Як в Скіпи "Останній трек про тебе",Так само і в мене,Але останній вірш для тебе!Знаєш, в думках вже рідко я з тобою,Час таки бере своє, змиває все водою.Ти сказала "Ні" і не сказала більш нічого.А я дурак, так і не довівЩо вартий тих очей твоїх казкових.Твоєї посмішки, твого тепла!Закономірно що після осені прийде зима!Що тебе забуду, довкола море інших,і вже для них складатиму ці сопливі вірші.Проте цей таки для тебе, надіюсь що останній.І ти зникнеш з пам'яті, як зоря на...

Читати далі...

Привіт Люди!Осінь вже перетнула свій екватор. Якраз зараз справжня осінь. Саме зараз я реально зрозумів фразу "Під шуми листопаду, тихо засинає світ". Ви чули шум падаючого листя? Я цієї осені вперше почув, це - класно! Осінь таки подарувала нам хороші, теплі дні. Потрібно їй подякувати за це! Але хоч осінь і неймовірна, про те натхнення якось не приходить, і написання моєї книги про осінь, зупинилось десь на початку вересня. Потрохи думаю забити на те діло, але то всьо лірика...

Читати далі...

Рядочки.Під шум дощу і тріск вінілу,На хвилях FM діапазону,Крізь світло фар нічних автомобілів,В твоє місто приходить осінь.А я не подружився з ним ще й досі.Цікаво як ти там? Як у тебе справи?Жаль що ти так і не дізналася,Який я є насправді...Місто Л, але не місто Лева,А життя і далі течеПо артеріям і венам.Це місто нас ніколи разом не побачить,Та й не важливо це.Лише осінь все зрозуміє і пробачить.З неба краплі, з дерева листочки.Давно забув, та все ж лови!Для тебе ці рядочки!

Ну от зайшов в свій паблік. Мда.. якось навалилась на мене осіння хвиля, настрій... Таки справді осінній настрій. Два віршовані тексти про осінь. Жаль що їх ніхто не покладе на біт, та й нема там що класти. Знову в Фіолеті знайшлась пісня, яка буде ще як мінімум два з половиною місяці в мене на репіді, можливо набридне. Ну й нехай, пісня від того гіршою не стане! Я люблю Осінь, реально люблю! Цікаво, а що любить Вона? Можливо "тумани ранкові, над містом ще сонним"? Чи може коли...

Читати далі...

Підипуйстесь Блог провінційного РастамаОсінь, листя і сонце низько.Мене прикалує твоє намисто.Твої губи, шкіра, очі!Я в них на завжди потонути хочу!Твої ноги,Дві паралельні лінії прекрасні,В кінці яких, мене чекає щастя!Крутіше ніж Анаша з Афганістану,Мене гребе третій розмір душі,Яку ти ховаєш під одягомЗ модних бутиків Мілану.Сонце низько, листя падає до долу.Не ламайся мила! Берем виноІ валим до когось з нас додому![Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]Cкоро осінь в короткому плащі,Постукає в мої двері і я впущу її в свої вірші.В свій дім, в свою кімнату,Вона принесе з собою вина і кораблик плану.Ми сядемо біля вікна,Під шум дощу і тріск вінілів,її парфюм із листя клену і зів'ялих квітів.Листопад її волосся, зводить з розуму мене.Вона наль'є пів келиха вина. Свій короткий плащ зніме.І пригорнеться до мене, так ніжно й тихо,Неначе боячись накликати лихо.Почне розповідати про себе, про подругу погоду,Про те як ...

Читати далі...

ПриснисьЗвичайні дні, сірі будні.З тобою стали б казкові, не забутні.Була б ти поруч, було б все інакше,Але зараз я один і пишу цей текст без фальшіТебе нема! Наснись мені хоча би в снах,Де ти сидиш, така ніжна, на моїх руках,Дивишся мені просто в очі,А я в твоїх назавжди потонути хочу!Де ми в двох і нема нікого на цілім світі!На світанку теплом своїм тебе зігріти!Але зараз я один і вже лягаю спати.Будь ласка наснись мені сьогодні,Щоб не наснились жахи![Приєднана картинка]

Дивно як багато різної хуйні в голові не дає нормально спати. Про нормальний здоровий сон, я забув ще на початку лютого, а можливо і раніше. Так само як вітер на дворі, в моїй голові вихором літають спогади, якісь втрачені надії, нові надії, мрії, успішно пройобані шанси покращити якість свого життя. Про те як люди легко придають справжню дружбу, яка бере свій початок ще з початкових класів. Багато думок і спогадів про Унівєр, одногрупників і однокласників. Вони вже багато чого досягли, добра...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Дівчина з очима кольору неба Вона була звичайною дівчиною зі звичайного маленького міста, таких міст в Україні є сотні а дівчат мільйони. Вона нічим не відрізнялася з основної маси таких же як вона. Її життя котилося по звичайному плану, який в суспільстві сприймався як стандарт звичайного життя. Веселі шкільні роки, потім вступ до Вишу – п’ять років юнацького безумства і звичайна рутинна робота після випуску по...

Читати далі...

Долю ламають жінки, яких ми хочемо