хочу сюди!
-
-
44 роки, овен, познайомиться з хлопцем у віці 43-50 років
Замітки з міткою «школа»
УРРРРРРРРРРРРА!
- 26.05.19, 19:50
Дорогие мои, поздравляю всех школьников (кроме тех, кому ещё ДПА или ЗНО писать, таким я очень сочувствую) с наступлением долгожданных каникул! Наконец-то можно весь день отдыхать и заниматься чем хочется! В честь такого праздника вот вам лошадиный позитивчик!!!
1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
8.
9.
10.
3
Наша школа
- 18.04.19, 12:24
Вдома в нас живе чисте незамутнене джерело перлів, чистих перлин дитячого гумору
Школа- одне з похідних :)
Ну не то щоб сказати, що я люблю ходити туди, але інколи оцінки виглядають дружно із щоденника, кричать про себе шалено і ...
я йду в сторону школи, зробивши глибокий вдих, з легким хвилюванням -відчуттям Колумба в плаванні...
-Не ходи туди, мам,- каже Мій Герой і зелене море його очей починає хвилюватися. -Що ти там не бачила?Я тобі і так скажу: деколи я там погано поводжуся.(це прозвучало засмучно щиро, зелені очі сумували)
-Саме чесне слово в світі,- каже. Це ще одна коронна фішка мого Героя.
Але Колумб в мені уже розправив плечі і пливе на своїх хвилях туди, в Храм і Царство Світла Знань.
Гарно було б застати їх всіх зразу, цих заручників колоніального рабства і рабовласників в одному обличчі, але у кожної свій розклад.
Цього разу мені пощастило, природознавство і українська мова були на місці.
В кожної з учителів була спільна особливість: починаючи розказувати про Мого Героя, вони відчували дефіцит слів, щоб вилити хоч частину того моря вражень і емоцій, які він створював. Слів явно бракувало..і це відчувалось, не знати з чого і почати і як все розказати...
Інгліш-вумен відрізнялась радикальністю і конкретикою.Вона просто порадила театральний гурток для розкриття акторської майстерності в дитини. Thank you very much. Як добре, що є хтось, хто дивиться в корінь і не циклиться на таких дрібницях, як поведінка ...)))
Вчителька української мови давно мріяла побачити мене, бо вичерпала ресурси впливу і була дуже рада знайомству, несподівано... кхм.
З природознавства помахала пишними кучерями і майже те саме сказала.
Але ще цікавішим буває чути вже про вчителя, від дитини.
От,наприклад, несподівана манера вчительки з зарубіжної літератури:на неправильну відповідь учня вона видає: "Дурак тебя понюхал!"
А мій Герой з його шаленою фантазією вже створив цілий блокбастер на тему "Нападение дурака", який починався з слів "Сорок седьмой,прием прием, я сорок пятый, к вам приближается дурак, он хочет вас понюхать, надо ему помешать, вызываем спецназ и танки, всем выдать каски, бронежилеты, антинюхательные котлеты, начинаем спецоперацию "нападение дурака" !!!!!
Текст ішов ще більш як пів-години і спинився лише тому, що треба було лягати спати.
Тепер треба шукати мецената - зняти блокбастер. Сценарій є. Судячи з всього, це буде бойовик.
13
Василь Сухомлинський про предмет української мови...
- 03.03.19, 10:15
...першим до нас приходить слово. З колисковою материнською піснею, тихо казкою, доброю ласкою. Які дивні перші двоскладові слова! А потім назі знання зі словесності поширюються. Дитина, яка зіп'ялася на ноги, пізнає за день десятки нових слів. Співучих і красивих! І з кожним словом світ ширшає, розкриває свої принадні обрії... Світ, мов казка. І пізнаємо ми його за допомогою слова..Збагачені словом, ми приходимо до школи. І за допомогою його пізнаємо таємничість і складність всіх інших наук.. Від того, наскільки ми озброєні словом, залежитьнабуття нами знань з історії, географії, біології, фізики, хімії, математики. Отже, словесність - початок всіх наук.
Слово увійшло в моє серце, в усе моє єство, воно стало моєю душею. Слово полонило мене, я став його поборником, носієм, слугою. І я буду нести його все своє життя, як прапор, як зброю. Так, я словесник. І вважаю: найголовніше завдання учителя мови і літератури в тому, щоб за допомогою слова не тільки відкривати дітям світ краси й радості... Слово стало для мене формою власного виявлення душі, як людини і вчителя. Цьому я хочу присвятити все своє життя.
6
об основании ПЦУ и получении Томоса включили в учебную программу
- 27.02.19, 17:41
ебнутые, верните астрономию
2
Завдання на п`ятницю
- 22.02.19, 13:05
Протягом тижня ми ходимо на роботу,
до кінця тижня втомлюємось...
Наскільки втомлюємось, що часто, перевіряючи завдання школяра, робимо елементарні помилки...
Пропонуємо перевірити ступінь своєї втоми,
вирішивши п`ятничну задачу: 
3
Мої зароблені перші гроші.
- 19.01.19, 00:04
У ті часи сивої давнини, коли я вчився у школі, час від часу і школярі, і вчителі, їздили працювати "у колгосп". Іноді щось пололи сапками, виривали довгі цупкі стебла небажаних рослин, збирали помідори чи щось тому подібне (вже не пам"ятаю). Як правило, я ігнорив ті поїздки, хоча зрідка їздив із усіма.
