https://www.youtube.com/watch?v=wJ_gUrb_w7w     ))))))))))

Клуб «Манчестер Юнайтед», главным тренером которого Алекс Фергюсон работал два десятка сезонов, завоевал множество международных наград, отмечает обозреватель Дэн Петерсон. Сэр Алекс посвящён в рыцари королевой Елизаветой II и включён в Зал славы английского футбола.

Интервью у знаменитого тренера во время его последнего футбольного сезона 2012-2013 сделала профессор делового администрирования Гарвардской школы бизнеса Анита Эльберс (оно опубликовано в Harvard Business Review).

Итак, Алекс Фергюсон назвал несколько ключевых моментов его коуч-философии:

1. Имейте в виду долгосрочную перспективу. Мысли о будущем успехе в свое время подвигли Фергюсона активно заняться подготовкой молодых игроков, и это стало ключевым моментом. Опыт тренерской работы подсказывал, что победы придут с молодыми игроками, и с ними нужно работать.
2. Не бойтесь перемен. Фергюсон никогда не останавливался перед необходимостью отозвать игрока в силу возраста или отсутствия продуктивности. «Он действительно никогда не смотрит на настоящее, а всегда - в будущее, - сказал Райан Гиггз, игрок «Манчестер Юнайтед», один первых учеников Фергюсона. - Он знает, где нужны укрепление и свежие силы - и принимает решения».
3. Всегда высказывайте высокие ожидания. На тренировках сэр Алекс ожидает от игроков максимума, причем от звездных игроков - еще больше. Они задают тон остальной команде и их усилия «заразительны». «Суперзвезды с эго - это не такая уж и проблема, как некоторые думают, - отмечал Фергюсон. - Они должны быть победителями, потому что это тренирует их эго, и они будут делать все, что нужно, чтобы выиграть».
4. Напоминайте команде, кто здесь главный. В то время как некоторые игроки вспоминают Фергюсона буквально как отца, помогающего им пережить трудные времена, он никогда не перестает вести себя и как менеджер. Без этого авторитета в раздевалке был бы хаос.
5. Найдите правильные слова для конкретной ситуации. Дисциплина в раздевалке очень важна: в жизни великого клуба бывают как прекрасные, так и сложные времена. Поэтому так важен баланс жесткости и ободрения. «Никто не любит, чтобы его критиковали, - напоминает Фергюсон. - Лишь немногие после критики становятся лучше. Наибольший же отклик у команды находит ободрение. Для игрока и любого человека нет ничего лучше, чем услышать «Молодцы»».
6. Узнавайте вашу команду, наблюдая. Большинство руководителей или тренеры испытывают потребность постоянно контролировать все, в том числе обучение, встречи и взаимодействия людей друг с другом. Фергюсон вел себя таким же образом, пока его помощники не попросили передать им больше обязанностей. Сначала он возразил, но потом увидел, насколько это может быть ценным - постоять в стороне и просто понаблюдать. «Это не убавляет мой контроль, - отметил Фергюсон. - Но то, что вы можете увидеть и понять, наблюдая, - невероятно ценно».
7. Постоянно адаптируйтесь к новым идеям. За 25 лет в футболе многое изменилось. Сэр Алекс никогда не боялся «обновлять» состав, быть новатором, например, перейти к обучению с помощью GPS-мониторов, к йоге и т.д. «Я всегда чувствовал, что не могу себе позволить не менять что-то. Мы должны были быть успешными, и у нас не было другого выбора. Так я исследовал новые возможности для улучшений».
8. Считайте победу единственным вариантом. Дать позволить представить себе любой другой вариант, кроме выигрыша, означает отправить игрока на путь довольствования малым. «Победа в моем характере, - поясняет он. - Эти стандарты поставлены уже давно, и у меня нет другого выхода, кроме как побеждать. Я ожидал победы в каждой игре. Даже если пять самых важных игроков травмированы».

Эти ключевые, а также другие принципы управления, которые каждый лидер ежедневно открывает для себя сам, сложно реализовать без двусторонней обратной связи с командой, без правильно организованных рабочих процессов и взаимоотношений с клиентами и т.д. Благо, сегодня предлагаются готовые решения для управления бизнесом, например, облачный сервис «Простой бизнес», позволяющие экономить время на решении множества организационных вопросов и сосредотачиваться на взаимоотношениях с командой, на самой сути проектов и эффективной работе.

http://newport.com.ua/vinnitsa_news/sport/olegu-blohinu-let--683687/

Аж двi важливi подiї вiдбулися у життi Олени Вiтриченко, однiєї iз найтитулованiших спортсменок в iсторiї української художньої гiмнастики. Кілька тижнів тому вона вiдзначила ювiлей, а також видала книгу, яку писала довгих п'ять рокiв! Кореспондент "Експресу" зателефонував Оленi Вiтриченко до Iспанiї, де вона оселилася по завершеннi спортивної кар'єри.

