Юрій Кашуба — послідовник Остапа Бендера (частина 2)

У минулій публікації ми розповідали про масштабні та триваючі багато років афери Юрія Кашуби та його спільників, а також обіцяли висвітлити методи та техніки, якими користувалися злочинці під час розкручування проекту Life is Good Ltd та про нову піраміду «Unite to Live».

Після виходу попередньої публікації, журналістам видання вдалося відшукати матеріали та свідків, завдяки яким ми з’ясували, як саме працюють піраміди, чому шахраям вдається обманути своїх жертв та виманити у них кошти.

В даній публікації ми пропонуємо читачам зазирнути за лаштунки піраміди та спробувати зрозуміти як вони працюють і, головне, чому приваблюють таку кількість людей, які готові нести шахраям ледь не останні свої кошти.

Для початку давайте познайомимося з тими, хто стоїть на верхівці численних пірамід, котрими було незаконно привласнено сотні мільйонів доларів та ошукано десятки тисяч людей.

Очільниками ряду афер, про які йшла мова в попередньому матеріалі, зокрема проекту Life is Good Ltd є спільники Кашуби  громадянин держави-терориста Роман Василенко та особа, котру представляють як «фінансового радника» Василенка, громадянин Угорщини Імре Гонда.

Роман Василенко має численні фейкові нагороди ерфії та не менш численні і вдало реалізовані афери на болотах своєї батьківщини.

Проте на своїх «семінарах» він не соромиться наголошувати, що його цільовою аудиторією є російськомовне населення країн колишнього союзу. Василенко Р.В. здебільшого опікується аферами на теренах росії, а його «фінансовий радник» наглядає за пірамідами в інших країнах.

На фотознімку в центрі — Р. Василенко та І. Гонда

Імре Гонда займає вищі керівні посади в підприємствах-пірамідах, їздить по семінарах та тренінгах, де його представляють як топового спікера та супер-коуча в сфері мережевого маркетингу. Посилання на його сторінку Імре Гонда у соц. мережах: https://www.facebook.com/imre.gonda.334

Виступ І. Гонди на семінарі, де він розповідає про можливості заробітку та потенційну цільову аудиторію (читай майбутніх потерпілих) серед російськомовного населення різних країн

Різноманітні семінари та івенти Гонда часто відвідує зі своєю дружиною, росіянкою Оксаною Івановою https://www.facebook.com/oxsana.ivanova, котра також виступає з мотиваційними промовами та закликами активно нести свої кошти її чоловіку-аферисту та його спільникам, обіцяючи потенційним жертвам високі й швидкі прибутки та інші примарні гаразди.

Завідує махінаціями та реалізує афери на території України Юрій Кашуба, який починав свій «трудовий» шлях багато років тому з того, що просто збирав кошти під легендами привабливих інвестиційних проектів, обіцяючи високі відсотки на вклади. При цьому, ані своїх вкладів, ані обіцяних відсотків потерпілі не побачили, після того, як передали свої кошти шахраєві.

У свій актив «здобутків» Кашуба може сміливо записати продаж неіснуючого SPA-готелю в Угорщині, розкручування проекту з терміналами самообслуговування, привласнення понад 700 BTC (біткоінів) у своїх жертв та багато чого іншого.

В цілому ієрархія цих паразитуючих організмів виглядає так: Кашуба ошукує українців, а незаконно привласнені кошти через Імре Гонду передає своєму «старшому» Р.Василенку. Звісно, не забуваючи і про себе при розподілі здобичі.

З питанням хто(?) ми розібралися, а тепер на прикладі компанії-мильної бульбашки «Life is good», яка, до речі, у самій же ерфії визанана фінансовою пірамідою (https://cbr.ru/inside/warning-list/detail/?id=2879, із посиланням можна ознайомитися за допомогою VPN) спробуємо розібратися як вони це роблять.

Ітак, пошук майбутніх жертв відбувається під час проведення так званих тренінгів з МЛМ (мережевого маркетингу) на яких обіцяють безпечні інвестиції, високі прибутки, та інші золоті гори, варто тільки віддати шахраям свої гроші.

Людям пропонують відкрити рахунок Vista, так вони його називають. Мінімальна сума для відкриття 1100 євро, максимальної суми немає.

Прибутки, котрі компанія обіцяє своїм «інвесторам». Як бачимо, при щомісячному поповненні, інвестори, нібито, через 5 років фактично потроять свої інвестиції, а за 10 років примножать їх у шість разів. Перспектива настільки ж приваблива, наскільки й примарна.

При тому на семінарах Кашуба відкрито заявляє, що дана компанія — «Life is good», непідконтрольна податковим службам і повністю анонімна. Серед клієнтів є як звичайні громадяни України, так і депутати, бізнесмени, і навіть співробітники спецслужб росії, і мовляв, це чудова можливість створити собі капітал, пенсію тощо, при цьому не заплативши податків.

Як і в будь-якій піраміді, тим, хто на вершині, часто перепадають шматки із годівниці, котру наповнюють ті, хто стоїть у підніжжя. Так і тут, компанія активно заохочує своїх «інвесторів» залучати у свої тенета все нових та нових жертв.

Для цього аферисти розробили систему мотивації за залучення людей до піраміди:

Також вони не шкодують коштів на проведення івентів, тренінгів та семінарів, котрі покликані мотивувати залучати ще більше людей, вкладати в компанію ще більше коштів, приводити друзів, знайомих і т. д.

На фотознімку вище — нагородження директора 6 рівня в присутності Кашуби

До війни такі заходи проводилися як в Україні, так і за кордоном (Туреччина, Мальта, Кіпр).

На кожному семінарі відбувається гала-вечеря, на якій розраховується чітка доза алкоголю, щоб люди і не напилися, і розслабилися, мали менше пересторог. Навіть здавалося б на такому нешкідливому заході все продумано до дрібниць, між тостами проводять розіграші, нагородження, тощо. Співробітники, у яких є нові люди, які вперше на семінарі — максимально обробляються різними психологічними прийомами для розкручування людини на взаємодію та як привести знайомих та друзів.

Як і в будь-якій піраміді потрібно розважати її учасників: на фото зверху приклад проведення директорського балу на Кіпрі, куди приїжджають усі хто виконав план по продажам та досяг певного рівня в кар’єрі

Нам вдалося дістати план проведення таких семінарів у Києві, Одесі, Запоріжжі.

Ключові лекції, на яких треба максимально психологічно підвести людей до співпраці та укласти договори, веде сам Юрій Кашуба. На цих лекціях прибираються всі сумніви у людей, грамотно опрацьовуються заперечення, відповіді на запитання, і часто робиться вигляд, що на запитання відповіли, але людина так і не зрозуміла, що її обробили вже і з усім погоджується, до того ж використовується ефект натовпу.

Зверніть увагу, що внизу розкладу є обов’язкова умова присутності на семінарі: мати комп’ютерну техніку (ноутбук або планшет, природно для реєстрації нових учасників в системі Life is Good Ltd і поповнення рахунку в компанії).

Так само всередині рахунку Vista кожен може взяти кредит та інвестувати ці кошти у компанію.

Простими словами: коли піраміда впаде, люди залишаться без грошей, з купою порожніх обіцянок та ще й з кредитом від європейського банку.

Як і очікувалося, історія супер-проекту Life is Good Ltd попри яскраву картинку з коштовними подарунками директорам, розкішними вечерями та навіть пафосними балами так і закінчилася.

Зворотній бік цієї історії лише один: вкладникам періодично нараховували копієчні, у порівнянні із сумою вкладу, дивіденди, а коли люди захотіли повернути свої кошти, Кашуба і компанія почали вигадувати різні історії та годувати людей обіцянками, що от-от, буквально завтра, все повернуть, за цим слідує історія про проблеми компанії, з проханням почекати ще тиждень/місяць і т. д., дочекатись нового проекту і от тоді все буде точно добре… І таки геть довірливі, якщо не назвати їх інакше, «клієнти» шахраїв дочекалися.

Нова афера «Unite to Live» — «об’єднатися, щоб жити». Нічого не нагадує? Ну, звісно ж, нічого нового, такий собі симбіоз попередніх пірамід Кашуби Life Is Good, ТОВ «Брасто лайф» (інвестиції в криптовалюту, про які ми писали у попередній статті) та isofin.com (піраміда іншого спільника — Івана Марчука, яка уже своє відпрацювала).

Отже, як зробили нову піраміду «Unite to Live»: купили 01.07.2022 року новий домен https://uniteto.live/ за 1 тисячу гривень, взяли за основу сайт Івана Марчука iscofin.com (піраміда, яка вже закрилася) та додали методи впливу та маніпуляцій із лозунгами Life Is Good, от і все — продукт готовий.

А ось посилання на старий сайт Марчука, який взятий за основу нової афери «Unite to Live»: https://iscofin.com/ru/login, а також логін та пароль, щоб читачі могли переконатися у всьому самі:

логин: [email protected]

пароль: nicolos888

Проект «Unite to Live», з яким наразі Кашуба і його команда під час війни гастролює Україною для збору коштів, начебто новий, але методи та одяг Life Is Good залишились старими.

На фото: спільник Кашуби — Олег Садомцев, в одязі копманії Life Is Good на 9-му місяці війни в Україні, продовжує виманювати кошти в українців

Вхід на сайт https://uniteto.live/ можливий тільки по ключам, котрі можна отримати на семінарах. Але нашим журналістам вдалося отримати інформацію з-за лаштунків.

На семінарах майбутнім потерпілим пропонують придбати певний об’єм цифрових активів (токенів), котрі нібито потім принесуть захмарні дивіденди.

Вікіпедія говорить, що токен — це одиниця обліку, що не є криптовалютою, призначена для представлення цифрового балансу в деякому активі, іншими словами, виконує функцію «замінника цінних паперів» у цифровому світі.

На практиці, компанії, що випускають свій токен, дають можливість усім бажаючим вільно зареєструватися на своєму сайті і придбати їх, або ж токени розміщуються на біржу або кілька бірж, де будь-хто може купити їх, і відповідно миттєво продати їх. Ці токени зберігаються у гаманці особистого кабінету, простими словами, вони як гривня зберігаються у вас у монобанку.

Проте токени UTLT, котрі продає Кашуба, зберігаються не на офіційних біржах та гаманцях, а на сайті самої компанії, де ніщо, окрім дуже «чесного» слова Кашуби, не гарантує збереження коштів. В принципі, з тим же успіхом можна було б покласти свої заощадження Кашубі в кишеню та очікувати прибутків.

Функціонування такого сайту коштує близько однієї тисячі гривень на рік, все інше — чистий прибуток аферистів.

З приводу створення токена: будь-хто може створити свій токен, будь-яку його кількість, назвати його як зручно, і навіть логотип свій придумати, весь цей процес займає 10-15 хвилин. Також токен можна розмістити на відповідну біржу. Але у проекті Юрія Кашуби токен торгується тільки у них на сайті, і стартову ціну токену намалював сам творець піраміди. Одразу згадується МММ, коли ціну акцій диктував сам Мавроді, а квитки МММ називалися «метеликами».