Як не дивно, за ту роботу нараховували гроші. Невеликі, але все ж таки, сам такий факт мав місце. Я заробив 1 руб 17 копійок, це було набагато менше у порівнянні з іншими школярами. Але то байдуже, бо сила грошей мені тоді була ще невідома...
3
Дитинство.
- 28.11.18, 14:46
1. Була в мене подружка, баба Соня. Чи не єдина доросла, котру я взагалі дорослою не сприймала. Це найближча сусідка. Іноді мене з нею лишали, ми нігті фарбували на руках, ногах. Багато говорили про життя. Я не дуже розуміла, нащо мені та школа і чи хочу взагалі туди, тож вона пообіцяла, що піде зі мною до першого класу і сидітиме за однією партою. І не пішла. Я їй влаштувала розбірки увечері 1 вересня і навіть обізвала брехухою, змушена була вибачатися, бо батько то все почув.
2. Блатні пісеньки. Мій дід у свої 12 років за сталінських часів був судимий та ув'язнений. Іноді (коли вип'є), співав блатняк. Мені завжди в таких випадках говорили дорослі "іди, не слухай оце". Ну я-то все одно слухала. І співала потім однокласницям, коли разом зі школи теліпалися. Саме так, бо ми не йшли, а спинялися через кожні 2-3 кроки, щоб порахувати ґав тощо. Дорога зі школи додому відстанню кілометр могла займати годину.
3. Музичний талант. Мене не прийняли до музичної школи. І досі якщо треба, щоб гості пішли, мене просять заспівати. Іноді це моє безталання є предметом шантажу)
4. Взагалі була спокійною дитиною. Бабуся казала, що "Таню можна посадити на стільчик, і вона там годинами сидітиме". А дід казав, що "Таня гірша від хлопця". Обидвоє були праві, бо хорошою дівчинкою я була наодинці. Або з дорослими. А в колективі однолітків мозковим центром. Це з моєї, відмінницької, подачі у третьому класі увесь клас влаштував бойкот вчителю. Бо він публічно побив учня, ні за що. Тоді не було заведено скаржитися батькам, ми все вирішували самі.
5. Вперше покурила у 6 років. Сиділи ми на лавці гуляли: я, мій брат з Одеси, ще троє сусідських хлопців. Всі малі ( років 5-6), а я - найстарша, семилітня, за місяць до школи. Говорили про цигарки і що ніхто ще не спробував. Аж тут проїздить машина, з неї викинули димлячий бичок. Я, недовго думаючи, забираю його й докурюю на очах у шпани. Кашляла й смерділа ще довго, але респектом в їхніх очах користуюсь досі))
6. Безстрашні були: однокласниця жила у багатоповерхівці, ми тоді вже у 5 класі були, навчалися у другу зміну. Я завжди зранку приходила до неї, і, поки батьки на роботі, ми лазили на дах. Щось кричали, виходили на самий краєчок щоб похизуватися безстрашністю. Кидали сирі яйця з даху: на людей, машини і так просто. Колись поцілили дільничному на фуражку, втекли непоміченими, він нас, двох зразкових дівчаток, ні в чому не міг запідозрити, ходив по хлопчачих сім'ях з розборками.
7. Хотіла бути дитячим лікарем, але гралася чомусь у школу. В мене було багато ляльок (12 штук), всі вони сиділи за табуреточками на маленьких стільчиках. Кому не вистачало місця - були покарані й вигнані з класу.
8. Любила новий рік і зиму. Батько приносив величезну ялину, аж під стелю, триметрову, вона займала половину великої кімнати, ми всі разом прикрашали. Я любила вимкнути світло, увімкнути підсвітку й лежати, фантазувати. Мандаринки, апельсинки, навіть сирки в шоколаді аж із Києва якось були. А ще робили листівки з тих ялинкових іграшок, що розбилися ненароком. Треба було їх на пилючку подрібнити, вирізати листівку, помазати клеєм та посипати отим пилком. Краса!
9. На всі свята я підписувала листи усім родичам та друзям, це був мій обов'язок. Я писала список, кого вітатиму, мама виділяла бюджет, я купляла листівочки по списку + 2 запасних. І підписувала. Обов'язково гарно і без помилочок. Родичі досі згадують.
10. Колись полізла рукою у воду, що грілася у відрі кип'ятильником. Мама прала й сказала піти перевірити, чи не нагрілася бува там вода. Ну я рукою й перевірила. Більше так не роблю.
11. Тортури ікрою. Мій дядько нам на подарунки (теж десь під нов.рік) привозив трилітрову банку червоної ікри. І я мала з'їсти хоча би одненьку столову ложку на день. Не любила, відмовлялася, ховала за заварником у кухні, щоб не їсти))
12. Поміняла три школи. Це три різні колективи. Зрозуміла, що для авторитету треба гарно навчатися та нічого не боятися. Особливо з того, що бояться однолітки.
Дякую батькам. Мама мотивувала до навчання, а батько - до сміливості.
Проект "душа назовні",
гроші можете перевести волонтерам,
https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=524590134723440&id=100015173746469 ;)
30
