хочу сюди!
 

Умница-красавица

44 роки, телець, познайомиться з хлопцем у віці 40-50 років

Замітки з міткою «сигареты»

Історія одного курця (досвід)

Мій перший досвід курця був набутий десь у віці шести років. Якось я спостерігав за своїм дядьком, який сидів на лаві біля будинку та смачно смалив сигарету, при цьому, як мені тоді здавалося, витворяв неймовірні речі. Він глибоко затягувався і випускав через ніс два довгих струмені щільного сизого диму, чим нагадував казкового дракона, що дихає вогнем. Іноді робив кілька магічних рухів губами і дим кільцями зависав у повітрі. Дядько вловив мій зацікавлений погляд, лукаво посміхнувся і запитав простягаючи до мене руку з чарівною кадильною паличкою:

– Хочеш смальнути хлопче?

– Мугу! – кивнув я і швиденько підбіг до сигарети затиснутої між величезними чоловічими пальцями. Моє старання в роздуванні щік, щоб втягнути дим, було не дуже вдалим.  Після декількох спроб димок клубочком вивалився з рота зовсім не так потужно й ефектно, як це було у цього чоловіка-дракона. Залишився лише неприємний присмак від пихкання – і чому ж тоді дорослі палять? Це залишилось таємницею. Після цього випадку куріння ще довго не цікавило мене. А мій дядько кілька років тому помер від раку легенів. Його навіть така страшна хвороба не змусила позбутися цієї згубної пристрасті.

Наступні пізнавальні кроки у світ курця були зроблені мною в років одинадцять чи дванадцять. У цьому підлітковому віці рамки сприйняття світу стрімко розширюються: життя в межах рідного двору стає нудним, ватаги хлопців відправляються на пошуки нових життєвих просторів, цікаві місця «колонізуються».

Одним з таких місць був зарослий верболозом берег Тетерева. Його кущі обплітав  дурман, а галявини між ними щільно покривала кропива. Ці малопрохідні суворі місця отримали назву «Джунглі». У цих хащах ми проводили багато часу: робили собі луки й грали в індіанців. По килиму з дурману залазили на гілля і мавпами повисали на ньому, отримуючи від цього неабияке задоволення. В заростях на березі ріки споруджували собі халабуду, де спекотними літніми днями лежали в її прохолоді, не поспішаючи, смачно пихкотіли. Ріка з  хлюпотінням омивала гілки та корчі на своєму шляху, співаючи нам  свою мирну розмірену пісню. Сигаретний дим ліниво підіймався над халабудою, ледве просочуючись крізь густоту гілок  та листя.

Якщо бути точним, то підсмалював я з хлопаками скрізь і не так далеко від нашого двору. Через дорогу біля шкільного стадіону ріс граб, якого РЕСовці періодично підрізали, щоб він не зачіпав лінію електропередачі. Від цього дерево набуло густої крони, а кілька гілок, що зростали горизонтально, слугували нам зручними сидіннями. Ось вам і готова халабуда, яка отримала назву «Вертольот». Мій дворовий дружбан на прізвисько Гарбуз, трохи полегшивши пачку сигарет татка, говорив мені:

 – А пішли, покурим на вертольот.

 – А давай! – відповідав я.

Сидячи на дереві, ми вже як досвідчені фахівці розминали пальцями сигарети, підносили їх до носа, втягували тютюновий аромат з прєдвкушєнієм. Затяжки наші були вже справжніми, як у курців. Це перевірялось серед хлопаків фразою «І-і-іг, коні в житі!» одночасно з втягуванням диму в легені. Незагартовану горлянку відразу було видно –  її дерло і важко було стриматися, щоб не викашляти гланди.

Моє підліткове куріння не мало регулярний характер, швидше було мавпуванням чи забавою. Я так і не звик до нього і безнапасно закінчив школу не приєднавшись до лав курців. Більшість моїх однолітків до цього часу були вже нікотинозалежними.