Ось одне з багатьох відео на youtube про те, як створити свій токен:

Особливо вражає той факт, що люди, які втратили гроші в минулій піраміді Кашуби Life Is Good, чекають і вірять, що їм повернуть гроші в новій піраміді https://uniteto.live/.

Важко сказати, на яку суму було куплено даних токенів, але виходячи з даних сайту 157 419 токенів множимо на мінімальну ціну 391 долар отримуємо: 61 550 829 доларів США.

Досить непоганий заробіток для шахраїв.

Всі ці кошти зараз фактично лежать у кишенях Кашуби та його спільників, а всі гарантії інвесторів — це сайт, існування котрого коштує 1 тисячу грн/рік. Причому ніде, окрім цього сайту, доказів передання коштів шахраям не існує, а знищення сайту — справа кількох кліків мишкою.

Коли лусне ця чергова мильна бульбашка — лише питання часу. Інше питання, скільки поламаних планів та навіть доль залишить по собі ця чергова афера та коли нарешті Кашуба разом зі своїми спільниками Садомцевим, Марчуком та іншими, які паразитують на тілі стікаючої кров’ю нації, опиняться на лаві підсудних…

Усе мине, і навіть це, але українці мають назавжди запам’ятати імена, прізвища та обличчя «героїв» цієї публікації.

Юрій Кашуба — наслідувач Остапа Бендера

Махінації шарая під «дахом» столичних правоохоронців
Сучасний Голівуд створив у свідомості споживачів кіно-продукції образ шахрая, як нібито аристократа злочину. Такі собі, трохи забудькуваті «робінгуди», котрі відбирають кошти у багатих, але потім забувають ділитися з бідними. Та останнє мало кого хвилює, коли на екрані красиві, харизматичні головні герої дотепно, елегантно та вишукано обводять навколо пальця своїх часто неприємних екранних жертв.

Актори отримують кінонагороди та визнання, а глядач, окрім задоволення від перегляду фільму, ще й викривлене усвідомлення реальності, в якій ідеалізується доволі тяжкий злочин, відповідальність за вчинення якого не менша, ніж за грабіж або розбій (санкція статті 190 КК України передбачає за шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою, позбавлення волі на строк від п’яти до дванадцяти років з конфіскацією майна).

Герой цієї статті — Юрій Кашуба, мабуть, хотів би Оскара за численні афери, у котрі йому вдалося втягнути потерпілих від його злочинних дій, але на думку самих потерпілих, заслуговує лише на позбавлення волі.

Масштаби вчиненого, нахабність та безпринципність цієї людини вражають. Забігаючи наперед, слід додати, що вражає також безкарність Кашуби, адже на його рахунку десятки мільйонів доларів обманом привласнених коштів, тисячі ошуканих громадян, більше 10 років злочинної діяльності на теренах нашої країни та ще чимало доволі сумнівних «досягнень». Єдине, чого йому так і не вдалося «досягти» — це уваги наших правоохоронних органів, котрі дивним чином заплющують очі на протиправні дії цієї людини. Що саме затьмарює погляд правоохоронцям можна тільки здогадуватися, але варіантів тут не багато…

Журналістам видання вдалося поспілкуватися з потерпілими, яких ошукав Юрій Кашуба та його спільники.

Однією з перших афер, про які стало відомо журналістам, стала «Інвестиційна компанія «Каста-Інвест», під егідою якої Юрій Кашуба в період 2011-2012 років збирав у довірливих «інвесторів» кошти на встановлення терміналів самообслуговування для платежів. Декілька терміналів дійсно було встановлено та навіть певний час обслуговувались, однак куди поділися решта коштів, які залучав Кашуба, відомо напевно тільки йому самому.

Звісно, що невдовзі ця піраміда впала, а численні потерпілі так і не змогли повернути свої кошти. Окрім іншого, спільним для цієї та подальших афер Юрія Кашуби є те, що у потерпілих не залишалося практично ніяких доказів передачі коштів шахраю. Віддаючи свої кошти інвестори отримували лише обіцянки великих дивідендів, та й обіцянки невдовзі закінчувалися. За більш ніж десятирічну діяльність на ниві шахрайства на довірі, лише двоє потерпілих отримали від Кашуби документи, котрі підтверджували факт передачі йому коштів і котрі змогли пред’явити в суді. В одному з таких процесів «Інвестиційна компанія «Каста-Інвест» виступала поручителем (гарантом) того, що Юрій Кашуба поверне заборгованість. За результатами розгляду справи, суд стягнув заборгованість з самого Юрія Кашуби. Рішення набрало законної сили ще в 2017 році, проте заборгованість досі не стягнена через відсутність у Юрія Кашуби майна, коштів та доходів, на які може бути пред’явлене стягнення.

При цьому, досить цікавим є той факт, що навіть при наявності у потерпілих документів, що свідчать про отримання боргу та які підписані Кашубою Ю.Є., останній заперечує, що саме він їх підписав. Такий висновок можна зробити шляхом аналізу відкритих баз даних, зокрема Єдиного реєстру судових рішень та Судової влади України (номер цивільної справи 522/14857/16-ц).

Проба пера, якою стала «Інвестиційна компанія «Каста-Інвест», виявилася вдалою, і коли одна піраміда впала, наступна не забарилася.

Ось історія однієї з потерпілих: «В травні 2015 році моя знайома запросила мене на семінар (тренінг) по МЛМ пов’язаний із страхуванням життя, який проводився різними особами, у тому числі Кашубою Юрієм Євгенійовичем. Вказані семінари мене цікавили як спосіб додаткового заробітку. На семінарах нам пропонували продавати продукцію страхових компаній «Метлаф» та «Княжа Лайф». Після першого відвідування семінару я продовжувала їх відвідувати на постійній основі.

Орієнтовно в серпні 2015 року Кашуба спільно із його знайомим Марчуком Іваном Васильовичем заснували ТОВ «Брасто лайф» (ЄДРПОУ 39933034) та представляли інтереси вказаного підприємства під час проведення семінарів.

Після закінчення одного із семінарів, який відбувався влітку 2016 року, Кашуба Ю.Є. та його знайомий Марчук Іван запропонували інвестувати кошти в будівництво SPA-готелю в Угорщині біля озера Хевіз. Як пояснили присутнім особам Кашуба та Марчук, необхідно передати їм кошти, за рахунок яких будуть здійсненні певні виплати для отримання відповідного гранту, який складає близько 70 млн. ЄВРО, після буде здійснюватись будівництво готелю.

Іван Марчук — один із спільників Кашуби

Також вказані вище особи, пояснювали, що будівництво готелю розпочнеться після того, як ними буде зібрано 10 % від необхідної суми, яку потрібно інвестувати, а уже після отримання відповідного гранту, усім присутнім на семінарі особам будуть повернуті їх кошти не пізніше ніж через рік у трикратному розмірі. Зібрати кошти необхідно було до жовтня-листопада 2016 року.

Будучи переконаною у правдивості намірів Кашуби та Марчука, у офісному приміщенні ТОВ «Брасто Лайф», яке на той час знаходилось по вул. Воровського у м. Києві, я передала 51 тис. грн. адміністратору для подальшої передачі Ю.Є. Кашубі».

Проект, у який пропонували інвестувати шахраї

Думаю, не стане сюрпризом для читачів і те, що ніякого будівництва готелю в Угорщині, в яке інвестувала потерпіла, так і не відбулося, а довірливі «інвестори» лише після сплину тривалого часу, протягом якого їх годували обіцянками, зрозуміли, що стали жертвами аферистів.

Час не стоїть на місці і на зміну фальшивому будівництву прийшли фальшиві інвестиції в криптовалюту.

Ось, що розповідає інший потерпілий: «Орієнтовно у вересні 2016 року в готелі «Княжий Двір» на черговому семінарі Юрій Кашуба оголосив, що ним розпочато новий напрямок діяльності з інвестування у криптовалюту, зокрема біткоін (BTC) та наразі ТОВ «Брасто Лайф» співпрацює із Англійською компанією TNP LTD (код 8034236), яка здійснює управління активами, зокрема криптовалютою та ін. Усі присутні можуть придбати біткоіни та передати їх в управління підприємству TNP LTD з метою отримання прибутку у вигляді нарахованих відсотків, щось на кшталт депозитного вкладу. Механізм інвестування, полягав у тому, що будь-яка особа може передати готівкові кошти співробітникам ТОВ «Брасто Лайф» для придбання ними біткоінів, або ж самостійно їх придбати на криптовалютній біржі KUNA.IO та відправити їх на відповідний криптогаманець, реквізити якого вкажуть співробітники ТОВ «Брасто Лайф». Після чого, ТОВ «Брасто Лайф» передасть біткоіни в управління компанії TNP LTD.

Фото з презентації послуг ТОВ «Брасто Лайф». Спікер Юрій Кашуба

Кашубою пропонувалось придбати від 0,35 до 1000 біткоінів (BTC), які потрібно буде розмістити на термін 20 місяців, за що кожного місяця будуть нараховуватись від 1% до 1,9 %, залежно від кількості придбаних біткоінів.

На таблицях відсотки прибутку, котрий обіцяв Юрій Кашуба, презентуючи ТОВ «Брасто Лайф»

Будучи запевненим у прибутковості інвестування у біткоіни та цілковито довірившись особам, із якими був знайомий та співпрацював, у березні 2017 року, я вирішив придбати 30 біткоінів.

Крім того, в період березня-травня 2017 року мною було здійснено декілька операцій із придбання 5,8 одиниць біткоінів, у тому числі на прохання та за кошти моєї сестри, її чоловіка, мого батька та ще трьох моїх знайомих. Придбання біткоінів частково здійснювалось на біржі KUNA.IO, частково кошти передавались готівкою в офісному приміщенні ТОВ «Брасто Лайф», а також особисто Івану Марчуку.

Загалом, мною було передано 53320 доларів США готівкових коштів для придбання біткоінів та здійснено придбання та передача в управління 5,8 одиниць біткоінів».

Та фінал у такої інвестиційної діяльності завжди однаковий.

Ось, що розповідає практично кожен із потерпілих, чиї кошти обманом привласнили Юрій Кашуба та його спільники: «Під час неодноразових зустрічей із Юрієм Кашубою та його партнерами ми ставили питання щодо повернення коштів та біткоінів, однак Кашуба, Марчук та Запорожченко вигадували різні історії щодо неможливості повернення коштів, виникнення незрозумілих проблем, про те, що насправді ними не інвестувались кошти, а придбавалось обладнання для майнингу, яке нібито вилучене та багато іншого.

