Згадай себе

Схоже, що Україна увійшла в смугу цілковитої темряви. Така ситуація закономірно виникає напередодні стрибкоподібного переходу системи до якісно нового стану розвитку. Як показав Рене Генон, “перехід від одного циклу до іншого може відбуватися лише у повній темноті”. В езотеричній традиції цей короткотривалий період переходу представлявся символізмом вмирання пшеничного зерна напередодні його проростання і позначався чорним. Християнські містики називали цей закономірний етап терміном “чорна ніч душі”.

Це місце, де розгадуються всі загадки. Тут зв’язок між цим Всесвітом і наступним

Френк Герберт

Що ж таке важливе має відбутися в Україні у цій тотальній темряві напередодні цивілізаційного перетворення? Перш за все — зміна свідомості. Феномен зміни свідомості грецькою мовою позначається терміном “метанойя”, якому відповідає українське “покаяння”.

Про методику виходу на вищий рівень свідомості вже розповідалося в “Переході-IV” у статті “Технологія перенародження” (№1-2000). Все починається з процедури “іспиту совісті”, під час якої людина усвідомлює свою божественну сутність і високу гідність вільної мислячої істоти, створеної за образом Божим. Адже одні вимоги до тварини, яка керується напівавтоматичними рефлексами, і зовсім інші — до людини, якою керує духовна сутність, що моє божественну іскру. Без такого пізнання свого вищого призначення людина не може побачити свої гріхи, отже не може й відчути за них жаль і здійснити повноцінний акт зміни свідомості.

Подібна ситуація з перетворенням народного організму. Для здійснення покаяння і переходу до вищого рівня мислення народ має зрозуміти своє призначення в Божих руках, адже гріховним буде все, що не відповідає такому призначенню. Відповідальність народу і його обов’язки перед Богом визначаються кількістю і якістю отриманих від Нього талантів. Так які ж таланти дано українцям і як ними вірно скористатися, щоб виконати своє призначення?

(.....)

1. Батьківщина Гіперборейської традиції

Перші проторунічні написи відносяться до палеоліту і датуються 17—16 тис. до н. е. Це руноподібні символи, написані на кістках мамонта, знайдених на Межиріцькій стоянці в Україні (Канівський район), знаки, вирізьблені на кам’яних брилах у тому чи іншому регіоні Західної Європи, чи “сонячні колеса”, вирізані з кістки і виявлені на Сунгирській стоянці неподалік Володимира у Росії. Безсумнівно, що ці найперші знаки, написані людською рукою чи вирізані з кістки або дерева, мали сакрально-магічний характер. Імовірно, поступово ці символи, одержувані в одкровеннях чи іншими шляхами, збиралися і накопичувалися, піддавалися класифікації і змінам.

Приблизно з середини 6 тис. до н. е. у Європі відбулося небачене доти піднесення культури , яке супроводжувалося могутнім розвитком ремесел і мистецтв, у тому числі — і мистецтв магічних. Від того часу до нас дійшли глиняні фігурки божеств, чудова кераміка, залишки святилищ, храмів і поселень. Кераміка цієї культури, виявлена на території Східної і Центральної Європи, багата на магічні зображення, чимало яких, імовірно, слід вважати прямими попередниками як рунічного алфавіту, так і неалфавітних європейських магічних символів.

Чи не найдавніші рунічні символи зафіксовані у гротах святилища Кам’яна Могила (Запоріжчина, по?близу Мелітополя). Їхні зо?браження, у т. ч. протошумерські письмена, сусідять із верхньопалеолітичними зображеннями мамонтів і бізонів, ви?ко?наними в районі 16—14 тис. до н.е.

Найдавніші протописемні знаки Кам’я?ної Могили шумеролог Анатолій Кифішин відносить до 12—10 тис. до н. е., а найпізніші — до 3 тис. до н.е.

Поки немає інших джерел, Кам’яну Могилу апріорі можна вважати найдавнішим архівом найдавнішого у світі письма" (Кифишин А. Г. Древнее святилище Каменная Могила: Опыт дешифровки протошумерского архива XII—IIIтыс. до н. э. Том I. — Київ: Аратта, 2001. — 872 с., с. 558.)

Згаданий культурний і технологічний вибух у Європі супроводжувався раптовою появою високих знань невідомого походження, для позначення яких вжива?ється термін Гіперборейська (Примордіальна, тобто первинна) традиція. Ініційований цими “неземними” знаннями цивілізаційний стрибок відбувся відразу ж після подій, викликаних затопленням прісноводного Понтій?ського озера солоними середземноморськими водами у 55 ст. до н. е. і перетворенням його на сучасне Чорне (Руське) море. Частина людності, яка врятувалася від вод Великого потопу і відійшла на північ (територія сучасної України, стародавня назва — Гіперборея), заснувала нову цивілізацію, відому нині як Трипільська або Арійська.

Після адаптації до нових природнокліматичних умов і демографічного вибуху арій?ські (індоєвропейські) народи розселилися по всій Євразії, розносячи з собою вищу культуру і вищі знання.

Підтвердженням раптової появи після 55 ст. до н. е. справді  високих знань є те, що принаймні з 5000 р. до н. е. почали масово будувати мегалітичні споруди (від megas — великий, lithos — камінь), що тягнуться від Закав?каззя через Північне Надчорномор’я до Мальти і Бри?танських островів. Здебільшого це були астрономічні обсерваторії. Їхні творці володіли на диво глибокими знаннями  в  астрономії, математиці, геології та архітектурі. Мегалітичні обсерваторії будувалися так, щоб чітко фіксувати головні астрономічні події річного календаря — дні весняного і осіннього рівнодення та дні літнього і зимового сонцестояння.