У вісімнадцять років мене призвали до армії. Перші пів року служби не палив, а свій сигаретний пайок віддавав хлопцям. Згодом потихеньку за компанію і сам почав диміти. Важко цього уникнути, коли маєш попередній досвід та  знаходишся весь час у середовищі курців. Щодня після кожного приймання їжі відбувався один і той же ритуал - наш ракетний дивізіон (понад сімдесят осіб) висипав із солдатської їдальні й розташовувався до шикування на розвод перед казармою в курилці. Вона була розміром метрів п'ять на шість із суцільною лавою по периметру. Два металевих диски від коліс вантажівки забетоновані в її центрі слугували попільничками. На цьому невеличкому майданчику за кілька хвилин не менше чотирьох метрів сигарет перетворювалося на дим. Моя юнацька підсвідомість не змогла встояти під впливом колективного несвідомого, яким і був відформатований мій мозок з подальшим записом коду Великого перекуру. Так я став інвестором тютюнової промисловості на двадцять один рік.

Будучи курцем завжди вважав паління безглуздим заняттям та шкідливою звичкою. Десь у глибинах моєї підсвідомості була присутня ідея, що з цим треба зав’язувати. Іноді вона спливала і проявлялася у більш щільних шарах мого «я», і кілька днів мені вдавалося не палити. Так зло пожартувавши наді мною, ідея знову залягала на дно і на довгий час. Бувало після гарної п’янки та викуреної пачки сигарет за один присід наступного дня тяга до паління була відсутня. Що там тяга – життя ледве жевріло в змученому тілі! Здавалося, наставав слушний момент кинути палити, але де там! Навіть суворі дев'яності роки не позбавили мене нікотинової залежності. Був такий період в історії країни, коли можна було вивихнути очі послизнувшись поглядом на порожніх прилавках магазину. Гіперінфляція – це фурія, яка дуже швидко перетворювала державні грошові білети у кольорові  фантики. Номінали купюр з п'ятьма нулями стали всього лише дрібною розмінною монетою. Для нас, курців, настали важкі часи. Сигарети зникли –  бери та кидай курити! Так ні, дефіцит нашу людину ніколи не лякав.

У ті часи я і мій напарник працювали електронниками на заводі. У нас була своя лабораторія на третьому поверсі, але ми, «небожителі», любили спускатися до наших «менших» братів: налагоджувальників, електриків, слюсарів. Центром життя цеху була слюсарня. У брудному замасленому приміщенні, взимку ще до того ж і холодному, було якось затишно. Напевно, тому що в ньому збиралися люди, у яких були схожі проблеми, така ж печаль-радість і одна країна на всіх, яка в нових економічних і політичних умовах згиналася, і разом з нею наш завод. Весь цей гармидер зближував людей.

Нікому не вдавалося викурити цілу сигарету, а так хотілося. Якщо у когось вона  і з’являлася, то збиралася черга  зі спраглими подиміти. Останній пронизував голкою беника, щоб було за що його тримати, і ще робив пару тяг. У той скрутний час яку тільки хрінь не намагалися смальнути, все йшло на пробу: терті корінці від тютюну, чай, листя… Полегшення для курців настало лише на наступний рік, коли було зібрано урожай тютюну, в народі його називали самосадом. Напевно, навесні  він був найпопулярнішою рослиною, яку сіяли на городах.

Тютюну зібрали вдосталь, на ринках його продавали на склянки. Тепер у заводську слюсарню мало не кожен приходив зі своїм самосадом. Тут випробували різні його сорти, серед яких були такі міцні, що не можна було зробити  й затяжку – душив страшний кашель і очі на викоті випадали. Пом’якшували самосад іншими сортами. Змішували його і з м'ятою – варіант косяка з ментолом. Потім у хлопаків почали з'являтися хитромудрі девайси «Іволюшин», за допомогою яких можна було хвацько скрутити цигарку. Тепер слюсарня наповнювалася їдкими густими хмарами тютюнового диму. Життя потроху налагоджувалося.

