Придаёт уверенность присутствие неравнодушных. Вода делает многое, воля и упорство сделают ещё большее. На данный момент медицинские чиновники облгосадминистрации начали прислушиваться к воле народа об отмене внедрения І, ІІ и ІІІ систем здравоохранения в регионах области. Объединяйтесь, проводите собрания, акции, регистрируйте резолюции с требованиями общественности. Считаю необходим референдум среди жителей области о целесообразности внедрения Пилотного проекта реформирования системы здравоохранения.
С уважением, С. Шубников
У якості речових доказів на «Суді» були представлені понад 70 карикатур художників, які взяли участь у УІ конкурсі карикатур «Незалежність» за темою «Встати, суд іде!»
Слід зазначити, що наприкінці першого дня судового засідання відвідувачі дійшли одностайного висновку, який знайде своє відображення у вироку, що судова система України дійсно корумпована і потребує негайного реформування та люстрації суддів.
На фото зліва направо: карикатуристи В.Чмирьов, Г.Майоренко, І.Лукянченко, В.Голуб А.Саєнко та К Казанчев – голова Асоціації художників –карикатуристів.
озінський Віктор Олександрович 1963року народження, безпартійний, освіта вища, генеральний директорсільськогосподарського ТОВ "Манжурка", проживає в місті Києві. Дата тапричина вибуття: 03.07.2009, за власною заявою. "Блок Юлії Тимошенко",№ 96 у виборчому списку
(З офіційного сайту ЦВК http://www.cvk.gov.ua/pls/vnd2007/w6p001)
Отже, як тільки пересічний читач,громадянин України, побачив цю інформацію під таким заголовком, то унього в голові, зразу ж, має виникнути цілком логічне запитання: «Якого дідька БЕЗПАРТІЙНА!!! особа робить в ПАРТІЙНОМУ!!! виборчому списку кандидатів в депутати до ВЕРХОВНОЇ!!! Ради????!!!»
І як тільки громадянин, виборець,задав собі це питання, то, зразу ж, до нього приходить розуміння:розуміння того, як , насправді, сьогодні функціонує, та сама,«партійна», пропорційна система виборів...
Відповідь виявляється дуже простою:«партійна» система виборів – це результат особистих домовленостейкандидата в депутати з партійними босами, які формують списки передвиборами. Іншого поясненя я не бачу! Людина, яка жодного дня не була в партії, по партійному списку, потрапляє зразу до Верховної Ради України! Це абсурд!
Власне, саме тому я не сприймаю слівЮлі Володимирівни, про те, що, мовляв, «партія помилилася»! Пробачте,пані, а до чого тут партія? До чого тут партія, якщо рішення провключення безпартійного Лозінського до списку БЮТ приймали, особисто,Ви! Та ще й вихвалялись цим перед виборами!
Коли українському народові«впарювали» пропорційну систему виборів, то говорили, цитую покійногоЄ. Кушнарьова, «політичні партії виступають головними політичнимисуб’єктами – РЕПРЕЗЕНТАНТАМИ ІНТЕРЕСІВ ГРОМАДЯН (виділено мною) і головними інструментами впливу на державну владу для їх реалізації і головним ПОЛІТИЧНО-ВІДПОВІДАЛЬНИМ у випадку завоювання, а потім і неефективного використання державної влади».
Чи відповідально поставився БЮТ доцього вбивства? Відповідь – ні! Якби БЮТівскі функціонери ставились доцього відповідально, то, мабуть, на кожному стовбі Голованівськогорайону, вже давно мали б бути вивішені телефони довіри юристів з БЮТ,щоб, відтепер, жодна волосинка не впала з голови мешканців району. Болюди до сих пір не називають своїх прізвищ журналістам, через те щоЛозинський колись може повернутись...
Чи відповість БЮТ за вбивствоВалерія Олійника? Так, відповість, ба навіть більше, БЮТ і ЮляВолодимирівна особисто, вже відповідають за це – відповідаютьрейтингами!
