Спочатку хочеться подякувати А.Яценюку за ініціацію опозиційного суду
http://www.unian.net/ukr/news/news-481145.html «Знайте про те, що ті, хто сьогодні знущається над Україною, над українцями, сидячи у владних кабінетах - чи то в адміністрації Президента, чи то в уряду, чи то у Верховній Раді – понесе відповідальність. Понесе відповідальність не тільки перед Богом, а також перед незалежним і справедливим судом», - запевнив А.ЯЦЕНЮК.
Проте навряд чи така ініціатива неоднозначного «фронтовика» знайде відгук серед більшості українців. Суд не може мати партійну приналежність та політтехнологічну складову. Для неупередженого розгляду справ, чи то Тимошенко-Луценко, чи то справ щодо провладних політиків, чи щодо будь-якого громадянина, Суд має бути Народним, Публічним, Об’єктивним, а для цього треба мати відповідні інструменти та засоби «Собору», а не лише ресурси і політтехнологів.
Якщо ми всі розуміємо, що усі без виключення гравці на політичному полі мають «сховані скелети у шафі», то яким чином нація, суспільство має судити цих «діячів», визначити ступінь їхньої вини та міру покарання? Однозначно, що український суд не спроможний впоратися з таким зверх завданням, бо просякнутий корупцією усіх кольорів та відтінків знизу до гори.
Фактично, реалізовуючи свою власну програму державного перевороту та приходу до влади, і Юлія Тимошенко, і Юрій Луценко, і всі, хто сьогодні за ґратами, виконують свою нелегку, але дуже важливу роботу – проявляють суспільству всі недоліки, всю недосконалість та жорстокість української судової системи. Демонструють неможливість довести свою невинуватість, якщо хтось дуже захотів когось посадити. І в тому, що навіть Юлія Тимошенко і екс-міністр наразі не спроможні успішно протидіяти цьому, є великий виклик суспільству замислитися, що цю систему треба кардинально міняти.
Свого часу і Юрій Луценко, і Юлія Тимошенко мали можливість на своїх постах при владі зайнятися питанням реформації судової системи. Кричущих прикладів було чимало, хоч і не таких роздутих та публічних. До ЮВТ та Луценка неодноразово зверталися і, навіть, в той час, коли вони обидва були в опозиції. Але ці люди ніяк не реагували на звернення людини, що опинилася в тому самому положенні, в якому зараз знаходяться Луценко і Тимошенко. Свідків було чимало, які свідчили на користь Позивача, але була дана команда «цькувати», а наші сьогоднішні «політв’язні», зокрема, міністр МВС Ю. Луценко, не лише не допомогли, а й посприяли цькуванню. За документами, які потрапили до мене, як до журналіста, доводжу до відома громадськості факти. Прізвища дійових осіб не вказано до часу.
В 1999 році Борщівське відділення банку АПБ «Україна» звернулося до Борщівської прокуратури на предмет стягнення боргів з МП «Золотий корінь» в сумі 218 тисяч гривень. Прокуратура проігнорувала звернення банку. В результаті дій прокуратури керуючий Борщівським відділення банку був змушений звільнитися. В свою чергу, він передав відповідні документи до Тернопільського обласного управління СБУ, де було проведено слідство та відкрито кримінальну справу проти посадових осіб боржника.
Обласна прокуратура скасувала постанову СБУ, а кримінальну справу зобов’язала передати до Борщівської прокуратури. З того часу до звільненого керуючого ані банк, ані державні органи претензій не пред’являли, повісток не присилали, тому підстав для юридичних дій проти посадових осіб не було.
Згодом, в рамках громадського розслідування, ВГО «Громадський контроль», де Головою був Василь Волга, почало збирати документи та факти через письмові запити, зокрема, до органів прокуратури, для сприяння погашенню простроченої заборгованості. На 2005 рік в наявності вже були документи кредитної справи, на підставі яких велася відповідна робота з відновлення законності. В першу чергу, для повернення боржником прострочених боргів банку і, відповідно, його акціонерам. В другу чергу, для особистого захисту працівника банку від незаконних звинувачень.
На той час, з 2005 року по квоті СПУ Міністром МВС став Юрій Віталійович Луценко. Коли до органів прокуратури почали надходити запити про обставини скасування кримінальної справи, що вела СБУ у 1999 р., зацікавлені особи звернулися до Міністра МВС з проханням припинити розслідування. До речі, до МВС жодного запиту не поступало: Луценко Ю.В. не запросив матеріали справи для встановлення ясності по справі з метою забезпечення законності.
