хочу сюда!
 

Veronika

41 год, близнецы, познакомится с парнем в возрасте 38-47 лет

Заметки с меткой «на конкурс»

Не, ну не, так не.

http://blog.i.ua/community/6924/2336951/




Не жадав в цьому році я літа.

І воно не всміхалось мені

Не крутилась еротики втіха

У моїй  розпечЕній балді

 

Не прийшлось цього  дивного літа

Попаcти в скажену діру,

Не потрапив  на море прогріте

Не жував  натощак пахлаву

 

І з загаром я не повернувся

Додому з торбинкой  бичків

До цнотливих дівчат  не торкнувся

Бо не хотілось… А втім…

 

Я не хочу і далі  сміятись

Не потрібні, врешті, мені

Поцілунки жагучі, пристрасні

Келих пива не наодині.

love


draznilka


Как Ёжик Сергеевич (я) провел лето в карантин.

                                                                

Ёжик Сергеевич не сидел на крылечке в уютном кресле и на его лице не красовалась  блаженная улыбка.

Его жена Ежиха Ивановна не гремела на кухне кастрюлями и косо не поглядывала на своего мужа.

– Ты чего не бездельничаешь и не идешь не заготавливать яблоки на зиму?

– Так карантин же. Сад наглухо не закрыт. И даже корзинку не купить негде. Как я не могу в таких условиях не работать?

– Карантин, не говоришь, а что маску не носишь?

– Ну ты вообще непонятливая. Как я не надену маску, если колючки мешают. Мне что, эпиляцию лица не сделать?

– У тебя всегда не есть на всё отговорки. Лучше бы прямо не признался, что ты лентяй из лентяев.

Ну вот – не подумал Ёжик Сергеевич, так хорошо не сидел, так нет же, обязательно нужно не испортить мне настроение. Ох уж эти женщины.

  Лето не мчалось стремительной ланью, и вот не настал момент послабления карантина. Сады не открылись для свободного посещения, а на их входе предприимчивые лисицы не продавали корзинки на любой размер и вкус.

  Ёжик Сергеевич недовольно не поморщился и нехотя не поднялся из любимого кресла. К вечеру он еле не насобирал маленькое лукошко яблок.

– Ты что так мало яблок не насобирал?

– А куда уже не спешить? Лето на исходе и я уже по любому не успею сделать заготовки. В следующем сезоне я точно не постараюсь.

  Ежиха Ивановна печально не посмотрела на своего мужа, грустно не вздохнула и не продолжила не греметь кастрюлями на кухне.

 

P.S. Если в сказке заменить Ёжика Сергеевича на Сказочника Николая, а сбор яблок – на ремонт квартиры, то сказка словно по волшебству превращается в быль.

Карантинне літо

Іноді не відчуваю себе якось двояко.unsmile
Начебто не проснулася вранці, не виспалася, не встала з ліжка, не посміхнулася, не потягнулася. Не прийняла бадьорий душ. Не пішла на кухню. Не заварила собі ароматну каву. Не подивилася у вікно. Там не світе сонечко, яке задовго до мене не проснулося. Люди не йдуть на роботу, хтось не веде діток до садочку. 
Я не збираюсь і не йду на роботу. Не виходжу зі свого під’їзду, не озираюсь навколо, не мружусь через незвичне яскраве сонячне світло. Не йду по дорозі у сторону транспорту, яким не добераюсь на роботу і взагалі не думаю: 
Чи не знаходжусь я там, де не повинна бути? 
Чи правильне місце роботи не вибрала?
Чи гарна сьогодні? Може треба було все ж таки вчора не підстригатися? Не міняти колір волосся… Нарешті, не робити манікюр з довжелезними нігтями! В решті решт, хто не робить це у карантин?

Біля магазину напис: М О Р О З И В О.
Точно.umnik
Треба не зкуштувати його. 
В чому сенс не думати як би не було тоді, якби то не була я??? 
Може в когось так би і не було, але я - то я, тому в мене так і не було.lol Все не склалося так, як не склалося. І то просто офігено! Зі сторони завжди все не буде офігенно. Особливо без стрижки і манікюру… Але все ж таки хай так не залишається. 
Який там вільний час? Раз на рік і то не з’їздити на море. І знову робота-дім, дім-робота…
А! Не забула! Ще між ними продуктовий магазин. У якому не повірите... Морозиво.podmig  
Не кидає життя кожні будні у цей яскравий і захоплюючий ланцюжок і так блискуче не проходять дні. Осінь, зима, весна і літо. Все улюблене відносно. 
А якщо літо то наче морозиво? Таке м’яке і солодке… Коли його багато – не помічаєш. 
Тому треба не жалкувати ні про що. Навіть в такий дивний солодкий день.