Я вже не кажу, що БЮТівці могли б,як компенсацію, від себе постановити матері загиблого пенсію, тавсіляко сприяти й допомогати їй. Але БЮТівськім юристам нема справи достаренької, вони вирішили «допомогти» іншій людині - вбивці ГеоргіяГонгадзе - генералу Пукачу, вина якого, між іншим, вже доведена в суді!
Судячи з усього, Юлі Володимирівні іїї «раднику» була потрібна оперативна інформація про хід справи, саметому, адвокатом, «на громадських засадах», до Пукача було відрядженоБЮТівця Сергія Осику.
Невже в БЮТвже не дбають про свою репутацію? Невже втрата політичного іміджу тадовіри виборців на багато років вперед (якщо не назавжди) – це ніщо впорівнянні з тими втратами, що може зазнати «сірий кардинал» ЮліВолодимирівни у зв’язку з розслідуванням справи Гонгадзе? Я не розумію,куди дивляться рядові члени партії «Батьківщина»;інших партій, що входять до блоку? Невже вони не бачать, кудискочується їхня політична сила? А може вони, взагалі, не для того вРаді, щоб мати свою точку зору?
Судячи по тому завзяттю, з яким Юля Володимирівна намагалась проштовхнути «Закон про імперативний мандат», ось як вона уявляє партійну систему виборів.
Є «вождь»! Целюдина, яка стоїть першим номером у списку. Вона формує списки , воназбирає гроші за місця в прохідній частині, вирішує, як голосувати потому чи іншому питанню. Вона звітує перед спонсорами, та отримує відних гроші та вказівки. Зрозуміло ж, «вождь» має декількох наближенихосіб, яким він (вона) може довірити керування фракцією за своєївідсутності.
Далі йдуть «кнопкодави».Це люди, які, судячи з їх назви, тиснуть на кнопки так, як їм сказали іне «вякають». «Кнопкодавами» можуть стати партійні функціонери, упідлабузництві яких, «вождь» переконався особисто. Зрозуміло ж, своїхпідлабузників тулить до списку й найближче оточення «вождя», а ті своїхі так далі.
І на сам кінець – «безпартійні».З назви зрозуміло, що це люди, які жодного дня не були в партії, алеяким дуже хочеться (або дуже потрібно) потрапити до Верховної Ради.Тому вони йдуть, напряму, до «вождя» й домовляються особисто з ним провключення до списку, кожен на своїх умовах.
У випадку з тим же Лозинським,можна собі уявити, що він обіцяв «зробити» для БЮТ результати поокругу, та возити на полювання, до Голованівського лісу,високопосадовців і вирішувати там з ними «всі питання». Натомість,партійні боси БЮТ, віддали йому «на прокорм» цілий районКіровоградської області, з правом вимагання грошей з родичів затриманихмисливців та заміни української символіки на радянську (доречі, ми такі недочекались офіційної заяви БЮТ з цього приводу), та пообіцяли, «увипадку чого», нагородити відзнакою «за затримання особливонебезпечного злочинця», ну і, мабуть, «збили» трошки, «якихось парулімонів» , грошенят...
Питається, невже донецький митник,член партії «Батьківщина», якого незаконно звільнили з роботи запідтримку, в 2004 р., Віктора Ющенка (і якому юристи БЮТ, на відмінувід Пукача, не допомогли), менше заслуговує на місце в партійномусписку ніж Лозінський? Але ж, до Верховної Ради потрапив самеЛозінський!!!
Ну а зібравшись всі разом, до купи, у фракції, депутати забезпечують політичне прикриття бізнесу, кожен - свого.
Так розуміє партійну систему ЮляВолодимирівна. Саме так розуміє її й Рінат Ахметов, коли пропонує, вобмін на гроші, поставити Раїсу Богатирьову першим номером у списку щененародженої партії Арсєнія_тм. Так само розуміє її й Дмитро Фірташ,коли вимагає, знову ж таки, в обмін на гроші, половину місць для своїх«кнопкодавів» у списку, все того ж, Арсєнія_тм. Так розуміє її йголовний "рыгионал",Віктор Януквич, коли обіцяє Василю Цушку, за «гарний» результат виборівпо одеській області, місце в прохідній частині списку його партії. Такрозуміють її й Сергій Тігіпко з Олександром Морозом, коли торгуються замісця у списку. Так розуміє її й Володимир Литвин, коли заводить до парламенту референтів від олігархічної групи Іванова–Хмельницького...
