Один из наиболеебогатых и влиятельных в Украине людей вот уже несколько лет не может найти общий язык с ее руководством. Развитие событий показывает, что до следующих президентских выборов владелец группы "Энергетический стандарт" Константин Григоришин рискует полностью утратить ведущие позиции не только в политике, но и в бизнесе.

Шаткое равновесие       Напомним, что первые неприятности с властями у К.Григоришина начались в 2008 г. Тогда предприниматель серьезно поссорился с окружением президента Виктора Ющенко, которого ранее активно поддерживал, в том числе и в период так называемой "оранжевой революции". В результате ему запретили въезд в Украину.

По всей видимости, конфликт возник на почве споров о праве собственности на некие активы, на которые претендовали и другие члены "помаранчевой" команды. Можно предположить, что Константин Иванович при этом был искренне убежден, что в данном случае он прав, потому что имеет больше прав – все-таки и на Майдане в Киеве лично стоял с оранжевым шарфом. И прочую посильную помощь революционерам тоже оказывал. Если верить показаниям совладельца Приватбанка Игоря Коломойского в Лондонском арбитражном суде, то речь идет о сумме в 12 млн. долл.

Но тогдашний глава Секретариата президента Виктор Балога думал иначе. Поэтому приказ об объявлении К.Григоришина персоной нон-грата в Украине с 16 декабря 2008 г. до 2014 г. включительно подписал первый заместитель главы СБУ Тиберий Дурдинец, который всегда считался человеком В.Балоги. 

Правда, затем в 2009 г. предпринимателю удалось добиться отмены решения СБУ в судебном порядке. Напомним, что в тот период значительное влияние на судебную систему имела премьер Юлия Тимошенко - благодаря лояльному к ней председателю Верховного суда Украины Василию Онопенко, экс-депутату Верховой Рады от БЮТ.

С Ю.Тимошенко у владельца "Энергостандарта"не былостоль напряженных отношений, как с В.Ющенко. Правда, и особо близкой дружбы тоже. Именно поэтому предприниматель с 2005 г. наладил сотрудничество с Коммунистической партией Украины, возглавляемой Петром Симоненко. Благодаря этому ему удавалось продвигать нужных людей на высокие должности.

Так, в 2006 г. по квоте КПУ в правительство Юрия Еханурова министром промышленной политики был назначен А. Головко, ранее руководивший консорциумом "Металлургия" К.Григоришина. А в 2010 г. также по квоте коммунистов портфель председателя Государственной комиссии регулирования рынков финансовых услуг получил Василий Волга.

Решение о сотрудничестве с КПУ казалось беспроигрышным вариантом для представителя крупного бизнеса, заинтересованного в продвижении и защите собственных интересов. Напомним, эта политсила, не пользуясь особой популярностью у избирателей, тем не менее, была представлена во всех созывах Верховной Рады, начиная с 1991 г. – что является своеобразным рекордом политического долголетия.

И всегда, декларируя непримиримую оппозиционность, КПУ ухитрялась находить точки соприкосновения с теми, кто находился у власти. Например, в 2007-2010 гг. парламентская фракция коммунистов неоднократно поддерживала своими голосами законопроекты БЮТ. При этом депутаты ВР от КПУ, в частности, Алла Александровская и глава специальной контрольной комиссии ВР по приватизации Руслан Мармазов, активно помогали К.Григоришину бороться с топ-менеджментом харьковского ОАО "Турбоатом" за контроль над этим крупным предприятием энергетического машиностроения. Как известно, в его уставном фонде структурам, связанным с владельцем "Энергостандарта" принадлежит миноритарный пакет акций.  Надо думать, что и КПУ получала преимущества от негласного взаимодействия с "представителем крупного капитала и буржуазии, беспощадным эксплуататором трудящихся", если использовать для определения классовой принадлежности Константина Ивановича коммунистическую риторику П.Симоненко.

Таким образом, имея явных врагов в высших эшелонах власти, К.Григоришин долгое время нейтрализовал их негативное влияние на собственный бизнес за счет союзников и партнеров. По крайней мере, серьезного давления на принадлежавшие ему предприятия со стороны налоговой администрации и других контролирующих госорганов в 2005-2009 гг. не отмечалось.