Особливе місце серед арійсь?ких об?сер?вато?рій посідає Стоун?гендж (Stonehenge, Південна Англія), споруджений близько 2800 р. до н. На думку відомого астронома Фреда Хойла, який ретельно дослідив цю обсер?ва?торію, творці Стоунгенджа знали точний орбітальний період Місяця і тривалість сонячного року. Комп’ютерні моделювання у 1998 році показали, що цей мегаліт є не лише сонячним і місячним календарем, але й точною моделлю Сонячної системи у поперечному розрізі.Фактично, 7 тисяч років тому арії володіли знаннями, до яких лише добирається сучасна наука. Найпоширеніша легенда приписує створення Стоунгенджа чарівнику Мерлину — наставнику короля бриттів-кельтів Артура (Яр-тура).(Арійські титули кшатріїв Яр-тур і Буй-тур зафіксовані в “Слові о полку Ігоревім” (“І рече йому Буй Тур Всеволод...”, “Яр Туре Всеволоде!”...), а також у давньошумерській літературі (напр., в пісні “Коли я, володарка, сяяла в небесах’’). — Див.: “Арійський стандарт” // Перехід-IV, 2(4)-2000, розділ 6.2. Література і віра сумерів.) Англійський поет Томас Уортор у 18 ст. писав у присвяченні Стоунгенджу:

“О давній пам’ятник! Зі Скіфських берегів

Чи не Мерлином ти сюди перенесний?”

Річ у тім, що легенди приписують Мерлину походження зі скіфських племен, які мешкали поблизу Дніпровських порогів. (Турскова Т., с. 27.) Це підтверджують “англійські історики і археологи, які, вивчаючи руїни старо?давнього храму Стоунгендж, дійшли висновку, що будівництво було здійснене стародавніми пришельцями на Британські острови, які проникли сюди через Нормандію з берегів Дніпра. Додамо, що саме з середини 6 тис. до н. е. в Європі фіксується виникнення нової цілісної світоглядної моделі. Її раптове виникнення саме в цей період і відначально високий інтелектуальний рівень доводить у своїх працях авторитетний археолог, історик і культуролог Микола Чмихов: “У протонеоліті виникла космічна модель і почалася космічна стадія мислення, утворилося те, що можна назвати сформованим світоглядом" (Чмихов Микола Олександрович. Давня культура: Навч. посібник. — К.: Либідь, 1994. — 288 с., с. 167.) Усе більше фактичних даних навертає до висновку, що раптова поява на нашій планеті “неземних знань” була спричинена втіленням божественної особис?тості — Сина Божого, боголюдини. Він відомий під багатьма іменами: Рама, Ной, Їма, Зіасудра, Гопл, Аполлон, Гермес Трісмегіст, Мітра, Дажбог, Дгда, Луг, Один та багато інших. Його раптове, потужне і надзвичайно яскраве вторгнення в життя тодішнього людства привело до започаткування нового відліку часу “від сотворення світу” (тобто створення нової цивілізації) у 5508 р. до н. е.( Літочислення від 5508 року до н. е. офіційно проіснувало в Україні до 1721 року, доки не було скасоване Петром Першим.) — так само як наступне пришестя Сина Божого 2 тисячоліття тому в особі боголюдини Ісуса Христа привело до започаткування нової ери — “від Різдва Христового”. Ініційований Рамою на території Північного Надчорномор’я цивіліза?цій?но-расовий перехід зберігся у індоєвропейських народів в їхній колективній пам’яті, яка впевнено виводить Гіперборейську традицію (систему високих знань невідомого походження) саме з Праукраїни:Існують достовірні свідчення про те, що Примордіальна Традиція нинішнього циклу прийшла з гіперборейських  регіонів”.