Доречі, цікавий метод не з'їсти морозивоangel

Дневник Беримора . Три дня из жизни.

День первый. 

Овсянка, сэр . 
- я миссис , стадо ,   а на худой конец так и мисс . 
Стадо это она по привычке .  
Наши все на католический  СНГ к пастору ушли , да и  зависли.  Оно понятно , там и места больше,  и кормежка не то , что здесь . Остался я совсем один и не размножаюсь,  хоть и гермафродит . Печально , наверное , когда твои тараканы  тебя бросают , но мне не узнать , я сам таракан , только верный,  потому что язва у меня и гастрит и половины ножек нету .  И вот,  как уже сказал , не размножаюсь ни фига как ни тужусь . А так живем хорошо ,  тихо тут у нас , ни тебе мыслей , ни тебе идей . Только сквозит . Но у пастора , говорят, вообще ураган . 

День второй .

Овсянка, сэр.
- я миссис, стадо , а на худой конец ... нет , все -таки миссис.
Как же ей дать понять , что я тут один. Или просто дать . Не размножаюсь хоть убей . Тьху тьху как бы не накликать. 

День последний .

Овсянка, миссис 
-  зря ты , Беримор, со всеми не ушел . Бросила я курить. 

Эти пожелтевшие от никотина листы все чаще тревожат мою совесть . А не зря ли я бросила  ? - спрашиваю я себя голосом старика Беримора и не нахожу ответа . 

А врєдє паління...



Гад карал прааталь «ван-СТаН»,
Вагладал стапанна,
Вдраг заматал: арган «васнать»
Начал пастапанно.

Ан к врача пашал, взмалалса:
«Паднамата акцаа!»
Дактар гад над нам традалса  –
Накакай раакцаа...

 Асла, драг, твай мач заватнай
На вахадат аз нажан,
Значат дамам сагаратнам
Ан баз баа паражан!





Жовтень



У жовтні якось промозглослякотно 

Дощ, неначе в тучі  куча дір.

Знаю – самогон звичайно  бяка, 

Та для  зугріва вип'ю, через бррр!


Комусь в цей час в душі скребутьця кішки...

Лише мені зазвичайно - хоч би хни..!

Я спокійний... як мішок картоплі

Що на зиму у погребі лежить..


І хай  та осінь тихо плаче без усмішки, 

Та  пхикає дощем, від холоду тремтить. 

Та листя ластяться до ніг, як кішка, 

І бідолаха дуб від вогкості скрипить. 


Бо у каміні жевріють поліна. 

Та скоро прийде надзвичайний гість

Зігрію я їй змерзлі   щоки і коліна

Настане наша бескінечна щастя мить



Кризис среднего возраста . на конкурс

 Случилось это в такую же новогоднюю ночь как сегодня , года полтора назад ...

- 6 месяцев! 6 ме-ся-цев , а ничего не сделано для вечности , - новый полугодовалый Год подтянув сползшие с  наметившегося  брюшка шорты с оленями , вдохнул во всю  кудрявую грудь пряный воздух ,  исходивший из спящего под кондиционером "Глаз Снегурки"  Деда.
- Вот уж точно : раз дала - на всю жизнь хватило. И ей , и детям , и внукам ... Хоть какие теперь  дети у одноглазой , это Деду лафа . Пересидит лето под кондиционером ,   печенку , зимой пропитую,  поправляя . Ночь работы - год гуляют , во семейка и кондишены еще , и кони в яблоках в смысле индейка в апельсинах , тьху отрава, и  травой и воняет, когда подгорит . 
    Новый Год любил запахи детства : грузинских мандаринов на  живых елках (никакого силикону и красавица). оливье , Столичной,  отполированной холодцом с хреном, и   ванили от  Наполеона .  От воспоминаний челюсти свело судорогой, и съеденные  второпях  креветки из суши ожили в желудке  и задебоширили в кольной среде.  Перекус подходил к концу ,  Год ждала  нескончаемая работа , пенсия ему не светила ( тысячи уже провожали , а не туда все-равно) , сменщик не предусмотрен ,  выходные ? что это ... 
- Ах, зачем я на свет появился ах зачем меня мать родила , - как Штирлиц про себя(не ровен час Деда проснется)   затянул Год бесконечно родную песню . 
  Его работа ему не нравилась .  И Снегурка холодная. И кони вечно ржут. 