Что такое "не везет" и как с ним бороться?   Ситуация резко изменилась после победы на президентских выборах в феврале 2010 г. Виктора Януковича. Причем не в лучшую для К.Григоришина сторону. Первым тревожным звонком стало возвращение в коммунальную собственность харьковской ТЭЦ-3. Ранее, с августа 2008 г., имущественный комплекс ТЭЦ-3 находился в аренде у одноименного ЗАО, подконтрольного ООО "Луганское энергетическое объединение", входящего в бизнес-империю К.Григоришина.

Но его конфликт из-за "Турбоатома" с "отцами" города, известными регионалами Михаилом Добкиным и Геннадием Кернесом, привел к судебной тяжбе и переходу имущества ТЭЦ-3 на баланс КП "Харьковские теплосети". Это произошло как раз в середине февраля 2010 г.

Также можно вспомнить, что 400 млн грн. залога, внесенного еще при Ю.Тимошенко в 2009 г. для участия в конкурсе по приватизации ОАО "Одесский припортовый завод", владелец "Энергостандарта" получил назад уже от правительства Николая Азарова… лишь в конце декабря 2010 г. Это подтверждает, что конфликт с харьковскими властями был поводом, но не причиной того, почему К.Григоришин лишился ТЭЦ-3. При лояльных отношениях с новым руководством страны деньги ему могли вернуть за несколько дней.

О том, что после очередных выборов дела в Украине у К.Григоришина пошли неважно, свидетельствует и продажа 59,96% ОАО "Севастопольский морской завод" экс-министру иностранных дел, совладельцу группы "Укрпроминвест" Петру Порошенко, также в декабре 2010 г. 

Тем временем в июле текущего года Высший хозяйственный суд Украины поставил точку еще в одном деле, обязав принадлежащее К.Григоришину ОАО "Укрречфлот" вернуть в коммунальную собственность здание Республиканской клинической больницы, расположенное в центральном районе столицы.

Разумеется, за период кризиса цена недвижимости в Украине, и особенно в Киеве, резко упала. Тем не менее, эту потерю также следует считать довольно существенной для девелоперского направления в бизнесе Константина Ивановича.

Исходя из вышеуказанного, задержание и взятие под стражу В.Волги в середине июля т.г. выглядит как логичное продолжение войны против владельца "Энергостандарта", лоббировавшего данное назначение в марте 2010 г.

О том, что действия СБУ были точечным ударом именно по К.Григоришину, а не по самой КПУ, как предположили политологи, говорит, прежде всего, отсутствие публичной реакции коммунистов и их лидера на арест своего партнера (после выхода из Социалистической партии Украины В.Волга основал Союз левых сил, позднее договорившись о сотрудничестве с КПУ). Компартия по-прежнему находится в составе провластного большинства во главе с Партией регионов, исправно голосуя в парламенте за законопроекты правительства и Администрации президента.

И самое главное, остаются на своих должностях председатель Государственной таможенной службы Игорь Калетник, также получивший назначение по квоте КПУ, и первый заместитель главы Государственного агентства инвестиций и развития Андрей Симоненко, который приходится родным сыном главному борцу за права трудящихся в Украине. Хотя всем понятно, что при желании правоохранительные органы могут без особых усилий "накопать" на главного таможенника "грехов", тянущих на любое наказание. Тоже самое относится и к руководителю Госинвестиций, имеющему широкие возможности жить не на одну зарплату.  

Новая война со старым врагом  Но кто же на нынешнем властном Олимпе так недоброжелательно относится к К.Григоришину и почему? В первую очередь здесь вспоминается его многолетний конфликт с братьями Григорием и Игорем Суркисом, вокруг права собственности на ряд облэнерго и ФК "Динамо-Киев".

Силовые захваты административных зданий ряда облэнерго в западном и центральном регионе, которыми сопровождался этот спор, по праву считаются классикой рейдерских войн в Украине. Да и впервые К.Григоришин был задержан сотрудниками Управления по борьбе с организованной преступностью МВД в Киеве еще в 2002 г., как раз в разгар выяснения отношений с "динамовцами".

Между тем и сейчас не все вопросы между прежними бизнес-партнерами окончательно урегулированы. В частности, продолжается конфликт вокруг управления сумским НПО им.М.Фрунзе, крупнейшим в Украине производителем оборудования для нефтегазовой промышленности.  Финансовые потоки данного предприятия К.Григоришин в 2010 г. вывел в оффшоры. Это, естественно, вызвало недовольство миноритарных акционеров Суркисов, которые, образно говоря, остались сидеть у пересохшего ручья.

