Я чотири доби не була вдома, займалася саморозвитком, самомомтивацією та зростанням особистості, кому цікаво, розповім згодом докладніше.
Тож розбирала більше 400 ваших листів, тому сиділа тихо на сайті))
Отримала більше ста листівок з привітаннями. Такий приємний неочікуваний аншлаг)) Відповіла всім на приватні привітання, зловила кайф від того, що обмінююся з оточуючими позитивною енергією.
Так багато людей не вітало мене з ДН жодного разу!
Люди, я вас люблю!!!!!!!!!! Дякую, що ви у мене є)))))))))
Структурна одиниця ай.юа! Цілую Тебе!
Окрема подяка тим, хто провідував мене у приваті під час тижневого бану))
Маленька розповідь про рідний Дніпропетровськ після 7 місяців розлуки та пара фоток з дня народження будуть завтра.
Я сьогодні вичудила. Вірніше, не сьогодні, а з тиждень тому. Подала заявку на участь в конкурсі на посаду патрульного міліціянта. Записалася на сайті МВС, і на сьогодні прийшло запрошення. Далі враження по пунктах.
1. Все проходило в Академії МВС (це метро Бориспільська), там реально краще по одному не ходити, бо в підземках страшно. Якіст тіпочки "чіпляють", як у буремні 90-ті.
2. Паспорт перед іспитом перевіряли 3 рази 3 різні особи.
3. Дали на 60 тестів 90 хвилин (по євростандартах має бути хвилина).
4. Телефони вимикали, спілкуватися не дозволили.
5. З 20 осіб на іспиті було 3 дівчини.
6. Тести різні, від задач для 5 класу на дроби (вчора з малою розбирали) до складних на логіку.
7. Одразу після завершення іспиту програма показує результат.
8. Я особистим результатом незадоволена: 53 з 60 правильно (це 89%), вдома на диванчику у тиші подібні речі роблю на 97%, але ж вони мені не повірять . Витратила 54 хвилини.
9. Наступним етапом мала би бути здача нормативів по фізпідготовці (на неї я навіть не піду, щоб сорому та комплексів не набратися) та екзамен на водіння авто (тут проблем не ало би бути, але не піду, бо фізра буде раніше).
Метою було прийти, здати ці тести хоча би відсотків на 95, а далі написати мотивованого листа про те, що хочу працювати десь у слідчому відділі. (Наче бачу вже ваші саркастичні каменти, шановні блогери).
Але життя мені довело зворотнє: жіноча справа - то борщі, в"язання та щось накшталт менеджерської роботи, і аж ніяк не полювання на злочинців.
А додому взагалі іхала з мокрими як хлющ ногами у маршрутці і думала, що даром змарнувала пів-дня (а це одна незв"язана шкарпетка).
Сьогодні трохи різко поговорили у ватній істероїдній замітці про котел.
Так от, відіслала ту замітку воякові з-під Дебальцевого.
Маємо декілька тез від людини з передової (приводжу без авторської правки, то чоловіча воєнна мова):
- Якщо в мене є час ходити в ВК, то ппц тут котел))
- Замахали "фсе прапало"
- Все буде добре...пуй їм, а не котел
Як на мене, досить оптимістично. Тож спіть спокійно і солодко! Добранiч, каратєлi! Мирноi ночi та солодких снiв про нашу перемогу! Слава Героям та смерть ворогам!
Чтоб мудро жизнь прожить, знать надобно немало, Два важных правила запомни для начала: Ты лучше голодай, чем что попало есть, И лучше будь один, чем вместе с кем попало.
Омар Хайям
Ось тут http://blog.i.ua/user/6937465/1628740/ побачила вірш, що знайомий практично з дитинства. Одразу перепрошую в авторки теї замітки, я її особисто не знаю і не маю ніяких питань. Просто побачила давно знайомий вірш. А ще подружка телефонувала. Практично з такою ж історією.
І от подумалося: це ж як треба себе не любити, щоб мріяти про одного, а жити з іншим? Бо якщо я себе люблю - значить, гідна найкращого? То і жити треба з тим, хто найкращий для мене.
От питаю в подружки, що з ситуацією з вірша: "Ти чому з ним живеш, ще й дитинку народила?" Каже: "Щоб не бути самій... А прожила пару років - і стало нестерпно..." А той, кого вважає найкращим, ще має зухвалість телефонувати і нагадувати про себе... І псувати їй настрій на цілу добу після розмови...
Може, я нічого не розумію в житті? Але хіба ж правильно принижувати себе брехнею перед людиною, що живе з тобою?
Добраніч з якісною музикою. Живіть з коханими - і ніяк інакше.