2. Космічні годинники Гіпербореї

Після зміщення літосфери у середині 7 тис. до н. е. на тери?торії Європи почалося різке потепління. Європа швидко звільнялася від льодовиків, а на місці вчорашньої тундри почали рости високостовбурні дерев. Так само різке потепління в Малій Азії, яка перед тим протягом кількох тисячоліть мала найрозвиненіше прото?земле?робство (як кажуть археологи, “ускладнене збираль?ництво”), призвело до руйнування екологічної ніші на її території і екологічної катастрофи. Наприклад, відомо, що у 7 тис. до н. е. своє місто покинули європеоїди Яригону (Єрихону), що в Палестині. Потоки біженців рушили на Північ, на території з помірнішим кліматом. У кінці 7-го тис. до н. е. археологами зафіксовані  переселення з Малої Азії і Балкан у Північне Надчорномор’я. Найкраще простежено переселення з малоазійського Чатал-уюка, що об?рунтовано комплексом даних лінгвістики (відповідність написів святилища Чатал-уюка нижньодніпров?ському святилищу Кам’яна Могила), археології (знахідки Чатал-уюкського посуду біля Кам’яної Могили), антропології (залишки людей східносередземноморського типу в могильниках дніпровського Надпоріжжя), зоології (кістки найдавніших домашніх тварин близькосхідних типів на поселеннях від Дністра до ріки Молочної, на якій стоїть Кам’яна Могила. У 55 ст. до нової ери частина людності Північного Надчорномор’я пішла на Північ на території, топографічно вищі Бореї, і заснувала там цивілізацію Гіпербореї (від гіпер — вище) — всесвітньо відому Трипільську цивілізацію. Перші археологічні знахідки, залишені трипільцями, датуються 54 ст. до н. е. Духовно-інтелектуальну основу нової цивілізації, головним центром якої, судячи з усього, була Київщина, становило вчення Рами.  Ці “святі землі” знаходилися на деякій віддалі від тодішньої трипільської “технологічної периферії” (нинішні Одещина, Молдова, Прикарпаття і Волинь), де саме з 5400 р. до н. е. зафіксована найвища господарська активність. Віддаленість духовних центрів від “господарської метушні” є універсальним принципом — для спілкування з Богом люди завжди йшли у пустелі, печери, ліси — туди, де спокій і тиша. (.......) Приблизно у 50 ст. до н. е. відбулась адаптація “нових людей” до природно-кліматичних умов лісистої Гіпербореї (пра-України). У процесі формування нової цивілізації виплавилася нова спільнота, відома як Арійська раса (інші назви — індоєвропейська або індоарійська). Антропологічно вона вже була достатньо однорідною, хоч у ній ще протягом багатьох століть були присутні неасимільовані залишки середземно?морських прибульців. Одне з найдавніших арійських поселень нещодавно виявлене на острові Хортиця (Запоріжжя). Як твердить Олег Тубольцев — керівник експедиції “Нова археологічна школа”, “ця пам’ятка доводить, що вже уIV тис. до н. е. у нас тут існували племена зі шнуровою керамікою, що їх пов’язують зі стародавніми аріями. А потім уже звідси вони перекочували до Індії і вже там стали відомі письмово як арії". Виникнення нової раси (як продукту адаптації спільноти до нових умов життя) завжди супроводжується демографічним вибухом і розселенням на нові території. Свідченням розселення аріїв, які відбувалися багатьма хвилями протягом на?ступ?них тисячоліть, є згадані на початку статті мегалітичні споруди, зокрема, обсер?ваторії, споруджені на території від Кавказу до Ірландії починаючи з 5000 р. до н. е. Головною особливістю давніх обсерваторій була їхня здатність точно визначати дні весняного і осіннього рівнодення та літнього і зимового сонцестояння. Наприклад, курган Нью-Грендж (4 тис. до н. е.) в Ірландії  має тунель довжиною 17 м, який закінчується поховальною камерою (такі найдавніші астрономічні конструкції називаються дольменами). Світло в камеру потрапляє лише один раз на рік — протягом 17 хвилин у день зимового сонцестояння".

— Але чому давніх аріїв так цікавили дні сонцестояння та рівнодення?

Передусім з практичних міркувань. Система знань Гіпербо?рейської традиції, генератором яких став заснований Рамою в районі 5508 р. до н. е. духовний центр у Києві, включала ретельно розроб?лений календар. Він охоплював і релігійні свята, і порядок сільсько?гос?подарських робіт, і сезонні особливості харчування, і збирання лікарських трав, і купання людей у водоймах, і багато іншого. Переселяючись на нові території, арії несли із собою цей Гіпербо?рей?ський календар. Але для того, щоб він запрацював на новій тери?торії, його потрібно було “прив’язати” до ритміки Сонячної системи.

Найзручнішими точками такої “прив’язки” були сонцестояння та рівнодення, тому саме на них і орієнтували обсерваторії, — подібно як нині ми наводимо свої годинники за радіосигналами точного часу. Наявність різноманітних конструкцій обсерваторій говорить про те, що вони будувалися за різними “кресленнями”, але за одним принципом. Із цього випливає, що арійські жерці добре знали астрономію і досить невимушено втілювали свої знання у кам’яні космічні годинники.

Обсерваторії будувалися фундаментально, на тисячоліття. І навіть тоді, коли високі астрономічні знання були частково або повністю втрачені, запущений мудрими предками космічний годинник справно працював, допомагаючи десяткам поколінь нащадків організувати їхнє життя і, що не менш важливо, пам’ятати про свої расово-етнічно-цивілізаційні корені.

Скоріше за все, первинний Гіперборейський календар був створений саме у Києві. Відповідно, він був пристосований для широти Києва (50 град. півн. широти, 30 град. 20 мін. схід. довготи). Саме тому найголовніші пере?селення аріїв, які супро?воджу?валися побудовою обсерваторій, відбувалися у вузькому широтному коридорі. Так, головна західна мегалітична обсерваторія — Стоунгендж (координати: 51 град. 17 мін. півн. широти, 1 град. 50 мін. зах. довготи) — знаходиться на широті Києва. Так само, як і сучасник Стоунгенджа — головна східна арійська обсерваторія Аркаїм на Південному Уралі (28 ст. до н. е.) , координати якої — 52 град. 30 мін. півн. широти, 60 град. схід. довготи.   І Стоунгендж, і Аркаїм однаково віддалені від Києва як центру арійської цивілізації, — приблизно на 30 градусів довготи. В основу планування Стоунгенджа і Аркаїма покладена та ж сама астрономічна модель. У вчених немає сумнівів, що Аркаїм було побудовано аріями — вихідцями з Північного Надчорномор’я. Більш докладно в оригіналі статті - >>> Згадай себе <<<

Гали-кельти

Прадавня мудрість твердить: «Якщо бажаєш щось зрозуміти — пізнай, як
воно виникло».
Таємниця походження дуже часто захована в іменах, тому
таке велике значення має етимологія — наука про первинні, істинні
значення слів. Відповідно імена народів можуть багато розповісти про
їхнє походження.