Минув час дефіциту, в тому числі й сигаретного. Можливість кинути палити була втрачена. Тепер полиці в магазинах радували око курця різноманітними марками сигарет. Ця вся строкатість і можливість вибору чіпко тримала мене у своїх обіймах. Минув ще якийсь час, і для економії ресурсів свого організму я свідомо перейшов на куріння слабких сигарет «Прима Оптима» жовті. У цих сигаретах вміст смол і шкідливих речовин був значно нижче, ніж в сигаретах маркованих синім і червоним кольорами. Спочатку вони здавалися дуже слабкими (декілька затяжок – і немає сигарети), але з часом я звик до них.

Паління було вже не просто шкідливою звичкою, воно зрослося зі мною і стало способом життя. Засмалена сигарета після обіду – це повнота насолоди! Зробити  перекурчик у роботі, відтягнутися сигареткою – то святе! А не попихкати в компанії після кількох чарок горілки – це взагалі злочин!

Складно змінити спосіб життя, але я вирішив піти далі по шляху буття без сигарет, сказавши собі, що буду курити лише тільки у випадках пов'язаних з алкоголем. Такий собі святковий оазис залишив. Незабаром я зрозумів, що ця ідея хибна та небезпечна.

Сиджу на силі волі без сигарет. Приходить товариш мій, розмовляємо. Потім він говорить:

– Пива хочеться, тільки грошей немає.

– Немає проблем, – відповідаю – пішли!

Сидимо в барі, п'ємо пиво. Віталя смачно затягується сигаретою, а я розтягую, як гармошку, силу волі. П'ємо по другому келиху, товариш мій прикурює чергову сигарету (ще тоді в барах курити не заборонялось), а я йому:

– Ну, давай же  і мені!

– Ти ж не куриш.

– Коли не п'ю. Зараз випив пива, захмелів – значить можна  і смальнуть, навіщо ж  кайф ламати!

Товариш дає мені сигарету – я пожвавлююсь, жити стає веселіше.

Наступного разу, як тільки побачу Віталю  у вхідних дверях, відразу йому: «Може по пиву вдаримо?» Потім – бар, пиво, сигарети… Тепер мого товариша я став бачити частіше. Гасло «Пиво без горілки – гроші на вітер» стало моїм. Випивка давала мені в моїх очах можливість покурити, не порушуючи дане собі слово, а поки хміль тримав мене у своїх тісних обіймах, то я за декілька годин міг і пачку сигарет засмалити. З часом помітив, що випивати став набагато частіше, а перерв між перекурами ставало все менше. Я вирішив не водити себе за ніс і повернувся до вільного паління без жодних прив'язок, чим врятував себе від можливого алкоголізму.

Однак ідею кинути палити не полишав і частіше її обмірковував. Вже розумів, що поступово зав'язати – це не мій варіант, і з першого числа або з понеділка теж не вийде. Я знав, що покінчу з курінням у найближчому майбутньому, в якийсь день «ікс». Говорив собі: «Адже колись не палив і при цьому відчував себе комфортно і знаю людей, які відмовилися від цієї пристрасті. Раз вони змогли, а мені хіба слабо. Здоров'я з віком не додається, і пора б хоч від однієї шкідливої звички позбутися».

Якось було випробував на собі шістнадцятиденний абсолютний голод і потім поступовий вихід з нього з таким же строком. В цей час  на місяць забув про сигарети, і мені навіть не хотілося, але поступово і непомітно розкурився знову. Зауважу, що психологічна залежність від їжі в багато разів сильніша за паління. У цьому порівнянні воно – бліда непомітна тінь в підсвідомості, по відчуттю від якої позбутися не становить особливих труднощів. Весь мій досвід говорив мені, що я зможу не палити.