Після декількох таких зустрічей та вислуховування вигаданих історій протягом тривало часу, потерпілі усвідомили що усі семінари щодо інвестування у біткоін проводились лише з метою заволодіння Кашубою Юрієм, Марчуком Іваном та Запорожченком Антоном грошовими коштами шляхом обману та зловживання довірою присутніх на таких семінарах осіб.

Протягом тривалого часу Кашуба Юрій та Марчук Іван уникають спілкування з особами, коштами яких вони заволоділи, не піднімають слухавку, змінюють мобільні номери телефонів, постійно переносять зустрічі, посилаючись на зайнятість тощо».

Як бачимо, принцип один і той же: нібито стабільні іноземні проекти, про які раніше ніхто не чув, високі відсотки, райдужні перспективи… Але якщо розібратися детальніше, то всі ці райдужні перспективи лише відблиски мильної бульбашки, котрою по своїй суті є проекти Юрія Кашуби.

Візьмемо, хоча б, компанію TNP LTD (код 8034236), котра, нібито, мала здійснювати управління криптовалютними активами.

На пошуковому сайті компаній Великої Британії за посиланням ми бачимо, що Англійською компанією TNP LTD (номер компанії 8034236), яка зареєстрована за адресою: 1 F World Trade Centre, 25 Old Broad Street, Tower 42, London, EC2N 1HQ, припинила свою діяльність 10 квітня 2018 року. При цьому, керівником зазначеної компанії є Сейшелка , 1954 року нароження, яка є службовою особою (керівником) 557 підприємств у Британії, Німеччині та на Сейшельських островах. Вказаний факт небезпідставно свідчить, що TNP LTD є «фіктивним» підприємством, і ніколи не була потужною компанією з управління активами, котрою її представляли Кашуба та його спільники.

Після того, як потерпілі зрозуміли, що стали жертвами аферистів, вони звернулися до правоохоронних органів із заявою щодо вчинення Кашубою та його спільниками шахрайських дій.

Але столичні правоохоронці проявили абсолютну незацікавленість у розслідуванні діяльності злочинного угрупування, котре протягом тривалого часу ошукує довірливих громадян. Більше того, бездіяльність слідства дає підстави припускати, що органи досудового розслідування більше зацікавлені в тому, аби «поховати» цю справу, аніж у тому, щоб притягнути винних до кримінальної відповідальності. Такий висновок напрошується сам собою, оскільки слідчим підрозділом ГУ НП у Солом’янському районі м. Києва за майже 10 місяців досудового розслідування навіть не допитано заявників.

Наступним щаблем у вдосконаленні «професійної» діяльності із заволодіння коштами довірливих громадян став проект Ю.Є. Кашуби, спільно із громадянином країни-агресора Р.В. Василенком. Зазначені «джентельмени удачі» створили нову «мильну бульбашку» — компанію Life is Good Ltd, під вивіскою якої проводити ті ж тренінги та видурювати кошти у довірливих українців. Більше того, вони настільки впевнилися у власній безкарності, що почали «гастролювати» не тільки в Україні, а й у інших країнах, з кожним днем ошукуючи все більше і більше людей.

Вказаний проект набув досить значного розмаху, суми коштів, які передавались Кашубі сягнули десятків мільйонів доларів США. Зазначені кошти пересилались через компанію ADVcash, перевозились готівкою, та пересилались через USDT (електронний долар) до російської федерації.

На фото: спільник Кашуби — Р.В. Василенко

Чи покаявся Кашуба після початку війни в України? Зовсім ні! У шахрая просто з’явилося нове виправдання, що війна переламала плани та не доведеться повертати награбоване?

Разом з Романом Василенком вони придумали нову «тему». Черговою «мильною бульбашкою» став проект «Unite to Live», котрий позиціонує себе як закритий інвестиційний клуб та оперує токенами UTLT.

На фото ліворуч Юрій Кашуба на одному із семінарів-тренінгів компанії Life is Good Ltd

Схема та ж сама: тільки сьогодні, тільки зараз і тільки для Вас, кілька пакетів доступу, обіцянки надприбутків для членів клубу, котрі інвестували в проект.

Майбутнім потерпілим пропонують інвестувати в токени UTLT. Але, як і в інших проектах аферистів, за межами закритого клубу такої криптовалюти не існує. Тобто, фактично шахраї самі вигадали криптовалюту, самостійно придумали її вартість та активно продають її довірливим громадянам, обіцяючи високі дивіденди власникам таких токенів. Нічого нового, схема афери неодноразово відпрацьована і щоразу приносить злочинцям дохід.

Жертвами афер вже стали сотні людей, а рахунок незаконно привласнених коштів йде на мільйони доларів. Шахрайство на довірі — це тяжкий злочин, за який винні особи мають нести покарання.

Залишається лише слідкувати коли Ю.Є. Кашуба та його спільники перестануть виплачувати «щасливим» власникам сміттєвих токенів UTLT обіцяні їм надвідсотки та почнуть вигадувати нові легенди, щоб не виконувати свої обіцянки. Певно це нова сторінка кримінальних «подвигів», яку ще вдасться перегорнути Кашубі, так і не понісши покарання, адже його «друзі правоохоронці» завжди готові прийти на допомогу.

Може через вплив голлівудських стрічок, а може через те, що шахраї заволодівають чужими коштами «безкровно», багато хто недооцінює тяжкість цього злочину. Але воно часто є навіть більш цинічним та підступним, аніж крадіжка чи застосування сили для заволодіння чужим майном.

Перед сукупністю маніпулятивних психологічних технік у поєднанні із прийомами НЛП більшість із нас так само беззахисні, як і перед наведеним пістолетом чи приставленим до горла ножем. Психологічний тиск є не менш небезпечним, аніж фізичний.

Більше того, серед жертв шахраїв ледве не більше летальних випадків, аніж серед жертв розбою та крадіжок. Адже ті, хто має більш слабку психіку, зрозумівши, що віддали останні заощадження шахраям (а дехто навіть бере кредити, повіривши зловмисникам) часто не витримують усвідомлення того, що стали жертвами злочинців та вчиняють самогубство.

Доволі невеликий відсоток жертв аферистів має достатню психологічну стійкість, щоб усвідомивши, що став жертвою обману, не впасти у відчай, а давати відсіч та боротися за справедливе покарання для злочинців.

Кожен з нас бажає для себе матеріального добробуту та благополуччя. Комусь вдається досягти більш високого фінансового рівня, а хтось, попри сумлінну та чесну працю, має доволі не високі фінансові перспективи. І коли останнім пропонують шанс чесного та законного збагачення, такі люди можуть для кращого майбутнього для себе та найдорожчих для себе людей пристати на пропозиції, які так щедро розсипають аферисти. Шахраї знають куди бити, а їх жертви, засліплені своєю мрією, часто опиняються беззахисними перед таким ударом.

Не варто боятися мріяти, прагнути до кращого та вірити в успіх. Проте в будь-якій ситуації слід не втрачати пильність.

Журналістів видання шокувала нахабність та безкарність аферистів, про яку нам розповіли ошукані громадяни. Тому, тільки-но дізнавшись про цю історію, ми вирішили застерегти наших читачів щодо афер, котрі вже під новою вивіскою вчиняються доволі досвідченими маніпуляторами, а також закликати до обачності та розсудливості.

Викладена в даному матеріалі інформація є власними висновками журналістів видання, сформованими на підставі інтерв’ю із потерпілими від дій Юрія Кашуби та осіб, котрі спільно з останнім вчинили дії, спрямовані на незаконне заволодіння чужими коштами, шляхом введення в оману потерпілих.

В наступній публікації ми більш детально розповімо читачам про методи та техніки, якими користувалися злочинці під час розкручування проекту Life is Good Ltd, про сам проект, а також про новий проект Кашуби «Unite to Live» та що насправді являє собою токен UTLT.

Відомий гастролер Віктор Зелінгер: його злочини у США й Україні!

Доля любить каламбури. Ось і перша згадка в українському інфопросторі про пригоди героя цієї статті  Віктора Зелінгера, з’явилася на сайті з символічним банером Прєступності.нєт у дописі про нібито затриманого правоохоронцями громадянина США, котрий став жертвою недобросовісних продавців автомобілів та навіть свавілля правоохоронців.

Що там відбувалося насправді, достеменно невідомо. Але, ознайомившись з матеріалами публікації, читач оцінить іронічність появи перших світлин про пригоди цього героя на сайті саме з банером Преступности.нет  https://news.pn/ru/criminal/139410

Федеральне управління з боротьби з наркотиками (DEA) в закритих документах називає Віктора Зелінгера «другою людиною» української мафії в США

Блукаючи теренами нашої прекрасної України, пан Зелінгер залишив по собі неабиякий слід. В мережі під публікаціями про нього можна зустріти ось такі коментарі:

«Злодій і розбійник має сидіти за гратами. Він в Україні у Тернополі безчинствував і гнобив терпіл, заберав машини і збивав з них гроші. В нього ще є брат молодший, такий же відбитий на всю голову дибіл».

У даному матеріалі йтиме розповідь про столичні «гастролі» цього персонажа. Історія знайомства з ним розпочнеться у 2018 році не будь-де, а на бізнес-тренінгу в Києві, де пан Віктор успішно вдавав із себе респектабельного підприємця.

«Наша група на тренінгу складалась з 10 осіб, одним з яких був Зелінгер Віктор Олегович. Попередньо з ним ми знайомі не були, вперше зустрілися на тренінгу. Вказані курси я відвідував до лютого 2019 року. Після завершення тренінгу із деякими учасниками я продовжував підтримувати зв’язок, у тому числі і з Віктором Зелінгером» – йдеться у поясненні Павла К.

Попередній етап шахрайської спецоперації завершився вдало. Зі слів Станіслава Т., котрий як і Павло познайомився із Зелінгером на тренінгу, туди його привела дружина Віктора. А вона цей тренінг відвідувала раніше. Тобто інформацію про тих, хто відвідує далеко не безкоштовний тренінг, Зелінгер мав, як кажуть, з перших вуст своєї дружини. Переконатися в тому, що тут зібрались люди не без грошей і прийшли за знаннями, котрі стануть складовою їх майбутніх успіхів, він вирішив особисто.

Відразу після закінчення курсів тренінгу розпочався другий і основний етап: «Наприкінці лютого 2019 році в одному з ресторанів м. Києва я та інші відвідувачі тренінгів вирішили зустрітися, щоб поспілкуватися між собою. Серед присутніх був Зелінгер Віктор, а також Станіслав Т., який відвідував ті ж курси, однак з іншою групою. Під час цієї зустрічі Віктор пропонував зайнятись комерційною діяльністю, зокрема надавати логістичні послуги перевізникам на території України та інші пропозиції, проте жодна з них так і не була нами реалізована», – пише Павло К.