Известно, что после победы В.Януковича группа СДПУ(о), включающая братьев Суркисов, экс-главу президентской Администрации Виктора Медведчука и экс-президента Леонида Кравчука частично вернула утраченные в 2004 г. позиции. По крайней мере, они перестали быть для власти врагами, получив возможность решать свои вопросы хотя бы путем переговоров.

Но этого, безусловно, недостаточно для масштабного наступления на интересы владельца "Энергостандарта". Иное дело группа владельца холдинга GroupDF Дмитрия Фирташа, в которую принято включать главу Администрации президента Сергея Левочкина, председателя СБУ Валерия Хорошковского и министра энергетики и угольной промышленности Юрия Бойко.

Само упоминание двух первых должностей показывает степень влияния группы на любые процессы в стране. А пересечься с ней К.Григоришин успел ранее из-за прав на телеканал "Интер". По словам предпринимателя, еще в 2005 г. он заключил конфиденциальное соглашение о покупке "Интера" за 273,8 млн долл. с его тогдашним владельцем Игорем Плужниковым. Однако впоследствии В.Хорошковский, вовлеченный в сделку как посредник, перекупил телеканал (в виде 61% акций ЗАО "Украинская независимая ТВ-корпорация") и опцион К.Григоришина остался нереализованным. По крайней мере, так эта история выглядит в изложении собственника "Энергостандарта", в феврале 2009 г. подавшего иск в Хозяйственный суд Киева с требованием признать недействительной продажу "Интера" В.Хорошковскому.

Напомним, что в тот период на бизнес группы Д.Фирташа и В.Хорошковского вела наступление по всем фронтам премьер Ю.Тимошенко. Поэтому определенные шансы на успех в судебном разбирательстве за телеканал у К.Григоришина были… если бы избиратели на очередных президентских выборах проголосовали немножко иначе. Теперь же ему приходится на собственном примере убедиться, что древние римляне были не так уж далеки от истины, говоря "горе побежденным".

Виталий Крымов, специально для "ОстроВ"

Як це не прикро констатувати, але гендиректор Укрпошти Смілянський став особистим ворогом українського бізнесу. Замість того, щоб боротись за клієнта, він пропонує законопроект, яким Укрпошта буде регулювати діяльність операторів ринку. Пропонується створення регулятора з обкладання операторів податком у 0,2% від обороту.

Також Смілянський запропонував закріпити за Укрпоштою виняткове право відправляти посилки вагою або до 2 кг, або взагалі до 10 кг. Каже, що таким чином він хоче закрити діру в 1,5 млрд грн, яка з’явиться в Укрпошті після збільшення мінімальної зарплати. Він готовий знищити ринок доставки. Його не бентежить, що постраждають десятки бізнесів, пов’язаних з галуззю доставки. Не проблема, що постраждають сотні тисяч бізнесів, які щосекунди швидко доставляють свої товари своїм клієнтам. Мільярди втрат заради інтересів одного чиновника, якому потрібно показати результати, які він наобіцяв у ЗМІ.

Уся Україна рухається до дерегуляції, зі скрипом та потугами пробиває вікно у Європу, буквально по сантиметру. А тут таке – у протихід здоровому глузду людина, що декларує прозахідний підхід у менеджменті, законодавчо вирішила заборонити приватним компаніям працювати на найдинамічнішому ринку!

Такого жаху не дозволяли собі жодні керівники Укрпошти чи міністри інфраструктури ні за Кучми, ні за Януковича. Це не можна назвати навіть януковщиною. Такі дії – справжня швондерщина.

Найкращий регулятор ринку – це клієнти! А не Смілянський, що одягнув маску псевдореформатора. Нападати на вільний ринок – це знищення економіки та майбутнього України!

Володимир Поперешнюк, http://politiko.ua/blogpost140622

Подививсвя батюшка на золотий ланцюг завтовшки з палець, на непідробний переляк в очах про можливий страшний суд, на мерседеса на стоянці і наче щось  радісно залоскотало у грудях: Ну что же, сыне мой! Будем спасать твою душу. Однако это дело зело долгое и очень дорогое. Ты же видишь, раб божий , на храме нашем купола прохудились, во дворе тротуарная плика выкрошилась, да и мне на службу добираться не на чем. Жигули совсем сгнили! Да не оскудеет рука твоя щедрая. Сделаешь  богоугодное дело. А там, глядишь, перед Господом и грехи твои отмолим. Уразумел?

