Причини жити далі... Мабуть, ці слова болем відгукнуться в серці кожного, хто зазнав втрат у цій жахливій війні. В серцях усіх, кому небайдужа доля свого народу та своєї країни.

Щоразу, коли я йду вулицями рідного міста і бачу мам із дітьми — зовсім крихітними чи вже старшими — я розумію: ось вона, головна причина жити далі. Наші діти, наше майбутнє. Але водночас стає невимовно щемно й боляче. Бо усвідомлюєш, що це майбутнє зараз ховається в темних хмарах невідомості та тривоги...

І все ж — жити далі. З надією, вірою, заради та всупереч усьому. Жити, зустрічаючи світанки, долаючи щоденні страхи й тримаючись так, щоб власним прикладом підтримувати тих, хто поруч, і тих, хто там, на передовій... Бо їм найважче. Ми мусимо пам’ятати про це щодня, щомиті. Пам'ятати про тих, кому завдячуємо можливістю дарувати посмішку й турботу нового дня своїм рідним і цьому світу.

Вночі в нашому будинку була така «евакуація», що тепер із сусідами вітаємось якось дуже сором’язливо. 

ДРОН