СУПЕРЕТНОС ГАЛЛІВ (КЕЛЬТІВ)
народився на території Правобережної
України у 12 ст. до н. е. За свідченням видатного англійського історика
й етнографа Д. С. Прічарда, кельти-галли мали скіфське походження і
були вихідцями з нинішньої Галичини (Prichard J. S. Eastern origin of
the Celtic nation. — London, 1857. Див. також: Каныгин Ю. Вехи
священной истории. — К.: 1999. — С. 155—176)що переконливо підтверджено
сучасними археологічними знахідками. (Першу знахідку чисто кельтського
походження (майстерню кельтського гончара з великою кількістю
інвентаря) було знайдено ще в 1962 році в районі села Бовшів, що
знаходиться в 32 км північніше Івано-Франківська, в 11 км від древнього
Галича.)

Достеменно з’ясовано, що вони населяли територію від Прип’яті до
Чорного моря, від Малої Азії до Іспанії. (Геннадий Казакевич. Кельты в
Украине. — http://www.zerkalo-nedeli.com/nn/show/268/24100/)

До початку 1 тисячоліття до н. е. галли оволоділи майже всією Європою.
Їх характерною особливістю були високий зріст, біла шкіра, розвинені
м’язи, русяве волосся, довгі козацькі вуса, розвинена музично-пісенна
культура, уважне ставлення до свого зовнішнього вигляду, культ краси.

(Пауэлл Теренс. Кельты. Воины и маги / Пер. с англ. — М.: ЗАО
«Центрполиграф», 2004. — С. 69—71.)

Гіневра, король Артур та  Мерлін:


Улюбленою зброєю галлів була сокира, якою вони досконало володіли.
Сокира широко використовувалася і як холодна бойова зброя, і як
томагавк, і як ритуальна зброя, і як господарський інструмент.

 Сокиру
ще називають «кельтом»від українського «колоти», «розколювати», звідси — «колун».

Вірогідно, саме з цієї причини гальських воїнів, а з ними і всіх галлів
стали називати кельтами
. Віртуозне володіння сокирою-кельтом донині
збереглося на прабатьківщині кельтів-галлів — у карпатському регіоні
Україні. Серед іншого, у кожній гуцульській родині є ритуальна сокира — топірець (бартка, кельт), який ще донедавна був обов’язковим атрибутом дорослого чоловіка.

Чи не найяскравішим підтвердженням карпатського походження кельтів є
їхні народні танці. Погляньте, наприклад, на танці ірландських кельтів
— ті ж самі рухи з притисненими до тіла прямими руками, що імітують
швидке спускання з гори, ті ж самі музичні інструменти (коза-«волинка»,
дримба), що й у наших гуцулів.
До речі, слово «гоцул» , що означає «галасливий» , «непосидючий» , є етимологічно близьким до слова «галл» ; близькими до «гоцул» є також слова «гоцак» — танок зі стрибками — і «гучати» — звучати, шуміти, гудіти.

Етнонім «галли» походить від «галас-голос-логос», що позначає як голосистість, так і знання
Ці
поняття є тісно пов’язаними, оскільки рівень мовлення, вищим проявом
якого є пісенність, відбиває рівень мислення. Співучий народ називав
себе галами за ознаками, які суттєво відрізняли його від інших народів
«голос» (співучість, милозвучність мовлення) і «логос»
(мудрість, знання, інформація). Не випадково символом французьких галів
був півень — «птах, що піє». Від кореня *гал-*гол (голос) походять:

  • українські «галайко» — крикун«галакати» — кричати «галас» —
    голосна розмова, крик галайстра — «шумний натовп, купа дітей»,
    «ґаламаґати» — говорити дурниці, «галич» — галасливе вороння; приспів
    «гала» («Ой чук та гала, а я в церкві була», «гала-гігі-гей»,
    «галя-гиля»)(Грінченко Борис. Словарь української мови.)

  • сумерське «галя», «гал» — постійний співак у храмі, дяк
    (Кузич-Березовський Іван. Жінка і держава. — Львів: Світ, 1994. — С.
    164);

  • італійське «гала» — урочисте придворне свято зі співами в Італії і Франції 17—18 століть.

  • сучасне «гала-концерт» — урочисте пісенне видовищесучасне «гала-концерт» — урочисте пісенне видовище


  • Ім’я «галли» було самоназвою,що підтверджують відповідні топоніми, розкидані по всій Європі — всюди, куди приходили галли: село Гали на Волині, місто Галич і край Галичина в Західній Україні, портове місто Галац (Galati) в Румунії, край Галісія в Іспанії (де народ розмовляє галісійською мовою), країни Галатія-Галлія (стародавні назви Малої Азії, Північної Іспанії, Франції), Галілея на півночі Палестини, Гілея на лівобережжі Дніпра біля його гирла, Португалія (від
    головного міста-фортеці — «порт галлів») тощо. В якості сучасного
    прикладу перенесення на інші землі рідних топонімів можна згадати колонію «Нова Галичина» в Бразилії, засновану українцями-галичанами з кінця 19 ст., де в містах донині непогано розмовляють українською мовою.

    Як повідомляє «Лінгвістичний енциклопедичний словник» Москва, 1990.— С. 92, «галльська мова належить до кельтських мов (континентальна гілка);
    в реальності існувала як група діалектів кельтських племен, що населяли
    територію Західної і Центральної Європи, а також центральні області
    Малої Азії (галатські племена)».
    «В 1 тис. до н. е. кельтські мови були поширені на значній частині
    Європи (нині це частина Німеччини і Франції, Великобританія, Ірландія,
    Іспанія, Північна Італія), доходячи на Сході до Карпат і через Балкани
    до Малої Азії» .

    Додамо, що зі словами «голос» і «слово» тісно пов’язане «слава», латинською gloria — cлава, славні діяння. Тому слово «гали» також означало «славні» — можливо, що саме це значення було головним.