- Уразумел, батюшка! Согласен на все! Стану вашим Спонсором.

Частина 2. Минув рік. На церкві вже виблискували позолотою новенькі бані та хрести, подвір"я було вимощене свіжою тротуарною плиткою, пасували до архітектури храму щойно збудовані цегляні колони огорожі. Сама огорожа хизувалася досконалим ковальського мистецтвом. Батюшку переповнювала радість. Життя набувало нового змісту. Він погладшав і був свідомий того, що кохана донечка вже має змогу отримати освіту в Англії, а його мерседес виблискує полірованим капотом на церковній стоянці. Одне непокоїло батюшку. До нього вчора заходили братки і цікавились "спонсором", пропонували свої послуги за спасіння душі. - До чого цей візит? Ніяк не второпає  батюшка, але підсвідомість  підказувала йому щось недобре.

 Частина 3. Невдовзі передчуття справдилися. Загинув "Спонсор"! У дивній автокатастрофі закінчилось його земне буття. Вночі на одному з поворотів траси біля Кацапетівки, на швидкості 150 кілометрів на годину автівка Спонсора за сухої дороги, при повному місяці  врізалася у бетонний відбійник. Відспівали раба божого та й поховали з почестями. На панахиді серед натовпу батюшка помітив тих трьох стрижених, що приходили до нього напередодні та цікавились Спонсором. Обмінялися поглядами. Батюшка все зрозумів – оці  троє також прагнуть спасіння душі.  Доведеться і їм відпускати гріхи. Вони мають дорого за це заплатити. Досвіду батюшка вже набув. А тут спало на думку, що його хатинка у селі, яка залишилася після смерті мами, вже не відповідає його статусу. Мабуть треба побудувати щось пристойніше з сауною та басейном, капличку у дворі поставити....,  а може «свечной заводик» прикупити.            Пасма диму від  ладанки  лагідно огортало у труні  тіло небіжка, його  нова молода дружина  через силу вичавлювала  з себе вдовині сльози. Секретар небіжчика  підтримував  вдову за плече, намацуючи її молоде хтиве тіло.  Все це бачив небіжчик але до всього земного  йому було вже  якось байдуже. Останнє, що непокоїло  Спонсора  у земному бутті, так  це потужний спалах білого сліпучого світла серед ночі на трасі. Потім сильний удар.

Частина 4.

  На трасі  якось швидко  все відбулося. Ні страху, ні болю Спонсор не відчув. Душа стрімко відділилася від тіла і вже згори він бачила трьох братків, які хутко завантажили в автівку якусь апаратуру та зникли, розчинившись у пітьмі ночі. На панахиді по собі Спонсор у натовпі виокремив  3 - людей , які нетерпляче  чекали на закінчення молебну біля вінка   із скорботним написом. Матінко моя! Так це ж помічники його опонента на виборах і одночасно конкурента у бізнесі.   Нещодавно  вони мали наглість пропонувати мені продати їм мій сирзавод та безцінь   та зняти свою кандидатуру з виборчих перегонів. Як не дивно, злості  у Спонсора вже не було, шкодувати  за земним життям якось не хотілося. Його чекала вічність. Він вже відчував майбутню свободу і  легкість  безтурботного буття. І від цього  на  Душі було радісно і  спокійною. Як добре, що батюшка встиг відпустити всі  його земні гріхи, а він не шкодував на це грошей! У доброму гуморі, з передчуттям вічного благоденствія Спонсор   постав перед страшним судом, але вирок був коротким, наче постріл з його улюбленого ТТ.

-У   ПЕКЛО!

Частина 5.

Не очікував такого Спонсор,ошукав його хитрий  батюшка. Заволав сердешний:- Так я ж... давав гроші на позолоту  хрестів та бань церкви, привів до ладу подвір"я, побудував огорожу, придбав батюшці мерседеса, відправив його дочку на навчання до Англії., роздавав  гречку та олію своїм виборцям..... Я ж спокутував гріхи..., молився, не пропускав  жодної служби...! Ставив пам’ятники  та  з усією душею любив і шанував загиблих ворогів своїх..  Так я ж…

- Ми все це врахували! Тому буде твоя душа  спокутувати гріхи у VIP відділенні Пекла , разом з такими як ти....  Надамо тобі персонального  золотого казана  з  імпортними " живицею, сіркою нефтю," на вибір як в  "Енеїді" Котляревського, та платинову пательню з антипригарним покриттям для лизання. Похнюпився Спонсор. Страшний суд а не Печерський!  ....Не залякаєш, Не купиш, не зателефонуєш...  - І на тому спасибі.... Ледь вичавив із себе. Підхопили архангели  Спонсора по під руки та й потягли у пекло до чортів!

