Воно нам NATO

Зеленський і його оточення вирішили, що мають право озвучувати скепсис щодо НАТО. Нібито соціологія не говорить зворотне – українці хочуть до Альянсу. Нібито є якийсь остаточний вердикт, що Україну ніколи до Альянсу не візьмуть (хто сказав?), нібито НАТО щось було винне Україні, але обмануло чи не виправдало (де таке написано?). Весь жмут блогерів і медіамайданчиків Банкової одразу, як брехню по селу, поніс категоричне «нас нікуди не беруть». Панове, жодні лозунги про єдність не прикриють невігластво і глупство – вас може і не візьмуть, а у України шанси є. Правда, потрібно припинити маніпулювати.

В чому маніпуляції?

Ок, давайте по пунктах:

1. Альянс не виправдав сподівань українців.

Це брехня. Просто українцям не розповідають, ЯК ВЖЕ НАТО допомагає в обороні. Натомість українцям транслюють малореалістичні вимоги (о, так, ми хочемо, щоб вони були виконані, але є дуже багато але, щоб виконання було в найпрямолінійнішому значенні) і їх невиконання конвертують в… розчарування в Заході. Кому вигідно розчарування України в Заході? Правильно – Москві.

2. НАТО може, але не хоче – оло-ло, який поганий Альянс.

Це брехня. Суть маніпуляції – українцям не кажуть, що НАТО – це КОЛЕГІАЛЬНЕ товариство (!). Ухвалення всіх (!) рішень в Альянсі відбувається на засадах консенсусу (!). Кожна країна-член НАТО має право вето. Курва, навіть новачок невеличка Албанія має право вето! Тобто не можна сказати «НАТО не хоче», можна сказати – питання підтримують НЕ УСІ ЧЛЕНИ. Відчуваєте механізм маніпуляції? Постачати зброю нам і бачити в Альянсі не хоче, скажімо, Угорщина чи Німеччина\Франція, а винними роблять УСІ країни.

3. Нас в НАТО не чекають, бо вони бояться.

Це брехня. Суть маніпуляції – НАТО, це безпековий союз, який захищає СВОЇХ УЧАСНИКІВ. Тобто їх задача – не привести війну НА ЇХ територію. І якщо є ризик, що дії наблизять ту війну, вони будуть ті дії відтерміновувати до останнього. Для чого? Щоб підготуватися самим, ясна річ. Це не страх, це тверезий розрахунок.

4. НАТО нам не захист, ми будемо позаблоковими.

Це брехня. Україна 30 років була позаблоковою і нейтральною, і це нас не врятувало від агресії країни, котра є одним із гарантів нашої безпеки і цілісності, – Росії. НЕЙТРАЛЬНІСТЬ НЕ ЗАХИЩАЄ. НІКОГО. НІКОЛИ. Дивлячись на наші біди, до НАТО постукалися колись нейтральні Швеція і Фінляндія (!). Яких вам, блд, доказів бракує?!

5. Ми придумаємо новий оборонний союз, і він замінить нам НАТО.

Це брехня. Суть маніпуляції – будь-які інші оборонні ініціативи в форматі двох, трьох, чотирьох країн НЕ Є АЛЬТЕРНАТИВОЮ, бо ВОНИ МОЖУТЬ ІСНУВАТИ НА ДОДАЧУ ДО НАТО! Це цілком нормальна практика в світі. Коли США, Австралія, Британія і Японія вирішили, що треба посилитися в східних морях-океанах, вони утворили локальний оборонний альянс. І це ніяк не вплинуло на те, що США і Британія є членами НАТО. Більше того, таке регіональне союзництво сильно роздратувало іншого члена НАТО – Францію. Але ці окремі історії не ставлять під сумнів участь США, Британії, Франції в НАТО чи цілісність Альянсу. І коли нам намагаються впарити безпекову домовленість Україна-Польща-Британія як альтернативу НАТО, це є маніпуляція.

Що мала б говорити Банкова, замість верзти дурню про непотрібність Альянсу? Правду. Це дуже просто – не знаєш, що сказати, говори правду.

А правда проста як двері:

1. Світобудова знаходиться в глибокій кризі.

ООН в кризі. Один із учасників Радбезу використовує статут ООН, щоб творити зло і ховається за правом вето. Тобто кілер вбиває і прикривається законами – йому можна. І ніхто не може це змінити, бо доведеться міняти СВІТОВІ правила. ООН обросла бюрократами, умовностями, залаштунковостями, формальностями, процедурами. ООН втратила дієвість, гнучкість, авторитетність. Настільки, що не здатна різко відреагувати на агресію проти країни-засновниці ООН. Чи значить це, що слід вийти з ООН? Ні. Слід говорити про зміну правил, повернення до витоків, про докорінне перезавантаження Організації, бо інакше її чекає доля Ліги Націй.

2. НАТО також знаходиться в глибокій кризі.

Скільки разів США вимагали від партнерів у Європі, щоб ті виділяли на свою безпеку бодай 2% своєї скарбниці? Та регулярно! І що? І нічого – роками Європа вважала, що їй в западло витрачатися на військове – нехай Дядько Сем охороняє. Загугліть про проблеми Бундесверу щодо боєготовності, із якими Німеччина стикнулася нещодавно – прозрієте. Але чи значить це, що слід відмовитися від НАТО? Ні, не значить. Слід наполягати на перезавантаженні Альянсу, щоб він повернув собі свою першородну суть і роль. Чи в силах це зробити Україна? Ще б пак! Що для цього потрібно робити? Ну, не копилити губу, «нас не хочуть», а навпаки в голос говорити про проблеми Альянсу і пропонувати вирішення цих проблем. Зрештою, до товариства серйозних і дорослих беруть тих, хто робить сильну пропозицію, що є вигідною ТОВАРИСТВУ. Україна може і має таку пропозицію зробити.

3. ЄС в знаходиться в глибокій кризі.

Спільнота Старого Світу призабула, навіщо вона зібралася. Її розбестили російські гроші, корупція, прикуплені політики, журналісти, фонди, великий бізнес, який жив в реальності «просто бізнес». Європа надто вспокоїлася в постялтинському форматі, чогось повіривши, що так буде завжди. І коли проти Старого Світу задіяли технології гібридних воєн, з’ясувалося, що ЄС як огрядний, неповороткий, забюрократизований, лінивий боров, який забув про цінності та принципи заради корита. Але чи слід крутити носом і заявляти, що нам не потрібна європейська спільнота? Ні, навпаки. Ми готові стати тими, хто змінить стан речей, бо нам цінності дорожчі, ми за них воюємо зараз. Україна готова прийти в Старий Світ і стати серед лідерів Східної Європи. Україна готова стати і захистом Старого Світу від одвічно неспокійного сходу, така вже наша доля – нехай.

* * *

Відчуваєте різницю подачі між «усі бякі, ми на усіх образилися» і «ми розуміємо реальність, але ми готові долучатися до ваших спільнот і міняти реальність»?

Тому воно нам НАТО. І ЄС нам потрібен. І ООН потрібно змінювати. В світі після цієї війни багато що доведеться змінювати. Але це не скасовує СУТЬ – ці зміни почнуться з нашим приходом, і ми того прагнемо.