[Приєднана картинка] Не шукай в менІ демонів, Теж не невинний! Не лишилося спогадів - Гнів безпричинний. &nbsp...

Читати далі...

Забуття… Ти не кохала, тільки кохалась… (а це не кохання…) Без Вороття… Я розвернувся …пішов у темряву… (у чорную прірву)… І Маяття… Було безкінечне… щемливе… холодне, що душу вело до суцільного пекла… І Каяття… з якого нема … і не було ніколи… нікому… з зародження Світу… ніколи нема… Вороття…

Перециклю циклею цикл життя, Чітко викладу в ряд дощечки долі... Перелічу, складу... Мені Бог - суддя! Архітектор життя... Доволі! Досить гратися в пазли, Складати накриво Візерунки любові І долі узори. Я - живу без судоми, І без надриву! І тебе також - Досить! Доволі...

Маки червоні моєї душі Яскраві, гарячі, такі небезпечні - Мов краплини любові, Що кров'ю сочить, Мов на вістрі свідомої втечі. І у комині наших утрачених днів Запалають вогнем незабутності. І у попелі згаслих твоїх почуттів, І в моїй уявній розпутності.

Потребую тебе. Щодня. Щогодини. Щомиті. По краєчку свідомості Бродять химери розмиті, Розпорошені обриси, Розворушені образи... І сумні, і веселі, І голодні, і ситі... Потребую очей твоїх і руки. Ти - коханий. Єдиний такий, Щоб із сміхом, із болем, із жалем На моїх карбувався скрижалях. Щоб отак - зачепив! Щоб отак - не любив! Щоб отак - цілував. Поривався. Вертався. Кохав. Шаленів. Розмірковував. Спав. Й болем вічним у серце лягав.

[Приєднана картинка] У цьому світі - все доЦІЛЬно: І радість, і печаль, й любов, самотність, дружба, і розлука, Початок і кінець розмов... Що ми окремі в цьому світі - Нам лиш здається знов і знов. Та ми - Єдине й Неповторне ПРАВІЧНЕ, як сама ЛЮБОВ.

Я по колу ходжу, Немов зачарована, І до слів дослухаюсь, У очі дивлюсь... Я тобою - відмічена І - затаврована. Я тебе - так безмежно, Відверто - люблю! Сипле сумніви день, Перекочує роздуми, І зринають щовечора Спогади злі... Я тебе - не люблю - Захолодженим розумом, Візерунками глузду На морозному склі. Ти - моє каяття. Ти - моє перехрестя. Ти - любов, на яку Я чекала роки... Моя згуба. Мій біль. Моя віра. І хрест мій. Дивовижний дарунок, Незбагненний такий...

[Приєднана картинка]Я в небуття думки свої складаю, В полоні мрій живу усе життя . Лише один є, той, кого кохаю Та до минулого нема вже вороття!  Свої долоні, лише до нього простягаю, Свої вірші лише йому завжди дарю. Хоча в віршах усе життя моє, я знаю, Він кращій в світі з ним одним я як в раю! Душа моя і серце у полоні, Ти світ надій, бажаний чоловік! Тебе кохаю, до нестями від любові, Ти надзвичайний та єдиний на весь вік!  [Приєднана картинка]

Ну ось й зірвалась із обриву! Й мою руду тифозну гриву - Розхристану і непокірну - Положено на плаху Жорстокою юрбою. Одним-єдиним махом! За те лиш, що була з тобою. За те, що я - невдаха В словах, у вчинках... Для людей Я не осяйний Прометей, А лиш підступний, хитрий злодій, Співець примарної свободи. По шиї - точеним мечем! Знесли... Залишилось іще Маленьке серце в грудях. Ще - б'ється... І - осудять, Що стугонить іще воно. Доп'ю отруєне вино, Молитву тихо прокажу Й...

Читати далі...

Спалахнуло - згоріло - зітліло... Димом в небо пішло. Схаменулося серце! А тіло - Загубило роздерте крило. Те, що зліва. А справа - тріпоче іще. Та з одним - не злетіти. І судомить, сочиться роздерте плече... Не смертельно. Буду ще жити! Притрусити попелом сивим Свіжу рану гарячу... Не ячіти над цим розривом... Я - сміюся! Не плачу! ...не плачу...