Що потрібно, щоб обратися президентом в 1 тур? "Допомога" орди війною, наполохане суспільство і трохи брехні.

Кінець 2014, Левко Лук'яненко про Петра Порошенка:

Я підтримував його за двох умов. Перше – він сказав, що коли стане президентом, він продасть свій бізнес. При чому, продасть – не передасть брату, куму, свату чи дружині, а продасть відкритим способом, продемонструвавши народу договір про продаж. Хай би ті гроші лежали в банку й потім знову їх можна було запустити в бізнес. В усякому разі, не було би важелю, який на нього впливає. Для мене це надзвичайно важлива річ. До того ж, я звертався до виборців, щоб вони його підтримали, щоб можна було обрати президента в один тур. Вибори в один тур були критично важливими. Якщо б цього не сталося, тоді б вибори затягнулися – це маса коштів і держава б думала про вибори, а не про війну із Росією. Сам я тривалий час підтримував Анатолія Гриценка. Коли зрозумів, що в нього немає шансів на перемогу, хоч я йому і симпатизую, я вирішив підтримати Порошенка. (ось так і працює ця зомбуюча "попередня соціологія" з титулами прохідних і непрохідних - моя вставка)

Я знаю, що є проблема справедливості в суспільстві, але вона можлива лише за умов законності. А законність можлива в тому випадку, коли розділені влада і бізнес. Коли ж бізнес і влада поєднані – це найбільше лихо, яке може бути в країні. Ми це мали і при Януковичі, і при Кучмі. 23 роки Україну не будували, а руйнували. Тому проблема відокремлення влади від бізнесу – це перша і найважливіша вимога та завдання після перемоги в революції. Зрощення бізнесу і влади веде до того, що бізнес купує суддів і вони виносять рішення, залежно від того, хто більше заплатив. Це – ліквідація третьої влади. Янукович поставив собі на службу судову систему, включаючи Конституційний Суд.

Нині я обурений тим, що президент пообіцяв, але не зробив. Якщо його завод є в Липецьку, в Росії, то виникає питання. З якої ласки йому дозволили вести нормальну економічну діяльність і що за цим стоїть? Адже спочатку діяльність заводу була призупинена, а потім – відновлена. Як це впливає на політику? Якщо президент не захоче виконувати цю обіцянку, хай він готується до нової революції. Він її спонукає.

...почитаємо згодом і твої виправдання з обуреннями.

Скасування печаток: нові правила ведення бізнесу в Україні



Які нововедення внесла Рада для підприємців законом про використання печаток

Верховна Рада України підтримала в другому читанні законопроект №4194 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання печаток юридичними особами та фізичними-особами підприємцями".

За законопроект Владислава Голуба та Олени Сотник після кількох невдалих спроб таки проголосували 226 нардепів.

Законопроект є резонансним в українському законодавстві, адже його норми передбачають повне скасування печаток. Зазначимо, що законопроект стосується не всіх громадян, а лише суб’єктів господарювання. Тобто тієї фізичної або юридичної особи, яка займається діяльністю з виробництва, реалізації, придбання товарів та іншою господарською діяльністю.

Законом передбачається виключити використання печаток у взаєминах суб'єктів господарювання з державними органами та органами місцевого самоврядування.

Скасовано норму "немає печатки - недійсний"

Згідно із змінами до закону використання печаток тепер не обов’язкова вимога для визнання документа чи угоди дійсними. Ба більше, виключається навіть можливість визнати такий документ недійсним у зв'язку з відсутністю печатки.

Цікаво, що відтепер державні органи або органи місцевого самоврядування не мають права вимагати наявності печатки на офіційних документах.

За порушення цієї норми тепер передбачається адміністративна відповідальність. Також за відмову прийняти документ без печатки передбачено штраф 50 - 100 неоподатковуваних мінімум (850-1700 грн).

Копія без печатки

Щоб вважати дійсною копію документа, яка подається, достатньо підпису уповноваженої особи суб'єкта господарювання або особистого підпису фізособи-підприємця. Орган не має права вимагати нотаріального посвідчення у разі, якщо така вимога не встановлена окремим законом.