І ось настав той день «ікс» – 19 квітня 2004 року. Тоді я не викурив свою першу сигарету. Нічого незвичайного – просто вони закінчилися ще ввечері. Однак вранці не пішов їх купувати, до мене прийшло відчуття, що цей день   точка відліку мого нового життя без куріння. Йдучи на роботу, вдихав на повні груди ранкове повітря, свідомо фіксуючи свіжість і легкість дихання. В думках зосередився на всьому позитивному, що давало мені життя без сигарет. А це – відчуття подиху без перегару, усвідомлення того, що тепер мій організм буде очищатися і зміцнюватися. Я розмірковував собі, якщо не буду купувати сигарети, то  яка сума грошей звільниться за місяць, за рік, і на що інше їх можна витратити. Нерозумно щодня позбавляти себе здоров'я і ще платити за це гроші. Подумки я насолоджувався тим, що зістрибую з гачка. Тепер мене абсолютно не буде хвилювати чергове підвищення цін на сигарети чи навіть повна їх відсутність.

Не знаю чому, але мені здавалося, що фізична нікотинова залежність не може бути занадто протяжною в часі. Ну, тиждень поковбасить, а що за ним, то вже психологічні зачіпки. Я вирішив, що мені потрібно протриматися для початку цей тиждень, щоб завоювати плацдарм для подальшого розвитку наступу на цю шкідливу звичку. Важливим для себе визначив те, що в ці сім днів повинен уникати алкоголь. Мені було вже відомо на практиці, що це слабке місце і варто тільки випити трохи  й всі зусилля будуть змарновані.

Пройшов тиждень. Позитивний настрій і рішучість допомогли мені у цьому. Часом дуже сильно хотілося закурити, але я силою волі перемикав свої думки в інше русло або знаходив собі відволікаючі заняття, бо знав, що гострота бажання непостійна і має властивість розсіюватися. Іноді дивлячись «на дим сигарет з ментолом», навалювалося гнітюче відчуття втрати чогось звичного, можливо навіть  більше – втрати частини себе. Але я обійшов цю психологічну пастку, щоб не занурюватися думками в майбутнє, вигадав виверт. Говорив собі, що не курю тільки сьогодні та відповідаю тільки за цей день. Наступного дня вже був інший настрій – недаремно кажуть, що ранок вечора мудріший.

Якось через днів десять мого  некуріння прийшов час випробовування. Мені треба було відвідати захід, який не можна було проігнорувати. Перед застіллям налаштовував себе, що навіть будучи на підпитку не доторкнуся до сигарети. Після першого столу, як це зазвичай буває, народ вийшов покурити. Я не встиг вийти у двір, як мені вже запропонували подиміти. Ось він – момент істини! Переді мною в простягнутій руці сусіда по застіллю пачка сигарет, з якої фільтром визирає вибита з загальних тісних рядів сигаретка. «Візьми мене!», – неначе говорила вона. Щодня протягом двадцять одного року її сестри були зі мною і в радості, і в горі. Так важко відмовитися від звички, та ще в такий спокусливий момент, коли ти ситий і п’яненький знаходишся в загальному колективному настрої. Багаторічний стереотип готовий був стартувати, але це всього лише була мить. Я подякував сусіду за запропоновану сигарету, але не взяв її, збрехавши, що поки не хочу курити. Хлопці вже диміли та мостилися за стіл перекинутися в «дурня». Я покинув компанію, проявивши агрономічний інтерес, сказавши, що хочу піти подивитися на грядочки, що господиня посіяла.

Наступного ранку прокинувся в доброму гуморі та задоволений тим, що напередодні не проявив слабкість і не завалив розпочате діло. Скажу, що в зміненому стані свідомості складно втриматися від спокуси, проте мені вдалося це зробити. І це додало мені впевненості в тому, що зітру свій стереотип курця.