Натомість, нехтуючи інтересами держави, Міністр МВС Юрій Луценко звернувся до однопартійця Василя Волги з метою припинити юридичні дії відносно боржника Борщівського відділення банку АПБ «Україна» і прокурорів, які його «кришували». Голова ВГО через свого заступника Ш., довів своє розпорядження про припинення справи до відома працівників ВГО, що вели дане громадське розслідування.
Працівник ВГО «Громадський Контроль», Голова Комітету контролю за ЗЕД подав доповідну записку, в якій роз’яснюється ґрунт для проведення розслідування та його етапи. Повідомляється, що проти боржника банку вже зібрані всі документи, факти та свідчення і готові для передачі до суду. Вказано про готовність виконати службові і громадські обов’язки та попрошено про забезпечення безпеки його дітей.
Волга В.О. через свого першого заступника рекомендує голові Комітету контролю за ЗЕД подати у відставку, чим позбавляє захисту. У відповідь на доповідну він приймає рішення, протилежне завданням ВГО «ГК». Борг банку АПБ «Україна» досі не погашений.
Як видно з опису справи, вона відноситься до типового прикладу впливу високопосадовця на незалежну людину із використанням своїх повноважень заради власних інтересів. Зокрема, мова йде про домовленості екс-міністра МВС Ю.В. Луценка з Головою ВГО «Громадський контроль» Василем Волгою через використання партійної приналежності.
Висновок. Обійнявши посаду Міністра МВС, Ю.В.Луценко нехтував інтересами держави і своїми прямими обов’язками, вирішував питання, застосовуючи свої владні повноваження, з відомої йому вигоди. У наведеному випадку Ю.Луценко навіть не поцікавився суттю кримінальної справи і не застосував належних заходів щодо розкриття злочину, відповідно до Закону. Натомість, використав посадові важелі впливу і партійні зв’язки для того, щоб задовольнити комерційні прохання іншої сторони, яка була зацікавлена в повному захороненні справи.
А тепер цитата дня: «Ю.ЛУЦЕНКО підкреслив:
«У нормальному суді слухати справу без підсудних не можна, але цей суд і без того порушує права підсудних. Якщо підсудні не мають права ставити питання свідкам, навіщо вони тут потрібні? Навіщо свідки потрібні? Я думаю, що цей суд може слухати справу і без свідків, і без підсудних, і взагалі його вже можна закривати», «…вже кілька десятків свідків, як з боку захисту, так і з боку звинувачення підтвердили невинуватість Ю.ЛУЦЕНКА, але «влада продовжує його катування».
Отже, можна сказати, що в результаті серії корупційних дій цілої низки держслужбовців, громадських і політичних діячів, Державі і громадянам було заподіяно велику моральну і матеріальну шкоду з обтяжуючими рецидивами. Проявлення наслідків цих дій ще попереду. Бо як вже відомо, розграбування АКБ «Україна» стало одним з факторів початку руйнування української економіки.
А наразі окремі особи проходять в інших, зокрема, «гучних» справах про протизаконні дії. При цьому, той же Ю.В.Луценко претендує на роль «Героя нації», а В.О.Волга – претендував на пост Президента України. Тож, чи «герой-великомученик» екс-міністр МВС Юрій Луценко, чи він отримує належне – це питання до суспільства.
Єдине, що хочеться у зв’язку з цим додати, що окрім заполітизованих справ, які, безумовно, треба вирішувати в першу чергу, є ще незакінчена справа проти Л. Кучми, яка містить в собі не лише «справу Гонгадзе», а й багато ще не відомих фактів. І справа «Еліта-центру», і «Кінгз Кепітал», де постануть гострі питання до пана Чернівецького. І зрештою, справа, яка торкається безпосередньо персоналу Чорнобильської АЕС, невинно засудженого після аварії 1986 року.
Як бачимо, перелік справ, які не вирішуються через багато факторів та обставин, «вісять» мертвим тягарем на плечах суспільства, а за цими справами - життя та долі мільйонів українців. Тому пропоную приєднатися до складання символічного списку резонансних справ, які потребують Всенародного Публічного розгляду.
Незалежний журналіст, Олена Треммері
23.01.2012
