Кандидат в нардепи по російські

Чомусь розмовляє.

Знехтував він рідну мову,

А може й не знає.

Життя нам солодке,

Й гарне обіцяє.

А в мріях Тризуба

Орлу продає.

Нас в кайдани знову

Хоче нас він взути,

Та цього ніколи

Уже не бути.

Нас вже обманули

Ходимо голодні.

Та віримо скоро

Вийдемо з безодні.

Поки Бог є в Небі

Вірою живемо.

Й у Верховну Раду

Найкращих оберемо.

Тих хто любить свій народ

Й Неньку Україну,

Мову свою рідну,

Й пісню солов’їну.

А тих хто промовляє

Московську промову.

Не пустимо в депутати,

Відправимо в школу.

Хай вивчать спершу

Українську мову.

А може хай їдуть в Лос  Вегас

Працювати й жити.

Там потрібні такі промовці

Рулетку крутити.

Дмитро Дідківський.

    27.02.1998 рік.

Життя.

Живи не дрімай.

Після життя смерть.

Хто в пекло хто в рай.

Сам свій шлях обирай.

Дмитро Дідківський.

            1998 рік.

Російська версія цього вірша звучить так http://blog.i.ua/user/730468/114514/

Зажурилась рідна мати. Ненька Україна.

Заплутала в свої сіті.

Її павутина.

Павутина та червона.

Форму зірки має.

Із – за неї українець,

Окрім лиха,

Нічого не має.

Голодують лікарі,

Вчителі і вчені.

Робітник і селянин,

Та пенсіонери.

Прокиньтеся брати й сестри.

Годі уже спати.

Чекають змін від вас діти,

Й Україна мати.

Прокиньтеся тай знімайте

Оті павутини.

Щоб життя було кращим

У нашій країні.

Перестане Україна

Тоді сумувати.

І ніхто не зможе нами

Більше панувати.

Заживемо тоді заможно.

В злагоді і в мирі.

Будемо діток виховувати.

Й будемо щасливі.

          1998 рік.

На вічну пам'ять другу В’ячеславу присвячується.

Стоїть могилка в квітах вся.

Наче калина в лузі.

Слава, подивись,

До тебе пройшли друзі.

     Біль в серці, не зарадити нічим.

     Твоя ненька вся в сльозах ридає.

     Та смерть в нас така міць.

      Вона і юних забирає.

До тебе всі сюди прийшли.

Мороз усіх шкребе по шкірі.

Коли смерть прийшла до нього.

Куди дивився ти наш Боже?

     За брата ти був мені.

     З дитинства з тобою ми дружили.

     Всю радість, горе та журбу.

     Завжди порівно ділили.

Слава, приходь у мої сни.

Навчай не брехати, не лицемірити.

Навчай мене тільки добру.

Навчай мене у Бога вірити.

     Прийде час і ти прийдеш.

     Прийдеш, щоб душу мою забрати.

     І з цім змирюся напевно я.

     Перед Богом кожен повинен предстати.

Тільки прошу не підганяй.

Мене схрещувати руки.

Дай часу, щоб мені пройти.

Через всі радості і муки.

     Дай часу в волю пожити.

     Щоб всі свої діла налагодити.

     Щоб марним не було життя.

     І на землі свій слід залишити.

       Дмитро Дідківський.

           1998 рік.

Російська версія цьго вірша звучить так http://blog.i.ua/user/730468/113881/

Чому так влаштований світ.

Я не знаю чия тут провина.

І куди не підеш брехня.

Всюди, ллється кров, мов з бочки вина.

Знаю кохання збереже світ.

Але воно мене погубило.

Й на серці моєму журба.

Й рубцями покрито тіло.

Я брехні оголошу війну.

Краще з правдою жити гіркою.

Чим застряти по вуха в брехні.

Я за правду стану горою.

Дмитро Дідківський.

             1998 рік.

 Російська версія цього вірша звучить так http://blog.i.ua/user/730468/114669/

Днем сонце світить не так.

В ночі, хмара місяць ховає.

Тому що зі мною поруч

Тебе не має.

Ми з тобою розлучились

В той морозний день січня.

Все пройде що проходить,

Тільки істина вічна.

Дмитро Дідківський.

            1998 рік.

Російська версія цього віршу звучить так  http://blog.i.ua/user/730468/114518/

Золотая листва,

Мне окутывает  ноги.

Я по парку иду,

Никуда не спеша.

Все смотрю звездопад.

Жаль, он виден не многим.

На небе тучи,

Звездный дождь

Показать не спешат.

Золотая листва,

Мне окутывает ноги.

Ветер хлещет в лицо,

Словно в дом, загоняя меня.

Я ушел в листопад.

Я открыт, но не многим.

Наслажусь и вернусь.

Не тревожьте меня.

Я ушел в листопад.

В осень я растворился.

Весь промок и прозяб,

По алее идя.

Пусть там где-то вдали,

Костер искрится.

Лишь домашний очаг

Обогреет меня.

Возвращаюсь домой,

Осенью насладившись.

Пусть искрится костер.

И не гаснет звезда.

Говорят, когда на небе падают звезды,

То нужно загадать желание.

 И оно обязательно сбудется.

Пусть Ваши желания не зависят от звезд.

И пусть они обязательно исполнятся.  

               18.11.2008 год.

Іноді вони кусаються.

Вождь душу дияволу продав,

Коли до влади йшов.

Й на червоному прапорі його

Невинна наша кров.

Кров мого народу.

Нас  все життя на обмані.

На брехні навчали.

І брехню ту чомусь

Правдою назвали.

І новоспечені вожді.

Клялись на нашій  крові,

Що жити будемо краще ми,

Що будемо ситі і здорові.

І ми жили по таборах

Ситі не волею.

Хто в тюрмах,

Хто у лікарнях.

З тяжкою долею.

Дмитро Дідківський

       1998 рік.

 Російська версія цього вірша звучить так http://blog.i.ua/user/730468/114667/