Знову нудьга. Хоча, краще нудьга, ніж депресняк. Ну а щоб зовсім не заскучити, прогулююсь віртуально. Спасибі панорамам. Ну а власних поїздок поки нема. По-перше, куди сходиш? Були на  примітці декілька місць — але вони несподівано перетворилися на будівельні майданчики. А по-друге, нікуди і не хочеться. Так шо віртуальні подорожі — наше все. Ліки від нудьги. А коли втомлюєшся від компа — можна відсипатись.

З працевлаштуванням не все так просто. Три контори виявились або на іншому кінці, або у центрі Києва. Діставатись з пересадками незручно, довго і дорого. А в фірмі, що зручно розташована, вакансію закрили. Причому оголошення було того ж дня і розміщене в інтернеті (знаю: оголошення в газетах швидко втрачають актуальність. Але щоб в інтернеті за якихось півгодини-години знайшли працівника — це здивувало). І це притому, що вибір не дуже широкий. Хоча й шукаю по декільком напрямкам.

А у нашому місті (шоб не їздити у Київ) взагалі тільки робітничі вакансії.  Пахати за станками нудно. Та й туди без досвіду ніхто не візьме.

Але шукати все одно треба. Як написано в Біблії: «Стукайте — і вам відчинять».

А шо це за мережевий маркетинг з продажів вікон? Люди ходять по квартирам і пропонують встановити пластикові вікна/двері.

Ввечері ні з того, ні з сього — кіпіш. Батько завів якогось мужика. Показав хату незнайомій людині(!). Начебто для обміру вікон, бо сходу ціну не сказав. Мол, для пенсіонерів знижки 30%. Та ще й кредит (в здоровому глузді хіба хто буде давати кредити пенсіонерам?). Як на ранок сказав батько: заманлива пропозиція. Але ж це повинно насторожити! І тєлік жеж дивиться, про аферистів.

Коротше, ледве мати випровадила. Я вже не став вмішуватись (хоча можливо і треба було).

Але не менш вразило, що ні з ким не порадився. Десь колись почув що не завадило би поміняти вікна. От сам вирішив зробити «приємне». Як його від цього відучити? Може це вже на старість (73 роки) бажання всім догодити?

І цікаво, шо то за "аферисти" такі? Розповідають, що по всьому місту ходять, пропонують поміняти вікна/двері.

Поставив рекорд з лікування. Хворію на астму. Тому при перших проблемах: ускладнення дихання, хрипи — не чекаю, поки стане погано, а користуюся балончиком. Раніше ліків вистачало надовго. Попереднього балончика вистачило на рік. А це випшикав за півтора місяця! Причому роздобув його «на шару» — за стільки то років лікар виписав бескоштовно по рецепту.

На упаковці написано, що розраховано на 200 доз. Як я міг стільки напшикати?! Хоча причини були. На початку року нефігово захворів. А хрипи і ускладнене дихання періодично з'являються.

Не можу зрозуміти: це ЖЖшечку глюкануло, чи на Яндексі хостінг "ковбасить", чи може інтернет повільний? Деякі фотки не відображаються. До цього все було норм.
Спробував зайти з телефону — те саме.



Можете перевірити: http://maxiwell83.livejournal.com/182687.html

Вже майже місяць, як відсиджуюсь вдома. Скажу чесно: це починає набридати. Одна справа — якби було себе чим зайняти. А так сум-нудьга-спогади. Хоча минулого року перша фотопрогулянка відбулася аж у середині лютого. Так що можна сказати, що нічого нового.

Звичайно, це не означає, що не вилажу з хати. Просто нікуди не виїжджаю. Спочатку через те, що хворів. Потім через ожеледицю і похолодання. Іще й друзі, як і в минулому році, або хворіють, або зайняті. А далі підключилося подорожчання маршруток. Тепер, щоб поїхати в Київ, треба витратити мінімум 30-32 гривні. Та й мати не пускає: ще захворієш, холодно, слизько, грошей нема. Так що весело. Виручає лише те, що є неопубліковані матеріали з минулорічних поїздок. Хоча дуже хочеться відкрити сезон 2017 року. Тим паче, ідей багато. І писати в блог щось треба.

При такому розкладі жалкую, що не відвідав Хрещення в своєму і місті і не з'їздив у Київ на катання з гірки.  Добре, що ці акції щорічні. От тільки відкладання «на потіім» не радує.

