* * * * *

Олівець у руці, і це лише тільки початок... Аудиторна напівтиша лише сприяє творчій і в той самий час кропіткій, навіть точній діяльності. Мольберт не в силах вже терпіти, він чекає моєї праці.

А чи легко малювати жінку? Мабуть легше, чим її зрозуміти, тим більш чоловікові. Хоча щось споріднене у цих речах є, бесперечно..., наприклад тут теж треба її ретельно вивчати, при цьому знаючи основні пропорції і закономірності, інакше пошуки навмання не призведуть ні до чого путнього. Якщо ти ще не знавець у цій справі, то потрібна постійна пильність, обережність, щоб не наломати дров, а це нагнічує неабияке напруження, і це важко (та назвіть хоча б одну справу, де все зовсім не так), це примушує хвилюватись і може привести до стресів. І ось коли все начебто як треба, пропорції, риси, вже навіть сам погоджуєшся зі своєю роботою, а потім відходиш – і всеодно щось не так!...характер?.. – неважливо! Що поробиш, жінка! Може так і не завжди, а може просто не помітно що так завжди, малі часточки нерозуміння відходять на задній план, вуалюються, а потім, накопичівшись, можуть виплисти на поверхню у незручний час. Це може слугувати, як пояснення сваркам, вони ж не можуть з’явитись

ні звідки, як усе, що є у всесвіті. А щодо рисунка, то все можна побачити, яке би власне

бачення не було у кожного.

І ще різні справи, коли це просто жінка, чи якщо це жінка, яка тобі, чоловікові, небайдужа. В першому випадку це мало не натюрморт, просто об’єкт, стосунки із яким можуть вимірюватися навіть тільки ступенем корисності, нажаль це в нашім суспільстві не рідкість. Ні, ні, можете називати те все як хочете, придумувати різні поблажливі красиві слова, але сутність речей від того не зміниться. Та варто лише до жінки щось відчути, тут мозок робить із її сприйняттям просто дивовижні речі, система дає збій, таке враження, що перед тобою хтось вищий за людину, перед ким найстрашніше допустити навіть дрібну помилку... Може не мозок, а серце... хто зна, чи здатен шмат м’язової тканини на щось більше, ніж розганяти кров по організму? Та в цьому випадку все хвилює, відволікає, самокритика сягає абсолютного максимуму, а вдіяти із цим нічого не можеш. Звісно, так до певного моменту...Повинно ж бути цьому якесь продовження. 

Необережно переступаєш межу, може й випадково, але після цього йти назад вже не можна: безглуздо, тим більш, ти сам того хотів. Помічаєш, що все значно простіше, і дай Боже, якщо інтерес не згасає... Кличе залишитись, понуритись у глиб, пізнати сутність, відчути настільки близько, на скільки можна...        а якщо вхопив мить, почало виходити, і все – вже не цікаво. Подібне також трапляється, й нерідко. Постійно! Рисунок ховається в стопку з пилюкою, подалі від очей... А якщо це все людина, жива істота з почуттями, а не аркуш паперу з графітовим малюнком? Тут вже не пилюка з'явиться, а гіркі сльози, розбиті серця, поранені душі... 

                                                                                                                                                                                                                                                 2007

оце ТАЛАНТ!!! РЕСПЕКТ!!!

Горба Андрей как человек – странник, наблюдающий за собой и людьми, впитывающий всю сочность людской жизни, при этом избирательно шагающий в человеческих желаниях.   

Горба Андрей писатель – Родившись в 1982 году, с 21 года ведет дневник, описывая своими словами все происходящее в его жизни. Записан каждый прожитый день, описан каждый яркий сон, Андрей может говорить с собою вчера, сегодня, завтра. Андрей научился выявлять друга в себе, слушать себя, придавая значимость каждому дню своей жизни.

Горба Андрей в музыке - мистический персонаж, своеобразный театрально-музыкальный Апофеоз. В мире "информационной войны ХХI-го века" Gorba Andrej пробуждает природное пламя духа Славянских предков, пропитывая свое творчество вездесущим звуком!

Горба Андрей вне стиля, вне правил, все времени, побуждает к действию, первопричина!

Адрес творчества Горбы Андрея  http://metal1.narod2.ru/

Мистецтво - брехня, що допомагає нам усвідомити правду 

Пабло Пікассо

Стара робота

Герхард Рихтер (Gerhard Richter) — немецкий художник, один из самых известных мастеров современной живописи.
Родился 9 декабря 1932 в Дрездене в Германии. С 1948 по 1951 год обучался в художественной щколе в Циттау, затем в 1952 - 1956 годах в высшей школе изобразительного искусства в Дрездене.



[ Читать дальше ]

Колумбійський художник нової генерації. Живе і працює в Данії.  Рамірес — це романтичний естетик і безкомпромісний критик урбаністичного суспільства. Його роботи сповнені шаленним рухом і хвилюючею енергетикою поглинаючого людей мегаполюсу. 

[ Дивитися далі ]

Представляю до вашої уваги декілька робіт з моєї улюбленої серії.

   Третя за рахунком творча зустріч в ГО «Разом» (http://www.together.lviv.ua/) набула вже того рівня душевної щирості та розкутості, відвертого дружнього спілкування, що навіть не спадало на думку про тільки початок справи, а навпаки здавалось природнім це споріднене товариство, це відчуття, наче ми завжди були разом!
   Назва зустрічі «Український лев» символізувала спорідненість міста Лева з темою вечора, яка була присвячена відзначенню 75-річчя дати народження видатного українського поета Василя Симоненка, що так передчасно пішов на злеті своїх творчих можливостей з життя у віці 28 років, але залишив невмирущу пам'ять своїми геніальними творами. Василь Симоненко коротко перебував у Львові, але полишився у ньому навічно, особливо своїм знаменитим віршем «Український лев» про це славне місто. У 70-80 роки у Львові навіть існував своєрідний напівлегальний культ Василя Симонека, бо на відміну від суворо забороненого Василя Стуса, використання поезій Симонека не вважалась криміналом, але їх зміст був дуже і дуже надихаючим для патріотів України в умовах тоталітарного режиму.[ далі ББ ]

У кількох наступних замітках я планую розповісти про те,
Що мають між собою спільного чайна чашка,  кинутий рушник,
сучасне мистецтво року 1930, веселка та чорна діра?
[ Читать дальше ]