Також пропонується скасувати відповідальність за порушення правил виготовлення, порядку обліку і зберігання печаток та штампів.

А у Цивільному кодексі замість короткої статті про те, що суб'єкт господарювання "може мати печатку" пропонується її нова редакція, згідно з якою суб'єкт господарювання "має право" використовувати в своїй діяльності печатку.

Окрім того із закону виключили норму, що "обов’язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін".

Довіреність за підписом

Раніше у законодавстві України передбачалося, що довіреність від імені юридичної особи видається за підписом посадової особи з прикладенням печатки (за наявності). За новою редакцією довіреність видається теж від від імені юридичної особи, але вже без печатки.

Відзначимо, що законом № 1206-VII був введений перехід від обов'язкового до добровільного використання печаток юридичними особами. При цьому існує ціла низка законів, які роблять відбиток печатки обов'язковим реквізитом вийняткових документів.

До того ж, в господарській та правозастосовчій діяльності відбиток печатки часто помилково сприймається як доказ наявності повноважень у особи, яка підписала документ. Законопроект покликаний вирішити ці та інші проблеми.

Розробники закону прогнозують, що внаслідок прийняття закону суб’єкти господарювання отримають реальну можливість здійснювати господарську діяльність без використання печаток.

Також буде зменшено правову невизначеність у сфері використання печаток, що, у свою чергу, призведе до зменшення кількості спорів з цього питання. І взагалі взаємодія суб’єктів господарювання та державних органів буде спрощеною.

Наголошується, що проект закону не стосується прав та обов’язків громадян, які не здійснюють господарську діяльність.

Законопроект почне діяти через три місяці після його публікації. Поки його ще повинен підписати спікер і президент.

Наталія Марченко, 26 березня, 2017 р.
http://espreso.tv/article/2017/03/26/skasuvannya_pechatok_novi_pravyla_vedennya_biznesu

Остання інформація з податкової.

Відтепер всі малі підприємства, платники ПДВ, мають щомісяця платити ПДВ не менше 1000 гр.

Заднім числом, сьогодні, за результатами роботи за перше півріччя, нараховуються суми дооплати ПДВ до омріяної Азаровим тисячи.

Якщо не сплатиш, підприємство буде  ПРИМУСОВО!!! переводитись на єдиний податок.

Ось так хня, малята...

Один Підприємець повернувся на Україну після кільканадцяти років перебування за кордоном. Хотів розбудовувати своє підприємство та почати працювати  у своїй Батьківщині.  Замовлень  в нього було багато, і роботи мали б бути зроблені терміново. Вирішив піти до газети, щоб розмістити оголошення, що шукає людей на роботу. Пішов. В редакції державного видання побачив старенького чоловіка. Запитав у нього:

-- Ви приймаєте оголошення?

-- Так.   

Підприємець здивувався, бо чоловік, на його думку, вже давно мав би бути на пенсії, але сказав:

-- Я хочу розмістити оголошення. Шукаю людей на роботу, на будову - терміново!

-- Ясно - сказав старший чоловік та крикнув -- Маріє! Ходи, хтось прийшов до тебе!

Двері  кабінету поруч відчинилися та на порозі з`явилась жінка, а власне бабуся. Пан Підприємець був дещо здивований - "Та ж їй щонайменше 80 років" - подумав, а старша жінка сказала:

-- Добрий день, моє прізвище Левчук. Марія Анатоліївна Левчук, я займаюся оголошеннями про роботу. Увійдіть, будь ласка, до мене  та сідайте, мені треба на декілька хвилин вийти, але  повернуся якомога щвидше!.

Підприємець увійшов, сів та чекає. Чекає і чекає, а жінки немає. Нарешті, після години прийшла, стала в порозі і подивилая на нього, немов налякана, чи здивована.

-- А ви хто такий? - запитала. Підприємець спочатку не знав, що відповісти. Подивився пів хвилини на жінку і сказав:

-- Та ж ми з вами говорили годину тому. Я хочу розмістити оголошення у вашій газеті. Шукаю людей на роботу. - Жінка подумала та враз  посміхнулася несміливо і сказала:

-- Я вас дуже перепрошую. Я забула, що ви прийшли. Вибачайте, але в моєму віці таке часто трапляється. Мені вже 85 років... А щодо оголошення про роботу, мені треба вас попередити - буде тяжко кого-небудь знайти. Але ви самі переконаєтеся.