    Через 16 століть після народження галлів, а саме у 5 ст. н. е., у
    Північному Надчорномор’ї народився новий арійський суперетнос — слов’яни. Його самоназва також походила від «слово» в розумінні як «знання» (мудрість, наука), так і промовлене знання (голос), а також «слава».


    Таким чином, перед нами традиція прив’язки арійських етнонімів до
    понять «знання», «голос» і «слава». Це пов’язано з тим, що чергове
    народження кожного нового українського етносу (наголошую, що автор
    підкреслює, що мається на увазі люди, що живуть на тер-ії України, бо
    саме в тяжки для нас часи з*являється ця назва, як назва держави, а не
    трериторії, але етнос - це спільнота людей. що розмовляє однією мовою)
    супроводжувалося відновленням знань (слова) про природу людини і світу,
    а також поширенням цих знань через мовлення (голос) і славні діяння.

    Річ у тім, що для успішного становлення і зростання народу потрібна
    могутність (сила). А глибинні знання і правильне мовлення якраз і є
    основою магічних (могутніх) практик, тобто сукупності технологій,
    ґрунтованих на боголюдських потенціях людини. За їхньою допомогою народ
    ставав сильним, плодючим, здоровим і згуртованим, гармонізував свій
    життєвий простір, поліпшував клімат і урожайність.


    Проте арійський корінь *гал-*гел має ще одне значення: світлий, сонячний, білий, молочний. Від цього кореня походять:

  • українське «ґалаґан» (буквально «світлоносний», від гала — світло, ган — гнати, нести), що означає іскру («із-к-ра», тобто «із кусочка сонця») або головню (недогарок);

  • французьке «гало» — світлове коло навколо Сонця
  • ;
  • гелленське «гала» — молоко, тобто «біле» (порівняйте з укр. «набіл» — молокопродукти) звідси «Галактика» — «Молочний Шлях»
  • ;
  • гелленське «геле» — сонячне світло, «Геліо» — Сонце, жіноче ім’я «Гелена» (Єлена) — сонячна;

  • ГАЛЛьська мова (див. вище) і ГЕЛьська мова,
    якою розмовляють в Шотландії і яка є діалектом ірландської мови, що
    також належить до кельтських мов, ( Лингвистический энциклопедический
    словарь. — С. 126)


  • Традиція арійських етнонімів за аспектом сонячності-світлоносності реалізована в іменах «арії» (сонячні, ярі, життєспроможні, пасіонарні), «сколоти» (сонячні, «з кола», де коло-соло — це сонце), «руси» — русяві, світлі, сонячні.

    Таким чином, самоназва «галли» вказувала на чотири характерні якості народу:

    - носії Знання (знавці Божих законів, природи божественного, духовного і земного світів — Праві, Наві і Яві);
    - носії Мовлення (красномовні, голосисті, милозвучні);
    - носії Світла і Слави (сонячні, пасіонарні, життєспроможні, шляхетні);
    - представники Білої раси (світлошкірі, білі, світлі)



    "Арійский стандарт" І.Каганець

    Арійці

    Поняття Арійської раси відоме багато тисячоліть завдяки езотеричній
    традиції, точніше, фрагментам цієї традиції, що дійшли до нашого часу.

    Наприклад, Едуард Шюре, який мав доступ до такого роду інформації,
    повідомляє в книзі «Великі посвячені» (1895), що Арійська раса
    народилася на землі Скіфії 7—8 тисячоліть тому. (Шюре Эдуард.
    Великие посвященные. Очерк эзотеризма религий (Пер. с франц. Е.
    Писаревой). — Калуга: Типография Губернской Земской Управы, 1914 . — С.
    20, 31. )


    Якщо взяти середнє значення — 7500 р., то це точно відповідає
    народженню Трипільської (Арійської) цивілізації 7500 років тому, тобто
    у 55 ст. до н. е. Шюре не міг про це знати з археологічних джерел
    (судячи з книги, вони його взагалі не цікавили), оскільки наукові
    уявлення про народження Арійської раси на землі України з’явилися вже
    після виходу його книги.
    Наприклад, Вікентій Хвойка розкопав
    Трипільську цивілізацію лише у 1896—1899 рр., про що повідомив у 1899
    році на XI Всеросійському археологічному з’їзді в Києві. Вчений вважав
    Трипільську культуру автохтонною; на його переконання
    «її
    залишили пращури слов’ян — арійські племена» ; «Народ, якому належали
    описані пам’ятки, був не хто інший, як та гілка арійського племені,
    якій, по всій справедливості, належить ім’я протослов’ян і нащадки якої
    й донині населяють Південно-Західну Росію» .



    У далекому минулому було доволі чітке самоусвідомлення належності до
    Арійської раси.

    Прикладом може бути напис на могилі Дарія, імператора
    Персії (550—486 р. до н. е.):
    «Я є Дарій, — великий князь, князь князів, володар країв і народів,
    цієї великої землі і земель далеких, син Віштаспаса, ахаменід, перс,
    син перса, арій, арійського сімені».
    Арій арійського сімені — це
    останнє і найвище окреслення його раси і роду. З династії він Ахаменід.
    З народів і раси він є Арій із арійського сімені. Яскраво, виразно і
    промовисто.(Шаян Володимир. Віра Предків наших. — http://pravo.iatp.org.ua/lev/booksha1.htm )

    Подібні ознаки виразної расової самоідентифікації зустрічаємо на
    тисячоліття раніше.
    Загальновідомо, що в середині другого тисячоліття
    до н. е. чергова хвиля вихідців з Північного Надчорномор’я заселила
    простори Ірану, Середньої Азії та Індостану. Точно відомо, що вони
    називали себе «ар’я».