-- Олено, навiть не знаємо, з чим спершу вiтати: з ювiлеєм чи з "народженням" книги...

-- Дякую, обидвi подiї багато важать для мене. Рада, що книга вийшла майже у мiй день народження. Ювiлей -- це слово звучить дуже гучно. А я люблю скромно реагувати на подiї. I ось уродини також вiдзначила скромно. Я не запросила жодного гостя. Ми з чоловiком пiшли в ресторан, повечеряли, i на цьому святкування закiнчилося. А вдома троє моїх дiтей влаштували менi справжнє свято. Вони надарували багато листiвок, аплiкацiй. Усi креативнi речi виготовили самi. Процесом керував найстарший син, якому вже дев'ять рокiв.

-- Ви вже давно полишили Україну. Чи не забувають про вас нашi гiмнастки?

-- Нi-нi. Я приятелюю з багатьма дiвчатами. I не лише з України, але й з iнших країн. Приємно, що вони мене не забули привiтати з уродинами. Я отримала теплi слова вiд 250 людей! Привiтала мене й Iрина Дерюгiна, нинiшнiй наставник збiрної України з художньої гiмнастики. Наталя Годунко також нагадала про себе. А от росiйська гiмнастка Яна Батиршина прислала менi до Iспанiї величезний букет квiтiв.

-- Ви завжди мали багато шанувальникiв, якi вас пiдтримували у скрутнi моменти. Особливо, коли суддi несправедливо оцiнювали вашi виступи...

-- Це правда. Основна моя винагорода -- це аплодисменти публiки та пiдтримка шанувальникiв. Приємно, що вони i досi мене не забули. Цьогорiч я органiзувала турнiр пам'ятi своєї матерi. I сама вийшла на показовий виступ. Приїхало чимало глядачiв, щоби побачити знову мене на килимi. Мабуть, цей був мiй останнiй показовий виступ. Бiльше не повернуся на килим.

-- Чому? Ви втратили навички?

-- Нi, навпаки, за мiсяць тренувань вiдновила все, що втратила за сiм рокiв. Я не бачу сенсу продовжувати тренування. Моя мiсiя -- виховати трьох дiтей та опiкуватися гiмнастичним клубом, який я вiдкрила в Iспанiї.

-- Чи багато дiтей тренуються у вашiй школi?

-- Близько 40. Не лише iспанцi, але й українцi, росiяни, нiмцi.

-- Як ви розподiляєте час мiж роботою та вихованням дiтей?

-- Дiти -- це мiй основний життєвий прiорiтет. Я нi на хвильку не задумувалася над тим, щоби пожертвувати вихованням дiтей заради кар'єри. От i свiй спортивний клуб вiдвiдую лише тодi, коли дiти у школi. Менi часто закидають, чому така гiмнастка не працює тренером. А я не хочу! Можливо, пiду на тренерську ниву пiсля того, як Давид, Цезар та Аврора пiдростуть.

-- Але ж ваша мама свого часу встигала i вас виховувати, i тренером працювати...

-- Мама поєднувала приємне з корисним: вона мене виховувала у спортивному залi. Я стала гiмнасткою лише тому, що мама працювала тренером. Єдиною можливiстю бути разом залишалися тренування. Пам'ятаю, як я ревнувала маму до iнших дiвчат. Коли ми були в лiтнiх таборах, то зачиняла дверi на ключ, щоби мама не йшла їх розчiсувати.

-- Може, вам також варто пiти у тренери, щоб донька стала такою успiшною гiмнасткою, як ви?

-- Щоб досягнути таких успiхiв, таланту i працi замало. Повинно збiгтися чимало обставин. До речi, зi своєю донькою я працюю у залi щосуботи. Їй три роки. Аврора займається не лише художньою гiмнастикою, але й тенiсом та гольфом. Побачимо, що донька вибере.

-- Ваша сiм'я спортивна?

-- Так, чоловiк має багато спiльного з футболом, а сини займаються тенiсом, гольфом, плаванням та дзюдо.

-- А про що ваша книга?

-- У нiй є розповiдi не лише про мою кар'єру, але й тренерськi поради вiд моєї матерi. Можна сказати, що її писали два автори: Олена та Нiна Вiтриченко. На одну й ту ж ситуацiю є погляд тренера та спортсмена. Таких книг у свiтi ще не було. Ми з мамою вклали душу у цей шедевр. Спершу надиктовували на аудiокасети матерiал, вiдтак аналiзували його i вибирали найцiннiше.