 - Підприємець продиктував їй, що написати в оголошенні, заплатив гроші, зібрався, щоб вийти і ще запитав:

-- Чи моє оголошення буде у завтрашній газеті?

-- Якщо не забуду, тоді буде - відповіла бабуся.

-- Будь ласка, постарайтесь не забути - це термінова справа!

-- Буду старатися, але пообіцяти не можу - відповіла вона, а  Підприємець вийшов.

Наступного дня Підприємець купив газету і став шукати свого оголошення. Знайшов та подумав - "На щастя не забула, зараз будуть дзвонити кандидати на роботу". І дійсно, тільки про те згадав, зразу подзвонив телефон. І так було увесь день. Зрештою  Підприємець домовився з десятьма чоловіками  про зустріч наступного дня, щоб обговорити умови зв'язані з роботою в його підприємстві.

Зранку, коли Підприємець прийшов до свого офісу, чоловіки вже чекали у  кабінеті.  Він запитав у своєї секретарки:

-- Прийшли?

-- Прийшли, але... - Вона не встигла закінчити, бо Підприємець вже її не слухав. Відчинив двері свого кабінету та остовпів... Не міг повірити в те, що побачив... Чоловіки, дійсно, прийшли, але це були... пенсіонери. Підприємець оговтався та запитав:

-- Ви прийшли на роботу?

-- Так - відповів той, що стояв найближче...

-- А скільки вам років? - звернувся до нього пан Підприємець.

-- Я ще не старий, посеред нас я наймолодший, мені 75 років - відповів той.

Підпрємець подивився на нього, придивився до них всіх та сказав:

-- Але то тяжка робота, на будові. В мене терміни, ви не встигнете зробити вчасно цієї роботи, ви не зможете її зробити. А взагалі, ви мали б бути на пенсії...

-- Ви нічого не знаєте? - Обізвався один із дідусів -- То ж в нашій державі нема вже пенсій. Всі працюють до кінця життя або доти, доки ще можуть що-небудь робити.

Підприємець подумав та сказав:

-- Я нічого не розумію, ви кепкуєте з мене. Ідіть звідси, ви не зможете працювати на будові. Що тут відбувається? Не було мене якийсь час на Батьківщині, а  повернувся - застав якісь дивні речі...Йдіть собі додому, ван не правати, а вже відпочивати пора.

Пішли. На другий день ситуація повторилася. На третій день - те саме. Підпрємець  вже почав боятися, що й справді не встигне зробти дорученої роботи і  доведеться платити великий штраф. Що ж було  робити? Вирішив, що візме тих дідусів на роботу.

З самого ранку дідусі  почали працювати, хоч працювати - це за велике слово. Протягом всього робочого дня не зробили майже нічого. Один зразу, коли прийшов, ліг спати. Другий пішов кудись та не повернувся - забув дорогу назад. В іншого заболів хребет - впав на землю та треба було покликати швидку. Інші намагалися що-небудь зробити, але не було в них сили, щоб носити тягарі... Для  Підприємця день був зовсім невдалим. Замість улагоджувати різні, вкрай важливі справи, він мусив працювати разом із дідусями, щоб хоч що-небудь було зроблено. Коли після роботи, виснажений, прийшов до дому, майже плакав. "Що мені робити?" - думав. " Не зроблю цієї роботи, доведеться платити штраф, навіщо я повертався сюди?". Взяв пляшку горілки, сів та увімкнув телебачення, щоб подивитись новини. Почув щось таке:

"Наша держава невдовзі розориться. Батьківщина тоне. Наш борг перевищиує уяву. Не встигаємо будувати нових доріг, не будуємо нових домів, ніхто не хоче вже в нас інвестувати. Праця до кінця життя, без пенсії нічого  не дає, старші люди не мають сил працювати. Це майже кінець. Нема вчителів, нема лікарів,  нема молодих людей, які могли б піднести нашу державу з колін. Проведення Євро 2012 на території нашої країни  під великим сумнівом.." Підприємець був шокований!  Налив скланку горілки, випив, налив другу - теж випив. Вирішив дізнатися в чому річ. Подзвонив до свого друга:

-- Привіт, Дмитро!  

-- Привіт! Ти повернувся із-за кордону?

-- Так. Скажи мені, будь ласка, що тут відбувається? В чому річ з тими пенсіями? Я не в курсі. Не можу збагнути про що йдеться.

