Мешкаючи на сході України, точніше південному сході, в досить великому місті (з досить дивною структурою спальних та робочих районів). Ну якщо б це був еталон міста, або якось історично так повернулося, що це була класична структура міст (починаючи з середньовіччя), то міста б були дуууже незручними. Наприклад німецький стиль будівництва міст - це ринок, ратуша, та на всі чотири сторони вулиці. Досить зручно. Це перейняли й поляки, чехи, хтось ще мабуть. Але моє місто (чому я про структуру? бо мислення моїх співміщан подібне цій структурі)... та чого скаржитися і нарікати? Моє місто схоже з Нью-Йорком у центрі, коли всі вулиці паралельні і перепендикулярні, складаючи строгі прямі кути. Це маленька частина міста, досить приємна, з деякими натяками на інфраструктуру. Невеликі відстані від шкіл, лікарень, магазинів, транспорту, розваг, парків тощо. І це все. Всі інші частини - далеко, огидні спальні райони, так огидні, понурі. Веселить лише кількість супермаркетів, куди всі сходяться туди на вихідних як на розваги. Де ще можна в спальному районі посидіти в чистоті, з кондиціонером та з музикою? Ніде, окрім, супермаркетів... Тож, центр нашого міста. Мені там до вподоби, через все вищеописане і через те, що там мешкає дівчина, яку я люблю (а вона кого любить не знаю). Навіть маршрутки якість чистіші і швидші і таке інше. Але є одне але, а може й два. Наше місто не було б великим, якщо не було б індустріальним. І маємо багато фабрик, металургійних комбінатів, різних дрібніших підприємств, не менш важливих. Точніше, ми їх не маємо, а просто споглядаємо і користуємося податковими надходженнями, які повертаються до нас через держбюджет. Але це окрема розповідь. І от ці 130 заводів, з яких 6 чи більше занесені до переліку наднебезпечних, щось таке по ЦО вивчали, тобто коли, недайбог, аварія -  70% міста потрібно евакуювати, надати медичну допомогу, житло тощо. І уявіть собі близько півмільйона людей евакуюють - наших спринтерів-мерседесів не вистачить, тим більше, якщо кожен ще має перед поїздкою дві гривні заплатити. Але це знову не по темі. І от ці заводи функціонують приблизно на відстані 3-5 км не те щоби від міста а: 1. в зоні міста, 2. 3-5 км від того чудового центру на північ. Про що це? Коли вечором відмикаються фільтри, мешканці міста (не всього) насолоджуються такими запахами, що... Ну він мені нагадує воду Нафтусю до якої домішали цукру. В день в місті сіро-блакитний туман, не зажди, але інколи. І от я не знаю як це все впливає на наші дихальні шляхи, шкіру, зір, імунітет? Ми просто вдихаємо різні оксиди азоту, метан, якісь різні гази, метали. Тому інколи в центрі не те щоби знаходитися неможливо, але якось дивно. Такий запах, колір повітря. Самопочуття добре, настрій теж, але...

     Так от, мої співміщани. Я би не написав цього, якщо б вони цього не сказали. Буду коротко: про українську мову і все що з нею пов'язано. Питанням "ти з західної/Львову?" я вже перестав дивуватися. Колись здивувало питання "ти з Києва?". І це при першій розмові, коли я кажу своє ім'я і можу щось прокоментувати не більше, ніж десятьма словами. "Так ти зі Львову чи Хмельницького?" Ага, значить Хмельницький дрейфує до Львову і я погано обізнаний в геодезії. Інші питання: "ти бандерівець?" (знову наголошую, що вони задаються не після тривалого знайомства, а одразу). От це питання мне вразило - "ти з Польщі?" "Як це?" "ну ти ж українською розмовляєш". Тут я погано обізнаний, не обізнаний, з етногенетикою, лінгвістикою, історією та політикою. "ти з Полтави?", "з якого ти села?", "хто з твоїх батьків бандрівець?" Блін, а може, мельниківець, чи прихильник концепції розвитку України Міхновського, чи Донцова? "Звідки ти?", "ти не місцевий?"... І от недавно задано питання, яке виграло топ-100. Колись, вислуховуючи такі питання, я надто нервуввся, все розповідав і був палким прихильником націоналізму українського. Зараз мені весело. Так от питання від хлопця, з яким 5 хвилин порозмовляв. Він через найкращі побажання, без злих і провокативних думок (це видно було по його зацікавленому обличчю) задає питання "де ти знімаєш квартиру?" "???" "ну так ти ж українською розмовляєш!" От і логіка - всі хто українською - всім квартири на винаєм!! Може я помиляюся, може випадкове питання, такий собі random, може той хлопець не так мислив, а я так мислю, але у всякому разі він не намагався вгадати звідки я, як більшість з впевненістю думаючи що звідки-завгодно, але лише не зі свого рідного, великого, індустріального, брудного, незручного міста, де народився і виріс. Тож це найоригінальніше питання, а якщо й ще прив'язати той логічний ланцюжок - то закривайте вуха - животи від сміху порозриваєте... А може й ні, не всі такий гумор розуміють. Та ж сама особа, яка прискорює стук мого серця (не прокурор і не суддя) зажадала щоб я розмовляв з нею не українською, а то па-па. От це важко...