    Це слово перекладають як «шляхетний, гостинний,
    благородний, культурний, землероб»
    . Первинним, а тому істинним його
    значенням є слово «арий-ярий», тобто сонячний (від Ар-Яр-Ра-Ярило, що
    означає Сонце, Сонячний Бог), а також божественний, потужний,
    життєспроможний, пасіонарний, молодий
    .

    Згідно зі словником
    Бориса Грінченка, слово ярий (коротка форма яр) означає:
    весняний,
    яровий, молодий, повний сил, пристрасний, палаючий.
    Подібно слово
    яритися означає «палати»;
    яріти — блищати, виблискувати, яскраво
    світитися;
    яркий — статево пристрасний;
    яркість — чоловіче сім’я

    (Грінченко Борис. Словарь української мови) )



    Після поразки націонал-соціалістичного Третього Рейху у Другій світовій
    війні саме; поняття «Арійська раса» потрапило в розряд
    «неполіткоректних» (ідеологічно шкідливих); воно практично зникло з
    наукового обігу, а разом з ним «перестала існувати» багатомільйонна
    історична спільнота.
     Ключовим елементом цього глобального лукавства
    стало замовчування та ігнорування Трипільської цивілізації, яка з 55
    ст. до н. е. спалахнула на землі України як витвір творчого духу
    Арійської раси і матеріальними залишками якої просто нашпигована
    українська земля.
    В результаті покрилося суцільним мороком походження
    європейської людини і європейської культури, а стирання минулого, як
    відомо, неминуче призводить до стирання майбутнього.


    Якщо бути дуже стислим, то перший расотворчий казан Едем сформувався в
    межиріччі Тігра і Євфрата (сучасний Ірак) . В районі 40 тис. до н. е. в
    ньому народилась перша людська раса — неоантропи. Вона пережила
    демографічний вибух і розселилася на навколишні території. Частина
    неоантропів пішла в Африку, де в умовах палючого сонця сформувалася як
    негроїдна раса. Друга частина пішла на схід і в південно-східній Азії
    сформувалася як монголоїдна раса.

    Третя частина неоантропів пішла в найважчому — північному напрямку.
    Чорне море тоді було прісноводним озером, яке прийнято називати
    Понтійським. Північніше цього озера знаходилася доволі ізольована
    територія — расотворчий казан Борія (Земля Вепра). Тут у 25 тис. до н.
    е. сформувалалася Біла раса, яку ще називають расою європеоїдів,
    європейських кроманьйонців або бореалів.
    Переживши закономірний
    демографічний вибух, вона розійшлася по всьому світу, опанувавши майже
    всю Євразію, Америку і Північну Африку.


    У 55 ст. до н. е. на тлі різких кліматичних змін відбулося
    катастрофічне затоплення прісноводного Понтійського озера солоними
    водами Середземного моря (т. зв. Циркумпонтійська катастрофа). Частина
    кроманьйонської людності піднялася на землі вище Борії і започаткувала
    нову цивілізацію — легендарну Гіперборію, відому як Трипільська
    цивілізації. В ході її становлення народилася нова європейська раса,
    яка традиційно називалася Арійською. Самоназва «арійці» або, точніше,
    «арії» — це не що інше, як «ярії», тобто сонячні, сильні,
    життєспроможні. На колонізованих аріями територіях цей етнонім
    найчастіше перекладали як «шляхетні», «благородні», «культурні».


    Пристосувавшись до нової екологічної ніші, ця нова порода білих людей
    пережила демографічний вибух і розселилася на простори всього світу,
    запліднивши його своїм творчим духом, передовою культурою, сонячною
    мовою.
    Корені європейської цивілізації, яка створила найвищі зразки
    людської творчості і досьогодні, попри гостру кризу, залишається
    локомотивом планетарної цивілізації, знаходяться в Трипільській
    цивілізації України-Гіперборії .(Босий Олександр. Гіперборійські традиції українців // Перехід-IV, випуск 11 (2003). )


    У сучасному науковому світі терміном «арійці» зазвичай позначають
    лише один фрагмент розвитку Арійської раси, а саме племена, які в
    середині II тис. до н. е. прийшли з України в Іран і в Індію.

    «Працями
    кількох поколінь учених коло пошуків прабатьківщини аріїв — від Індії
    до Скандинавії — звузилося, нарешті, до низин Дніпра. Заслуга в цьому
    належить німцю К. Ріттеру, англійцю Г. Чайльду, австрійцю П. Кречмеру,
    болгарину В. Георгієву, українцю В. М. Даниленку, американці М.
    Гімбутас, росіянину О. Н. Трубачову» .


    У результаті поширення первинної арійської мови виникла велика мовна
    сім’я народів, відома як індоарійська або індоєвропейська. Як
    повідомляє «Малий енциклопедичний словник Брокгауза і Ефрона», «індоєвропейці
    (індогерманці, арійці) — загальна назва народів, що розмовляють
    спорідненими між собою мовами і населяють майже всю Європу, значну
    частину південно-західної Азії (Індостан, Іран, Мала Азія) і
    розселилися звідти на всі частини світу; найкультурніші народи.
    Подібність мов цих народів пояснюється їх походженням від однієї
    спільної прамови, якою розмовляли віддалені предки сучасних арійців, що
    жили на спільній батьківщині» .


