А пан Ланс - молодець
- 27.01.17, 11:45
- Захистимо Україну
https://www.facebook.com/groups/1135347203224380/permalink/1256450857780680/ Кому не шкода пара гривень - приєднуйтеся!
Три дні тому у мене розболівся зуб... Мабуть на Дні Варення дійсно перебрав із солодощами.
Перший похід до стоматолога завершився провалом - черга більше 10 людей, лікарів і не видно.
Другий вже краще - потрапив на прийом, мене обстежили, поклали ліки якісь та сказали приходити в понеділок, якщо буде час мене прийняти, або звертатись в платні клініки.
А зуб тим часом все болить і болить. До відвідання стоматолога - сильніше, зараз трішки менше.
І тут - конкурс, і один з призів сертифікат на "Голівудську посмішку".
А що? Чому б і не спробувати отримати цей приз!
Якщо ви мене підтримаєте ось тут: http://superdeal.i.ua/friend.php?id=2757 , то мої шанси будуть досить великими.
Дякую всім, хто відгукнеться. Бажаю всім великої вдачі у всіх справах, і головне - бути здоровими та радісними!
Ваш Миколка (-:
Щойно повертався з весілля свого друга. Як пройшло весілля - то взагалі окрема історія, зараз не про це.
Повертався по проспекту Гагаріна, і коли вже дійшов до МакДональдса, що на ровилці, побачив жінку, що сиділя просто дола, закривши обличчя руками та плакала. Вдягнена ця жінка була нормально. Простенько, бідненько, але нормально. Поруч стояв її пакет із якимись речами. Не знаю, що із нею трапилось, але просто так йти далі я вже не зміг. На вулиці зараз ДУЖЕ ХОЛОДНО... ця жінка могла змерзнути... Я мав хоч щось зробити щоб допомогти їй.
Зайшов до МакДональдса, хотів взяти їй каву... але там була величезна черга, в якій мені зовсім не хотілось простояти, доки та жінка там на вулиці кочаніє. Вийшов. Поміркував, де що ще є навкруги... Пригадав за ларьки, де практично завжди можна було взяти собі чай або каву. Подивився на те місце, де бачив жінку - її там чомусь вже не було. Пійшов перевірити... є, на своєму місці... але вже не сидить, а лежить та ридає. Мене внутрі аж перегорнуло...
Ринувся до ларків, замовив кави та мершій назад до неї. Доки бігав туди-сюди, до неї підійшов ще якийсь парубок, який теж поцікавився у неї, чи все гаразд. Жінка знову сіла, і качала головою, що нічого у неї не гаразд. Сама вона була не твереза, а обличчя було розбито до крові. Не знаю, може впала, а може і побив хтось. Але точно знаю, що ця чашка кави її зігріє, збадьорить, та хоч трішки надасть надію та віру в життя, бо вона побачить що є люди не байдужі до чужого горя.
Цей стакан із кавою обійшовся в якихось 2 гривні... жалюгідні дві гривні, які ми так легко віддаємо за проїзд в маршрутці, коли нам ледащо йти пішки..., і які комусь могуть допомогти покращити життя.
Ця жінка взяла каву, подякувала, та знову залилась сльозами. Але я впевнений, що в тих сльозах було вже не тільки горе, але й крапля надії. Крапля, якої достатньо для того, щоб продовжувати жити, вірити і сподіватись на щось краще!
***
Ні, я не герой. Я не допомогаю всім підряд бомжам та калікам. Вони не викликають у мене жалю. Самі обрали собі таку долю і якось існують. Вони живуть тяжко, просять милостиню, живуть податками та недоїдками... але живуть так тому що самі дозволили собі жити в такому світі. Я впевнений, що коли людина спроможна просити милостиню - то вона спроможна і на багато більше, але просто ледаща, щоб робити це, тому нехай і далі собі роблять вигляд що це весь світ винний в їх долі, а самі вони нещасні жертви - Я В ЦЕ НЕ ВІРЮ І НЕ СТАНУ ЇМ ДАВАТИ МОЇ ГРОШІ!!!!!
Але є сльози. Сльози справжнього горя. Сльози людини, яка не вміє просити допомоги. Сльози людини, яка не знає чим собі порадити, бо у неї дійсно трапилось горе, і хоч як би їй не хотілось із цим миритись - вона не знає, як це зробити... Тоді я не можу пройти мимо. Обов'язково зупинюсь. Обов'язково з'ясую, чим я можу бути корисним, і спробую допомогти.
Ні, я не мати-тереза. Я не стану всіх зігрівати, піклуватись про кожного та всякого як про бездомних кошенят та цуценят, яких часто підбирають сердобільні діти і навіть деякі дорослі. Але я обов'язково зроблю щось таке, щоб надати людині можливості викарабкатись із прірви безпорадності та безнадійності. Ми сильні. Всі люди сильні. Кожен з нас може вижити, коли є хоч маленька надія на найкраще та крапля віри в щось добре. Просто потрібно вміти цим ділитись.
***
Винагорода...
Не встиг я знову повернутись до зупинки своєї маршрутки, як побачив проїзджаючого мимо знайомого. Привітався із ним, і запитав, куди він їде. З'ясувалось, що нам по дорозі, і він підкинув мене швидко, тепло та в комфорті прямо додому (-: Безкоштовно. Мої 2 гривні повернулись до мене разом із теплом та приємними відчуттями...
Закони космосу всемогутні
***
З любов'ю до всіх вас, і до кожного окремо,
Сердечно ваш, Микола Калакуцький.
Родители пропавшего без вести львовянина Тараса Познякова обратились к жителям Киевской области с просьбой проверить записи своих видеокамер и видеорегистраторов, где возможно мог быть запечатлен их сын.
"Мы обращаемся ко всем жителям Киевской области, пожалуйста, пересмотрите свои видеорегистраторы, видеокамеры на домах, возможно есть информация о нашем сыне на ваших видеозаписях", - отметила мать пропавшего Познякова.
Как сообщал ресурс, работники полиции Киевской области проверяют обстоятельства исчезновения парня 1991 года рождения, который автомобилем отправился со Львова в Киев. Оперативные службы Львовской области работают совместно с оперативниками Киевской области.
Проводятся все необходимые мероприятия, чтобы установить местонахождение молодого человека. К поискам пропавшего львовянина, который воспользовался сервисом BlaBlaCar, привлечено СБУ и более 30 сотрудников полиции.
Добавим, в полиции сообщили, что пропавший львовянин был объявлен во всеукраинский розыск.
Так сталося, що у нас досі нема власного цифрового фотоапарату, і ми практично зізріли для його покупки, щоб радувати себе, знайомих і Вас новими фотографіями з різних куточків України і зарубіжжя. Хочемо купити фотоапарат з гарною передачею кольорів, чітким зображенням за ціною близько 2000 грн. Для гарної передачі пейзажів, можливо портетів та цікавих подій. Тобто, це не дзеркальний, але якийсь напівпрофесійний. Останнім часом подобається мені продукція Canon, наприклад PowerShot SX120 IS,
Або ось цей Panasonic Lumix DMC-TZ3
А що ви думаєта про KODAK EASYSHARE Z950 подібного класу:
Тож, шановні фотолюбителі і фотопрофесіонали, що ви скажете про дані моделі, якщо ви "спілкувалися" з ними, або про інші аналогічні моделі подібного класу в межах зазначеної суми плюс-мінус 500 грн.
Дякую за відзиви та допомогу!