Не просто поруч. Їхні тіла лежали так, ніби вони востаннє обійняли одне одного. Їхні лоби майже торкалися. Одна рука жінки лежала на грудях чоловіка, інша проходила під його тілом і завершувалася біля плеча. Її зігнуті ноги були покладені поверх його витягнутих ніг.
Поховання, відоме археологам як могила №27 могильника Петриків поблизу Тернополя, належить до висоцької культури — давньої спільноти, яка існувала в цьому регіоні наприкінці бронзової та на початку залізної доби.
Саме поховання датують приблизно XIV–X століттями до нашої ери.
Обом людям було орієнтовно по 30 років.
Поруч із ними археологи знайшли бронзові предмети та керамічний посуд — речі, залишені як частину поховального обряду.
Але найбільшу загадку створили не знахідки.
Як двоє людей могли опинитися в могилі настільки природно переплетеними?
Український археолог Микола Бандрівський, який досліджував поховання, висловив одну з можливих версій: чоловік міг померти першим, а жінка могла добровільно увійти до могили ще живою, щоб померти поруч із ним — можливо, прийнявши якусь отруйну речовину.
Звучить як сюжет давньої трагедії.
Але тут важливо не перетворювати красиву історію на доведений факт.
Ми не маємо токсикологічних доказів того, що жінка вживала отруту. І через три тисячі років уже неможливо достеменно встановити, що сталося в останні години їхнього життя.
Проте сама поза поховання реальна.
І вона надзвичайно інтимна.
Більше того, ця пара була не єдиною.
У Петрикові археологи знайшли кілька подвійних поховань. В інших могильниках висоцької культури також виявляли чоловіків і жінок, похованих разом: іноді вони трималися за руки, переплітали руки або лежали обличчями зовсім близько одне до одного.
Отже, подібне розташування тіл, імовірно, мало особливий сенс у поховальних традиціях цієї культури.
Сьогодні археологія може встановити їхній приблизний вік. Може датувати могилу.
Може виміряти кістки й до сантиметра відтворити положення тіл.
Але є одна річ, яку наука вже ніколи не зможе відновити.
Ми не знаємо, ким вони були одне для одного.
Не знаємо, що сталося перед похованням.
Не знаємо, чи було це кохання, ритуал, трагедія — чи щось зовсім інше.
Двоє людей, похованих три тисячі років тому настільки близько, що навіть сьогодні здається — вони все ще обіймають одне одного.
Тетяна Нікітіна
Коментарі
nebosklon
116.10.26, 07:48
Єдність чоловіка з жінкою природна
Голубка
216.10.26, 11:39
Перша думка - поховані заживо...