    Таким чином, розрізняємо: 1) арійську расову спільноту і 2) арійську
    (індоєвропейську) мовну сім’ю народів, яка кількісно значно перевищує
    власне Арійську расу. Очевидно, що Арійська раса є причиною, а арійська
    мовна сім’я — наслідком. Тому коли в нинішньому «політкоректному»
    (підцензурному) світі заборонили термін «Арійська раса», виникла
    абсурдна ситуація: арійська прамова є, а первинного арійського етносу,
    який нею розмовляв, — немає. Відповідно знищується усвідомлення
    культурно-расової основи європейської цивілізації, а як наслідок —
    руйнуються еволюційні перспективи арійської людини, а з нею і всієї
    світової культури.

    ( з книги І.Каганця "Арійський стандарт" та "Пшениця без куколю")



    Одразу додам кілька слів від себе.

    Зараз не повинна йтися мова про те, який народ кращий, а який ні - це заняття не тільки непотрібне, а й зайве, бо не має сенсу й здорового глузду.

    Кожний народ, кожна раса несе певні вібрації у Світ Земний і Світ Космічний - Всесвіт.
    Тому кожний народ має свою територію на Землі і свою мову, яка відповідає вібрація цієї території Землі.
    Кожний народ має навчитися любити й поважати себе, як частину Божого Плану. АЛЕ націоналізм (здоровий патріотизм)  кожного народу не має виходити за рамки і перетворюватися на шовінізм, а прикладів в історії було чимало...
     
    Тому нам, українцям, зараз дуже важливо згадати ХТО  ми і ЯКИЙ  Божий Задум маємо втілити в Життя. Тому інформація про слов*янське відродження зараз дуже актуальна й поширена, але будьте пильні - у морі тієї інфи є все - і правда й брехня, бо кожна людина  передає інформацію, пропустивши через своє  світосприйняття, свою власну внутрішню систему цінностей.
    Тому  кожне слово пропускайте через Серце - Мірило Істини (Со-Вість - тоб-то Вість(Знання), що поєднують земну людину (его)  з Богом в ньому самому(Вищим і Вічним Я - посердником між людиною і Богом-Творцем).

    Пам*ятайте, Бог  з тим, хто живе за Його Законами - Законами Прави! Тож жити слід ПРАВильно.
    Немає нічого такого таємного в світі, що не стало би явленим, тож брехня. яка оповила історію аріїв потроху сповзає, бо такий Божий Задум.

    Людство виходить з темряви,а п*ята раса(арійська) - має відродитися в духовному плані й повести за собою сучасне людство - подобається це комусь чи ні. І відрождення почнеться там, дей й був початок.

    Шануйтеся, Любіть всіх, бо кожний в цьому Житті грає певну роль (добру чи злу), але все йде так, як має бути.

    З Любовью,
    Ваша Ружа.

    ГАЛІЛЕЯНИ - Хто вони? (ч.2)

    (продовжую тему - початок - http://blog.i.ua/community/629/282133/ статті з різних витоків але доповнюють одне одне) Починаючи з VI тис. до н. е. Україна виступала в ролі постійно діючого “етнотворчого казана”, в якому нові народи народжу­вались, зростали і розходились на всі сторони світу. Одним з таких народів були гали (зовнішня назва — кельти). За свід­чен­ням видатного англійського історика й етнографа Д. С. Прі­чар­да, кельти-гали мали скіфське походження і були вихідцями з нинішньої Галичини. Гальська мова належить до кельтських мов, нею розмовляли кельтські племена, що населяли принаймні з VI—V ст. до н. е. територію Західної і Центральної Європи, а також центральні області Малої Азії (галатські племена). Велика  кількість племен кельтів-галів пішла на захід — лише у Галії-Франції Цезар нарахував понад 50 племен. Після підкорення Римом Галія постачала йому знаменитих легіонерів, якими Римська імперія завойовувала тодішній світ. Інша частина кельтів-галів помандрувала на південь. В Малій Азії (інша назва — Східна Галлія) вони заснували державу Галатія  — саме до християн-галатів (яких ще називали галогреками) св. апостол Павло написав своє послання у 50-х роках н. е. “Галати були відгалуженням галів, вихідців з північних берегів Чорного моря, що відокремились від головного переселення в західному напрямку (до нинішньої Франції). Вони закріпилися в Малій Азії у III ст. до Р.Х. До Галатії належали міста Іконія, Лістра, Дервія і, вірогідно, Антіохія Пісидійська. Частина галів пішла ще далі на південь і поселилася в Пів­нічній Палестині над озером Генезарет (Галілейським морем, пізніше перейменованим на Тиверіадське море). Назва “Палес­тина” походить від пал — “воїн”, стан — “табір”, а вже від неї походить етнонім “филистимляни”, яких ще називали “на­ро­дом моря”. Вони оселились на цій території в XIII ст. до н. е. і були  вихідцями з Кіпру, Кріту і Малої Азії, як про це пишуть Біблія (Єзекіїль 15.16, Єремія 47.4, Амос 9.7) та сучасні історики. Нині дос­товірно відомо, що це були пелазги (“лелеки”) — вихідці з Пів­ніч­ного Надчорно­мо­р’я, народ то­го самого етнічного кореня, що й гали.