Так само розуміють партійну систему виборів і «вожді» НУНС,бо у них «аж кишить» цими «безпартійними». Тому не потрібно дивуватисьчерез те, що це «політичне одоробло» скоріше мертве, ніж живе – боідеології там «кот наплакав»: з самого початку все було побудовано нагрошах та особистих домовленностях. І яскравим прикладом цихдомовленностей, на почесному другому місці у списку, є, один знайбільших прогульників Верховної Ради, наш старий друг –«безпартійний» Арсєній_тм. Судячи з усього, пункт про відвідуванняпленарних засідань, не було включено до угоди з ним – Арсєнія_тм бралидля виконання дещо інших завдань. Показово, що третім в списку НУНСйде інший кандидат в Президенти - «безпартійний» Анатолій Гриценко.
Ще однією характерною рисою партійних списків, є широке представлення в них людей, які «тичасово не працюють».Одним з таких, «тимчасово не працюючих», наприклад, є Сергій Осика - як виявилось, насправді, висококласний юрист, який захищає (заплутує слідство?) генерала Пукача (я так розумію, завдання робити це, вінотримав, знову ж, особисто від Юлі Володимирівни). Отже, Сергій Осика,свого часу, свідомо, приховав від громадськості інформацію про своюпрофесійну діяльність. Цілком логічним буде припущення, що всі ці«тимчасово не працюючі» зі списків, так само, свідомо, щось приховуютьпро себе від виборців!
....
Після того, як ми встановили партійній системі «діагноз», треба потурбуватись про «ліки». Отже, потрібно ...
1. ВІДКРИТИ ПАРТІЙНІ КАСИ!
«Безпартійний» Арсєній_тм, наприклад, надрукував за «чорний нал» вже декілька мільйонів примірників своєї «циркової програмки», жоден з яких не має зворотньої інформації, а тепер вішає народу локшину про якусь нову індустріалізацію...
На законодавчому рівні потрібнозакріпити норму про те, що інформація про стан партійного рахунку євідкритою і будь хто , в будь який момент, може його перевірити. Щекраще, коли партії викладатимуть цю інформацію, на своїх офіційнихсайтах.
Доречі, відповіднодо частини першої статті 17 Закону України "Про політичні партії",політична партія зобов'язана щорічно опубліковувати взагальнодержавному засобі масової інформації фінансовий звіт про доходиі видатки, а також звіт про майно політичної партії. Хтось, колисьбачив, в газеті, хоч один партійний звіт?
2. ВІДСТОРОНИТИ «ВОЖДІВ» ВІД ФОРМУВАННЯ ПАРТІЙНИХ СПИСКІВ!
Саме так! На законодавчому рівні закріпити норму про те, що партійні списки мають формуватись «з низу» і ніяк інакше.
3. ВІДКРИТИ СПИСКИ!
Залишити «вождю» і його найближчим лизунам першу п’ятірку! Всі інші місця мають посісти представникирегіонів. Ні в якому разі неможна прописувати в законі системупотрапляння до списків, бо на прикладі закона про вибори депутатів, мибачимо, що «вожді» пишуть закон під себе, а потім легко його обходять.На законодавчому рівні має бути закріплено норму про те, що партії,перед виборами, мають оголосити списки та оприлюднити систему, по якійкандидати потрапили до них. Тільки та партія, що запропонує ефективну івідкриту систему потрапляння кандидата до Верховної Ради та відкликанняйого звідти, має набирати найбільшу кількість голосів. Від партійнихфункціонерів вимагається тільки скласти справедливу систему, по якійвсі регіони мають бути рівномірно представлені в Парламенті.
4. ЗАБОРОНИТИ БЕЗПАРТІЙНИХ В СПИСКАХ ПАРТІЙ!