У Зелінгера як кажуть «язик добре підвішений» і він переконливо роз’яснив «партнерам», чому не вийшло і що вийде наступного разу. А між тим метод «гри на довірі» шахрай задіяв уже під час відвідування курсів. «В процесі тренінгу Вітя попросив зайняти йому 6 тис. грн. на декілька днів, мовляв, оплатити штраф якийсь, гроші віддав через кілька днів, як і обіцяв», – це йдеться у поясненні іншого постраждалого – Станіслава Т.

До Павла К. Зелінгер звернувся з таким проханням уже після зустрічі в ресторані після завершення тренінгу: «Через деякий час, Віктор перетелефонував мені із проханням позичити близько 10 тис. грн., які були йому потрібні для придбання певних речей для дітей, на що я погодився і при зустрічі передав йому кошти. Через 3 дні Віктор мені їх повернув».

І тут саме час зацитувати Остапа Бендера: «Крига скресла, панове присяжні засідателі!»

Завоювавши таким чином довіру, Віктор Зелінгер увімкнув все своє красномовство та винахідливість, пропонуючи різні ідеї швидкого збагачення. Але спочатку він ще раз перевірив, як пізніше виявилось, головну жертву свого шахрайства – Павла К. Ось що про це розповідає сам Павло: «На початку березня 2019 року разом із Станіславом Т. та Захаром Н. приїжджали декілька разів до лікарні, щоб провідати Віктора. Під час чергового відвідування лікарні Віктор попросив у мене близько 2 тис. доларів США на лікування, обіцяючи при першій нагоді повернути вказані кошти. Перейнявшись його проблемою, я вирішив допомогти та передав йому зазначені кошти»

Звичайно ж ті 2 тис. доларів Павлу Зелінгер так і не повернув, але це було саме тим гачком, яким він міцно ухопив жертву. Буквально через декілька днів, після передачі коштів у лікарні, Зелінгер зателефонував Павлові К. і запропонував зустрітися та обговорити його ідею як можна заробити кошти.

«Вітьок» Зелінгер разом зі своїми американськими корешами

Під час зустрічі він запропонував купити автомобіль марки Tesla у США. Мовляв, там багато знайомих, які посприяють доставити авто в Україну, потім належним чином оформити та перепродати з націнкою, після чого поділити зароблені кошти.

«Для купівлі Тесли потрібно було $25 тисяч, частину з яких він знайде особисто, але ще не вистачає $17 тисяч, які потрібно буде знайти мені, якщо я пристану на його пропозицію. Не маючи ніяких сумнівів щодо щирості намірів Віктора та усвідомлюючи, що він дійсно проживав у США, як я попередньо чув від нього багато разів, я погодився. При цьому Віктор показав мені на телефоні сайти, де такі авто продаються на аукціонах та зателефонував якомусь чоловікові. Той в телефонній розмові підтвердив йому, що може допомогти із придбання та доставкою автомобіля», – повідомив своїм слідчим Павло К.

Таким чином, шахрайська схема Зелінгера була запущена на повну потужність.

Під час передачі грошей Зелінгер скинув Павлові на телефон фото Тесли, яку мали купити. А для більшої переконливості сказав, що домовився, аби саме цей автомобіль не виставляли на аукціон. Іще через кілька днів Павло, переглядаючи ряд сайтів про аукціони з авто із США, побачив, що саме той автомобіль, який показував Віктор, продається. Зелінгер знову заспокоїв клієнта і пообіцяв, що з’ясує це питання.

І пішло-поїхало! Раніше заготовлені брехливі відповіді Зелінгера – «чоловік, який продав автомобіль в США нас обманув, взяв кошти і пропав, але його друзі вирішать з ним питання та повернуть гроші» – змінювалися іншою брехнею. Мовляв, чоловік, який нібито ці кошти отримував, виявився наркоманом і зараз перебуває у в’язниці, тому повернути борг не вдасться.

Не даючи своїм клієнтам впасти у песимістичний настрій, Зелінгер підтримував Павла К. і Стаса Т. (котрий також встиг довіритись шахраю на $5 тисяч) новими ідеями. І вже через десяток днів, у «середині березня 2019 року, Віктор запропонував мені та Станіславу Т. зустрітися на вул. Інститутській, навпроти будинку, де він проживав і знову запропонував заробити кошти».

Ідея полягала у тому, щоб здійснити приватизацію підвального приміщення №74-А за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, 15/5 загальною площею 116,9 кв. м. Після приватизації на визначену особу, приміщення можна буде продати та поділити між всіма зароблені кошти – пропорційно від кількості вкладених коштів. Домовились, що приміщення буде приватизовуватись на ім’я Павла К.

Із приватизацією приміщення, зі слів Зелінгера, йому повинен був допомогти депутат Бондаренко О.В., який сам йому це запропонував.

«Віктор запевняв, що усе буде абсолютно законно та що в ОСББ «Парламент» є певна заборгованість перед депутатом згідно з рішенням суду тому складнощів із приватизацією об’єкту нерухомості не буде. Крім того, у депутата є знайомі люди, які без проблем зможуть зробити усі необхідні технічні документи на зазначене приміщення, лише потрібно для цього зібрати певні кошти. Бондаренко О.В., зі слів Віктора, проживає у цьому ж будинку по вул. Інститутській, 15/5 на останньому поверсі та зацікавлений у приватизації», – каже Павло К.

Тут шахрай як заправський шулер з’єднав «коня и трепетную лань». І справді, є нардеп від партії «Слуга народу» Олег Володимирович Бондаренко і є Олег Вікторович Бондаренко, котрий дійсно пов’язаний з ОСББ «Парламент».

Згодом Зелінгер повідомив, що у людини, яка мала підготувати документи для приватизації підвалу в будинку в центрі Києва виникли проблеми, мовляв, у країні змінилась влада і не має змоги виконати дані зобов’язання. Словом, зібрані гроші пропали, але він спробує знайти інших людей, які зможуть допомогти з оформленням приміщення та виготовленням відповідних документів, але їм також потрібно буде передати кошти в розмірі 20 000 доларів США.

«Віктор запевняв мене та Станіслава, що все буде добре. Але цього разу він сказав, що документи на приміщення планує оформити на свою тещу Шинкаренко С.М. і вже в подальшому будемо продавати від її імені», – продовжив Павло. – Віктор постійно переконував, що нам для досягнення мети не вистачає зовсім трохи, тож не варто зупинятися ні фінішній прямій. При цьому ми домовились, що приміщення буде приватизовуватись на моє ім’я. Я та Станіслав погодились і пообіцяли знайти відповідні кошти».

Не будемо вже зупинятися в подробицях на тому, як збиралися кошти Павлом К. і Стасом Т. Врешті-решт Зелінгер заборгував перед першим з них на 65 тисяч доларів, а другому винен більше $5 тисяч.

Отримавши від «клієнтів» з курсу тренінгу 70 тисяч доларів, Зелінгер приступив до завершального етапу спецоперації «кидок на довірі». У листопаді 2019 року Віктор уже почав диктувати свої умови. До речі, спочатку він планував оформити підвал на свою дружину Ірину, однак потім сказав, що не виходить, оскільки наразі триває якийсь судовий спір щодо приватизації цього приміщення, однак у чому він полягав та у якій саме інстанції здійснюється судовий розгляд він не конкретизував. Однак, як виявилось згодом, тут була зовсім інша причина, але про це йтиметься пізніше.

Станіслав Т. розповів інші цікаві речі про останній етап «співробітництва» з «гравцем на довірі» Віктором Зелінгером

«Історія з підвалом почалася десь у кінці весни і весь час це тягнулося, аж поки у середині листопада 2019 року Вітя нам не прислав фото витягу з реєстру на підвал, мовляв, все доробили і можна продавати. Цього ж дня я поїхав до нього. Вітя показав витяг і сказав: давайте займатися продажем. Наступного дня я поїхав на один місяць до Німеччини і звідти віддалено почав розміщувати об’яви на продаж підвалу, Павло також цим займався. У січні 2020-го я покликав ріелтора, який приїхав, все пофоткав, виставив на сайти, почав активно продавати. Потім ще запропонував знайомому допомогти продати підвал, він знайшов людей, які згодні були купити. Я їм скинув документи, люди перевірили, виявилось, приміщення вже було під арештом. Я почав дзвонити Віті, питати, в чому справа? Вітя сказав, що знав про це і, мовляв, намагався вирішити питання з арештом. Після цього Вітя почав зникати, рідко брати слухавку, не приїжджав на зустрічі. Потім Вітя поміняв номер телефону і зник.

31.08.2021 року я випадково на сайті з продажу нерухомості знайшов оголошення про продаж того ж підвалу. Подзвонив ріелторці за вказаним номером телефону, вона домовилась про нашу з Павлом зустріч із власником через пару днів. Як виявилося, це було оголошення від Віті через ріелтора. А головне, що на цю зустріч з’явився Вітя власною персоною! Він був дуже здивований і почав нести нісенітницю про те, що це не те приміщення і т.д. Ріелторка пішла далі у своїх справах, а ми залишились і почали запитувати у Віті: як новим власником приміщення стала людина, яка робила техпаспорт на приміщення? Коли він віддасть гроші? І ставили інші незручні для нього питання, на які Вітя придумував нові нісенітниці. Словом, ми так і пішли без відповідей».

Журналісти видання отримали інформацію, що підвальне приміщення, про яке написано вище і котре, фактично, стало об’єктом злочину, на даний час зареєстровано на родичку (тещу) співробітника столичної прокуратури. Наразі ми перевіряємо дані відомості і, якщо знайдемо їм підтвердження, обов’язково опублікуємо у наступних матеріалах.

Далі Станіслав Т. розповідає: «Що цікаво, за час, поки ми з Павлом шукали гроші та періодично привозили Віті, він зіграв весілля у недешевому ресторані, кілька разів їздив до рашки, купляв своїй жінці прикраси та дорогі парфуми, яка виставляла їх в Інстаграмі.

Всі кошти ми передавали йому без будь-яких розписок, тобто на повній довірі цій людині.

Мало того, поки вирішувались питання з підвалом, Вітя запитав в мене, чи є знайомі, котрі роблять ремонти? Я познайомив його з Толіком, який зробив йому ремонт на дачі, на КМ «Балатон»  це Нові Петрівці, але Вітя і його «кинув» на гроші, не заплативши за ремонт 3000 доларів. Вітя сказав Толік, що це не його дача, а його дружини, а Ірина категорично повідомила: ти домовлявся з Вітею  з ним і вирішуй питання. Словом, як кажуть у народі: «технічно сплавили».

Віктор Зелінгер розумів, що своїм «бізнесом» він «ходить на вістрі леза», тому переписував на свою матір або законну дружину більшість свого майна. Але Ірина, з якою Віктор справив весілля за кошти довірливих компаньйонів, померла від раку. Проте є підстави припускати, що після смерті дружини Ірини Віктору довелось переписати незаконно набуте майно на тещу, яка знала, звідки беруться всі його статки і котра зараз, подейкують, вирішила взяти опіку над своїми онуками, дітьми Ірини та Віктора. Наразі журналісти видання збирають докази на підтвердження чи спростування тих обставин, що частина незаконно набутого майна була оформлена Віктором Зелінгером на свою тещу, матір своєї померлої дружини. Підставою для таких підозр, окрім іншого, став той факт, що приміщення по вул. Інститутській, про яке розповідалося вище, деякий час було оформлено саме на тещу Зелінгера.

