Закохався серпень в осінь
золоту,
Й попросив розлучення у літа.
Втратив сон, бо юність згадав молоду,
Дарував коханій ласку, ніжність , квіти.
Листям засипала милого вона,
Ніжилась в обіймах, до серця горнулась.
Та забула мабуть – не його пора,
Нащо тільки доля усміхнулась.
Вересень вітрилий в снах її ховав,
Жовтень прикривав її дощами.
Листопад зустрічатись з милим не давав,
Обіцяв засипати коханих.
Залишився серпень з літом назавжди,
Та у серці образ ніжний носить.
Знає...
5