Думав хоч на перший день нового року відпочину від комп'ютера і інтернету. Однак інших розваг нема. Та й саме свято, попри новогодній настрій і залишки снігу за вікном, не заладилось. Зустріч Нового року пройшла, як і рік тому, несвятково. І так само, як і при зустрічі 2016го, не ставили велику ялинку — обійшлися маленькою штучною і гілочками сосни. А ще захворів.

  До свята довго готувалися, накрили стіл... Однак батьки посварилися напередодні новорічної ночі і застілля відмінили: порозбігалися кожен до своєї кімнати і полягали спати, проспавши початок 2017го. А самому святкувати не хотілося. По-перше, одному пити не солідно. По-друге, розболівся живіт і тому взагалі нічого не хотілося їсти. По-третє, святковий стіл відмінили. В-четверте, захворів (розболілось горло). Та все ж випив динево-вершкового лікеру. Дивна штука, скажу вам! Це треба було додуматись змішати молоко і спирт з ароматизатором дині і небезпечними барвниками! Хоча на смак лікер прикольний.

  Збирався, як і минулого року, піти подивитись на міську ялинку. Та сходивши до парку вдень зрозумів, що нічого особливо цікавого не буде. Ну шо я, мера не бачив? Чи Діда Мороза? Та й феєрверки бабахкали з опівночі до другої години.

  Нажаль, розважальна програма по ТБ також видалася банальною. «Вечірній Квартал», як вони самі над собою жартують: «— А шо лысый сказал? Я не услышала.
— Та пофигу шо он сказал». Місцями смішно. А після опівночі можна було переключитися на «Дизель-шоу». І більше по телевізору у новорічну ніч дивитися нічого.  Навіть мюзиклу не зняли. Зате купа новорічних концертів. На «Інтері» написали: «У зв'язку з участю у зйомках забороненого в Україні артиста, виступ і всю сюжетну лінію героя довелося вирізати з концерту». Не стали очікувати нагоняю.

  Ну, оскільки по тєліку нічого дивитись, то послухав українську дискотеку на радіо, відганяючи від себе думки, що треба якось святкувати цікавіше. От тільки як?

Декілька років тому став збирати інформацію про вітчизняні автомобілі. Зрозуміло, що автомобільні журнали і газети не купляв — вже забув, що таке автомобільна преса; та й у періодичних видань є інтернет версії. Однак і при такому розкладі знайти потрібну інформацію складно. Та й журналісти — це журналісти: напишуть и«сенсація», коли дійде справа до діла то виявивиться, що далі обіцянок справа не пішла (наприклад, написмали, що планується крупновузлова збірка такого-то автомобіляі на заводі Х. А далі все — новин нема. І виявляється, що завод не приступив до складання.Тобто, докопатися до правди складно.)
Це щоб зрозуміли, наскільки складно шукати потрібну інформацію.

Так ось, заходжу по одному з посилань, а там... "Сторінка не знайнеда". Як добре) Мабуть треба робити скріншоти.


Був іще варіант записатись в якусь круту бібліотеку. Але не впевнений, що там є автомобільна преса.

P.S.: Добре, що деякі сайти зробили копії статей. Так що не все втрачено.

Після того, як помер кіт, нічого не писав у цей блог. Але зараз виникла потреба. Справа в тому, що всі знайомі сталкери «злилися» — ні з ким зробити вилазки на заброшки. Може хтось бажає дослідити закинуті об'єкти?

В принципі, байдуже, хлопець чи дівчина. Головне, щоб в адекваті і цікавились заброшками.

Є декілька ідей — відносно безпалевних місць.



P.S.: Неповнолітніх прошу не турбувати.

Щось нудно і навіть сумно. Нічого не хочеться робити. Може лінь? А може відсутність бажання щось змінювати?

Пошуки нової робити не вселяють оптимізму. По радіо казали, що на одне робоче місце 34-35 бажаючих. Зарплати не ростуть. Багато заробляють лише високласні фахівці. Та й то в міжнародних корпораціях.

У захопленнях теж розчаровуюсь. Зробив збірку української музики, але потім захотілось скласти підбірку за попередній період. А потім і ще, і ще. Так до музики 2012 року дістався. Треба зупинитись. Та й шукати старі пісні лінь. Розквіт вітчизняної музики відбувся лише минолого / цього року.

Про сни: сняться лише невдачі. То не вдалося сфотографувати, то прогулятись. Обломи. Що в реалі, що ві сні.