    На території Палестини лиши­лися й інші топоніми, що, вірогідно, пов’язані з Україною

    місто Скіфополь, ріка Йордан (Яр-дана — “яра, сонячна вода”), гора Небо, Галлія—Гальлея—Галілея, міста Єрусалим (Яро-салим — “сонячне місто”), Єрихон (Яри-гон — “сонячна сила”), Рама (хрест, символ поєд­нання небесного і земного, оберіг), Голан (від “гал-лан” — “край галів”, територія на сході Галілейського моря), Самарія (від самар — воїн, Самара — притока Дніпра), Назарет   від слова “нази­рати”, оскільки місто знаходиться на південному схилі гори на висоті 350 м над рівнем моря,  "з Назарета відкрива­ється вид на велику дорогу і велике історичне поле битви — долину Ездраелон, яка є єдиним плоским коридором через гірські хребти між Середземним морем і Сходом. Через цю рівнину проходив торговий маршрут між Дамаском і Єгиптом, відомий як "Морський шлях". Народ галілеян всесвітньо відомий тим, що саме в його середовищі народилось християнство: галілеянами були Ісус Христос  , Діва Марія, всі апостоли (за винятком Юди Іскаріота, який був юдеєм), численні Христові учні та їхні послідовники. Інакше кажучи, християнство має галілеянську етнічну основу  

     з книги І.Каганця Арійський стандарт    

    ГАЛІЛЕЯНИ - Хто вони? (ч.1)

    Галилеяне— жители палестинской области Галилеи. Ханаанский элемент сохранялся в Галилее с особенным упорством, потому что находил себе постоянное подкрепление из соседней Финикии.

    Истые иудеи, гордясь большею чистотою крови, относились к Г. с высокомерным пренебрежением. На самом деле, однако, Г. отличались крепкой преданностью Моисееву закону и большими массами посещали Иерусалим во время годичных праздников.

    Они тщательно обрабатывали землю и довели культуру своей области до высокой степени.

    По словам И. Флавия, "область Г. всегда славилась храбрыми людьми, и трусость никогда не была их недостатком". Г. были непримиримыми врагами римлян, первые во время мятежей выступали против римских легионов и причиняли римским правителям множество затруднений.

    В последней борьбе с Римом погибло до ста тысяч галилейской молодежи. Даже Тит, чтобы поднять дух своего войска, ставил ему в пример геройство Г.

    Самая ранняя поэзия израильского народа возникла среди холмов Г., когда Девора и Варак воспевали свою победу над хананеянами. Самая поэтическая книга Ветхого Завета, "Песнь песней", написана под впечатлением ясного неба и роскошной природы этой области. Из среды Г. вышло несколько пророков, напр. Осия, Иона и Наум.

    Талмуд так характеризует Г., в отличие от иудеев: "Галилеянин любит честь, а иудей — деньги".

    Греческое образование, к которому с крайним недоверием относились иудеи, находило среди Г. горячих приверженцев; в некоторых галилейских городах преобладающими языком был греческий.

    Г. самым своим выговором резко отличались от южных иудеев, вследствие чего раввины относились к Г. как к провинциальным неучам, "людям земли".

    Апостол Петр во время суда над Христом был признан за Г., потому что "речь его обличала его". Вследствиe указанного недостатка в произношение еврейских слов, строгие иудеи не дозволяли Г. читать св. Писание в синагогах.

    Вследствие важной роли, принадлежавшей Г. в распространении христианства, христиан стали называть "галилеянами". Император Юлиан умер со словами: "Ты победил меня, галилеянин"

    А. Л. (взято здесь )

    далі по темі -  http://blog.i.ua/community/629/282141/

    Україна має таланти

    Прекрасне шоу, прекрасний фінал. Дещо є в нашому відео на i.ua   (роботу виклала mari_nik , потрапити до неї у відео - http://video.i.ua/user/1597809/23526/ )

    Свято Купайла


    21-22 червня - найкоротша ніч і найдовший день в році.

    Сонце в цей період набуває найбільшої сили, тому й називається Семиярилом (Купайлом) - Бог літнього Солнцеворота, шлюбних пар.
     


    Це свято шлюбу Богині Лелі (Дани)

     

     


    і Бога Сонця-Семиярила (Купайла)



      Це Свято свято Води й Вогню (Сонця).

    Саме таке гармонійне поєднання жіночої і чоловічої стихій дає Землі вро
    жай, тому зелень на ці свята має найбільшу силу. Тому й шукають цвіт папороті саме в цю ніч молоді пари - на щастя й кращу долю подружнього життя. Цю квітку для них запалює Перун.

    Купйло освячує зрілість всього сущого, а серця молодих пар скріплює любов*ю.

    В цей період збираються лікарські трави, а купальська роса вважається цілющою і життєдайною.

    В цьому році Свято припадає на вихідні - на неділю (21),  тож будьте більше на природі, спілкуйтеся з усім Живим, набирайтеся сили у Землі, Сонця й Води! Та  не забудьте подякувати їм за ту РАдість, що вони нам дають.

    Будьте Здорові!

    Любові й Гармонії!




    (за Галиною Лозко "Українське народознавство" та
    з сайту Родове Вогнище Рідної Православної Віри)

    9 Июня - День ДРУЗЕЙ!!




    Поздравляю вас, дорогие!



    Спасибо вам, что вы есть!



    kiss rose





    *пішла малювати вітальні листівки podmig angel *



    Ангельское Таро

    Это не совсем гадание, в привычном понимании этого слова, это скорей подсказка от Ангелов на данный момент жизни.. Как говорится, если надо, то и муравей гонцом станет.

    Страница может загружаться какое-то время. Далее Вам будет предложено на выбор несколько раскладов. Выбрав расклад, можете *Смешать карты* или сразу приступить к выбору карт. Выбрав нужное количество, нажимаем *Гадание*. Читаем результаты %)

    кнопка *Следующая* трактует следующую карту расклада. *Предыдущая* возвращает к предыдущей карте расклада. *Новое* - выбрать новый расклад

    Удачи!

    Ангелы Всегда Рядом