-- Ти повернувся... А я казав Тобі - залишайся, не повертайся, не відкривай в нас підприємства, бо розоришся. А Ти мені не вірив.

-- Але що сталося? - пан Підприємець був розхвилюваний. Налив собі ще одну склянку горілки та випив.

-- П'єш? - Запитав Дмитро -- Горілка Тобі ні в чому не допоможе, краще - втікай звідси! Тут вже нема ніякого майбутнього, наша держава на самому дні. А буде ще гірше! Я вже спакувався та завтра буду їхати - поки ще можна виїхати, поки ще в нас є водії...

 Підприємець не міг зметикувати про що його друг говорить. Був вже спокійніший, завдяки горілці, але почував себе дивно, чогось боявся. Нарешті запитав у свого друга:

-- Скажи мені, будь ласка, що відбувається? Чи це якась війна, чи що?

-- Яка війна? Просто нема в нас кому  працювати. Майже зовсім  немає  молодих людей, залишилися тільки пенсіонери.

-- Як то пенсіонери? А де всі? Що? У вас була якась епідемія? А що з Євро 2012?

-- Ні. Просто молоді виїхали за кордон. Особливо до Польщі, там працюють, між іншим, на будовах стадіонів на Євро.

-- Всі виїхали??

-- Ні. Ще не всі.

-- Тобто де ці, що не виїхали, чому вони не працюють?

-- В них нема часу на такі дурниці, як праця для Батьківщини. Вони увесь день стоять під консульствами...

-- Але чому!? Нащо вони там стоять!?

-- Чекають в черзі... Щоб отримати документи на виїзд...  

********************************************************************************

НАША СЛАВНА УКРАЇНА
Наша славна Україна,
Наше щастя і наш рай,
Чи на світі є країна
Ще миліша за наш край?

І в щасливі й злі години
Ми для неї живемо.
На Вкраїні й для Вкраїни
Будем жити й помремо.
В. Самійленко

Поки підприємці,які працюють на спрощеній системі оподаткування раділи,що влада пообіцяла обговорити з народом
Податковий кодекс, тим часом ця ж влада уже вдвічі підвищила податок.Рада ухвалила зміни до Закону " Про загальнообов"язкове пенсійне страхування". Тепер згідно з його новою редакцією, фізичні особи,які працюють за спрощеною оподаткування та фіксованому патенті будуть платити мінімальний страховий внесок до пенсійного фонду-33,2 відсотки "мінімалки",на сьогодні -це 294 гривні.В даний час "спрощенці" платять фіксований податок 200 гривень,куди входить збір на пенсійне страхування 84 гривні.Навіть якщо,їх відняти від 294, то одержимо 210 грн.Плюс єдина ставка податку 200 грн,якої ніхто не скасовував.Отже доведеться платити удвічі більше ніж тепер-/410 грн/.Закон уже прийнято і надіятись на диво,що Президент його не підпише, марно.Ось така політика називається-поліпшення умов для ведення бізнесу.
  Мабуть вступить цей закон в дію після нового року, бо за чинним законодавством податки можна підвищувати лише з
нового року.До того ж, якщо закон прийнято не пізніше ніж за шість місяців до нового року.Це правило порушено, бо закон був прийнятий 8-го липня,тобто просрочено на 8-м днів.
   Обурює лицемірство, з яким усе це зроблено: з одного боку "обговорюється" Податковий кодекс, а з другого попри таку "народну демократію" розпочату справу гноблення малого бізнесу доводять до кінця.Це все до добра не приведе. Частина малого бізнесу припинить роботу,а хто зможе, той перейде в тінь.
   Слід нагадати Президентові,що ніде у світі соціальні платежі не накладаються на самозайнятих осіб.

Українська Громада разом з Агенцією "Speak Up" запрошують Вас на авторський майстер-клас Голови української Громади Володимира Чепового, який відбудеться 23 червня о 19:00 за адресою м. Київ, конференц-зал готелю "Козацький", вул. Михайлівська, 1 / 3.

Під час майстер-класу Володимир поділиться досвідом побудови успішних компаній і своїм баченням нових інструментів бізнесу, які допоможуть уникнути майбутніх криз і відкриють додаткові можливості для самореалізації особистості.

Участь у майстер-класі рекомендовано тим, хто шукає нові смисли та рішення у розвитку бізнесу і себе в бізнесі.

Детальніше...