Але, за словами Стаса Т., потім вони з Павлом К. дізнались ще про одну махінацію Віті. Він запропонував одеситу Андрію, з яким також познайомились на тренінгу, доробити документи на якусь квартиру в Одесі та продати й заробити.

Зелінгер під час невдалої махінації з автомобілями в Одесі

Андрій погодився і разом зі своїм товаришем віддали Віті 10 тисяч доларів. Згодом у них почались такі ж історії, як у Павла зі Стасом із підвалом. Зелінгер теж перестав брати телефон від Андрія. Це відбувалось в той самий час, коли йшла історія з підвалом.

Втім, схоже, що потерпілих від «гри на довірі» Віктора Зелінгера по Україні виявиться ще чимало…

Потерпілі звернулися до правоохоронних органів із заявами про вчинення щодо них шахрайських дій.

Та поки українські правоохоронці нехтують своїми обов’язками щодо розслідування злочинів Віктора Зелінгера (можливо, саме через зацікавленість у цій справі невстановлених поки співробітників столичної прокуратури), правоохоронні органи США спрацювали більш рішуче та дієво.

From Switzerland with love (Зі Швейцарії з любов’ю)

Після початку повномасштабного вторгнення росії на територію України, Віктор Зелінгер покинув територію України і, як згодом стало відомо, влаштувався у Швейцарії.

А відомо це стало після того, як 21 серпня 2022 року Міністерство юстиції США отримало дозвіл на екстрадицію Віктора Зелінгера, котрому інкримінують вчинення особливо тяжких злочинів на території Сполучених Штатів. Невдовзі після надання дозволу, Маршальська служба США здійснила арешт та екстрадицію.

Ресторан «Пальміра», у будинку якого знаходився один із підконтрольних ОЗУ підпільних гральних будинків

Обвинувачення висунуті Прокуратурою шокують:

Зелінгер звинувачується в рекеті, змові з метою рекету, підпалі, змові з підпалами, незаконних азартних іграх, змові з незаконними азартними іграми, здирницькому зборі кредиту і за двома пунктами звинувачення в змові з метою здирництва з метою вимагання збору кредиту.

Прізвище Зелінгера в епізоді з підпалом не називалося, але зараз доставленого до Нью-Йорка із Швейцарії Вітька називають «безжальним ватажком жорстокого злочинного синдикату, який діяв у Брукліні з очевидною безкарністю, включаючи підпал, який погрожував мирним громадянам та пожежникам»

У разі визнання винним, Зелінгеру загрожує обов’язкове мінімальне покарання у вигляді семи років позбавлення волі та максимальне ув’язнення терміном до 40 років за кожним з пунктів обвинувачення у підпалах; максимум 20 років позбавлення волі по кожному з пунктів звинувачення у рекеті та здирстві; і максимум п’ять років позбавлення волі щодо кожного пункту звинувачення в азартних іграх.

Джерело: https://www.justice.gov/usao-edny/pr/leader-brooklyn-based-eastern-european-organized-crime-syndicate-extradited-switzerland

Розкішний мотоцикл – подарунок Пельменю від «братви» на день народження (Зелінгер у центрі фото)

Також в прокуратурі США зазначають, що десять інших обвинувачених, котрі є співучасниками злочинів, вчинення яких інкримінують Зелінгеру, або визнали себе винними в рекеті та пов’язаних з ним злочинах, або були засуджені в суді.

А от чи зможуть вітчизняні правоохоронці не менш ефективно розслідувати злочини Віктора Зелінгера на території України, відшукати незаконно набуте майно та відшкодувати численним потерпілим збитки, завдані злочинами цієї людини?

І не менш важливе питання: чи захочуть правоохоронні органи це робити? Адже не викликає сумніву те, що вчинити таку кількість афер та інших злочинів і залишитися при цьому безкарним, не можливо без допомоги «згори». Та й той факт, що ця людина вчиняла злочини на території нашої країни, будучи в міжнародному розшуку доволі красномовно говорить про те, що в Україні не особливо зацікавленні в чесному розслідуванні.

Наразі за заявами Павла К. т Станіслава Т. відкрито кримінальне провадження, за ходом якого журналісти нашого видання будуть спостерігати та повідомляти читачів.

А починалося все під банером Прєступності.нєт…

Відеозвернення українки до росіян і до москалика Олежки, зокрема

Росія у війні з Україною значно прорахувалася, плануючи агресивні дії. Такі висновки можна зробити за перші 6 днів широкомасштабного вторгнення. Кремль не врахував ставлення українського народу до агресора. У Москві через свою спотворену реальність були переконані, що в Україні російську армію будуть зустрічати як визволителів. Натомість війна по-справжньому перетворилася на народну. Тисячі українців стали на захист держави.

Але я хочу показати і розповісти про конкретну людину — чудову українку Наталію Шевчук, яка може дати фору не одному чоловіку в плані мужності. Її вмінню змобілізувати навколо себе людей може позаздрити багато хто з держуправлінців.

На цьому фотоколажі одна людина — Наталія Шевчук. І дійсно права Світлана Олексієвич, що «У війни не жіноче обличчя»  скільки страждання, горя і люті на ворога у цієї прекрасної українки!

Пані Наталія є головою Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія, її фонд проводить велику волонтерську роботу.

23 лютого — буквально напередодні вторгнення рашистської орди до України Наталя скликала нараду фонду, на який запросила духівника отця Романа Будзинського та керівника відділу допомоги АТО полковника Олександра Михайлова.

На нараді оперативно обговорили надзвичайну ситуацію, що склалась в Україні у зв’язку із заявою президента Російської Федерації Владіміра Путіна про визнання «ОРДЛО». Було визначено нагальні кроки керівництва ГО для невідкладної і реальної допомоги воїнам України, які вони потребують, а саме придбання усього необхідного у відповідності до складеного списку діючого військовослужбовця.

Наталія Шевчук із побратимами

Таким чином, Фонд виділив фінансування на придбання для українських військових необхідний одяг, взуття та речі першої необхідності.

Наскільки передбачливими виявились заходи Наталії Шевчук та її колег-волонтерів, показав жахливий ранок наступного дня! Зараз багато пишуть і розповідають, що ворог напав зненацька і віроломно. Віроломно і по-бандитськи — так, а от чи зненацька?

Перш ніж відповісти на це запитання, зазначимо, що саме 24 лютого 2022 року Божого минула 7-ма річниця з дня смерті Блаженнішого Митрополита Мефодія. На жаль, цей день співпав з особливо трагічними подіями, що стрімко розгорталися на території України — путінська Росія здійснила напад на нашу державу. Цей день став початком геноциду українського народу терористами у військовій формі РФ.

Сталось так, що під канонаду ворожих гармат і вибухів бомб на Київщині одночасно у м. Тернополі на могилі Його Блаженства поруч з Церквою Різдва Христового протоієреєм Романом Будзинським було відслужено панахиду за приснопам’ятним Предстоятелем Української Автокефальної Православної Церкви, Митрополитом Київським і всієї України, Блаженнішим Мефодієм.

Для пані Наталії напад путінських терористів не був неочікуваним. Саме з її подачі «Наша версія» розмістила статтю з особистого архіву Блаженнішого Митрополита Мефодія «Україна перед викликом російської агресії», в якій автор цих записів за десять років до нинішніх подій передбачив кроки російського тирана. Ось лише кілька тез цієї статті.

— Путін воює сьогодні з Україною, бо знає — без Києва та давніх українських територій у сучасної Росії залишається єдина історична можливість: бути Московією, країною, культурна та політична традиція якої походить від Золотої Орди.

— Уся історія Росії свідчить, що вона нездатна подолати цей дисонанс своєї політичної та духовної традиції. Традиція святості, яка походить від давнього Києва, завжди входила у російській історії в конфлікт із традицією державного тоталітаризму та насильства над особистістю, яку Московщина успадкувала від Орди.

— Сучасна Росія й не намагається подолати це безблагодатне подвоєння власної культури. Натомість вона прагне максимально знесилити (а в ідеалі — знищити) свого головного історичного конкурента — незалежну та демократичну Україну.

— Стосунки між Києвом та його північним сусідом завжди були драматичними. А першим затятим ворогом Києва став іще володимиро-суздальський князь Андрій (1110–1174). Напівслов’янин і напівполовець князь Андрій був першим «сепаратистом» в історії Давньої Русі. А його взяття Києва (1169 р.) було безпрецедентним злочином і святотатством в історії Давньої Русі.

— Узятий же був Київ, — свідчить Літопис Руський, — місяця березня у дванадцятий [день], у середу другої неділі посту. І грабували вони два дні увесь город — Подолля, і Гору, і монастирі, і Софію, і Десятинну Богородицю. І не було помилування анікому і нізвідки: церкви горіли, християн убивали, а других в’язали, жінок вели в полон, силоміць розлучаючи із мужами їхніми, діти ридали, дивлячись на матерів своїх. І взяли вони майна безліч, і церкви оголили од ікон, і книг, і риз, і дзвони познімали всі [ці] смольняни, і суздальці, і чернігівці, і Олегова дружина, — і всі святині було забрано. Запалений був навіть монастир Печерський Святої Богородиці поганими, але Бог молитвами Святої Богородиці оберіг його од такої біди. І був у Києві серед усіх людей стогін, і туга, і скорбота невтишима, і сльози безперестаннії. Се ж усе вдіялося за гріхи наші.

— Проте, на жаль, це був лише пролог майбутніх військових конфліктів між Києвом та Московщиною. Адже, як свідчить історія, лише впродовж останніх 360 років мали місце кілька російсько-українських війн:

1) три військові кампанії під час російсько- польської війни 1654-1667 рр. (за гетьманів Івана Виговського, Юрія Хмельницького та Петра Дорошенка); 2) російсько-українська війна під час російсько-турецької війни 1676–1681 рр. (за того ж гетьмана Петра Дорошенка); 3) ліквідація московськими військами Запорізької Січі (1775 р.); 4) війна між Російською Соціалістичною Федеративною Радянською Республікою та Українською Народною Республікою у 1918–1920 рр.; 5) збройний конфлікт між радянськими військами та Українською Повстанською Армією (заснована 1943 р.), яка масово боронила від окупантів землі Західної України впродовж десяти років, тобто до 1953 р. Остання — російсько-українська війна (розпочата 2014 р.) — ведеться вже у зовсім інших умовах. Це війна гібридна, важливою складовою якої є війна інформаційна (а отже, і війна символів). Але так само, як інші російсько-українські війни, сучасна війна путінської Росії проти України має на меті не лише знесилення нашої держави, а й викрадення у неї сакральних символів.