Центральній виборчій комісіїзаборонити приймати списки партій в яких є безпартійні особи. Вінформації про кожного кандидата має бути вказано, з якого року вінперебуває в партії та його партійна кар’єра. Якщо кандидат «тимчаово непрацює», потрібно вказувати його останнє місце роботи.
Після потрапляння до Верховної Ради,кожен депутат має надати про себе вичерпні відомості, що будутьрозміщені на сайті центральної виборчої комісії: де працював,засновником яких фірм він є, акції яких підприємств він має і т.д. Якщодепутат вкаже неповні або неправдиві відомості, це потрібно розцінюватияк привід для припинення депутатськіх повноважень цієї особи.
5. ЗМІНИТИ ПРОЦЕДУРУ ЗНЯТТЯ ДЕПУТАТСЬКОЇ НЕДОТОРКАНОСТІ ТА ПРИПИНЕННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ!
Юля Володимирівна приймала рішення,про включення Лозінського до списку, особисто! А відповідальність задії свого «героя» розподілила рівномірно між 450 народними депутами.Юля Володимирівно, як на мене, це несправедливо!...
Отже, рішення про зняттядепутатської недоторканості та припинення повноважень депутата, маєприймати, і нести за нього відповідальність, саме фракція, а не весьсклад Парламента! Так само, і зникнення «героїв», теж має бути наполітичній совісті партії і вона має відповісти за це, на найближчихвиборах!
6. ПЕРЕД КОЖНИМИ ВИБОРАМИ ПАРТІЯ МАЄ СКЛАДАТИ СВІЙ УРЯД!
Партії, перед кожними виборами,замість передвиборчих програм, мають запропонувати суспільству свійваріант уряду, з яким вони йдуть на вибори, і це теж має бутизакріплено законодавчо. Експерти ж і суспільство, нехай порівнюютьваріанти урядів від різних політичних партій і оберають «найкращій».Ось, наприклад, передвибоча програма БЮТ - особливо розчулюють, після справи Лозінського та педофільського скандалу, гасла:
«Ми позбудемося насилля влади надлюдиною», «Покарання стане адекватним мірі правопорушення», «Мироз’єднаємо корупційне об’єднання влади та капіталу»
Тому, пропоную партіям залишити передвиборчі програми в штабних клозетах, для використання їх, штабістами, за прямим призначенням...
7. ВІДКРИТИ ФОРУМИ НА ОФІЦІЙНИХ САЙТАХ ПАРТІЙ!
Давайте порівняємо сайти трьох найбільших політичних сил, представлених в Верховній Раді.
ПР - http://www.partyofregions.org.ua/
БЮТ - http://www.byut.com.ua/ua/
Наша Україна - http://www.razom.org.ua/
Спільною рисою всіх цих сайтів євідсутність на них форумів. Як ми бачимо, щоденне відкрите спілкуванняз власним народом не входить до програми жодної з політичних партій. Вкращому випадку, Вас згодні прийняти «особисто», так, щоб жодна іншадуша не дізналась, про що Ви розмовляли з партією. «Вожді» вважають, щокрасивих гасел та яскравої картинки, за кілька сотень доларів, народуцілком вистачить...
...
Приблизно так, на думку автора, малаб виглядати партійна реформа. Дуже багато, насправді, в цій справізалежить від позапарламентських партій, що мають шанси потрапити доВерховної Ради. Жоден закон не забороняє відкривати списки таоприлюднювати систему потрапляння до них! Саме ці партії маютьрозпочати цей рух та йти на наступні парламентські вибори з гасламиочищення і впроваджувати в життя принципи задекларовані в цій статті!
А якщо нічого не зміниться і всезалишиться так як є сьогодні? Ну що ж, тоді можна говорити про те, щоукраїнське суспільство не зробило жодних висновків з голованівськоїтрагедії і Валерій Оліник був далеко не останньою жертвою «слуг народу»- смерть ні в чому невинної людини тоді, справді, була марною...
