хочу сюда!
 

Юлія

40 лет, козерог, познакомится с парнем в возрасте 35-40 лет

Заметки с меткой «село»

Поза: женщина сверху.

Ну так вышло, что у меня несколько женщин случилось в знакомствах, да умелые очень. Я конечно парень скромный, пытался вырвиаться из их цепких лапок, пищал и отбивался, бежал так сказать от разврата. Женщины, у Вас накатилась девичья слеза? Значит выйти из класса! Где доброта и нежность?
 Но потом я вспоминал бабушку, что женщин отбижать отказом нельзя и волей не волей приходилось им уступать. А тут я как бы второй раз развёлся и в печали, а брательник меньший наоборот, женился в третий раз, да любит он меня. Говорит:
- Костя, а на Родину едем денька на три? Будем жарить мясо, пить самогон и петь не приличные песни. Затосковал ты, хочу сплин твой разогнать. Поехали в село (рядом с городом, там Родина по отцовской линии), дядя Витя нас всегда видеть рад!
- Ну давай!
 Деньги были и провианта и выпивки набрали не мерянно, да подарков и приехали к родне после перерыва лет в пять. Все вокруг засуетились, начали мы с красной рыбы на решётке, на завтра шашлыки, потом барбекю. Ну а потом я родню баловал восточной кухней. Да не подумайте, что обжоры.
 Ну а тут в первый вечер женщины выдохлись, да спать ушли. Мы На веранде в троём: ваш покорный слуга, Игорёк да дядя Витя.  Собака вроде полаивает, но странно, замолкает, да шевеление в переднем саду. Дядя задумчиво :"А кто сможет пойти глянуть?"
- Я.
- Возьми Костя с собой что нибудь!
- Дядь Витя, да нельзя ему брать, у него рефлексы не прошли. Лучше мы в двоём!
 Щас, они ещё по одной и закусили, а я к забору да поглядывю. Тихо. Расслабился, мол показалось. Но тут лёгкий треск сверху и не успел я ногами качнуть и уйти в сторону, хотя удар косой. Сильнее вышло, чем удар дубинки. Черешней девушка лакомилась, а ветка слабенькая и подломилась. Интересный вариант женщины сверху вышел, как искрами вылетевшими из глаз траву не зажёг- не знаю. Но было ошеломительно. Так я просто на шум в сад вышел! Ничего ведь не планировал дурного. Валюсь, а она сверху. Припечатала своими 48 кг капитально. И сидит у меня на попе сверху.
- Ты кто?
- Маша. Ну захотелось черешни.
- Да б кто тебе не дал? А так припечатала по взрослому.
- Дядя Костя, а Вы живы?
- Если говорю с тобой, может и да. В хату пошли!
- Не удобно. Стесняюсь.
- Не удобно девушке мущине на спину валится. Идём, промолчу как рыба об лёд.
 Встретил брательник и дядя хорошо, при свете я различил, что Машенька выросла, да вся такая справная и собранная. И уже 19 лет старушке. Бюст и попка красивые, да вся такая элегантная, такой сразу не отдаться- грех большой.
  А тут плечё у меня малость болеть отпустило и я начал вокруг неё крутится. Удержаться- выше меня. "Лучший способ бороться с соблазнами- пресытиться ими!"(с. Восточное) Но не отломилось. Игорь и я правда никуда не собирались уезжать и на завтра пригласил Машу купаться, миллион интересных историй, она слушала зачарованно и смотрела серыми волшебными гразами, в которых утонуть просто.
 А потом шашлыки , я был в ударе и комплименты сыпавлись как пули из автомата. Но я женщинам не вру никогда и от чистого сердца, потому они душой чуят, что не обманываю.Ну кончилось тем, что хотел. Ой как страстно и хорошо было!
 Если валится девушка с неба, это ведь знак Всевышнего, вот у нас и понеслось. Но всегда, когда хорошо, приходит же эпизод, который ломает всю цельную картину жизни! День на шестой дядя Витя отзывает меня в сторону;"Костя, а ты что, с Машенькой любишься?" Врать нельзя, родня!
- Так вышло.
- Костя, хоть по закону можно, она тебе сестра троюродная и родня не допустит. Ты любись, но планов не строй, всех перессоришь.
- Так я и чувствовал, что с ней как-то иначе.
 Неделю мы догуляли достойно и Маша была счастлива и её глаза горели. Всё уладили и обид нет. Прошло немного времени и она вышла замуж впервые, а я в третий раз, потому на свадьбах не побывали у друг друга. Но подарок небес хорош был.

