ЗАГЛЯДАЄ ОСІНЬ У ЛЮСТЕРКО, ЗОЛОТУ ГУАШ КЛАДЕ НА ЩІЧКИ, "А ЧИ ГАРНА Я? ВРОДЛИВА? МИЛА?"- У БЕРЕЗИ ВСЕ ПИТА, В СМЕРІЧКИ . " А ЧИ ДО ВПОДОБИ .ВАМ ОБНОВИ? ВЖЕ, ПОВІРТЕ, ФАРБИ НЕ ЖАЛІЛА, ЖОВТУ, І БАГРЯНУ, І БОРДОВУ ВСЕ ЗМІШАЛА, ЩО ДЛЯ СЕРЦЯ МИЛЕ. ЗАКВІТЧАЛА Я ЛЮДСЬКІ ОСЕЛІ. ФРУКТІВ, ОВОЧІВ НАСИПАЛА В КОМОРИ. ЗВІРІВ ДО ЗИМИ ПІДГОТУВАЛА. І ПТАХІВ ВІДПРАВИЛА ЗА МОРЕ..." ЗАГЛЯДАЄ ОСІНЬ У ЛЮСТЕРКО, НА ВУСТА КЛАДЕ ГУАШ БАГРЯНУ, ОЧІ ПІДФАРБОВУЄ БЛАКИТТЮ, ЩО ВЗЯЛА У НЕБА...

Читати далі...

ПОХМУРО ОСІНЬ ПО ЗЕМЛІ СТУПАЄ І ЖОВТИМ ЛИСТОМ ЗЕМЛЮ УКРИВАЄ. НЕСЕ З СОБОЮ СІРІ Й СИВІ ХМАРИ, ВЖЕ НЕ ЗАПАЛЯТЬ НЕБА КРАЙ СТОЖАРИ.... НЕ ЗАГУДЕ В САДКУ БДЖОЛА У КВІТЦІ... НЕ ЗАБЛИЩИТЬ РОСИЦЯ У ТРАВИЧЦІ... НЕ ЗАСПІВАЄ СОЛОВЕЙ В ГАЙОЧКУ... НЕ ВИЙДЕ КРАСНА ДІВЧИНА В ВІНОЧКУ... ВАЖКИМИ КРАПЛЯМИ ЛИШ ДОЩ В ВІКНО ПОСТУКА, ВІН НАГАДАЄ НАМ - ПРИЙШЛА З ЛІТОМ РОЗЛУКА. І КОЖЕН ДЕНЬ ТУМАНОМ ОПОВИТИЙ, РЯСНИМ ДОЩЕМ І ЗЛИВОЮ УМИТИЙ... [Приєднана картинка]

Я боюсь тебе, немов вогню. Я боюсь - себе, себе - виню. Нащо я пустила в серце гріх? Вже несила... Людям - сміх. Буде - що? Що буде? Розкажи... По вустах моїх Поворожи. Розчаклуй це серце, Розчаклуй... Подивися, доторкнись, почуй... Що тобі мої заморені вуста? Я - вже не ядриця, Я - пуста... Я зносилася у болю іменах, Я зморилася у втрачених словах... Я - скалічена, побита на стерні, Вже - не плакать, й не співать мені. Йду порожнім шляхом - навманя...

Читати далі...

Я напишу, Що ти - найкращий від усіх. Тобі скажу, Що погляд твій, твій сміх - Кришталь мого життя. Його крихку красу Боюся я розбити... Тому у спогади летять, І лише в пам'яті несу - Примарні перші квіти, Твої не сказані слова, І не даровані дива, І поцілунки, і тепло, Яких - ніколи - не було...

Тёмным лаком ногти и большие кольца, Прическа и аккуратный одежды покрой. Да только грустью в глазах оттенок сердца. Печальна. Отсутствует в душе покой. Всегда строга и аккуратна, Справедлива и ответственна к всему. Да только время не вернуть обратно, Работой не заполнишь ту сердца пустоту. Возле монитора взглянешь - на игрушку И пойдёшь спокойно ровно в шесть домой. А никто не скажет, что можешь плакать ты в подушку... Улыбчива, спокойна и даже весела порой. Немного подустав ты макияж...

Читати далі...

[Приєднана картинка] О люди, скажите в чём же мой грех? За что вы сейчас меня так гнобите? Я не хуже... не хуже вас всех, Вот только "прохладнее", вы уж простите... Я же такая же, что же вы злитесь? Зачем убиваете мертвеца? Да, я вампир, но не тьмы я обитель. Я просто другая... Взгляните в глаза. Нет во мне крови и сердце не бьется, Только я так же чувствую и люблю. Вы не делайте зло, оно ведь вернется... Не грех убивать мертвеца? Но всё же скажу- Нет, я жива! Это вы...

Читати далі...

Я хочу відчути тебе на смак, На скрик, на запах, на дотик... На спраглому тілі залишити знак, Й любити тебе, допоки Наповнишся ти солодким теплом, Гарячим любові промінням... Я ніжно огорну тебе крилом, а ти - ростимеш корінням У пружне, жадане моє єство... Й оркестром дзвінкоголосим, Ніжним чарунком, духм'яним зелом Душу мою оросиш... Тебе закохаю, собою сп'яню, Сповию в любов, заколишу... І, спивши уповні хмільного вогню, Надію на вічність залишу...

Я не знаю, чому тебе кохаю ... А, може, й не кохаю - теж не зна... До тебе щось я відчуваю... До тебе, чомусь, лину я... Ми друзі, і наша дружба-то є дар. Та, чомусь, боюсь я ненароком Той дар впустити і до самих хмар Він може полетіти стрімко, наче сокол. Адже буває часто так (і це я знаю не з чуток), Що плутається дружба і кохання. Тяжко й не до снаги розплутувать "моток", Й не розібравшись віримо в останнє... А раптом переплутав ти і що? Втратиш ...

Читати далі...

Без чувства, без души, без воли! Ты пустышка, каких много вокруг! Ты причиняешь людям слишком много боли! И мне казалось, в жизни всё замкнется в круг. Ты тоже пострадаешь и поплачешь, И в сердце (если есть оно в твоей груди) Боль прожжет всё. Да, я верила, что ты за всё заплатишь! Так справедливо, ведь пути твои лихи… Но… трудно давить на то, чего нет на самом деле, И не всё так справедливо… очень жаль… Ты робот! Манекен! Игрушка в робком теле! Как плохо, что люди редко видят сквозь ...

Читати далі...

Бывает, что глаза не плачут, Но море слёз бурлит внутри… Что же я для мира значу, Если мой мир – это только ты? Ты – единственный на свете белом, Единственный, кого люблю. Я жизнь свою отдать готова, стать мышкой серой, Но лишь тебе и только одному… Да я плачу, если больно, Мне слёзы не под силу удержать, Но они чисты, поверь мне Я очень сильно боюсь тебя потерять… Твои же слёзы – золотые, Они – души знак о любви, Они дороже всех сокровищ в мире Бесценны для меня они… Но не хочу ...

Читати далі...