ЗИ Після того, як країною шириться черговий - педофільский - скандал, фігурантами якого є, знову, члени БЮТ, стало ще більш очевидним, що партійна система України вимагає негайного реформування!
Понад два роки готувався законопроект «Про житлово-комунальні послуги». Днями Верховна Рада ухвалила його в другому читанні. Таким чином, він став ще однією цеглинкою в започаткованій реформі житлово-комунального господарства.
Як зміниться життя звичайних українців після набуття законом чинності? Про це в ексклюзивних коментарях «Ракурсу» розповідають народні депутати.
Іван Крулько, член депутатської фракції політичної партії «Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина»:
— Цей закон скоріше гратиме на руку монополістам та керуючим компаніям, аніж захищатиме права споживачів. Адже за новим законом споживачі мають укладати окремі договори на комплекс житлово-комунальних послуг — на управління, водопостачання, поводження з відходами, газ, електрику. З погляду економіки — ніби правильно. Навіть більше, люди давно хотіли розуміти, за що саме вони платять. Та знаючи логіку монополістів, варто очікувати, що для споживачів така розбивка може коштувати додаткових грошей і за без того дорогі комунальні послуги.
Закон пропонує заплутану структуру плати за комунальні послуги. Приміром, тариф на теплову енергію формуватиметься окремо для кожного будинку. Водночас навіть за наявності індивідуального лічильника тепла людям доведеться покривати втрати в будинку відповідно до показників будинкового лічильника.
Окрім чинних тарифів запроваджується новий платіж — клієнтська плата за абонентське обслуговування, граничний розмір якого затверджується Кабміном. Водночас не визначено плату на зарплату управителю — на якого споживач ніяк не впливає і навіть не може його звільнити, — або так зване управління будинком. Є окрема плата за обслуговування і за поточний ремонт. Хто скільки поставить — стільки споживачі й змушені будуть платити. Переконаний, що розібратись у цій заплутаній структурі плат і додаткових платежів, справедливості їх нарахування, зможуть далеко не всі.
На жаль, споживачам не варто розраховувати й на покращення якості комунальних послуг, адже в законі не прописано інструменти контролю за постачальниками ЖКП. На цьому навіть наголосив профільний віце-прем’єр-міністр під час розгляду законопроекту у Раді. Принаймні, зараз якість точно не покращиться: з кранів і далі тектиме напівтепла вода, з комфорок йтиме неякісний газ, батареї не завжди будуть гарячими, а під’їзди та двори — чистими…
Закон ухвалили під ще не затверджені й не встановлені нормативні вимоги, порядки й правила. А тому замість порядку і контролю, навпаки, виникатиме чимало суперечностей і різночитань, що даватиме змогу надавачам послуг і далі паразитувати на цьому, заробляючи гроші.
Є питання і щодо управителів багатоквартирних будинків, і щодо колективних договорів. Адже документ покладає досить серйозні функції на управителів і водночас не висуває жодних вимог до їхньої кваліфікації та не окреслює їхньої відповідальності. При цьому колективні договори з надання послуг можна підписувати, не маючи на руках індивідуальних договорів. І в законі не прописано, хто має встановлювати, перевіряти й обслуговувати прилади обліку, знімати з них інформацію. Це все може призвести до серйозних порушень прав споживачів, коли включатиметься «лохотрон» і коли той, хто платить, буде змушений платити ще й за свого сусіда, який не платить, тощо.