Святкові будні сільської молоді

Коли у село приходить вечір, парубки та дівчата миються та збираються у клюб. Хлопці надівають самі нові спортивні штани, рубашку заправляють у штани, вдягають красиві туфлі і йдуть у центр. А самі модні пацани їдуть у клюб на міциклєті чи на машині.
Дівчата збираються повільніше: їм ще треба зробити макіяж розмалювати обличчя, і надухатися справжніми хранцузькими духами, які вони купили в суботу в райцентрі за п'ять гривень. Якщо вже пізно, і мамка вже спить, то можна навіть достать із шкафа саму коротку юбку, що ледве закриває труси.

У клюбі нічого хорошого немає, але йти туди нада, бо других гульок у селі немає. Голівуд - не вщьот.А якщо ти у клюб не прийдеш, то завтра у тебе спитають: "тю, а чого ти у клюб не прийшов вчора" - це тіпа попуск.

У клуб приходити раньше одинадцяти вечора не модньо: з десяти тут тусуються тільки дівчатка 12 років, якім нада до півночі прибігти додому, бо татку зранку надає лозинякою по жопі. Таких дівчат називають "сцикухами". Інколи вони випивають на трьох пляшку самогону і валяються під клюбом.
А після одинадцяти в клубі починаються справжні гулянки.

Головна гульня у клюбах - це танці. На танцях крутять Руки верх, Корні і Любе. Дівчата танцюють в кружочку, а хлопці сидять на заборчику біля клюбу. Єслі хлопець танцює, значіть він п'яний чи танцює мєдляк.
У продвинутих клюбах раз в тиждень крутять кіно. Кіно крутять старе, тому шо оборудованіє ще з совєцькіх врємьон осталось. У самих продвинутих клюбах єсть відік, який стоїть у маленькій комнаті, і єслі дивляться відік, то в команту набивається людей більше, чім в кієвське метро в час пік.
Приєжжі чи самі модні мєстні грають у більярд- більярд стоїть три гривні, а це дуже дорого. Нормальний пацан лучше за 4 гривні купить бутилку самогона.

Якщо в когось день народження/родини/христини/зарізали свиню, то винуватець виставляється: приносить трилітрову банку самогону, шмат сала, огірки-помідори. П'є пів-клюба. У кожному селі є пасажир, що кожен день напивається і спить на східцях клюбу. Але його всі люблять і навіть не б'ють.

А у продвинутих селах ще курять коноплю.

Самий модний чувак - завклюб. Він рішає яку музику крутить на діскотєці і коли закривать клюб. Завклюба і його дружбанів нада уважать і наливать їм по сто грам.

У гарних клюбах кожен вечір закінчується дракою. Якщо у своєму селі нема кому дати в пику, то хлопці беруть у колгоспі бортовий ГАЗон, трактор чи підводу, і їдуть в сусіднє село - там бити можна всіх. Якщо транспорт не знайшли, то можна просто побити шибки у своєму клюбі.

Після закриття клюба модні пацани на міциклєтах і машинах розвозять самих симпатичних дівчат: кого додому, а кого спочатку у гречку, а потім додому. А немодні пацани і дівчата роблять те ж саме, тільки пішки.

У кого инкубатор самодельный - откликнись...

Я уже печально говорил что профукал 100 куриных яиц. Подозреваю что выбрал некачественные яички и видимо от очень молодых курочек, хотя крови уже не было. Петушков по соотношению хватает. Температурный режим соблюдал жестко. Вот вопрос - как вы выбираете до закладки яйца. И второй вопрос - может есть какие тонкости? Литературы я перечитал много, но что-то не пошло у меня. Поделись кто в курсе...
Куры то пол беды - стоит остро вопрос на май закладывать гусиные, а они очень дорогие, вот и хочется выяснить где мои ошибки до того как.
Друзья, кто из села или в курсе самодельных инкубаторов, прошу откликнуться.

Село vs. Місто

   Довелось мені в дитинстві  переїхати з села в місто. Згадую період переїзду. Був для мене досить важким. Я не хотіла жити в місті. Все повторювала: "Що я там буду робити? Там нудно!". У мене були сотні аргументів. Дитячих. Нині смішних.

   Незважаючи на будь-які мої ультиматуми, спроби шантажу і просто "надуті губи", ми переїхали. Я друзям розповідала тоді, що в селі краще жити. Сподіваюся, ні на кого це серйозно не вплинуло=)  В дитинстві, може, й краще жити в селі, але чим дорослішим тим стаєш, тим менше того "краще".
 
   Місто дає багато можливостей. В селі небагато перспектив.
   
