хочу сюди!
-
-
50 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 45-54 років
Замітки з міткою «літо»
Лушники. Полтавщина. Тополя діда Якова
- 12.01.15, 13:09
О.Райдуга. Полотно, олія. 51,5 х 42 см 2015 р
8
На пагорбі. Пейзаж з кущами і деревами
- 23.04.15, 18:26
- ХУДОЖНИКИ
О.Райдуга. Полотно, олія. 33 х 46 см. 2015 р Лушники. Полтавщина
8
[ 
Закінчується літо
- 31.08.12, 13:15
Закінчується літо так швидко, так невпинно.
Осіння прохолода чіпляється за спину.
Дніпро цвіте потроху, от-от осиротіє,
Жовтогаряча осінь навряд його зігріє.
Зелений лист пожовкне, а з часом і засохне,
Полишить свою неньку і під дощами змокне.
Птахи, що щебетали короткими ночами,
Напевно вже сумують за теплими краями.
Повернуться туристи з морів і океанів,
Курорти відпочинуть від нетривких романів.
І спогади так довго нам будуть душі гріти
Від тих яскравих згадок, що залишило літо.
©Віктор НагорнийОсіння прохолода чіпляється за спину.
Дніпро цвіте потроху, от-от осиротіє,
Жовтогаряча осінь навряд його зігріє.
Зелений лист пожовкне, а з часом і засохне,
Полишить свою неньку і під дощами змокне.
Птахи, що щебетали короткими ночами,
Напевно вже сумують за теплими краями.
Повернуться туристи з морів і океанів,
Курорти відпочинуть від нетривких романів.
І спогади так довго нам будуть душі гріти
Від тих яскравих згадок, що залишило літо.
7
...Спогади про море... у перший день зими
- 01.12.09, 20:57
- Авторские РАЗМЫШЛИЗМЫ
Сріблясте, блискуче і сліпуче, грайливе і живе, немов неспокійна ртуть - море... У гарячих променях сонця, що хилиться до заходу... Плюскоче і збурюється легенькими хвильками на сонячній доріжці... А ближче до берега - підіймає легким прибоєм хвилі і крадеться мільйонами білих рухливих пальчиків по мокрому піску... Лащиться. Перебирає дрібні камінці і мушлі, проситься і припадає до ніг... І, у німому очікуванні, з легким шелестом відринає назад, клубочиться вирвами, і знову у вічній надії біжить назустріч... А на обрії, на сході - стоять-пливуть велетенськими стовпами рожеві кораблі хмар, торкаючись височенними мачтами безмежжя, ватерлінією занурившись у горизонт...
Хочеться із ним говорити. З морем. І здається на якусь мить, що воно мене - розуміє. Чує мої думки, читає відчуття - і глибоко входить у саме нутро душі... Величне! Грізне. Ніжне і ласкаве... Безмежний розлив солоно-гіркуватої води, занурившись у яку, відчуваєш, як тисячі дрібних сріблястих голочок упиваються у тіло, перебігають по ньому, поколюють іскорками життя і сліпучої холодної сили. І я - щоразу - дивуюся і щасливію від цього!
Хочеться із ним говорити. З морем. І здається на якусь мить, що воно мене - розуміє. Чує мої думки, читає відчуття - і глибоко входить у саме нутро душі... Величне! Грізне. Ніжне і ласкаве... Безмежний розлив солоно-гіркуватої води, занурившись у яку, відчуваєш, як тисячі дрібних сріблястих голочок упиваються у тіло, перебігають по ньому, поколюють іскорками життя і сліпучої холодної сили. І я - щоразу - дивуюся і щасливію від цього!
5