Пройшов місяць. Мої думки вже щохвилинно не топталися в сигаретній темі, тільки час від часу спрацьовувала психологічна звичка. Іноді, після обіду або в перерві роботи, на рівні підсвідомості хотілося автоматом взяти сигарету, але я миттєво тут же згадував, що вже не при ділах. Йдучи містом, мозок ще виділяв із загального вуличного фону перехожого, що палить. Зупинишся, бувало, побазікати зі знайомим і очі чіпляються за те, як він дістає сигарету, розминає її між пальцями, підкурює, робить першу глибоку тягу… при цьому, бажання подиміти на фізичному рівні в мене вже не виникало. Всі ці реакції проявлялися все рідше і рідше. Через скільки часу стерся мій стереотип курця, два чи три місяці, точно сказати не можу, не зафіксував. Це сталося як процес засинання – непомітно. Одного разу відмітив про себе, що вже ніяк не реагую на ритуали курців. Запитали б мене, якою маркою сигарет весь час диміли переді мною, то не зміг би відповісти.

Чи легко мені вдалося кинути палити.

Якось запитав одного знайомого, як він почувається після декількох місяців як покинув це діло. Він відповів, що  «вуха пухнуть» так хочеться закурить і навіть у снах іноді бачить себе з цигаркою і димком. Тримався так він пів року, потім знову закурив.

Приклад показує, що на одній силі волі довго не протриматися – вона спрацьовує тільки на початковому етапі. Вважаю, що мені вдалося позбутися куріння швидко і відносно легко. Моя спроба стала успішною завдяки тому, що я не зосереджував увагу на палінні, а на тому, як добре і вигідно НЕ ПАЛИТИ.

Я кинув курити вісім років тому, не в часи дефіциту, а при широкому виборі сигарет, при наявності грошей і при відсутності проблем пов'язаних зі здоров'ям.

Молитва Курильщика з Ірландії...


Короткий переклад: 
Небесний батько, даруй моїм легеням спокій...
Дай мені сили кинути палити...
Нехай мій подих буде чистим і свіжим...
Якщо ж я не кину, то нехай я буду 6 футів під землею! 
Амінь.

Сказка о работниках и начальниках.

0.11.100. «Сказка о работниках и начальниках».
Директриса предприятия проходит по бригадам,
Заходит до начальницы, ну а она не рада.
Сидит и плачет за столом кабинета своего,
А директриса спрашивает: «Плачешь, ты чего?»

Начальница бригады ей, всхлипывая отвечает:
«Подчинённые не работают, как заставить их не знаю».
И вот пошла директорша до этих подчиненных,
Увидела, что плачут все, спросила обречённо:

Чё плачете в натуре вы, работать не хотите,
Уволю Вас за это я, вы это все, учтите.
– Так вот и плачем мы из–за того – ей дружно отвечают,
Что увольняться не хотим, а за труд мало получаем,

Мы в парадоксе, не поймём, как поступить – не знаем,
С работы если мы уйдём – без денег заскучаем.
А с деньгами, с такими, нам затраты не покрыть,
Ведь очень трудно вкалывать и пива не попить.

Обдумывая их ответ, к себе она пошла,
Через 5 минут заплакала – ответа не нашла.
Не зная делать что теперь: работники любые,
Работать будут только за денежки большие.

А много денег им платить не выгодно всегда,
И так «бока» с продажей товара у меня.
К психологу она пошла, ответа не найдя,
Точнее – его вызвала к себе тайком она.

Психолог её выслушал и сразу дал ответ –
Пойдите на уступки им, раз денег лишних нет. –
Поставьте на территории ларёк с холодным пивом,
И рыбы различной, и столики красиво.

Вы разрешите им бухать – мол, пиво в счёт зарплаты,
И все тогда работники станут очень рады.
Работать они будут ведь пиво пить охота,
А то что все с похмелья – то ихняя забота.

А вы себе ещё «бабла» «накружите» на пиве,
На водке, сигаретах, и конечно же на рыбе.
Работники зарплаты вообще видеть не станут,
Но и удержаться не смогут и плакать перестанут.


Послушала директорша совет крутого класса,
Открыла на заводе ларёк с пивком и квасом.
Народ толпой прям повалил – охрана ведь не щимит,
Всё время очередь в ларьке, ни кто бутылку не отнимет.

Прошло так пару месяцев: все «в сиську надирались»
Работу выполняли, не плакали, не «срались»,
Залётов крупных не было лишь так – по мелочёвке…
В общем – работа шла по графику, и всем всё было ловко.