   У місті завжди щось відбувається.У селі завжди щось обговорюється.У місті можна піти на виставу, фільм, презентацію, тренінги, курси і т.д. і т.п. Багато розваг: боулінг, більярд, льодова, спортзали врешті-решт. В селі зате є бари і кафе, різного типу генделики. Але нюанс=) Якщо вас там побачать, то вже всі будуть знати, що ви там були і ЩО ви там робили=)

   У селі люди живуть не так своїм життям, як життям інших. Всі знають один одного, як не в лице, то за прізвиськом, яке має людина. Кожному дають оцінку: та ворожка, та кожної неділі до церкви ходить, та брехлива, той скупий, той багатий, та бідна, той п"є, та гуляє, та добра, той поганий...
  
   В місті менше осуду. Тут людина вільна. Більшість навколо - просто люди. Без оцінок і обговорень.

   У місті особисте життя є особистим. У селі - громадським. Може, це тому, що в селі мало цікавого відбувається і будь-яка ситуація із життя певної людини сприймається як подія величезного масштабу, яку обов"язково треба обговорити.

   Я багато часу проводжу в селі, але переїжджати назад в село я б не хотіла. Повторюю свої фрази з дитинства: "Що я там буду робити? Там нудно!"

   Моя бабуся з мене кепкує, каже, що мене в місто не можна було колись запхати, а тепер випхати з нього не можна. Я (з моєю самоіронією) відповідаю, що то не біда, бо дівку з села можна вивезти, але село з дівки - ніколи=)

Всесоюзная здравница. Рыбачье

Предыдущий пост

Теперь рассмотрим  куда мы попали))) Знакомимся с Рыбачьим. .


 Начало конечно с лаваша)))

Проход с делового центра Рыбачьего к пляжу.

Собственно сам деловой центр)))

Главный перекресток деревни.

Как и во всех курортных поселках-городах центр это улица набережной.

Еще один проход к морю.

Улица возле моего отеля. Влево...

...и вправо.

Вид на пляж с веранды возле отеля.

Вечерний пляж.

Торговый пуп Рыбачьего.

Улица на которой практически одни магазины.

Есть в Рыбачьем и многоэтажки в глубине поселка.

Проулок. Естественно все кругом сдается.

Экскурсионный автобус однако))

Автостанция Рыбачьего.

Пробка в центре вызванная проездом Камаза)))

Еще немного пляжа.

И конец главной улицы.

Красивые деревья на противоположном конце главной улицы.

Еще немного главной улицы.

Радует наличие мусорников на главной улице, на видном месте.

Все таже центральная улица. За мопедом очередь за чебуреками. Чебуреки готовят при вас. Но соль не в этом...а в начинке...чебурек с бананом в качестве начинки пробовали?))) Тогда вам сюда, ибо любовь к Чебурекам в Крыму не знает границ)))

Еще улочка.

Злых кабриолетов УАЗ в Рыбачьем десятки. Они возят по экскурсиям в близлежащие горные массивы.

Салатовое "что-то" - такси в Рыбачьем.

Заведения строят из чего попало)))

Улица Рыбачьего.

Река Рыбачьего)))

"Фирменные магазины" Массандры на каждом углу)))

Мусора никто не стыдится, им гордятся потому он постоянно на видном месте. Эта улица ведет к целой группе недешевых эллингов на берегу.

В Крыму была обнаружена аномалия. Пустые бутылки валяются десятками-сотнями просто везде где мы были, не обошла эта участь и Рыбачье. Это в Киеве плохо живут, собирают бутылки, а в Крыму одни миллиардеры))).

На самом выезде с Рыбачьего продается Автомобиль)))

Ну и под конец еще один саундтрек с "Райской дискотеки". Как же он меня достал... в январе в Египте он гремел везде... а теперь в августе в Крыму...Валера я ненавижу тебя!!! Отдайся ты наконец этой злой бабе!!! Пусть больше не пишет песни.

Продолжение

Животные - маньяки....




У меня есть сосед... Чудаковатый мужик во всех отношениях. Переехал недавно из города в село, решил видимо разбогатеть на поприще фермерства. А так как мало представлял, что есть сельское хозяйство, то просто пытался подражать тем, кого считает знатоками. Хотя это тоже вопрос спорный. Но суть не в этом. Накупил он себе всякой живности и теперь это все гуляет у него во дворе вперемешку и, как ни странно, требует еды. То есть, оказывается, всю эту живность еще и кормить надо, как выяснилось.Недавнее его приобретение три теленка. Сначала они бродили по саду, объедали траву и деревья, но этого надолго не хватило... И вот, прошлой ночью во дворе соседа включается свет и слышен какой то непонятный шум и крики. Бедняга орал как раненый бизон и  десятиэтажные перлы словесности оглашали ночное небо. Ну..соседи повыскакивали, думали, что какие то боевые действия начались.. Оказалось.. ночью голодные теленки зашли в дом,  ввиду жары двери не закрываются, и подойдя к спящему "фермеру" взялись его облизывать... Он спросонья не разобрался, думал бандиты-маниаки покушаются на его честь и достоинство и с воплями выбежал на улицу, а перепуганные телята продолжали разносить все в доме. Маленькое ночное шоу.