— Сучасна Росія може толерувати українську державу із центром у Львові. Але вона не може змиритися з державою, політичним центром якої є вічний Київ. Росія не хоче змиритися з тим, що Свята Софія, Золоті ворота та відновлений Михайлівський монастир знаходяться на території незалежної української держави, становлять духовне осереддя сучасної України.

— Як протистояти сучасній російській загрозі? Передусім маємо усвідомити: метою цієї — гібридної — війни є не лише територія та ресурси. Це — війна за історичне первородство. Це — війна за давню історію Київської Русі.

Як бачимо, бандитські дії сучасних послідовників варварів-ординців не були несподіваними для Блаженнішого Митрополита Мефодія.

І одним з перших міст жорстоку навалу окупантів відчула Буча, що на Київщині. Наталія Шевчук була серед тих містян, хто не міг спокійно спостерігати за ворожою навалою. Перебуваючи у гущавині подій, вона ризикувала власним життям, аби допомогти пораненому українцю. Ракетний постріл ворога вщент знищив її квартиру.

Про все це дивіться у відео, які надала редакції пані Наталя…

https://youtu.be/88d3dt8Budo

https://youtu.be/dFlheh6Pt7Q

 Головред НВ Вячеслав Ковтун спеціально для прес-служби Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія

Отець Василь — відкрита та привітна людина — Олег Володарський

Пісня 4Почув я, Господи, про таємницю Твого піклування, зрозумів діла Твої і прославив Твоє Божество. Пресвятая Богородице, спаси нас. Богоневісто, що Керманича Господа породила, утихомир збентеження моїх пристрастей і бурю гріхів. Пресвятая Богородице, спаси нас. Подай мені, благаю, багатство милосердя Твого, Ти ж породила для тих, що співають Тобі, Милосердного і Спаса всіх. Пресвятая Богородице, спаси нас. Насолоджуючись, Пречиста, Твоїми дарами, прославляємо в піснях Тебе, як Богоматір. Слава… Допоможи мені, прикутому до ложа моїх страждань і немочей, Богородице, бо Ти — Благолюбива, єдина Вседіва. І нині… Маємо Тебе, Всехвальна, за надію й утвердження, непорушну стіну спасіння, бо Тобою від усяких труднощів визволяємось.Просвіти нас повеліннями Твоїми, Господи, і силою Твоєю великою мир Твій подай нам, Чоловіколюбче. Пресвятая Богородице, спаси нас. Наповни, Чиста, веселістю серце моє, подаючи Твою нетлінну радість, Ти ж породила причину радости. Пресвятая Богородице, спаси нас. Визволи нас од бід, Богородице чиста, Ти ж вічне породила визволення і мир, що всякий розум перевищує. Слава… Богоневісто, що породила Світло Божественне і Предвічне, розжени морок гріхів моїх світлом ясности Твоєї. І нині… Зціли, Чиста, душі моєї неміч, відвіданням Твоїм сподобивши, і здоров’я подай мені молитвами Твоїми.

Ієрей Василь Пишкович, адміністратор парафії Успіння Пресвятої Богородиці УГКЦ у м. Мена

Мена — маленьке містечко в Чернігівській області. Ми приїхали сюди після візиту до Крюківки, де зустрічалися з отцем Нестором Назаровим. Отець Василь Пишкович чекав на нас біля церкви. Він зустрів нас з теплом та повагою.

Дорога. Будь-яка дорога потребує уважності та обережності. Вона робить тебе суворим до багатьох речей. Суворим тому, що за кермом ти відповідаєш не тільки за себе, за власне життя та безпеку, а й безпеку пасажирів та інших учасників дорожнього руху. Тому знімання в дорозі, під час мандрівки — це особливий стан, емоції та відчуття. І особливе ставлення до тих, хто зустрічає тебе, коли ти зупиняєшся на одній з локацій насиченого маршруту.

У кожній такій зустрічі ще більше відчувається Господнє провидіння. Але кожна залишається по-своєму особливою та неповторною. Як окрема сторінка Біблії. Як окремий псалом, кожне слово якого потрібно відчути душею та усвідомити. Суворість — не як похідна дисципліни, а як прояв особливої поваги та любові до душ, яких випадає щастя торкнутися у діалозі. Отець Василь — відкрита та привітна людина. Душевна та щира. Істинно Божа людина. І розмова в нас вийшла надзвичайно душевною. Розміреною. Неквапливою. Свідомою. Доброю.

Священики дійсно живуть в іншому вимірі. І як же нам важливо не просто слухати, а чути їх. Раніше я прагнув щось доводити. Зараз, коли чую від людини, що «Бога немає», просто не звертаю уваги. Тихо і по-дитячому посміхаюсь та молюся услід тим, кому важко повірити кому-небудь, окрім самих себе. Та натомість я часто зустрічаю людей, котрі живуть в молитві та покаянні. І коли Господь обдаровує мене такою зустріччю, моя вдячність Йому не має меж. Чисті душі. Світлі думки. Люблячі серця. І безмежна любов до Бога і України.

Церков проповідує любов та милосердя. Наша Українська Церква. І саме цим ми так кардинально відрізняємося від нашого недобратнього ворога. Коли наша душа лине до добра та світла, ми запалюємо свічки під іконами і вони зігрівають тих, кому це набагато потрібніше. Ось саме про це я прагну пам’ятати завжди. Це те, що робить моє життя повним, потрібним та правильним. Мені це вкрай необхідно.

Такі думки приходили до мене під час «Сповіді» з отцем Василем. На душі було по-дитячому хороше. Покаяння. Поки-я-не-я. Доки ти не почуєш ту доброту та милосердя, котрі мають відгукуватись у твоїй душі, коли ти доторкаєшся до людського болю чи страждань. Це дуже важливо. Ніяк інакше просто не можна.

Ми не хотіли їхати від отця Василя. Це був загальний настрій усієї знімальної групи. Та усьому свій час. Проте навіть сьогодні, через багато днів та кілометрів згадуючи цю зустріч, душа відчуває Бога.

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Герой програми — Ієрей Василь Пишкович, адміністратор парафії Успіння Пресвятої Богородиці УГКЦ у м. Мена

Олег Володарський: Ніжин — місто, яке зачаровує, закохує в себе

Теорія розбитих віконУ 1980-х роках Нью-Йорк являв собою пекельне пекло. Там відбувалося більш 1500 тяжких злочинів щодня. 6-7 вбивств на добу. Вночі по вулицях ходити було небезпечно, а в метро ризиковано їздити навіть удень. Грабіжники і жебраки в підземці були звичайною справою. Брудні і сирі платформи ледь висвітлювалися. У вагонах було холодно, під ногами валялося сміття, стіни і стеля суцільно покриті графіті. Ось що розповідали про нью-йоркській підземці: «Вистоявши нескінченну чергу за жетоном, я спробував опустити його в турнікет, але виявив, що монетоприймач зіпсований. Поруч стояв якийсь волоцюга: поламавши турнікет, тепер він вимагав, щоб пасажири віддавали жетони особисто йому. Один з його дружків нахилився до монетоприймачів і витягав зубами застряглі жетони, покриваючи всі слюнями. Пасажири були занадто налякані, щоб сперечатися з цими хлопцями: «На, бери цей чортовий жетон, яка мені різниця!» Більшість людей минули турнікети безкоштовно. Це була транспортна версія Дантового пекла».Місто було в лещатах найлютішої епідемії злочинності у своїй історії. Але потім сталося незрозуміле. Досягнувши піку до 1990-го року, злочинність різко пішла на спад. За найближчі роки кількість вбивств знизилося на 2/3, а число тяжких злочинів  наполовину. До кінця десятиліття в метро відбувалося вже на 75% менше злочинів, ніж на початку. З якоїсь причини десятки тисяч психів і гопників перестали порушувати закон. Що сталося? Хто натиснув чарівний стоп-кран і що це за кран? Його назва  «Теорія розбитих вікон». Канадський соціолог Малкольм Гладуелл в книзі «Переломний момент» розповідає: «Розбиті вікна»  це дітище криміналістів Уїлсона і Келлінг. Вони стверджували, що злочинність  це неминучий результат відсутності порядку. Якщо вікно розбите і не засклено, то люди, що проходять повз, вирішують, що всім наплювати і ніхто ні за що не відповідає. Незабаром будуть розбиті й інші вікна, і почуття безкарності розповсюдиться на всю вулицю, посилаючи сигнал всій окрузі. Сигнал закликав до більш серйозних злочинів».Гладуелл займається соціальними епідеміями. Він вважає, що людина порушує закон не тільки (і навіть не стільки) через погану спадковість або неправильне виховання. Величезне значення на неї робить те, що вона бачить навколо. Контекст. Нідерландські соціологи підтверджують цю думку. Вони провели серію цікавих експериментів. Наприклад, такий. З велосипедної стоянки біля магазину прибрали урни і на рулі велосипедів повісили рекламні листівки. Стали спостерігати  скільки народу кине флаєри на асфальт, а скільки посоромиться. Стіна магазину, біля якого припарковані велосипеди, була ідеально чистою. Листівки кинули на землю 33% велосипедистів. Потім експеримент повторили, попередньо розмальовану стіну беззмістовними малюнками. Насмітили вже 69% велосипедистів.

Джерело: http://urbanua.org/dosvid/zakordonni-pryklady/128

Парубець Анна Сергіївна, директорка музейного комплексу Ніжинського національного університету ім. Миколи Гоголя

Художня галерея Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя — унікальне явище сучасного українського мистецького простору. Унікальність полягає в гармонійному поєднанні давніх мистецьких традицій та сучасного арт — простору, де художники мають можливість організовувати власні виставки, де університетська та місцева громада проводять соціокультурні та освітні акції.

Основою та культурним ядром галереї є колекція картин, яку було подаровано почесним попечителем графом О. Г. Кушельовим-Безбородьком 4 вересня 1845 року з нагоди ювілею навчального закладу. «Повідомляючи про цей акт міністра народної освіти, він (О. Г. Кушельов-Безбородько — авт.), зокрема, вказував: « Я дарую ліцею картинну галерею, яку я придбав у різних містах Італії та Європи і яка складається із 10 картин італійських шкіл до XVI ст., флорентійської — 9 картин, римської — 12, ломбардської — 13, венеціанської — 12, неаполітанської — 5, генуезької — 16, іспанської — 5, французької — 20, німецької — 20, фламандської — 46, ново-руської — 7.

Усього 175 картин у позолочених рамах з умовою, щоб ці картини були розміщені у вільних залах будинку ліцею та служили розвиткові хорошого смаку, і залишалися завжди власністю цього навчального закладу». Разом із колекцією попечитель подарував каталог художньої галереї в шкіряній палітурці, де міститься інформація щодо атрибуції полотен: автор, назва, дата написання, в деяких випадках сума коштів, за яку було придбано ту чи іншу картину (загальна сума вартості картин становила на той час 12614 руб.). У коридорах та авдиторіях полотна знаходилися до початку XX ст.

