Ми  помиляємся..

Ти  запросила мене  на  побачення

Подруги  кращої послухавши  раду,

Там  ти  сказала: "Ми  більш  не  побачимось

Ні  завтра, позавтра,  ні  навідь в  серЕду."

 

Я  ж  подивИвся  на  цей  подарунок

Долі,  що  раптом  пред  мною  з`явилась

Сам  я  не  зміг  би  сплести  візерунок

Прощання,  котре  давно  вже  случилось...

 

...скочивши  на ступІ`нь  старовинного  трамваю,

Подумки  прямуючи до  іншої  долі,

Помітив  враз  я  погляд,  що  вражає,

І  зрозумів,  що  кохаєш  до  болю....

Ні!
Не хочу плакать
бо колись сміялась.
Хоч було і важко
Людям посміхалась

Ти ж для мене щастя
Той хто зрозумів
Не сказав "Йди лікуватись"
Оцінив, цінив...

Лише ти промовив
"Я тебе кохаю"
Не повірила, дурне
А тепер зникаю
Ти пробач!!!
                Прохаю...

Битва на  стінах і  під ними  неухильно  переможно  перейшла  у глиб  Фортеці    Войовниця.
Ворог тараном увірвався  у  її  головну  Браму  , трощачи  хистку оборону  .
Королева   знемагала але  затято  захищалася , тримаючись  із  стійкістью приреченої .


Вона  неначе  тими  лещатами - міцно  охопила  своїм  гарнізоном  -  військо  загарбника , що  вже проник  за  Ворота .
Супротивник   в свою  чергу -  то  навально вдирався , пробиваючи  собі  шлях  до  Центру , "Ядра"  Замку , то  під  натиском   оборонців -
відступав  до Брами .
Фортеця  майже  перемогла   , коли  це  ворог
відхлинувши - раптово увірвався   через   таємні  ворота  в тилу  Замкового  муру .
І  Кількома ударами потужно  розгромило   Королеву і  її гарнізон -  заполонивши  вулиці  

Іноді ось так сидіш десь у кав*ярні, п*єш якусь псевдо-італійську гидоту, що фасується десь під Макіївкою, аж раптом... Рідина в чашці стає смачною, люди навколо найпозитивнішими з усіх шо ти зустрічав, а фонова музика вже не дратує, становлячись схожею на спів янголів... Спочатку ти не розумієшь, що власне відбулося... Але ось двері кав*ярні грюкнули, ти обертаєшся і це насправді так, ти знов не помилився, твоє відчуття вкотре не підвело тебе... Вона тут. Ти завжди відчуваєшь за якусь мить, навіть напівмить, що ось зараз відбудеться щось нескіннченно добре, щось, від чого стане тепло і затишно, щось, шо заспокоїть і відкине всі інші думки... І одразу з*являється Вона.
Вона підійде, немов в якійсь примарі, і Її банальне "привіт сонце" звучить як рядки ... найкращого твору найвеличнішого поета, Її рожеве волосся замарює погляд ніби наповнюючи все приміщення затишною напівтемрявою... а зелені очі заспокоюють навіть через блакитні лінзи. Вона поряд, Вона з тобою, Вона твоя... Ти кохаєш Її