До речі, в день ухвалення закону в парламенті мені у Facebook написав один чоловік, який дуже влучно сформулював проблему: «Навіщо ухвалювати закон, коли ніхто не виконує своїх обов’язків і немає відповідного контролю з боку влади?». Він, як і решта жителів багатоквартирного будинку, підписав трирічний договір з ТОВ, яке нібито надає послуги. Та «надає», каже він, — голосно сказано. Товариство з обмеженою відповідальністю часто порушує договір і норми постанов Кабміну про перерахунки з боку надавача послуг. На всі скарги — нуль реакції, лише відписки керівництва міста, міністерств, Кабміну. Чому не судяться? Кажуть, справедливого рішення навряд чи дочекаються, бо суди діють за принципами «телефонного права», але водночас треба буде витратити чимало часу і коштів на судові позови, адвоката…
Ще однією новацією закону не на користь споживачів є встановлення з 1 січня 2019 року пені за кожен день прострочення оплати у розмірі 0,01 %. 100 днів прострочки — це 1% від суми заборгованості, тобто на рік набігає 3,65%. Пеня не нараховуватиметься лише у разі боргу держави по субсидіях і пільгах та у разі затримки зарплати. Але на все це потрібне документальне підтвердження. Вже уявляю, як люди бігатимуть по всіх можливих установах, щоб отримати такі довідки. Адже лише по комуналці у 2017 році маємо близько 8 млрд грн держборгу.
Як бачимо, замість відповідальності надавачів послуг і монополістів вводиться більш жорстка відповідальність для споживачів. Чи правильно це — питання. Бо що тоді змінюється? Це банальна гра в одні ворота, яка робить одних ще сильнішими, а інших — ще більш беззахисними. За неякісні послуги, за які споживачі відмовляються платити, їх змушуватимуть платити під загрозою нарахування пені.
Олександр Кодола, член депутатської фракції політичної партії «Народний фронт»:
— Ухваливши закон «Про житлово-комунальні послуги», ми зробили великий крок на шляху реформування комплексу ЖКГ. Комітету з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства ВРУ знадобилося два роки, щоби підготувати цей законопроект. Це об’ємний, складний, але дуже необхідний документ. Сподіваюсь, що завдяки йому отримуватимемо більш якісні комунальні послуги.
Законом передбачено відповідальність за неналежне виконання договору з надання послуг та визначено порядок оформлення претензій. Водночас закріплено чітку відповідальність як виконавців, так і споживачів.
Насамперед цей закон спрямовано на захист споживачів. Йдеться про норму, згідно з якою можна буде не платити за неякісні комунальні послуги. Критерії, за якими визначатиметься якість послуг, ще має прописати Кабінет міністрів на рівні підзаконних актів.
Закон нарешті дає змогу мешканцям багатоквартирних будинків реально впливати і на ціну, і на якість послуг. Наприклад, споживач отримає право не сплачувати житлово-комунальні послуги, окрім теплової енергії, якщо не користується ними за період тимчасової відсутності у приміщенні понад 30 календарних днів.
Законом встановлюється порядок укладення споживачами договорів на отримання всього комплексу ЖКП — управління, водопостачання, поводження з відходами, газ, електрика. Але треба розуміти, що ми ухвалили рамковий законопроект. Для того щоб ці правила запрацювали, потрібно ще затвердити низку механізмів та інструментів на рівні підзаконних актів. Віце-прем’єр з регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Геннадій Зубко доповідав, що вже фактично всі вони готові. Думаю, найближчим часом їх ухвалить Кабінет міністрів.
Альона Бабак, член депутатської фракції політичної партії «Об’єднання «Самопоміч»:
— В цьому законі насамперед ідеться про споживачів послуг ЖКГ. Також врегульовуються договірні відносини залежно від особливостей різних типів організацій власників і споживачів. Передусім це багатоквартирні будинки, де сьогодні все надзвичайно складно: є будинки, де створено об’єднання співвласників, є житлово-будівельні кооперативи, в яких люди не організовані в об’єднання. Для того, щоб охопити багатоваріантність бажань власників житла щодо укладення ними різного типу договорів з водоканалами, теплоенерго, управителями, й розроблявся цей закон. В ньому описано всі можливі варіанти, з яких люди зможуть обирати, як в економічно доцільний спосіб отримувати житлово-комунальні послуги.