Джерело: http://nizhyn-travel.com.ua/uk/pages/171-kartynna_galereya

Анна Сергіївна розповідала нам, що Художня галерея Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя розпочалася з подарованих картин, котрі меценат, граф Кушельов-Безбородько, презентував тоді ще ліцею з вимогою розмістити твори мистецтва у місцях загального користування, де вони будуть завжди на очах у ліцеїстів та викладачів.

Можливо, саме це стало одним із тих факторів, котрі допомогли цьому місту стати таким особливим та неповторним, яким воно є сьогодні. Якщо правда те, що «розбиті вікна», безлад, потворні зображення стимулюють в нас найгірші наші риси, то можна не сумніватися й у тому, що краса самим своїм існуванням змінює нас на краще.

Вчені доводили цю теорію експериментально, а я у дивовижному місті Ніжин відчув це душею. І Анна Сергіївна під час нашої розмови підтвердила мені, що я не помилився у своїх відчуттях. Вона розповідала про те, які небайдужі та привітні містяни у буденному спілкуванні, які щирі та відкриті вони світові та одне одному.

Це місто інше, особливе. Воно зачаровує, закохує у себе. Героїня цієї «Сповіді» відчула це на собі, коли потрапила сюди. І залишилася тут назавжди. Я не просто припускаю, я більш ніж впевнений у тому, що Художня галерея, ця мистецька скарбничка міста, Берегинею якої є пані Анна, — це одна з надважливих складових, котра формує світогляд містян і тим створює неперевершену атмосферу самого міста.

Моя співрозмовниця відчула цей вплив на собі і вже котрий рік поспіль власною душею, енергією та силами допомагає іншим поглинутися цією дивовижею. Мудра, освічена, ерудована людина, вона з якимсь навіть по-дитячому щирим та всеохоплюючим завзяттям ставиться до свого дітища, художньої галереї, сяє та черпає натхнення нею.

Я був зачарований тим, з якою сонячною, теплою посмішкою вона розповідає про студентів та випускників, котрі привозять на екскурсії свої родини, чи про емоції та враження зовсім маленьких екскурсантів, щирість яких так її надихає. Краса — це Дар Божий, дарований нам мудрим та люблячим Отцем Небесним. І в цій «Сповіді» я чув, бачив та відчував, як мистецтво може змінювати людей, суспільство та навіть ціле місто.

Пабло Пікассо казав: «Коли мистецтвознавці збираються разом, вони говорять про форму, структуру і сенс. Коли художники збираються разом, вони говорять про те, де можна купити дешевий розчинник». Та я не мистецтвознавець і не художник. Навіть більше, я цілковитий дилетант в питаннях мистецтва та не можу достеменно визначити ані художню, ані фінансову цінність твору. Для мене найбільшою цінністю була, є та буде людська душа.

Неймовірна Ліна Костенко писала:

«І в житті, як на полі мінному,
я просила в цьому сторіччі
хоч би той магазинний мінімум:
– Люди, будьте взаємно ввічливі! –
і якби на те моя воля,
написала б я скрізь курсивами:
– Так багато на світі горя,
люди, будьте взаємно красивими!»

У цій бесіді я відчув красиву душу моєї співрозмовниці, котра допомагає іншим ставати взаємно красивими.

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ»Героїня програми  Парубець Анна Сергіївна, директорка музейного комплексу Ніжинського національного університету ім. Миколи Гоголя

https://youtu.be/jSp8Cr3iX9U

Усі ми втомилися від свавілля влади — Олег Володарський (відео)

Соборна мати Україна

22 січня 2018 року у приміщенні Прилуцької міської центральної бібліотеки імені Любові Забашти відбулося засідання круглого столу: «Соборна мати Україна – одна на всіх, як оберіг». У ході заходу представники патріотично налаштованої інтелігенції обговорювали питання історичної значимості соборності України з нагоди проголошення Акту Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної республіки. Заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради — Фесенко Тетяна Михайлівна наголосила на ролі єдності та консолідації українського народу задля справи миру та процвітання, викладач суспільних дисциплін Прилуцького агроколеджу — Чернікова Ольга Петрівна зробила історичний екскурс у події майже сторічної давнини, проаналізувала історичні факти та події у об’єктивному ракурсі, голова громадської ради м. Прилуки — Руденко Олександр Валентинович розповів про настрої громадськості у розрізі сучасності, представник ГО «Українська громадська рада» Юлія Потіпака поділилася планами та ідеями молоді щодо розбудови української держави взагалі, і прилук зокрема, Денисенко Валентин Дмитрович — отаман Прилуцького козацького полку імені Петра Сагайдачного, учасник АТО, член Громадської ради міста акцентував увагу учасників засідання на важливості поширення у середовищі громадськості національної ідеї, Іван Черняк — військовий комісар Прилуцького об’єднання міського військового комісаріату дав оцінку становищу наших бійців на Сході України, кандидат історичних наук, викладач історії та соціально-історичних дисциплін Прилуцького гуманітарно-педагогічного коледжу імені Івана Франка донесла до присутніх інформацію про формування патріотичних почуттів в учнівському та студентському середовищі, депутат Прилуцької міської ради від міської організації Радикальної партії Олега Ляшка — Ковнір Олександр Сергійович підкреслив, що в українському середовищі є проблеми, з якими треба боротися, керівник Прилуцької районної організації ВО «Свобода» — Щербина Юрій Миколайович аргументовано розповів про роль відзначення дня Соборності України, Громадський діяч — Костюк Ольга Іванівна поділилася власним баченням поняття «патріотизм», провела історичні паралелі між минулим та сучасністю та закликала усіх прилучан бути єдиними у своїх діях та вчинках. Учасники заходу хвилиною мовчання вшанували пам’ять полеглих українців, що віддали власні життя за благополуччя Батьківщини. Загалом засідання круглого столу мало дискусійний характер і дало змогу висловити власну думку усім бажаючим.

Джерело: https://m.facebook.com/biblioteka.zabashty/posts/1637942046268590?locale2=es_LA

Чернікова Ольга Петрівна, історик, викладач суспільних дисциплін

Ольга Петрівна помітно хвилювалася перед програмою. Мені було дуже незручно через те, що героям «Сповіді» в той день довелося чекати на знімання, адже в тоді ми відзняли чимало програм. Та водночас мене не може не тішити така увага та цікавість до мого проекту з боку рідних українців.

Пані Ольга вкрай відкрита до діалогу. Вона не соромиться своїх почуттів, принципів та переконань. Спокійно та впевнено розповідає про те, що на душі. Нам, українцям, усім дуже наболіло. Ми усі втомилися від хаосу, що відбувається в державі.

В країні, котра восьмий рік поспіль воює, має бути громадянська дисципліна та панувати порядок. А у нас все навпаки. Та на щастя посеред нас є ті, хто не втрачає себе у тому хаосі, котрий відбувається сьогодні. Поруч з такими людьми відчуваєш себе якось по-домашньому затишно та тепло, в чому я і переконався під час цього діалогу.

Мабуть, усі ми втомилися від свавілля та байдужості влади. Втомилися від абсурду, котрий відбувається. Від елементарного нерозуміння життя нашої країни. Таке враження, що існують якісь дві України. І ті, хто отримав народну довіру, якось одразу потрапляють в інший вимір, в якому не існує проблем сьогодення, вони навіть не чули про права та інтереси народу. І це після Революції Гідності та років війни. Як же все це ницо та цинічно.

Гадаю, що якби ми з Ольгою Петрівною спілкувалися в інший час, наша розмова була б набагато більш душевна та легка. Та цей діалог видався принциповим та категоричним. Та ані камери, ані хвилювання перед програмою не похитнули принциповість та переконаність цієї українки. Особисто у мене така небайдужість викликає глибоку повагу.

А ще більше надихає те, що за зовнішньою стриманістю та навіть деякою суворістю добре видно величезну люблячу душу. Душу матері. Українки. Вчительки. Я не надаю оцінку патріотизму, та й взагалі не беруся оцінювати будь-кого чи будь-що. Я просто обожнюю її. Нашу рідну Україну. Люблю усім серцем. Говорю це вголос та пишу про це. І буду й надалі продовжувати. Це ще одна моя Молитва. Саме тому на душі так добре поруч з тими, хто розділяє мої переконання.

Я слухав Ольгу Петрівну та насолоджувався світлом душі цієї дивовижної українки. Я вчився у неї. Поруч із вчителями, котрі з такою любов’ю та відданістю присвячують себе цій складній професії мимоволі затихаєш і ловиш кожне їх слово. І як же я щасливий від того, що саме такі світлі та небайдужі душі навчають та плекають наших юних українців!

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ»Героїня програми  Чернікова Ольга Петрівна, історик, викладач суспільних дисциплін

Віталій Василевський пише дивовижні картини — Олег Володарський

В Чернігові у виставковій залі обласного осередку Спілки художників України сьогодні стартував «тихий аукціон». Свої полотна заради благодійної мети зібрали та представили як лоти відомі чернігівські митці. Придбати їх може кожен, хто прагне допомогти бійцям з Чернігівщини. Всі отримані таким чином кошти підуть на матеріально-технічне забезпечення земляків, котрі беруть участь у бойових діях на Сході України  це, зокрема, батальйони «Чернігів», 13-й, 41-й та 1-а танкова бригада. Благодійний аукціон у Чернігові підтримали такі відомі художники: Євген Кріп, Володимир Ємець, Віталій Василевський, Оксана Корнієнко, Олексій Потапенко, Діна Варакута, Олексій Какало, Ганна Вершиніна, Микола Гайдук, Леонід Заборовський, Володимир Книшевський, Володимир Наталушко, Надія Мартиненко, Володимир Матвєйцов, Володимир Михайлюк, Феодосій Міщенко, Володимир Подлевський, Олена Саченко, Тетяна Федоритенко, Анатолій Шкурко, Василь Юдін та деякі інші. Переважна більшість з них  члени Спілки художників України… Ініціатори цього заходу (а це обласний осередок Спілки художників України, Чернігівська торгово-промислова палата та «Самооборона Чернігівщини») очікують, що можливістю придбати твори відомих майстрів та допомогти армії скористаються не тільки місцеві меценати, колекціонери та багатії.

Вікторія Сидорова, Чернігів

Василевський Віталій Галійович, голова спілки Чернігівської обласної організації Національної спілки художників України

У цього майстра своя, особлива техніка написання картин. Мені здалося, що у цій «Сповіді» ми перетнули межу якоїсь іншої дійсності, потрапили в інший вимір. В один із днів мені закортіло подзвонити Віталію Галійовичу і я набрав його номер. Ми говорили довго. Мене цікавило все.