Вот только денег работники не знали,
А потому что все они их до зарплаты пропивали.
До них ни как всё не доходит, что они работают на то,
Чтоб выручить тех, кто продаёт им бухло.

В придачу здоровье идёт по «звезде»,
И энергия уменьшается – на Яву – как во сне.
Но они всё же платят за эти увечья,
Ведь кажется им, что они счастливы вечно.

Мнимое счастье они приобретают,
Когда пару литров они выпивают.
Зато в это время уверены они,
Что им очень классно, попробуй и ты…

Кружит перед глазами.



Раньше была соска, а теперь - сигарета.

О золотом бычке. Быль...


Задало нам правительство задачку:
В вес золота стал стоить табачок,
Как вспомнишь, сколько отстегнул за пачку
И аж до фильтра тянешь свой бычок.


© Copyright: Гном Котя, 2015
Свидетельство о публикации №115022800524

Вкус детства, помните?

Не могла удержаться, что бы не поделиться столь ностальгической демкой smile 
Именно с "Феникса" и "Опала" начинался мой недолгий путь курильщицы. Болгарские сигареты считались крутыми. По-просту другие было не достать или дорого, как для школьников. Моя подруга Витка Ж. учила меня курить вечером, недалеко от пожарной части. 
- Берешь сигарету, и говоришь "Мама" и при этом глубоко вдыхаешь, - делала наставления, Витка,  "гуру курения" с 6-тимесячным стажем. 
Как ни странно, я не закашлялась, голова не закружилась. Наверное, сказывалось пассивное курение - мой папа курил исключительно "Шахтерские" папиросы, одну пачку в день. Мама его гоняла с кухни или туалета в подъезд, но папуля упорно не хотел туда перемещаться. Ему, как красивому мужчине, видать было не комильфо стоять на площадке в трениках и майке. А костюм или военную форму одевать было в падлу.
Мы, школьники, считали себя нереально крутыми и если ты не курил, то ты считался "ботаном", как сейчас бы сказали. Сигареты прятала в портфеле, который закрывался на ключик. Если шли на дискотеку, то произносили пароль: "Возьми карандаши, порисуем", в переводе " возьми сигареты покурим". 
Курила я исключительно левой рукой, я девушка была начитанная и как-то прочла, что Екатерина Вторая нюхала табак левой, дабы правая оставалась не пахнущей зельем, когда вассалы целовали ей руку. Я, конечно, не Катя, но это реально  спасло меня от ремня - мама, заподозрив неладное, несколько раз нюхала мою длань, чтобы уличить меня в пагубном пристрастии. Вот что значит много читать!!!


Пы.сы: на теперешний день я не курю уже 20 лет smoke



Что мы курим? Лениво для ленивых...

Этим видео я хочу наглядно проиллюстрировать два своих предыдущих поста. Оно не ново, давненько висит на ютубе и как минимум два пользователя i.ua его уже публиковали, но это никак не делает его менее ценным.

Так одна моя подруга несколько месяцев назад жаловалась на то, что никак не может бросить курить. Я рассказал ей об этом видео и она "загорелась" идеей его посмотреть. Я давал ей ссылку на ютуб, отправлял сам файл по почте, но во всех случаях у нее находились "веские" причины этот фильм не смотреть. Она по прежнему мило улыбается мне при встрече и продолжает курить свои "облегченные" вонючие палочки.

А сколько вокруг каждого из нас таких подруг?! Так что смотрите, если еще не видели, - из чего делают сигареты. Продолжительность ролика 8 минут, как раз успеете выкурить парочку этих самых сигарет.

 

 

Что мы курим? Стандарт

Потребитель не желающий слепо доверять рекламе может расширить свое представление о товаре ознакомившись со стандартами, применявшимися в его производстве. Меня интересует табак, и я начну со стандартов СССР.