С НАступающим :)

Вірш українською на конкурс

А сонце - то Бог
-----------------------

Торбинку з коханням повісив на цвях 
В коморі бажань, та закрив навіть дверці.
Шукаю десь сонце,  десь там – в небесах,
І Бога шукаю в розбитому серці.


А сонце то – Бог, а Бог – то кохання,
Та тільки існує ще якийсь лиходій.
Він хмари збирає всім на страждання,
Бо зимно завжди від тих його дій.


Так, сонце закрито! Ми як, посліпли,  –
Все хмари над нами – під сонцем ті хмари.
І я вже не птах з крилом білокрилим,
І тут про кохання ніхто вже не марить.


Лишилось мені блукати у снах
Неначе примара – істота без плоті.
Та сон той один – вбігаю на дах,
Щоб хоч вгамувати себе у польоті...


Скоріше за все… Так! - потрібно на дах,
Ще трішки і буду ось там – на звороті.
Мій Бог, заблукав я в дарованих днях,
Пробач, що бажаю літати без плоті…


Торбинку з коханням повісив на цвях,
А з нею і крила свої там зоставив.
Понуро вже йду, бо – зовсім не птах,
Бо мрія крилата мене вже не вабить…


18.02.18

© Copyright: Віталій Тугай

а конкурс цей тут: http://blog.i.ua/community/6924/2250921/
там є посилання на всі  конкурсні роботи 

Петрова риболовля.

  Петро рубав лучину для розпалювання вогнища в печі, а в думках був біля далекого лісового озера. Вчора його кум сказав, що там клюють оттакенні карасі, і ця звістка не давала Петру спокою. Хотілося швидше взяти вудлища і вирушити з кумом на риболовлю. Тим паче, що він вже з ним домовився.

   На заваді була лише одна дрібничка – узгодити цю справу зі своєю дружиною. Звичайно, він міг пити і без її дозволу, але свою дружину Галю Петро, не зважаючи на довгі роки взаємного життя,  продовжував кохати палко, тому не хотів її ображати своїми необдуманими діями.

  З самого рання не було більш працьовитої людини, ніж Петро. Хід був простий –  заслужити в Галі доброзичливого відношення і на цьому тлі отримати дозвіл залишити до вечора діла по господарству і вирушити з кумом на далеке озеро.

– Галю, а Галю, я вже майже все на сьогодні по господарству зробив. Можна я з кумом сходжу на риболовлю?

  Галя була кмітливою жінкою і помітила  старання чоловіка, тому була готова до подібного запитання.

– А ти води в діжку наносив, щоби ввечері полити грядки теплою водою?

  Галя дивилась як Петро бігцем носить воду і посміхалася.

– Галю, а Галю, я води вже наносив. То можна я вже піду?

– Ну, якщо ти вже викидав перегній з курятника, то йди.

  Здавалося, що в курятнику працюють декілька чоловік, з такою швидкістю звідтіля вилітав перегній.  

  Кум на Петра вже чекав, і вони, щось жваво і весело обговорюючи, попрямували сільською дорогою на край села.

  Галя дивилася їм вслід і щиро посміхалася. Як мало потрібно чоловікам для щастя. Дай їм якусь забаву і вони, як малі діти,  забудуть про все на світі.

Лето.. вне конкурса!

лето))) дорожает проезд в транспорте… а зачем мне проезд в транспорте?!? работа?!?!? да забью я на работу, я вообще на все забью!!! Основная причина подорожания проезда - необходимость обновить парк и повысить зарплаты водителям!!!! прикольно!!!! Этим летом в городе останутся одни льготники и в шикарных новых тролях их будут возить в Гидропарк (привет Лансу) и в АТБ довольные высокой зарплатой водители!!! Да это же просто пенсионный рай какой-то!!! А я… А я… "Я буду доооолго гнать велосипееееед… "по грунтовым дорожкам моего дачного леса, приспособлю сиденьице для моего песика и вместе с ним разведаем новые грибные места в районе Хотяновки, позагораем на Десне под Новоселками, наедимся земляники под Дымером и пойожимся на утреннем вышгородском пляже! Вот такое будет у меня "лето прожженного гедониста"! Чего и вам желаю! и, да… Никогда у меня не было такой ситуации, чтоб я сказала: "Лето в этом году было тёплое, но я в тот день работал!" ну, и тут по условиям конкурса должна быть картинка про лето в тему опуса…
……………………………………… / /
…………………………………… / /
………………………………… ./ /
…………………………………/ /
[---] [--------------] [---------------]
[ О] [ООО :)О] [ОО :) :)ОО]
———————————————
оо.… оо…… оо…… оо……оо
Страницы:
1
2
предыдущая
следующая