— Це був якийсь інший вимір.

— Так. Знаєш, саме так. Я говорив від душі.

— Ви говорили цілком зрозумілі для мене слова.

— Розмова була на межі сприйняття, та я говорив лише те, що справді відчуваю. Таким я бачу цей світ.

Віталій Василевський їде якомога далі від цивілізації та створює дивовижні картини. Вони не співмірні із нашою сьогоднішньою дійсністю. Вони глибокі та відкривають інший погляд у тих, кому випала доля їх побачити. Це саме те, що є мистецтвом. Те, що торкається душі та дає відчуття піднебесся. Безмежна сила краси. Дар Божий.

— Ви молитеся? — делікатно запитав я.

— Звісно, — відповів мені мій співрозмовник.

Я не можу просити чи наполягати. Просто звертаю увагу на цю програму. Це був інший вимір. Нам вдалося словами та емоціями митця розповісти про той світ, котрий вирує за межами нашого сприйняття. І доторкнутися до цього виміру може лише чиста, глибока свідомість. Цей вимір дарований нам Всевишнім. Там співають янголи.

Багато хто вважає це вигадкою. Вони впевнені, що цього не існує. А для мене це добра казка, в котру я беззастережно вірую. Перш ніж писати ці рядки я зателефонував Валерію Галійовичу та спитав його дозволу на те, щоб описати в статті те, що я відчув. Мені не здалося. Я в цьому переконаний. Це дійсно була розмова на очах у Бога. В контексті розуміння, усвідомлення Його присутності у нашому житті. Божої благодаті. Таїнства. Дива.

Творчість дарує абсолютно інше сприйняття реальності. Інший погляд. Вона змінює світогляд митця, а потім творами митця змінює і сам світ. Цей художник говорив зі мною своєю мовою. Тому в програмі Віталій Василевський описав це в найяскравіших барвах своїх картин. Єдине, чого мені так і не вистачило в нашому спілкуванні — це те, що я не бачив майстерню художника. Не відчув ту атмосферу, в якій творить ця людина.

Та я щасливий тим, що зі мною на щиру бесіду пішов настільки потужний майстер. Мудрий. Свідомий. Глибокий. Це було Даром Божим. Цей інший світ, котрого ми торкнулися в цьому діалозі. Він відкривається тим, хто в нього свято вірує. Він дає світло. Світло, котре надихає любити, творити та вірувати.

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Герой програми — Василевський Віталій Галійович, голова спілки Чернігівської обласної організації Національної спілки художників України

Програма «Сповідь» трохи більше, ніж про особистість


Я бачив поруч із собою людину, котра уособлює собою поняття «Друг» – Олег Володарський (відео)
Душа, що палає – вільна

Ти сильна, чуєш, ти сильна,

І хай суперечить весь світ,

Душа, що палає – вільна,

А вільним під силу політ.

Ти сильна – вмієш любити,

А люблять лиш сильні, повір,

Слідами твоїми – квіти,

Хурделицям наперекір…

Ти сильна – тихо ступаєш,

Терпінням змикаючи біль,

Турботливо оберігаєш,

Серця від холодних хвиль…

Ти сильна, – знову світаєш,

Для того, хто поруч йде…

Ти, мабуть, й не уявляєш

Як світ потребує тебе…

Британ Галина Ярославівна

Олена Ісаченко, старший науковий співробітник відділу науково-експозиційної роботи Чернігівського обласного художнього музею ім. Григорія Галагана

«Наші душі мають розмови, які словами неможливо описати»

Бріджит Деву

Важко передати словами той світлий сум, коли перегортаю ще одну сторінку проекту, завершивши чергову «Сповідь». Зі схожими почуттями дивишся на жовто-багряний лист, котрий падає з дерева восени чи на птахів, котрі летять у вирій.

Ось так і це спілкування, котре, через значний брак часу, тривало значно менше, ніж мені б того хотілося. Але мої спогади та відзняті матеріали назавжди залишаться зі мною. І я щасливий тим, що маю змогу ділитися радістю таких знайомств із глядачами.

Ми говорили про музей, про мистецтво, про Україну. А я бачив поруч із собою людину, котра уособлює собою поняття «Друг». Справжній друг. Котрий вміє ставити інтереси інших попереду своїх. Вміє розуміти та пробачати.

Ми якось цікаво розуміємо людей, приміряючи їх під свої стандарти. І воліємо бачити їх такими, як зручно нам самим. А вони інші. Зіткані із перепон та випробувань, котрі випали їм на долю.

Ми захоплюємося успішними, талановитими. Та часто не знаємо, яких зусиль вартувало цим людям досягти того, що мають. Ось такий незвичайний та добрий друг зустрів мене в затишному чернігівському музеї. В перервах між зніманням програм ми спілкувалися, пили каву та ділилися враженнями. Ми якось подружилися. Навіть не знаю, як це сталося.

Нам завжди буде про що випити кави поговорити, коли на душі добре чи помовчати, коли на серці сум. Програма «Сповідь» трохи більше, ніж про особистість. Вона про душу. Про милосердну, люблячу, покаянну українську душу.

Ось із такою душею я і вів діалог у цій «Сповіді». З по-українськи рідною душею. Чесною. Сильною. Мудрою. Ми хочемо бачити своїми друзями тих, кого є за що поважати. Кому можна довіряти. Я не хочу бачити в друзях спраглих лише до розкоші та багатств лицемірних негідників. Не хочу тих, хто продає себе та свої переконання за кошти, владу чи славу.

Я віддаю перевагу простим та щирим українцям. СПРАВЖНІМ. СВОЇМ. Ось вони, мої справжні друзі. Ті хто живе не тільки власною вигодою, але й Україною та українством. З такими людьми зустрічаєшся не в дорогих ресторанах, а купуєш каву на ходу та йдеш до парку годувати птахів.

З віком та молитвою до мене прийшло усвідомлення того, наскільки все матеріалістичне швидкоплинне та не важливе у порівнянні з суттю людини. Милосердна, покаянна душа – то є найбільша чеснота. Я дивився на небо насолоджуючись гіркою вранішньою кавою і зі світлою тугою згадував усі ті душі, котрі об’єдналися «Сповіддю» у своїй любові до Бога і України.

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Героїня програми – Олена Ісаченко, старший науковий співробітник відділу науково-експозиційної роботи Чернігівського обласного художнього музею ім. Григорія Галагана

Поруч з отцем Мироном я відчував молитву — Олег Володарський

Молитва до святої Параскевії при хворобі дитини

О, свята і преблаженна мученице Христова Параскевіє, у Господі красо дівича, мучеників похвало, чистоти образе, доблести дзеркало, премудрих подиве, віри християнської покрове, ідольського обману викривателько, Євангелія Божественного поборнице, заповідей Господніх послідовнице! Ти сподобилася прийти до пристановища спокою вічного і в чертозі Нареченого Твого Христа Бога велично веселитися. Ти особливим вінцем дівицтва і мучеництва прикрашена Господом. Молимо тебе, свята Мученице, будь нашою блаженною заступницею перед Христом Богом, турботою Якого Ти звеселяєшся. Моли Всемилостивого, Який словом очі сліпим відкрив, щоби визволив дитину мою від хвороби тілесних та душевних очей наших. Господньою силою, милістю і благодаттю розжени Своїми молитвами святими до Бога морок темний гріхів наших. Поспіши, о, свята Параскевіє, на поміч мені й дитині моїй, — разом зі мною випроси в Бога зцілення й відновлення душі і тіла. Щоб, за твоєю допомогою, ми з пітьми вийшли в світлі й силі віри істинної та діянь Божественних. Амінь.

Отець Мирон, настоятель храму святої великомучениці Параскеви (Пятницької церкви)

Я спостерігав за отцем Мироном, поки він очікував знімання «Сповіді». Спокійні, неквапливі жести і якась дивовижна внутрішня тиша. Таке враження, ніби ця людина молиться не словами, а самим своїм буттям. Молиться безперервно. А коли озвучує слова безперестанної внутрішньої молитви вголос, то вони набирають ще більшої сили.

Я й досі шкодую, що через значну мою та його зайнятість, через відповідальність перед героями програм та глядачами так і не знайшов можливості помолитися разом з цим священиком та завітати до нього на проповідь.

Молячись щоранку та щовечора, не перестаю вражатися тій дивовижі відчуттів, котрі викликає в мене молитва. Як захоплене дитя, котре торкається ДИВА, відчуваєш, наскільки величний та неосяжний світ Божої любові, в який відкриває тобі двері молитва. Двері, за якими наповнює світлом та спокоєм мудрий, справедливий та люблячий Отець Небесний.

Поруч з отцем Мироном я відчував молитву. Простий, розсудливий, неговіркий. Здавалося, що в душі цієї людини панує така внутрішня тиша, котру без необхідності він не любить порушувати словами. «Аскет», – подумав я та уважно подивився йому в очі. Він спокійно відповів на мій погляд і ми розпочали діалог.

Цікаво. Всі ми прагнемо здобувати нові знання, навички, вміння, пізнавати нове, підкорювати кар’єрні та інші вершини… Та жодні з цих здобутків не тішать душу так, як радіє малюк, граючи у сніжки, з’їжджаючи на санчатах зі снігової гірки чи просто радіючи гарному дню. Людина народжується для того, щоб бути щасливою і маленькі діти – найкращий тому доказ.

За більш ніж півсотні прожитих років я усвідомив, що один із найбільших здобутків – це не втратити здатність по-дитячому щиро радіти життю та бути щасливими. Як же важливо зберегти цю чистоту душі. Зберегти щирість у стосунках з собою та світом. Залишити собі себе справжнього. Та як складно це зробити в хаосі соціального життя.

Лише молитва, лише розмова з Отцем Небесним допоможе зберегти в душі те світло, котре наповнює щастям наше життя. Цю іскру Господь запалює в нас від народження, саме цим світлом наповнена кожна посмішка маленької дитини. Це Дар Божий кожному з нас. Та без молитви наші душі черствіють настільки, що ми втрачаємо цей дар та перетворюємо власне дивовижне, неповторне життя на сірі будні. Я глибоко та беззастережно вірую в Господа. І вже давно ставлюся до людей через призму Віри Святої.

Під час спілкування з отцем Мироном мені здалося, що він монах. Не знаю напевне, можу помилятися. Та я відчув в ньому якийсь аскетизм. І це мені дуже близько. Відчуваєш, як віра дає тобі стільки, що соціум починає відчуватися задушливим.

Усвідомлюєш, що світське життя ніколи не дасть тобі більше, ніж дарує Отець Небесний під час спілкування з Ним. Соціум спонукає нас жити сьогоденням та дивитися у завтрашній день, а Господь щомиті дарує нам вічність. Не маючи Бога в серці, ми позбавляємо себе вічності.

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Герой програми — Отець Мирон, настоятель храму Святої великомучениці Параскеви (Пятницької церкви)