Шум і гуркіт
І білий сполох...
Так ніби крізь повіки,
Приглушений, але чіткий.
Я відкриваю очі -
Темно і трава лоскоче ноги...
Сполах...
Блискавка!!!!!!
Все небо прорізає ветвиста гілка...
Зупинилась, ніби побачила мене,
Чи відчула погляд мій,
Та швидко зникла...
А тиша перед громом,
Ніби задзвеніла,
Натягується, як струна,
Ось-ось і вже порветься,
Але ні....
І раптово, як удар,
Ніби все на світі впало -
Грім, сухий і довгий,
Закутав все,
Закрався в вуха і там сидить...
Шумить.....
Так довго, ніби засідає глибше,
Чи це не грім, це шум дощу,
Що насувається стіною...
Повільно, незупинною,
І він накриває мене всього,
З головою, вимиваючи мене,
Від усього, від турбот і бід,
Я піднімаю вверх лице
І струмені дощу,
Б’ють мене в обличчя,
змивають з мене все....
А вітер що що зявився,
продуває все наскрізь,
видуває непотрібне
І ніби я лечу
Серед цих стихій один....

Я відкриваю очі,
Так хочу пити!!!!!
А за вікном гроза,
Гримить, грається стихія,
І кожна блискавка в вікні,
Ще більше очищає душу......

Всем! Всем! Всем! срочно в эфир! выкладываю фотки наводнения в Николаеве!  ул. Ленина, ресторан Якитория, машины плавают, дождь не прекращается! Хелп ми!!!!!

Фотки в папке "Николаевская область"

Хто читав дані "про мене" той зрозумів, що я боюся грому...

але вже кінець страхам!!!!!!!!!!!!!!!

Два дні тому, ввечері, в нас була ЖАХЛИВА гроза з громом і шаленою блискавкою...

зазвичай я вдягаю навушники і лягаю в ліжко, накрившись ковдрою з головою ..

.

але на вулиці було так гарно... (тому я тільки ввімкнула музику в навушниках )

ці блискавиці мене зачаровували...

АЛЕ ГРІМ УСЬОМУ ЗАВАЖАВ...

тоді я набралася сміливості і вимкнула плеєр...

але навушники не зняла...

Я висунулася на підвіконня...

хотіла відкрити вікно, та маман моя кричати почала...

але все-таки я його відчинила...

На вулиці пахло дощем і свіжістю...

блискавиці по шорному небу світилися, мов скажені...

а грім...

він підсилював усю прекрасну атмосферу грози...

тепер можу похвалитися...

однієї фобії у мене вже не стало...

тепер я люблю грім...

і 100 відсотково люблю грозу... 

Ни хрена это не романтично бежать босиком по холодному потоку воды, в котором останавливаются машины, плывут какие-то зеленые ведра и сломанные зонтики! Огибать остановившиеся трамваи, перелазить через (сквозь) поваленные деревья и еле удерживать в руках, улетающие от ветра босоножки!

Джинсы прилипли, блузка прилипла, мокрые волосы... и мое фото можно было смело выставлять в канал Эротика. Даже наушники в ушах стали мокрые. Надежда одна - на "асфальтный" массаж ног, полученный таким вот изуверским способом. А я бежала и прислушивалась: не трещит ли на моем пути очередное дерево...

гроза, вот это ливень. Улица, где расположен офис, превратилась в реку, машины плавают, и визжат сигнализацией от каждого раската грома. Молнии за окном напоминают вспышки фотиков на встрече Януковича-Медведева.

Коллеги на диктофоны записывают шум дождя. А в открытые окна врывается свежий воздух, пахнущий озоном, весной, акацией с легким привкусом пыли... 

[ Читати далі ]

11. чорні коні...

чорні коні а на конях козаки
чорні хмари табунами та й над степом
буревійним вітром збіглися полки
їх шаблі блищать і сяє криця небом... -
то гроза зібралась в гости до весни
б"є у накри в танці в громи-барабани
в зливу блискавки - у скрі як мить вони! -
характерники викрешують в тумані...