-- Чому ви видали її лише iспанською мовою?

-- Ми видали книгу виключно власними коштами. Зараз планую розпродати весь тираж i за заробленi кошти видати її українською та росiйською мовами. Щоби вiдразу видати рiдною мовою, треба було витратити додатково п'ять тисяч доларiв.

-- Олено, не можу не спитати, що думаєте про розвиток вiтчизняної художньої гiмнастки...

-- Нещодавно я побувала на чемпiонатi свiту у Францiї. Менi дуже  сподобалися виступи українських дiвчат. Вони можуть конкурувати з росiянками та бiлорусками. Iнша рiч, що Росiя недооцiнює Україну, заявляючи, що ми на нижчому рiвнi. Я з цим не погоджуюся. Олег Зубарук

Щоб захистити вiтчизняних фахiвцiв, В'ячеслав Грозний пропонує створити об'єднання футбольних тренерiв України.

Від початку сезону у чемпіонаті України з футболу в прем'єр-лізі звiльнено уже п'ятеро тренерів. Що цікаво, четверо із "вигнанцiв" -- українцi. Як запевнив кореспондента "Експресу" В'ячеслав Грозний, екс-наставник "Спартака", "Днiпра" й iнших команд, президенти наших клубiв не дають нашим тренерам такого великого кредиту довiри, який мають iноземнi фахiвцi.
-- Наших тренерiв треба захищати. Український футбол бореться з нашестям футболiстiв-легiонерiв, запроваджує лiмiт, забороняє судити матчi арбiтрам iз-за кордону, -- обурюється В'ячеслав Грозний. -- То чому не можна захистити український футбол вiд нашестя тренерiв-чужоземцiв?!

Ось у донецькому "Металурзi" встигли попрацювати 15 iноземцiв! Та чомусь ми не бачимо наших представникiв нi в Сербiї, нi в Румунiї, нi в Хорватiї... Нiде! Я вже не кажу про Захiдну Європу. Цi країни неохоче пускають на свiй ринок працi iноземцiв. Їхнiй аргумент -- чужоземцi не знають мови. Та хiба Луческу чи Рамос вивчили нашу мову?!

Один серб чи хорват працевлаштувався за кордоном i тягне за собою iншого. Вони переконують, що сербськi тренери -- найкращi. А ми в це вiримо. Насправдi ж українськi фахiвцi на голову сильнiшi за румунiв чи сербiв.
Ми до 2006 року не мали права працювати в Європi, бо нам не видавали ПРО-дипломiв УЕФА. А нинi iноземцi нас до себе не впускають, та ми чомусь охоче вiдчиняємо перед ними дверi.

-- Хто саме дає зелене свiтло iноземним тренерам? Президенти команд?
-- Нi, футбольнi агенти. Вони приїжджають до клубних менеджерiв, обiцяють їм певний фiнансовий зиск, аби тi погодили кандидатуру iноземця. Агент каже приблизно таке: "Я приводжу тренера, ми робимо селекцiю гравцiв, i ти заробляєш такi-то грошi". Звiсно, клубний менеджер погоджується. За спиною президента. Бо той володiє предметом
бiзнесу, але не зовсiм -- предметом футболу. Агентовi вигiдно привезти чужого спецiалiста, бо той без його допомоги не обiйдеться. Натомiсть нашим фахiвцям агенти не потрiбнi -- вони самi знають ринок.

-- Як можна захистити наш ринок вiд нашестя тренерiв-iноземцiв?

--Пропоную створити об'єднання футбольних тренерiв. На такий крок уже пiшли росiяни. Юридично зареєстрували цю структуру, вона входить до складу Росiйського футбольного союзу. До неї увiйшли i безробiтнi, й тi,хто нинi працює у клубах. Юрiй Сьомiн, до речi, також є членом об'єднання.

Тренери спокiйнi, що ця структура захищає їхнi права.Вона лобiює, аби зарплата "коуча" не була нижчою за заробiтки провiдних гравцiв команди. Адже саме тренер вiдповiдає за результат. Клуби знають, що не можна свавiльно поводитися з тренерами, бо тi мають мiцний захист. Якщо президент хоче в односторонньому порядку розiрвати угоду, об'єднання уже тут: "Одну секунду, перекажiть борг на такий-то рахунок..." В Українi, на жаль, тренери не захищенi.

-- Як можна створити попит на українських тренерiв за кордоном?

--Треба, щоб наша людина виграла певний трофей з українським клубом. Так, як це зробив Жозе Моурiньйо. Вiн пiдняв статус португальских фахiвцiв, вигравши Лiгу чемпiонiв iз "Порту". Та як нашi можуть щось виграти в
Європi, якщо їм не довiряють!