ГОСТ 8072-77 распространялся на ферментированное табачное сырье, получаемое из листьев табака (Nicotiana Tabacum L.) ферментированное табачное сырье должно было вырабатываться из неферментированного табачного сырья по ГОСТ 8073-77.

Уже на этом, самом первом этапе в производстве табачных изделий видим, что допускается то, что нельзя устранить вообще или без значительных затрат:

- Для табака 1 сорта (всего сортов 4) загрязненность землей и песком в зависимости от типа обработки листьев допускается на уровне 2 - 2,5%.

- При приемке табачного сырья допускается в каждом тюке или кипе всех способов обработки примесь листьев, относящихся по качеству к нижестоящему сорту, - не более 10%.

- Остаточное количество пестицидов в табачном сырье не должно превышать максимально допустимого уровня, утвержденного Минздравом.

- Допускается обработка табачного сырья умягчителями и консервантами по нормативно-технической документации.

НАЦИОНАЛЬНЫЙ СТАНДАРТ РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ 2005 года ГОСТ Р 52463 - это уже наши, капиталистические дни. Читаешь определения терминов и хочется никогда больше этого не покупать и, тем более, не курить...

"Табачное сырье": табачные листья, прошедшие послеуборочную обработку и предназначенные для производства табачных изделий.

"Отходы производства табачного сырья": часть табачного сырья, образовавшаяся в процессе послеуборочной обработки и подлежащая возвращению в производство после вторичной переработки - измельченные или неизмельченные стебли растений, главные жилки табачных листьев после стрипсования и отрезания, мелкие обрывки листьев и табачная пыль.

"Засоренность табачного сырья": наличие посторонних примесей в табачном сырье.
Примечание - К посторонним примесям относят песок, землю, солому, веревки, камни, сорняки. (непонятно, куда исчезли остатки тли, пыль прилипшая к липкому налету, паутина и экскременты насекомых, но прогресс налицо, раньше грязью признавались только земля и песок)

И, наконец, основное: СЫРЬЕ ДЛЯ ПРОИЗВОДСТВА ТАБАЧНЫХ ИЗДЕЛИЙ, РЕЗАНЫЙ ТАБАК
 
"Рецептура конкретной марки табачных изделий": соотношение различных видов сырья, при необходимости соуса, ароматизатора и добавок, выраженное обычно в процентах, используемое для изготовления конкретной марки табачного изделия.

"Сырье для производства табачных изделий": сырье, включаемое в рецептуру: табачное сырье, базовая смесь, восстановленный табак, расширенный табак, плющеная жилка, расширенная жилка, а также нетабачное сырье, разрешенное к применению органами здравоохранения.

"Ингредиент": вещество или химическое соединение, кроме воды, вносимое в материалы, соусы и ароматизаторы, используемые при изготовлении табачных изделий.

"Расширенный табак": резаный табак, прошедший процедуру расширения по специальной технологии.

"Восстановленный табак": сырье, изготовленное по специальной технологии с использованием табачных листьев и их отходов.

"Плющеная жилка": сырье, изготовленное из жилок табачного листа путем плющения переувлажненных жилок на плющильных станках с последующим резанием на волокна.

"Расширенная жилка": сырье, изготовленное из жилок табачного листа путем их резания и последующего расширения (взрыва) по специальной технологии.

"Расщипленная жилка": сырье, изготовленное из жилок табачного листа путем продольного разделения расплющенных жилок на волокна.

"Нетабачное сырье": сырье из других видов растений (например мяты, гвоздики), разрешенное органами здравоохранения для использования при изготовлении табачных изделий.

"Соус для табака": композиция, используемая для нанесения на табачное сырье с целью улучшения его физических и курительных свойств.

"Ароматизатор для табака": композиция, используемая для нанесения на резаный табак или входящая в рецептуру жевательного и нюхательного табака, с целью улучшения аромата табачных изделий.

"Умягчитель для табака": композиция, наносимая на табачное сырье с целью улучшения технологических свойств табачного сырья.

 

Сторінки:
1
2
3
5
попередня
наступна