорушно. Ми літали удвох, ти зламала крило навесні, Я зимую один, і сумую – тепер мені тісно і душно. У кімнаті – тепло. У кімнаті чотири стіни Переповнені смутком як сивий полин – гіркотою. У кімнаті – спокій. Залишилися - киця і я, Залишаєшся й ти – у душі немов незагоєна рана. У хурделицю цю тихо хтось плаче – чи вітер чи я. І шепоче у ніч, закликаючи: - Де ти, кохана?!!...

Львівський бабак прогнозуватиме весну на Стрітення

Цього року львівський бабак прогнозуватимуть весну на Стрітення. Торік Львівський міський дитячий еколого-натуралістичний центр 2 лютого приєднався до святкування Дня бабака.

У народі існує прикмета: якщо бабак, вилізши зі свого будиночка, побачить свою тінь (надворі буде сонячно), то весна буде пізньою. Вихованці екоцентру вивчають українські традиції та звичаї, особливо ті, що пов’язані з природою. Вони зауважили, що прикмети святкування Дня бабака співпадають з традиційним українським святом Стрітення Господнього.

У народі цей день ще називають Зимобором, коли «зима з весною стрічається та силами міряються, кому ще панувати».  А цьогоріч у ценй день святкуємо ще й Запусти, або Масляну (Масниця, Масляниця) - давньослов'янське свято проводів зими, пристосоване християнською церквою до тижня перед Великим постом і пов'язане зі звичаєм веселитися та готувати певні страви (млинці, вареники тощо).

Тільки у нас казали старі люди, якщо ведмідь ( а не бабак) не бачить своєї тіні, то має свою барлогу розвалити і, відповідно, весна буде ранньою. Ну оскільки ведмедя тепер у  нашому урбанізованому світі зустріти важко – хай буде бабак.

            Чому цей день припадає на Стрітення Господнє є логічне пояснення. Адже і Різдво ми святкуємо за старим стилем на два тижні пізніше, ніж католики. І свято Стрітення Господнього 15 лютого також припадає рівно два тижні після дня Бабака.

Багато природних явищ цього дня стали народними прикметами, що віщують погоду та врожай на прийдешні весну і літо. Ще за язичницьких часів люди зверталися за допомогою до сил природи: задобрювали їх танцями, піснями та подарунками. І уважно стежили за закономірностями природи, формулюючи та передаючи з уст в уста народні прикмети.  На жоден день лютого не припадає стільки прикмет про погоду, як на Стрітення Господнє. Напевно, вже з давніх-давен це був незвичайний день у річному колі.

Звичайно, можна будити бабака й сьогодні, підтримуючи американську традицію, як це роблять харків’яни, але хочеться відродити своє свято, одним з головних дійових осіб якого звичайно буде бабак Мишко, що живе –поживає у Львівському міському дитячому еколого-натуралістичному центрі.