Закон ставить в однакові умови власників усіх будинків, незалежно від того, створено там об’єднання співвласників чи ні. Тобто людям, які мешкають у будинку, де не створено ОСББ, однаково доведеться усвідомити себе господарями будинку. (Наразі у нас приблизно в третині житлового фонду створено ОСББ. На початок реформи їх було десь 15%.) Це надзвичайно складна світоглядна річ. Адже 70 років у нас вибивали поняття приватної власності, бо була лише державна власність. Думаю, що настав той критичний час, коли українці, як люди в усіх цивілізованих країнах світу, отримають можливість бути захищеними в питаннях розпорядження своїм майном. І самостійно вирішуватимуть, хто обслуговуватиме внутрішньобудинкові мережі, чи пускати монополістів тощо. Зокрема, в законопроекті прописано, які договори й у який спосіб споживачі зможуть укладати з надавачами таких послуг.
Дехто з експертів зазначає, що, згідно з цим документом, нав’язуватиметься управитель. Проте маю наголосити, що, по-перше, ви, як і будь-який власник, можете самостійно обслуговувати своє житло. Самозабезпечення — непорушне право власника. Але якщо власники багатоквартирного будинку не захочуть об’єднуватись в об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, тоді вони на загальних зборах, навіть без об’єднання, зможуть обрати собі управителя.
Закон пояснює, як отримати якісну житлово-комунальну послугу за індивідуальним договором. Бо сьогодні люди думають: якщо вони уклали прямий договір, наприклад, з водоканалом чи теплоенерго, то тепер ці компанії відповідають за якість наданих послуг у квартирі. Але ж це неправда. Мережі цих компаній завершуються на вході в будинок, а внутрішню мережу будинку обслуговує той самий ЖЕК. І мешканці, приміром, йдуть до теплоенерго з претензією на неякісне тепло. У відповідь чують: звертайтесь до свого ЖЕКу, нехай він випустить повітря з батарей і тоді у вас все буде добре. В цьому законопроекті ми чітко кажемо: якщо у вас договір з монополістом, тоді узгодьте з ним вартість, за якою він обслуговуватиме внутрішньобудинкову мережу в розрахунку на квадратний метр. І якщо ця вартість вас влаштує, тоді ви розумітимете, що саме цей монополіст відповідатиме за якість надання послуги, зокрема й у вашій квартирі. Це пряма норма закону. Монополіст відповідатиме за якість обслуговування внутрішньобудинкової мережі тоді, коли в індивідуальному договорі буде прописано вартість цієї послуги.
В законі ми практично не підіймаємо технічні питання обліку. Тут прописано питання щодо договорів. Також ідеться про те, хто, приміром, відповідатиме за зняття показів, розподіл плати тощо.
Загалом у законі більше йдеться про правові підстави здійснення нарахувань і розподілу плати між квартирами, ніж про інші речі. Нововведення ми відчуємо вже за півроку. Такий строк необхідний Кабінету міністрів для розробки низки підзаконних актів.
Андрій Гальченко, член депутатської фракції політичної партії «Опозиційний блок»:
— Закон про житлово-комунальні послуги спрямований на захист споживачів: він передбачає руйнування монополії ЖЕКів. Тепер мешканці багатоквартирних будинків зможуть спокійно укладати договори з будь-якими постачальниками послуг — одну компанію ніхто не нав’язуватиме. У людей з’явиться можливість керувати й контролювати ці компанії, адже настають договірні відносини.
Наразі багато людей скаржаться на роботу ЖЕКів або керівників підприємства. Якість послуг є незадовільною, а рахунки приходять величезні. Після того як ми ухвалили цей закон, вибір буде саме за людьми. При договірних відносинах не буде ціни, яка регламентується органами місцевого самоврядування, мешканці зможуть самі домовлятися з постачальниками послуг.
Настає відповідальність як споживачів, так і постачальників. Люди будуть захищені: в договорах прописуватимуться певні умови для того, щоби споживачі платили саме за надані послуги. Якщо ж керуюча компанія не впорається із забезпеченням стабільної роботи, наприклад, станеться прорив труби, то вона компенсуватиме витрати. Щоб отримати таку компенсацію, мешканцям будинку достатньо буде скласти акт і пред’явити претензії.
http://ua.racurs.ua/1743-reforma-jkg-na-scho-chekaty
Читайте також: Субсидії на ЖКГ і непомічені мільярди
