хочу сюди!
 

Элла

44 роки, стрілець, познайомиться з хлопцем у віці 40-54 років

Замітки з міткою «осінь»

Ти дрімав у мене на руках…

Закохався серпень в осінь золоту,
Й попросив розлучення у літа.
Втратив сон, бо юність згадав молоду,
Дарував коханій ласку, ніжність , квіти.

Листям засипала милого вона,
Ніжилась в обіймах, до серця горнулась.
Та забула мабуть – не його пора,
Нащо тільки доля усміхнулась.

Вересень вітрилий в снах її ховав,
Жовтень прикривав її дощами.
Листопад зустрічатись з милим не давав,
Обіцяв засипати коханих.

Залишився серпень з літом назавжди,
Та у серці образ ніжний носить.
Знає, що від долі нікуди втекти,
Одне щастя – поруч завжди осінь.


Ти дрімав у мене на руках…Я голубила тебе і не хотіла відпускати до неї. Мої руки були теплими. Твої блакитні очі, ті очі, що зводили мене з розуму, прикриті легкими повіками, бачили у снах вже не мене…Її, золотокосу красуню, яка любила вештатися десь далеко за горизонтом, цілувати ранішнє сонце, збирати у кошик маленькі промінчики, а потім сипати їх з високої гори. Тої далекої гори, що височіла наді мною і поселяла у душу тривогу… Тривога тремтіла…Я відчувала її пахощі уже на тобі… І розуміла - ти підеш…

Я так люблю тебе. Ти спокійний, приємний, такий солодкий…Я справді люблю тебе за той безмежний спокій і за твої медові вуста…Вони пахнуть літами, усіма, які були і будуть ще у моєму житті, які були у житті моїх батьків і батьків моїх батьків. Твої уста пахнуть переспілими яблуками, що лежать у траві коло сусідського тину, який перехилився на наш бік. Збираю їх у подолок і несу геть щаслива до хати. Мої ноги плутаються у розкішних травах. Вдихаю твоє останнє тепло…Тепло, що голубить не тільки руки, шию і груди. Тепло, що проникає у моє єство. Я стаю безсилою…перед тобою. Я стаю безсилою перед тими садами, полями, що колосяться золотими житами, перед останнім літнім щастям. Червонобокі яблука котяться на стіл. Вони такі соковиті і пахучі. Дух яблук наповнює всю кімнату, що дихає таємничою давниною, що причаїлась нишком у кутках.

Ти розплющуєш очі…Вони солодкі та ліниві. Розкуйовджую твоє пшеничне волосся… Ти гарний! Ти такий гарний! Мої вуста просяться до тебе! І я тягнусь до тебе… Вдихаю тебе, ще сонного і такого затишного, такого рідного! Не хочу прощатись…З кожним прощанням все більше смутку вселяється в серце людини. І під кінець життя той смуток переповнює усеньке серце. Він блокує серцебиття і людина помирає…Помирає, певно, не від старості, а від усіх болів, пережиттів, прощань, гризот, які були у її житті… Вмирає від того, що їй несила більше жити…

Побудь ще трохи, не йди… я хочу ще твого тепла, ще трохи сонця і тих затишних ранків з тобою. Ти вмієш прощатись… І робити людину в той час безмірно щасливою і спокійною… Я на диво спокійна… Я легка… Я в ту хвилину майже свята... Тільки бринчання над сонячним підвіконням, засипаного ванільними грушами, ненаситних ос приводить мене до тями.
           
Коханий, не йди… до осені...

Осінь 2013




Фото автора:- осінь 2013 року


 Похмурою видалась осінь.....

 Та й літо не краще було:

Лютневу залишивши просинь,

Засохло в Гаю Джерело:



Фото  автора-  осінь ,2013 рік


Камінням його завалили;

Вмотали в тенета брехні;

І тисячі раз отруїли,

Аби не дісталось мені.

 

Труїли до кашлю і болю,

Ворожок у дім привели:

Забрали всю силу і волю

І саван для нього сплели.

 

Ущент зруйнували дорогу,

У бруд затоптали сліди ....

Те місце відоме лиш Богу –

Мені ж не дістатись туди…


Боялись: води я нап'юся

Й Воно зрозуміє ким є?!

Чому за живого молюся ?

Бо вірю - колись ожиє !

30/05/15     Lzarichna




 

Осінні квіти...

Це- осінні квіти 2013 року? Чи просто продовження серіалу "Привиділось"?


П'ять грибочків

О.Райдуга. Полотно, олія. 33,5 х 46,0 см. 2015 р.

"За родником - белый храм..." (о. Роман)

О.Райдуга. Полотно, олія. 72 х 110 см. 2014 р.
 Імпровізація за мотивом давньої картини невідомого автора
У формуванні композиційного рішення активну участь брав замовник картини



"Если тебя неудача постигла,
Если не в силах развеять тоску...-
Осенью мягкой, осенью тихой
Выйди скорей
К моему роднику..."    о. Роман

Згаса - тремтить осіння мить

Згаса - тремтить осіння мить,
Щось красень ясен гомонить, 
Ще ходить осінь виднокраєм, 
Ще квітів цвітом догорає.

Горять каштани густо й сміло,
А тополина поріділа,
Лише верхів"я буйно в"ється,
Немов людське в безмежжя серце.

І пада, пада лист осінній,
Немов душі те голосіння...
Та що нам, осене, ридати -
Любов печалі не здолати.

Красу й любов святого Раю
Ніщо в житті не подолає...
Любов і врода не минеться,
Там, де палає вірне серце.

                О.Райдуга    

Романтична осінь

 
О.Райдуга
Оргаліт, полотно, олія. Малий формат

Л и с т о п а д

Листопад летить - співає,
Землю ніжно укриває
Золотим, палким, зеленим
Листом верб, берізок, кленів.

Світить сонце, листя пада
Жовтим дивом листопада...
Час, як дзвін - тонкий, високий,
Неба вічний синій спокій.

Пада, пада, пада листя,
Сипле світлом променистим,
Все навкруг звучить ним, сяє
В материнськім ріднім краї...

...Світ спогляну, помолюся,
Сили дужої нап'юся
Від землі, дерев, природи,
В золотої сонця вроди...


О.Райдуга

Інформація для тих, кому це може бути цікаво. Вірш іде під знаком "скрипкового ключа". Тобто, його вібрографіка справляє гармонізуючий вплив на тонкі і фізичні структури людини. Природно, що інструмент досить таки тонкий. Для цілеспрямованої роботи потрібно бажання, зацікавленість, увага, наполегливість, системний підхід.
Люблю ним користуватися під час руху. Просто йдеш у справах і начитуєш один з таких "феноменів" для вирівнювання емоційного стану.

Це все продемонстрував жовтень.



Запрошую в природу.
Розмаїття кольорів допомагає подолати осінню хандру.