Хоч хтось постійно й каже, що ми гівно,

і нічого не можемо, і ні на що не здатні, і навіть каші з нами не звариш...

Вибухівка закладена в продаж землі

   І так зрада національних інтересів відбулася. Слуги народу наплювали на думки народу і більшістю проголосували у ВР за продаж сільськогосподарської землі.

Щоб уяснити хибність такого рішення давайте повернимось до історії цього питання.

Український народ ще з кінця 19 сторічя потерпав від несправедливого розподілу землі . Панські землі обробляли наймити, які ледь виживали від урожаю на крихітних клаптиках своєї землі і платні за працю на панських ланах. Тому коли більшовики проголосили “земля крестьянам” за нимі пішли маси народу і почалась громадянська війна за переділ власності.. Потім було встановлено що земля належить державі і вона відається в бестрокове користування колгоспам.. Після встановлення незалежності України в1991році і прийняття Конституції в1996 році було визначено що земля належить народу України., тобто стає публічною власністю і розподіляється в користування громадами. І ось шахраї з бригади Кучми в порушення Конституції прийняли акти про передачу у власність земельних паїв тим хто на той час працював в колективних господарствах. А це не можна було робити бо власник любого майна дійсно може користуватися сам, здавати в аренду, продати, купити.  Саме тоді був закладен порох під спокій, безпеку, і життя селян. Така процедура порушувала також соціальну справедливість до тих громадян держави які з рпізних причин покинули працю в селі.

Зараз же, під цей порох, своїм рішенняі ВР піднесла запал до майбутніх вибухів в супільстві Почнеться велике розшарування на селі, село почне швидко зникати, можливі великі завезення мігрантів і як наслідок розпад нації з великими потрясіннями.

. Що ж потрібно було робити щоб цього не сталося

Вже писав і повторюю, в документах на паї потрібно зазначити що це акт дає право на управління сільскогосподарською. землею- тобто використовувати самостійно, здавати в арендду, повертати в управління громаді чи державі,.якщо управитель далі управляти не взмозі. При цьому законодавчо треба визначити порядок конкурсу на аренду землі строком не ментьше 7 років і не більше 35 років і усі вимоги до орендаря по сівозміні, єкології, соціальним внескам і арендної плати. Саме публічний конкурс оренди в громаді дозволить отримувати достойну орендну плату і обирати найбільш ефективного орендаря.

Таким чином народна земля буде використовуватись найбільш єфективно і надійно. А розмови про залучення інвестицій потрібно вести в тісній увязці зі станом кредитування в країні, Бо ніякий бізнес не може розвинутись, якщо кредит дають тільке під 25% річних і вище Такий високий процент пов'язаний з високими ризиками неповернення і корупцією, тому що правоохоронна система належно не працює. А продож найвищої цінності нації-землі це невігластво, і шахрайська допомога світовим фінансовим магнатам яку на бачимо на прикладі Аргентини, Бразилії Парагваю.Таким чином ми знову упираємось в невиконання економічного закону доброчесності і головного закону- Конституції України.

Всі ці аргументи слуги народу на чолі з презом проігнорували, бо їх мета -швидко все розпродати і втекти непокараними. Але з давних давен діє правило -якщо слуги не підкорюються господарю то іх наказують поркою і вигоняють.

14.11.19

Церквушка в селе.


                    



                       Как было раньше, как было встарь?
                       В своих былинах не соврёт народ,
                       Каков был поп, таков был и звонарь,
                       И в храме был такой же и приход...


                       Коль забулдыга-батюшка с утра,
                       К бутылке с брагой приложил свой перст,
                       Звучат вразброд тогда колокола,
                       И на спине блестит поповский крест.


                       Гопак звонарь с похмелья станцевал,
                       К заутреней звал песней Арлекино,
                       Пузатый поп Евдоху целовал,
                       Хоть голяком он выглядел брезгливо.


                       Гоняла попадья ухватом дьяка,
                       Другой дьячок на сливу вдруг полез,
                       И рыжий кот, как видно забияка,
                       Орал на пса и бил его, подлец.


                        А возле храма всякий нищий сброд,
                        Пропойцы, синеглазки, фантомасы,
                        Словно артисты строили гримасы,
                        Разжалобить чтоб верующий народ.


                        Стоит церквушка посреди села,
                        Не часто службы в храме происходят,
                        Звонарь и поп с бутылкой дружбу водят,
                        И забывают важные дела.