* Коли зберЕмось літом на пікнік, Покинем всю роботу на леваді. З собой захопим випить й закусить. І не забудем сало в шоколаді. Пакунків з їжей -"нікуди дівать" Їх розпихаєм спереді і ззаді. І тільки ніжно, ніжно у руках Тримати будем сало в шоколаді. Нас "Запорожець" стрімко понесе В далекий край по рівній автостраді. І думкой ми уже на пікніку, Де "наминаєм" сало в шоколаді. Хоч розхвалЯють Турцію і Крим Не маєм віри всій отій баладі. Там...

Читати далі...

ТАРАС ФЕДЮК * * * Чорний волик був чорний, бо це мій улюблений колір, панове. Він стояв під горою, гора була сірою так у житті повелося. Він жував едельвейс, горицвіт, ломикамінь та інші поважні рослини, Що отруйні, напевне, а волик живий і чорніший, як зразу. Його роги, як руки і ноги добродія Шіви, Його очі, неначе туркменський інжир на базарі Привозі, Його груди… о Господи, текст мені звідкись знайомий, Як і заповідь Божа, що рекомендує не красти...

Читати далі...

Ты мой ясный свет И седая тьма, Через много лет Не тревожь меня. Из глубин души, Памяти уйди, И с закатом в сны Вновь не приходи. О тебе слова Навевают грусть, На моих глазах Слезы, ну и пусть. Не вернуть года, Не найти доро'г, Что теперь слова, Раз обидеть смог. Я не жду зимы, Не цветет февраль, Лишь к тебе любви, Мне безумно жаль. т.е.с. 24.07.08

Хочу опублікувати у нашому співтоваристві вірш Назара Федорака «Жадан». На мій погляд, ця поезія дуже точно відтворює процеси в українській літературі і якимось дивом-дивним зображає абсурд нашого буття, показуючи, що Україну можна любити, просто плекаючи слово та зберігаючи культурні традиції. Отже: ЖАДАН псевдолірична антипоема 1 Смеркає. На вулиці Мироносицькій в Харкові це відбувається на півгодини раніше, ніж, скажімо, у Львові. Така...

Читати далі...

Жадан (продовження) 6 Від сучасного літ процесу – як від смерті – сховатись не можна. Ґендерні студії пані Забужко дістануть вас у женевському, вашинґтонському, а ще вірогідніше – бахмацькому туалеті. Те саме – з віршами Сергія і Тетяни Дзюб, зі статтями в «Літукраїні» Сашка Ярового, з аудіо записами Юрія Покальчука. Так далі жити не можна, вирішує десь підсвідомо Жадан, пакує манатки, плює на роботу і шурує кудись до забитого Нюрнберґа, де на нього чекають такі непересічні...

Читати далі...

* Прочитав у блозі ЕПІКУРІЙЦЯ http://blog.i.ua/user/636888/141724/ питання до жінок про фалоімітатор, та вирішив і свою думку висловити з цього приводу. * Дуже здивувала Зранку мене мила: -Фалоімітатор Я собі купила. Що це штука гарна Досі я не знала... -Краще б ти купила Імітатор сала... Ним би ти наїлась? Мабуть що нізАщо... Може б зрозуміла Що насправді краще. 24липня 2008 р. Михайло ДІД. Алчевськ.

____________________1______________ Майдан. Увечері над нами роздерся зоряний вертеп як український чорний степ запалений сіма свічами. . І дехто в чорному пейсатий зайшов,не стукнувши, в намет, згорнув докупи реманент і загорлав гебрайським матом. . І знов маца, не кислий хліб, і з присмаком чужих молитв пісок риплячий під ногами. . А в моісея мікрофон : "За все заплатить Фараон!" А в таці- соросівська манна. _______________________2___________ Нас вели у Країну...

Читати далі...

Тече струмок, несе криштальні води; Життя спливає у тенетах сну, Пала вогонь. Задумливо, поволі Шепоче вітер крізь густу імлу. І все той час – ніщо не повернути: Ні краплю чистої, прозорої води, Ні те життя. І ніколи збагнути ...

Читати далі...

У меня в душе ненастье. Крик над бездной полон боли, Только тьма – не свет, не счастье : Я с своей судьбою в ссоре. Помню я, заснув однажды Жизни путь иного плана Начертать смогла, и каждый Шаг мой – свет (печаль обмана). И надежда окрылила : Может очень попросить бы, И создать вселенной диво: Сон на явь оборотить бы. Невозможное возможно, Жизнь и сон – игра материй; Крик над бездной не...

Читати далі...

… за пол - года до разлуки… У сні моєму зорі сяють, Неначе знову нас стрічають. Розлука лезом серце крає, А мрії тануть у ночі. Неначе усмішки світання, Неначе промені востаннє Сльозами обіллють кохання, Змивають слід в моїй душі. Т.Е.С. лист.05